Постанова № 48833036, 18.08.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" серпня 2015 р. Справа № 903/645/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Бучинська Г.Б. ,

суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Карпович О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №01/05 від 05.01.2015р.);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 08.06.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» на рішення господарського суду Волинської області від 21.07. 2015р. у справі №903/645/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТФ Зерно» м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» м.Луцьк

про стягнення 120 304 грн. 36 коп. штрафу, інфляційних втрат, річних, неотриманого

прибутку та компенсації за моральну шкоду,-

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Украї-ни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 21.07.2015р. у справі №903/645/15 (суддя Демяк В.М.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УТФ Зерно» (надалі в тексті ТзОВ «УТФ Зерно») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-техніка» (надалі в тексті ТзОВ «Агротехніка») про стягнення 47 508 грн. штрафу, інфляційних втрат, річних, неотриманого прибутку та компенсації за моральну шкоду.

Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 47 508 грн. штрафу, 65 грн. 95 коп. -3% річ-них, 186 грн. 65 коп. втрат від інфляції та 1 827 грн. витрат по сплаті судового збору. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 88 грн. 22 коп. неотриманого прибутку та 2 375 грн. 40 коп. компенсації за моральну шкоду.(арк.справи 116-119).

Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що Позивач здійснив поставку товару за договором та специфікацією, однак Відповідач не оплатив вартості товару у визначений строк, чим порушив зобовязання, а тому штраф 20% від загальної вартості специфікації в сумі 47 508 грн. підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача. Крім того, до стягнення з Відповідача підлягає 65 грн. 95 коп. -3% річних та 186 грн. 65 коп. інфляційних. Разом з тим, Позивач не довів належними та допустимими доказами підставність стягнення 88 грн. 22 коп. неотриманого при-бутку та 2 375 грн. 40 коп. компенсації за моральну шкоду, тому в цій частині відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 21.07.2015р. в частині нарахування штрафу та прийняти нове, яким зменшити розмір штрафних санкцій.(арк.справи 126-127).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.08.2015р. прийнято до про-вадження апеляційну скаргу Відповідача, справу призначено до слухання на 18.08.2015р.(арк. справи 124).

У день судового засідання 18.08.2015р. Позивач подав через канцелярію суду відзив, в яко-му просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інс-танції без змін.(арк.справи 133).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 18.08.2015р. представник Cкаржника підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Представник Позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав свої пояс-нення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «УТФ Зерно»-постачальник та ТзОВ «Агротехні-ка» уклали договір поставки від 31.03.2014р. №31 (надалі в тексті Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник передає, а покупець приймає та сплачує на умовах, що вказуються в специфі-каціях (додатках) до даного Договору сільськогосподарську продукцію (товар).( арк.справи 10-11). Загальна вартість Договору становить суму загальної вартості специфікацій, підписаних сторона-ми, поставка здійснюється на умовах, вказаних в специфікаціях.(п.п.2.4, 3.3 Договору). Покупець здійснює оплату за фактично поставлену кількість товару.(п.3.6 Договору).

Документи, що надаються на товар до оплати: специфікація (додаток); рахунок-фактура. Документи, що надаються на товар після оплати: товарна накладна, податкова накладна.(п.п. 3.7, 3.8 Договору).

Пунктами 4.1-4.3 Договору сторони погодили умови та строки оплати. Так, передоплата за товар здійснюється шляхом переказу грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачаль-ника, що визначений у Договорі. Передплата здійснюється покупцем на умовах та строках вказа-них у специфікаціях до Договору, підписаних сторонами. Платіж за даним Договором вважається здійсненим належним чином у дату відправлення покупцем коштів на банківських рахунок, що виз-начений у Договорі. На прохання постачальника покупець надає йому копію банківського докумен-та про перерахування коштів.

У разі неоплати партії товару, або за порушення строків оплати, покупець сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості специфікацій до даного Договору.

Сторона, яка порушила Договір зобовязана відшкодувати збитки, завдані таким порушен-ням. Незалежно від вжиття іншою стороною будь-яких заходів щодо запобігання збиткам або зме-ншення збитків, окрім випадків, коли інша сторона своїм винним (умисним або необережним) дія-нням (дією чи бездіяльністю) сприяла настанню або збільшенню збитків.(п.п. 5.4, 5.5 Договору).

Згідно з п.5.6 Договору, сплата стороною, визначених Договором та (або) чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обовязку відшко-дувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням Договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обовязку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі, а також оплати штрафних санкцій вказаних у ст.625 Цивільного кодексу України.

Сторони уклали додаток-специфікацію до Договору від 02.06.2014р. (надалі в тексті Спе-цифікація), якою визначили найменування, якість, ціну товару, умови поставки та розрахунків. Так, Позивач передає, а Відповідач приймає та сплачує сою у кількості 37 тонн загальною вартіс-тю 237 540 грн. Оплата за товар проводиться покупцем на протязі двох банківських днів, згідно на-кладної та податкової накладної на прийняту партію товару у складі покупця.(арк.справи 12).

Договір та Специфікація підписано уповноваженими представниками, скріплено відтиска-ми печаток сторін.(арк.справи 10, 12).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору та Специфікації, Позивач вис-тавив Відповідачеві рахунок-фактуру №3 від 03.06.2014р. на фактично поставлений товар на суму 240 236 грн. 40 коп.(арк.справи 13).

Як вбачається з матеріалів справи,, через представника ОСОБА_3, який діяв на підста-ві довіреності №753 від 30.05.2014р., згідно видаткової накладної №3 від 03.06.2014р. ТзОВ «УПФ Зерно» передало, а ТзОВ «Агротехніка» прийняло 37,420 тонн товару в асортименті на загальну суму 240 236 грн. 40 коп.(арк.справи 13, 14).

Факт доставки товару Відповідачеві стверджується також належним чином оформленою то-варно-транспортною накладною №42 від 03.06.2014р. на загальну суму товару 240 236 грн. 40 коп. (арк.справи 15).

Матеріали справи свідчать, що Відповідач частково оплатив поставлений товар, однак з по-рушенням строку оплати встановленого у Договорі та Специфікації, що стверджується платіжни-ми дорученнями №1652 від 13.06.2014р. та №3797 від 26.11.2014р., а також, виписками банку про рух коштів на рахунку.(арк.справи 16, 25, 28, 53).

В матеріалах справи міститься копія гарантійного листа ТзОВ «Агротехніка», яким останнє зобовязався перед ТзОВ «УПФ Зерно» погасити заборгованість за Договором в сумі 975 000 грн. до 08.08.2014р.(арк.справи 63).

Матеріали справи свідчать, що вартість отриманого товару ТзОВ «Агротехніка» оплатило 27.11.2014р., тобто, до початку розгляду справи в суді, що стверджується актом звірки взаємороз-рахунків за період: з 15.05.2014р. по 27.11.2014р. від 27.11.2014р.(арк.справи 83).

Виходячи із суми боргу, яка утворилася через недотримання строків оплати з підстав ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526, 599, 611, 625 ЦК України та п.п.5.4-5.6 Договору Позивач нарахував 47 508 грн. штрафу, 65 грн. 95 коп. -3% річних та 186 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 88 грн. 22 коп. неотриманого прибутку за та 2 375 грн. 40 коп. компенсації за моральну шкоду.(арк.справи 54, 55, 61, 62)

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає за-доволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) гос-подарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобовязань і є обовязковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобовя-зання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України).

Предметом даного спору є стягнення штрафних санкцій за договором поставки, а також інфляційних втрат, річних, неотриманого прибутку та компенсації за моральну шкоду.

Згідно зі статтею 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарсь-ких відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до зако-ну, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовя-зання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарсь-ких договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, пе-редбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногоспо-дарського інтересу.

Матеріалами справи стверджено, що 31.03.2014р. з моменту укладення Договору між сто-ронами виникли відносини поставки, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здійс-нює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов-язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовя-зується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції і стверджується матеріалами справи (До-говором, Специфікацією, рахунком-фактурою, видатковою накладною, товарно-транспортною нак-ладною, довіреністю, платіжними дорученнями, гарантійним листом, виписками банку про рух кош-тів на рахунку) Позивач поставив товар, однак Відповідач оплатив його вартість з порушенням, строків встановлених у Договорі, внаслідок чого Позивач нарахував 47 508 грн. штрафу, 65 грн. 95 коп. -3% річних за користування коштами у червні-листопаді 2014р. та 186 грн. 65 коп. інфляцій-них втрат за червень-листопад 2014р.(арк.справи 10-16, 25, 28, 53-55)

Відповідно до ч.1 ст.546, ч.1 ст.549 ЦК України та ст.230 ГК України, виконання зобовязан-ня може забезпечуватися неустойкою, якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Як зазначалось вище, пунктами 5.4 Договору за неоплату або несвоєчасну оплату товару по-купець сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості специфікації.

Відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції саме в частині нарахування штрафу. Ра-зом з тим колегія суддів звертає увагу, що під час провадження в суді першої інстанції Відповідач обрав заперечення як спосіб захисту, зустрічного позову не подавав. На момент апеляційного про-вадження спірний Договір не визнано недійсним ні в частині, ні вцілому, тому нарахування штра-фу в розмірі 20% від загальної вартості специфікації вбачається обґрунтованим.

Чинне законодавство, зокрема п.3 ст.83 ГПК України, передбачає, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пе-ні), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання. Пунктом 1 ст.233 ГК України ус-тановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: сту-пінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічно врегульоване таке право суду частиною третьою статті 551 ЦK України роз- мір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Скаржник вважає, що суд міг з підстав ст.233 ГК України зменшити розмір штрафу, але не зробив цього.(арк.справи 100, 126).

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів зауважує, що статтею 33 ГПК України уста-новлено обовязок Відповідача довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх за-перечень. При цьому, визначальним є наявність обставин, які стверджують виключність даного ви-падку, а зменшення розміру належних до стягнення штрафних санкцій є правом, а не обовязком господарського суду. Вбачається, що у поясненнях, які надані суду першої інстанції 20.07.2014р. клопотання про відмову у стягненні штрафних санкцій не вмотивоване; матеріали справи не міс-тять доказів в обґрунтування виключності обставин, які дають підстави для зменшення належного до стягнення штрафу з підстав ч.3 ст.551, ст.614 ЦК України, ст.ст. 218, 233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України.( арк.справи 100).

Разом з тим, перевіривши розрахунок Позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності нарахування Позивачем штрафу через порушення строків виконання зобовязання Відповідачем, передбаченого п.5.4 Договору. А тому штраф в сумі 47 508 грн. підлягає стягненню з ТзОВ «Агротехніка» на користь ТзОВ «УТФ Зерно».

Дослідивши згідно ст.625 ЦК України суму нарахованих 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що за загальний період період з 13.06.2014р. по 26.11.2014р. Позивач мав право на нара-хування 895 грн. 85 коп. -3% річних та 3 116 грн. 83 коп. інфляційних, однак заявив лише 65 грн. 95 коп. річних та 186 грн. 65 коп. інфляційних втрат, які згідно ст.33 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача у сумах, зазначених в позові.

Стосовно решти заявлених вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої ін-станції щодо безпідставності вимоги про стягнення 88 грн. 22 коп. неотриманого прибутку з огля-ду на те, що за спірним Договором Відповідач перераховував кошти на рахунок, який відкрито у філії АТ «Укрексімбанк», однак обґрунтовуючи неотримання прибутку, Позивач посилається на договір банківського рахунку, який відкрито у ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива».

Крім того, Позивач заявив 2 375 грн. 40 коп. моральної шкоди, мотивуючи це тим, що нена-лежне виконання умов Договору, яке полягало у порушенні строків розрахунку підриває ділову ре-путацію ТзОВ «УТФ Зерно». Колегія суддів також вважає безпідставними такі посилання Позива-ча виходячи з наступного:

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізич-них осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних від-носин. Такої ж думки дотримується Верховний суд України, що знайшло відображення у п.4 ч.2 Постанови пленуму №1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Разом з тим, Позивач не довів, а матеріали справи не містять належних та допустимих до-казів яким чином порушення строків оплати поставленого товару Відповідачем погіршує оцінку діяльності ТзОВ «УТФ Зерно», про що вірно зазначено господарським судом першої інстанції.

Отже, з вищевикладених мотивів колегія суддів зазначає, що фактичні обставини, які вхо-дять до предмета доказування у цій справі, зясовані судом першої інстанції з достатньою повно-тою. В той же час, судом першої інстанції в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і обєктив-но розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обовязки сторін, вра-ховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апе-ляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріально-го та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задово-лення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» на рішення господарського суду Волинської області від 21.07.2015р. у справі №903/645/15 залишити без задо-волення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №903/645/15 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.