Рішення № 48822415, 17.08.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.15 Справа№ 914/2138/15

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства Львівобленерго, м. Львів

До відповідача: Львівське міське комунальне підприємство Львівтеплоенерго, м.Львів

Про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 281 457,04 грн.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

В судове засідання зявились:

від позивача: ОСОБА_1 - представник

від відповідача: ОСОБА_2- представник

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Приватним акціонерним товариством Львівобленерго до Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 281 457,04 грн.

Ухвалою від 06.07.2015 р., порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 17.08.2015 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав факт порушення строків оплати вартості спожитої електричної енергії, проте не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій з тих підстав, що на момент подання позову сума заборгованості була сплачена в повному обсязі, а відтак негативних наслідків незначною затримкою в оплаті для позивача не настало. Крім того відповідач у відзиві на позов зазначає, що підприємство знаходиться в скрутному фінансовому становищу і стягнення санкцій значно погіршить майновий стан підприємства, з огляду на що просить зменшити розмір штрафних санкцій.

В судовому засіданні 17.08.2015 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

04.12.2001 року між Відкритим акціонерним товариством Львівобленерго (надалі Постачальник) та ЛМКП «Львівтеплоенерго» (надалі Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 90170 (надалі договір).

За умовами договору, позивач (постачальник) зобовязується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товарної продукції, а Споживач зобовязується здійснювати своєчасну і повну оплату за передану йому електричну енергію.

Всі розрахунки за даним договором проводяться згідно додатку № 6 до договору.

Відповідач в порушення умов договору оплати за поставлену йому електричну енергію здійснював з порушенням встановлених Договором строків.

За порушення строків оплати в порядку передбаченому п.7.5 Договору позивачем нарахована пеня в розмірі 88813,97 грн. та відповідно до ст..625 ЦК України нараховані три відсотки річних в сумі 4443,55 грн. та інфляційні в розмірі 188199,52 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір на постачання електричної енергії від 04.12.2001 р. № 90170, відповідно до умов якого позивач здійснив постачання електроенергії відповідачу, а відповідач зобовязаний був здійснити оплату за спожиту електроенергію.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушуючи умови договору, відповідач не здійснював своєчасної та повної оплати за спожиту електроенергію, чого не заперечує.

За порушення строків здійснення платежів, відповідно до п.5.7 Договору за період з 10.09.2014 року по 10.09.2014 року та за період з 11.03.2015 року по 29.03.2015 року позивачем нарахована пеня,що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ , що в загальному складає 88813,97 грн.

Що до заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій то слід зазначити наступне:

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.7 договору, сторони передбачили відповідальність споживача (відповідача) за прострочення виконання зобов'язання за договором: в разі неоплати або несвоєчасної оплати у встановлені Договором строки, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємство відповідача перебуває у скрутному матеріальному становищі, що зумовлене збитковістю затверджених тарифів на теплопостачання та наявністю значної заборгованості населення за спожиту теплову енергію. Крім того, прострочення виконання зобовязання за договором про постачання електричної енергії існувало лише декілька днів і було сплачено відповідачем добровільно, а відтак, суд вважає, що завдані позивачу збитки від несвоєчасної оплати поставленої електричної енергії є не значними.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені на тридцять відсотків, що складає та підлягає до стягнення з відповідача в розмірі 62169,78 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України згідно поданого позивачем розрахунку (перевіреного судом) відповідачу нараховані 3 % річних в розмірі 4443,55 грн. та інфляційні в розмірі 188199,52 грн. підлягають до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго (79040, м.Львів, вул.Данила Апостола,1, код ЄДРПОУ 05506460) на користь Публічного акціонерного товариства Львівобленерго (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) 62169,78 грн. пені та 4443,55 грн. три відсотки річних, 188199,52 грн. інфляційних та 5629,14 грн. судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.08.2015 року.

Суддя Березяк Н.Є.