Рішення № 48822401, 13.08.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.15Справа№ 914/1996/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі, м.Київ

до відповідача-1: Закритого акціонерного товариства Артанія, м.Львів

до відповідача-2: ОСОБА_1, м.Львів

до відповідача-3: Публічного акціонерного товариства Універсал Банк, м.Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м.Львів

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.12.2007р., укладеного між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством Артанія, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №10370; визнання недійсним договору іпотеки (нерухомого майна нежитлової нерухомості) від 25.12.2007р., укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством Універсал Банк, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Універсал Банк, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №10389; зобовязання ОСОБА_1 повернути Закритому акціонерному товариству Артанія нерухоме майно нежитлові приміщення в підвалі І; ІІ, IV, приміщення на 1-му поверсі 14-1 по 14-7, 15-1 по 15-3, 1-1 по 1-3, 16-1 загальною площею 333,4 кв.м. в будинку №20 по вул.Галицькій у м.Львові.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Горбань М.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 представник за довіреністю

від відповідача-1: ОСОБА_4 ліквідатор, арбітражний керуючий

від відповідача-2: не зявився

від відповідача-3: ОСОБА_5 представник за довіреністю

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: не зявився

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі, м.Київ до Закритого акціонерного товариства „Артанія, м.Львів, до ОСОБА_1, м.Львів, до Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк, м.Київ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м.Львів про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.12.2007р., укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ „Артанія, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за №10370; визнання недійсним договору іпотеки (нерухомого майна нежитлової нерухомості) від 25.12.2007р., укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ „Універсал Банк, правонаступником якого є ПАТ „Універсал Банк, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за №10389; зобовязання ОСОБА_1 повернути ЗАТ „Артанія нерухоме майно нежитлові приміщення в підвалі I, II, IY; приміщення на 1-му поверсі 14-1 по 14-7, 15-1 по 15-3, 1-1 по 1-3, 16-1 загальною площею 333,4 кв.м в будинку №20 по вул.Галицькій у м.Львові.

Ухвалою суду від 24.06.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.07.2015р., виключено з числа відповідачів по справі приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів. Ухвалою суду від 06.07.2015р. розгляд справи відкладено на 20.07.2015р. з підстав викладених в ній. Ухвалою суду від 20.07.2015р. розгляд справи відкладено на 05.08.2015р. у звязку з неявкою окремих учасників судового процесу. Ухвалою суду від 13.08.2015р. розгляд справи відкладено на 13.08.2015р. з підстав, зазначених у ній.

Представник позивача в судовому засіданні 13.08.2015р. зявився, подав додаткові пояснення по справі (вх.№33670/15 від 11.08.2015р.) та клопотання про прискорення розгляду справи (вх.№34101/15 від 13.08.2015р.), надав усні пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 13.08.2015р. зявився, подав клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено, надав усні пояснення по суті справи.

Відповідач-2 явки представника в судове засідання 13.08.2015р. не забезпечив.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні 13.08.2015р. зявився, подав клопотання (вх.№33269/15 від 07.08.2015р.) про витребування доказів, а саме договору іпотеки від 24.01.2007р. у приватного нотаріуса ОСОБА_6, оскільки друга сторінка вказаного договору виготовлена не на спеціальному бланку, як його перша та третя сторінки, а на простому аркуші паперу. Судом залишено без розгляду вказане клопотання з тих підстав, що таке клопотання усно заявлялось представником відповідача-3 у судовому засіданні 05.08.2015р., було розглянуто судом і задоволено, вказані документи витребувано, про що свідчить як протокол засідання від 05.08.2015р., так і ухвала суду від 05.08.2015р.

Проте, приватним нотаріусом ОСОБА_6 вимог вказаної ухвали суду не виконано, поважності причин не повідомлено, хоча в матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вручення ухвали суду.

Судом приймаються до уваги пояснення позивача щодо абз. 6 п. 5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (в редакції станом на 24 січня 2007 року). В даній Інструкції зазначено, що у разі, якщо текст нотаріального документа викладено на трьох і більше сторінках, на бланках викладаються перша і остання сторінки тексту документа.

Договір іпотеки 24.01.2007р. викладений на трьох аркушах, з яких два аркуші (перший та останній) викладені на відповідних нотаріальних бланках. У зв'язку з цим викладення другого аркуша тексту договору іпотеки від 24.01.2007р. на звичайному аркуші не впливає на його дійсність та відповідає вимогам до оформлення іпотечного договору, які існували станом на 24 січня 2007 року, тобто на час його укладення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору явки в судове засідання 05.08.2015р. не забезпечила, вимоги попередніх ухвал суду виконала.

У відповідності до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у звязку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом зясовано наступне.

24 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Обабіч» (надалі - позичальник) та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» (надалі - ОСОБА_7) укладено Генеральну угоду №1, а згодом також додаткові угоди до неї, зокрема: додаткову угоду від 25 грудня 2007 року, додаткову угоду від 23 травня 2008 року, додаткову угоду від 23 січня 2009 року, додаткову угоду № 3 від 23 квітня 2009 року, додаткову угоду №4 від 30 квітня 2009 року, додаткову угоду №5 від 01 квітня 2010 року (надалі разом - Генеральна угода).

На підставі Генеральної угоди між позичальником та банком ОСОБА_7 було укладено:

- договір кредитної лінії № 10-07 від 24 січня 2007 року, а також додатки та додаткові договори до нього, зокрема: додаток № 1 від 24 січня 2007 року, додаткова угода від 27 лютого 2007 року, додаткова угода від 21 травня 2007 року, додаткова угода від 25 грудня 2007 року;

- договір кредитної лінії № 05-08 від 25 січня 2008 року, а також додатки та додаткові договори до нього, зокрема: додаток № 1 від 25 січня 2008 року, додаткова угода від 29 серпня 2008 року; кредитний договір № 05-09 від 02 березня 2009 року, а також додатки та додаткові договори до нього, зокрема: додаток № 1 від 02 березня 2009 року, додаткова угода від 31 березня 2009 року, додаткова угода від 23 квітня 2009 року, додаткова угода від 30 квітня 2009 року, додаткова угода від 01 березня 2010 року, додаткова угода від 01 квітня 2010 року (надалі разом - Кредитні договори).

З метою забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Генеральною угодою між Банком ОСОБА_7 та Закритим акціонерним товариством «АРТАНІЯ» (надалі - Відповідач-1 або іпотекодавець) укладено Договір іпотеки від 24 січня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 132 (надалі - Договір іпотеки-1), за яким відповідач-1 передав в іпотеку Банку ОСОБА_7 нерухоме майно - нежитлові приміщення в підвалі І; II; IV, приміщення на 1-му поверсі 14-1 по 14-7, 15-1 по 15-3, 1-1 по 1-3, 16-1 загальною площею 333,4 кв. м в будинку № 20 по вул. Галицькій у м. Львові (надалі - «Приміщення»), що перебували у власності Іпотекодавця.

21 березня 2014 року між Банком ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі» (надалі - позивач або іпотекодержатель) укладено Договір про відступлення прав вимоги № 8/1 (надалі -Договір про відступлення прав вимоги), відповідно до якого позивач прийняв, а ОСОБА_7 передав, зокрема, право вимоги грошової заборгованості, а також всі інші права та обов'язки Банку ОСОБА_7, які існували на момент укладення Договору про відступлення прав вимоги та можуть виникнути в майбутньому на підставі Генеральної угоди та Кредитних договорів.

Станом на день укладення договору про відступлення прав вимоги, заборгованість позичальника перед Банком ОСОБА_7 за Генеральною угодою та Кредитними договорами становила 26 244 674,38 грн. та складалася з кредитної заборгованості в розмірі 12 085 000,00 грн., відсотків за кредитом в розмірі 13 270 654,81 грн., пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків в розмірі 816 980,57 грн. та судових витрат в розмірі 72 039,00 грн.

Крім того, 21 березня 2014 року між Банком ОСОБА_7 та позивачем укладено Договір про відступлення прав за Договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 928 (надалі - Договір про відступлення прав за Договором іпотеки), відповідно до умов якого ОСОБА_7 відступив кредитору в повному обсязі права та обов'язки за Договором іпотеки та всіма існуючими додатковими договорами до нього.

Таким чином, на підставі Договору про відступлення прав вимоги та Договору про відступлення прав за Договором іпотеки відбулася заміна позикодавця за Генеральною угодою і Кредитними договорами та іпотекодержателя за Договором іпотеки відповідно з Банку ОСОБА_7 на позивача.

25.12.2007 року між ЗАТ «Артанія» та ОСОБА_1, укладено Договір купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Галицька, буд №20 (цегляні нежитлові приміщення в підвалі: І; II; IV та цегляні нежитлові приміщення на першому поверсі: від 1-1 по 1-3, від 14-1 по 14-7, від 15-1 по 15-3, 16-1 загальною площею 333,4 кв.м,) посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 зареєстрований у реєстрі за №10370.

25.12.2007 року обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «БТІ та ЕО» здійснено державну реєстрацію права власності на зазначені нежитлові приміщення за ОСОБА_1

В подальшому між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №049-2900/840-0798 від 25.12.2007 року та Кредитний договір №049-2902/840-0799 від 25.12.2007 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за зазначеними Кредитними договорами, між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки (нерухомого майна-нежитлової нерухомості) від 25.12.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 зареєстрований в реєстрі за №10388 (надалі Договір іпотеки). Відповідно до Договору іпотеки, ОСОБА_1 передала Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: цегляні нежитлові приміщення в підвалі: І; II; IV та цегляні нежитлові приміщення на першому поверсі: від 1-1 по 1-3, від 14-1 по 14-7, від 15-1 по 15-3, 16-1 загальною площею 333,4 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Галицька, буд №20, що належать іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень. Відповідно з моменту укладання Договору іпотеки від 25.12.2007 року ОСОБА_7 набув статусу іпотекодержателя нерухомого майна.

21 березня 2014 року Банком ОСОБА_7 отримано лист ОСОБА_1 (надалі - Відповідач-2 або Покупець) від 18 березня 2014 року (знаходиться в матеріалах справи). У цьому листі відповідачем-2 повідомлено ОСОБА_7 про те, що нею було придбано у відповідача-1 ЗАТ «Артанія» приміщення шляхом укладення 25 грудня 2007 року договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (надалі третя особа по справі) зареєстрованого в реєстрі за №10370 (надалі - Договір купівлі-продажу).

Згодом, між Відповідачем-2 та Відкритим акціонерним товариством «УНІВЕРСАЛ БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» (надалі - відповідач-3 або ОСОБА_9), було укладено договір іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 25 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 10389 (надалі - Договір іпотеки-2), відповідно до якого відповідач-2 передав в іпотеку зазначені вище приміщення з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-2 перед ОСОБА_9 за укладеними між ними кредитними договорами від 25 грудня 2007 року.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 35309287 від 23 березня 2015 року станом на час розгляду справи судом у Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності на зазначені приміщення зареєстровано за відповідачем-1 на підставі рішення Галицького районного суду міста Львова від 15 квітня 2011 року.

У той же час, як зазначається позивачем, йому з Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що 15 квітня 2011 року рішенням Галицького районного суду міста Львова у справі № 2-1547/11 задоволено позов відповідача-1, визнано недійсним Договір купівлі-продажу та визнано за відповідачем-1 право власності на приміщення. Відповідно, зазначене рішення було підставою для державної реєстрації за відповідачем-1 права власності на майно (приміщення), згідно вимог чинного станом на час проведення такої державної реєстрації законодавства України.

Проте, згодом, 05 квітня 2012 року рішенням Апеляційного суду Львівської області у справі № 22-ц-550/12 рішення Галицького районного суду міста Львова від 15 квітня 2011 року у справі № 2-1547/11 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відповідача-1 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу та визнання права власності на майно (приміщення) відмовлено.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав ОСОБА_10 від 18 травня 2012 року відмовлено відповідачу-1 у відкритті касаційного провадження у вищевказаній справі.

Таким чином, станом на даний час, рішення Галицького районного суду міста Львова від 15 квітня 2011 року у справі № 2-1547/11, яке було підставою для державної реєстрації за відповідачем-1 права власності на приміщення, є скасованим.

У зв'язку з цим, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року у справі № 2а-5895/12/1370, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2014 року у справі № 177741/12/9104, було, зокрема, зобов'язано Обласне комунальне підприємство Львівської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» скасувати державну реєстрацію права власності за відповідачем-1 на приміщення, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Галицька, буд №20 (цегляні нежитлові приміщення в підвалі: І; II; IV та цегляні нежитлові приміщення на першому поверсі: від 1-1 по 1-3, від 14-1 по 14-7, від 15-1 по 15-3, 16-1 загальною площею 333,4 кв.м,) посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 зареєстрований у реєстрі за №10370.

Проте, як уже було зазначено вище, станом на час розгляду справи в суді, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно міститься інформацію про те, що власником приміщення є Відповідач-1.

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу 25 грудня 2007 року та договір іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості від 25 грудня 2007 року підлягають визнанню судом недійсними з огляду на те, що відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку»). Відповідно до п. 2.3.4 договору іпотеки-1, іпотекодавець без попередньої письмової згоди іпотекодержателя був зобов'язаний не здійснювати наступної іпотеки майна, дій, пов'язаних зі зміною права власності на предмет іпотеки, а також дій, пов'язаних з передачею вказаного майна третім особам, у тому числі, права користування.

Позивачем стверджується, що Банком ОСОБА_7 (іпотекодержателем за договором іпотеки-1 станом на день укладення спірного договору купівлі-продажу) жодної згоди на продаж або будь-яке інше відчуження приміщення, що було передане в іпотеку-1, відповідачу-1 не надавалося. Позивач також зазначає, що станом на день укладення спірного договору купівлі-продажу, іпотека за Договором іпотеки-1 не припинилася, оскільки були відсутні будь-які підстави, передбачені Законом України «Про іпотеку» (зокрема, ст. 17 Закону України «Про іпотеку»), а сам договір іпотеки-1 був і на сьогодні є дійсним, оскільки підстави, які визначені вищевказаним Законом, не настали. Зокрема, заборгованість позичальника станом на 25 грудня 2007 року підтверджується випискою по його особовому рахунку у Банку ОСОБА_7 (долучено до матеріалів справи). Із зазначеної виписки вбачається, що на виконання Генеральної угоди та Договору кредитної лінії № 10-07 від 24 січня 2007 року, станом на 25 грудня 2007 року Банком ОСОБА_7 було перераховано на рахунок Позичальника 19 200 000,00 грн, тоді як Позичальником станом на цю дату було повернуто лише 10 000 000,00 грн. Зазначене також кореспондується з інформацією про лише часткове виконання зобов'язань за Генеральною угодою, викладеною в листі Банку ОСОБА_7 від 25 грудня 2007 року, який був наданий разом з відзивом відповідача-3. Тобто, заборгованість Позичальника перед Банком Хрешатик з повернення кредиту станом на 25 грудня 2007 року становила 9 200 000,00 грн., що свідчить про те, що основне зобов'язання припинено не було. Як наслідок, іпотека відповідаача-1 за договором іпотеки-1 з цієї підстави станом на 25 грудня 2007року також припинена не була.

Відповідачем-1 по справі ЗАТ «Артанія» в особі ліквідатора ЗАТ «Артанія», арбітражного керуючого ОСОБА_4 подано заяву про визнання позову (вх.№27678/15 від 03.07.2015р.), яку в судових засіданнях неодноразово підтримано, просив суд позовні вимоги задоволити з посиланням на пряму норму ст.12 ЗУ «Про іпотеку».

Відповідачем-2 по справі ОСОБА_11 надано відзив на позовну заяву (вх.№29970/15 від 20.07.2015р.) у якому висловлено прохання розглядати справу без її участі, а також повідомлено суд про те, що на момент укладення спірних договорів ОСОБА_11 не була повідомлена про факт перебування приміщення в іпотеці Банку ОСОБА_7, а тому нею не було ініційовано отримання ЗАТ «Артанія» згоди Банку ОСОБА_7 як іпотекодержателя за договором іпотеки-1 на укладення договору купівлі-продажу та договору іпотеки із відповідачем-3.

Відповідачем-3 позовні вимоги заперечуються повністю, стосовно твердження позивача, що «Іпотекодавець» без згоди «Іпотекодержателя» 25.12.2007 року відчужив майно передане в іпотеку, ним зазначається наступне:

25.12.2007 року на підставі заяви ВАТ «Комерційний Банк «ХРЕЩАТИК» (Іпотекодержатель) приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою, а саме про припинення обтяження нерухомого майна іпотекою.

Окрім цього, ВАТ «Комерційний Банк «ХРЕЩАТИК» листом №05-2458 від 25.12.2007р., надісланим приватному нотаріусу ОСОБА_2, просив зняти заборону відчуження, накладену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 згідно Договору іпотеки, зареєстрованої в реєстрі 24.01.2007 року за №132, на наступне рухоме майно: нежитлові приміщення в підвалі І; II, IV, приміщення на 1-му поверсі 14-1 по 14-7, 15-1 по 15-3, 1-1 по 1-3, 16-1 загальною площею 333,4 кв.м. в будинку №20 (двадцять) по вул. Галицькій у м. Львові, що належать на праві приватної власності ЗАТ «АРТАНІЯ», а тому, як вважає відповідач-3, іпотекодержатель ОСОБА_7 надав свою згоду на зняття заборони відчуження майна яке було предметом іпотеки згідно Договору іпотеки від 24.01.2007 року і підстав для задоволення позовних вимог немає.

Приватним нотаріусом ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору) надано відзив на позовну заяву (вх. №31871/15 від 03.08.2015р.), в якому просить суд розгляд справи проводити без її участі, по суті позовних вимог зазначається наступне:

зняття заборони відчуження нотаріус здійснює відповідно до вимог ст. 74 Закону України «Про нотаріат», згідно якої одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Питання зняття нотаріусами заборони відчуження майна врегульовані Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 „Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за № 283/8882 (із змінами), яка втратила чинність з прийняттям Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595. Відповідно до п. 253 вищевказаної Інструкції, нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за заявою: банку, іншої юридичної особи про погашення позики (кредиту); заставодавця (іпотекодавця) та заставодержателя (іпотекодержателя) про припинення договору застави (іпотеки) або лише заставодавця (іпотекодавця) у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов'язання.

Отже, підставою для припинення іпотеки та зняття заборони відчуження предмета іпотеки у випадку укладення договору купівлі-продажу є заява іпотекодержателя, а тому, враховуючи лист №05-2458 від 25.12.2007р., надісланий приватному нотаріусу ОСОБА_2 іпотекодержателем ВАТ КБ «Хрещатик», з проханням зняти заборону відчуження, накладену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 згідно Договору іпотеки, зареєстрованої в реєстрі 24.01.2007 року за №132, на наступне рухоме майно: нежитлові приміщення в підвалі І; II, IV, приміщення на 1-му поверсі 14-1 по 14-7, 15-1 по 15-3, 1-1 по 1-3, 16-1 загальною площею 333,4 кв.м. в будинку №20 (двадцять) по вул. Галицькій у м. Львові, що належать на праві приватної власності ЗАТ «АРТАНІЯ», приватним нотаріусом ОСОБА_2 вилучено запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна, згідно заяви про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна (вих. №05-2461 від 25.12.2007 року), та внесено зміни до Державного реєстру іпотек щодо цегляних нежитлових приміщень в підвалі: І; II; IV, та цегляних нежитлових приміщень на 1-му поверсі: від 1-1 по 1-3, від 14-1 по 14-7, від 15-1 по 15-3, 16-1. загальною площею 333,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Галицька, буд. №20 (двадцять), належних на праві приватної власності ЗАТ «АРТАНІЯ», якими вилучено їх з Державного реєстру іпотек, згідно повідомлення про внесення реєстраційних змін обтяження нерухомого майна іпотекою (вих. №05-2462 від 25.12.2007 року). Після цього, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, посвідчено Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, а саме цегляних нежитлових приміщень в підвалі: І; II; IV, та цегляних нежитлових приміщень на 1-му поверсі: від 1-1 по 1-3, від 14-1 по 14-7, від 15-1 по 15-3, 16-1, загальною площею 333,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Галицька, буд №20 (двадцять), від « 25» грудня 2007 року за реєстровим №10370 між Закритим акціонерним товариством «Артанія» та ОСОБА_1, та Договір іпотеки від « 25» грудня 2007 року за реєстровим №10388 між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1.

Як стверджує третя особа, на момент вчинення вищевказаних правочинів заборона та іпотека на вищевказані приміщення була припинена.

Крім того, третя особа звертає увагу суду на те, що в забезпечення виконання зобов'язання по одній Генеральній угоді №1 від 24.01.2007 року, укладеною між ВАТ «Комерційний Банк «ХРЕЩАТИК» та ТзОВ ВКФ «Обабіч», сума основного зобов'язання: 19 200 000 гривень, було укладено наступні Договори іпотеки:

-Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 24.01.2007 року за реєстровим №130, згідно якого об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Валова, будинок №4 (чотири), належний на праві приватної власності ЗАТ «АРТАНІЯ», переданий в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язання Генеральної угоди №1 від 24.01.2007 року, укладеної між ВАТ «Комерційний Банк «ХРЕЩАТИК» та ТзОВ ВКФ «Обабіч», та внесено запис

про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна за № 4396641 від 24.01.2007 року та запис про іпотеку №4396692 від 24.01.2007 року;

-Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 24.01.2007 року за реєстровим №132, згідно якого цегляні нянежитлові приміщень в підвалі: І; II; IV, та цегляні нежитлові приміщення на 1-му поверсі: від 1-1 по 1-3, від 14-1 по 14-7, від 15-1 по 15-3, 16-1, загальною площею 333,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Галицька, буд №20 (двадцять), належні на праві приватної власності ЗАТ «АРТАНІЯ», передані в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язання Генеральної угоди №1 від 24.01.2007 року, укладеної між ВАТ «Комерційний Банк «ХРЕЩАТИК» та ТзОВ ВКФ «Обабіч», та внесено запис про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна за № 4396562 від 24.01.2007 року та запис про іпотеку №4396692 від 24.01.2007 року.

Таким чином, на думку третьої особи по справі, вносячи запис про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна за № 4396562 від 24.01.2007 року та запис про іпотеку №4396692 від 24.01.2007 року стосовно цегляних нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Галицька, буд №20 (двадцять), запис про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна за № 4396641 від 24.01.2007 року та запис про іпотеку №4396692 від 24.01.2007 року стосовно об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Валова, будинок №4 (чотири), ВАТ «Комерційний Банк «ХРЕЩАТИК» передбачив можливість, при частковому виконанні зобов'язань по Генеральній угоді боржником, вилучити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна та запис з Державного реєстру іпотек тільки одного з об'єктів нерухомого майна, переданих в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язання по Генеральній угоді, а саме цегляних нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Галицька, буд №20 (двадцять).

При внесенні запису про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна та запису про іпотеку до Державного реєстру іпотек приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за заявою ВАТ «Комерційний Банк «ХРЕЩАТИК», окремими підставами для внесення вказаних записів були два окремо діючі Договори іпотеки, по яких в забезпечення зобов'язання передано два об'єкти нерухомого майна, а саме внесено запис про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна за № 4396641 від 24.01.2007 року щодо об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Валова, будинок №4 (чотири), належний на праві приватної власності ЗАТ «АРТАНІЯ», та внесено запис про обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна за № 4396562 від 24.01.2007 року щодо об'єкту нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Галицька, буд №20 (двадцять), належного на праві приватної власності ЗАТ «АРТАНІЯ». Ці дві вищевказані окремі самостійні підстави обтяження (два окремі Договори іпотеки щодо різного нерухомого майна) є об'єднані під одним номером запису про іпотеку в Державному реєстрі іпотек №4396692 від 24.01.2007 року. Такий порядок внесення записів в Держаний реєстр іпотек був передбачений для того, щоб в разі необхідності за заявою кредитора можна було вилучити один із об'єктів нерухомого майна з числа декількох, які були передані для забезпечення виконання зобов'язання, шляхом внесення змін до Держаного реєстру іпотек. При цьому первинне кредитне зобов'язання, в забезпечення виконання якого залишився інший об'єкт нерухомого майна чи об'єкти нерухомого майна, залишалось діючим в Держаного реєстру іпотек аж до припинення згідно чинного законодавства.

Як стверджується приватним нотаріусом ОСОБА_2, при посвідченні спірних договорів, нею перевірено відсутність обтяжень, арештів та іпотек на вищевказаний об'єкт нерухомого майна. Про цю обставину свідчать: витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №16259580 від 25.12.2007 року та витяг з Державного реєстру іпотек за №16259854 від 25.12.2007 року, витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №16275260 від 25.12.2007 року та витяг з Державного реєстру іпотек за №16275721 від 25.12.2007 року.

При винесенні рішення у даній справі суд керувався наступним:

ухвалою Господарського суду Львівської області у справі № 914/4304/14 від 23 грудня 2014 року порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Артанія»..

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Крім того, відповідно до п. 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28 березня 2013 року № 01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-УІ)», ч. 4 ст. 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у ст. 10 Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, як-от: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння тощо. При цьому дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч.9 ст. 16 ГПК України), та розглядаються, як і справи у спорах боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (ч. 8 ст. 23 Закону), у позовному провадженні.

Отже, виходячи з викладеного вище, ця позовна заява підлягає розгляду у Господарському суді Львівської області в порядку позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5-6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11 передбачено, що загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст.215-216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207-208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог ч. 1-3, 5-6 ст. 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, ст. 12 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки.

Згідно ст.12 Закону України «Про іпотеку», правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до п. 2.3.4 договору іпотеки-1 укладеного між ВАТ КБ «Хрещатик» та ЗАТ «Артанія», іпотекодавець без попередньої письмової згоди іпотекодержателя зобов'язаний не здійснювати наступної іпотеки майна, дій, пов'язаних зі зміною права власності на предмет іпотеки, а також дій, пов'язаних з передачею вказаного майна третім особам, у тому числі, права користування.

У той же час, сторонами не доведено, що Банком ОСОБА_7 (іпотекодержателем за Договором іпотеки-1 станом на день укладення Договору купівлі-продажу) надано згоду відповідачу-1 на продаж або будь-яке інше відчуження майна (приміщення), а також на передачу його в наступну іпотеку.

Наявний в матеріалах лист ВАТ КБ «Хрещатик» в особі Львівської філії за №05-2458 від 25.12.2007 року, надісланий приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про зняття заборони відчуження, накладеної приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 зареєстрованої в реєстрі 24.01.2007 року за №133 на нерухоме майно: нежитлові приміщення в підвалі І; II, IV, приміщення на 1-му поверсі 14-1 по 14-7, 15-1 по 15-3, 1-1 по 1-3, 16-1 загальною площею 333,4 кв.м. в будинку №20 по вул. Галицькій у м.Львові, що належать на праві приватної власності ЗАТ «АРТАНІЯ» не може вважатись такою згодою, оскільки адресований не відповідачу-1 ЗАТ «Артанія», іпотекодавцю по договору, а приватному нотаріусу. Крім того, згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. №1952-Г (в редакції, що діяла станом на день укладення спірних договорів), державна реєстрація припинення іпотеки здійснюється шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таку державну реєстрацію прав (припинення іпотек, обтяження) здійснює нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, яким було посвідчено договір іпотеки та накладено заборони на відчуження предмету іпотеки. Згідно ст.74 названого Закону, нотаріус або посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна у таких випадках:

-одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту);

-одержавши повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави,

-а також припинення чи розірвання договору довічного утримання.

Аналогічні по змісту вимоги містять ст. 74 Закону України «Про нотаріат» та Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 „Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за № 283/8882 (із змінами), яка втратила чинність з прийняттям Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595.

Як вбачається із зазначеного вище листа, жодного повідомлення, як підстави для зняття заборони відчуження, що була передбачена вищезазначеними нормами чинного станом на 25.12.2007р. законодавства України, вказаний лист не містить. Часткове погашення заборгованості не визначено такою підставою.

Крім того, сторонами не доведено, що станом на день укладення Договору купівлі-продажу іпотека за Договором іпотеки-1 припинилася. Так, згідно ст.17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку»; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених Законом України «Про іпотеку».

Договір іпотеки-1 був укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «ВКФ «Обабіч» (позичальник) перед ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» за Генеральною угодою № 1 від 24 січня 2007 року. В рамках Генеральної угоди між позичальником та Банком ОСОБА_7 було укладено договір кредитної лінїї № 10-07 від 24 січня 2007 року, договір кредитної лінії № 05-08 від 25 січня 2008 року та кредитний договір № 05-09 від 02 березня 2009 року, які є невід'ємною частиною Генеральної угоди відповідно до п. 8.6 Генеральної угоди.

В матеріалах справи наявні докази того, що станом на момент укладення спірного Договору купівлі-продажу, зобов'язання за Генеральною угодою та, зокрема, кредитними договорами, припинено не було, а тому така підстава припинення іпотеки як припинення основного зобов'язання, щодо договору іпотеки-1 не настала. Так, заборгованість позичальника перед Банком ОСОБА_7 станом на 25 грудня 2007 року підтверджується випискою по особовому рахунку ТзОВ «Обабіч» (позичальника) у Банку ОСОБА_7. Із зазначеної виписки вбачається, що на виконання Генеральної угоди та Договору кредитної лінії № 10-07 від 24 січня 2007 року, станом на 25 грудня 2007 року Банком ОСОБА_7 було перераховано на рахунок Позичальника 19 200 000,00 грн, тоді як Позичальником станом на цю дату було повернуто лише 10 000 000,00 грн. Зазначене також кореспондується з інформацією про лише часткове виконання зобов'язань за Генеральною угодою, викладеною в листі Банку ОСОБА_7 від 25 грудня 2007 року. Тобто, заборгованість Позичальника перед Банком ОСОБА_7 з повернення кредиту станом на 25 грудня 2007 року становила 9 200 000,00 грн., що свідчить про те, що основне зобов'язання припинено не було. Як наслідок, іпотека відповідача-1 за договором іпотеки-1 з цієї підстави станом на 25 грудня 2007 року також припинена не була.

Щодо інших підстав припинення іпотеки за Договором іпотеки-1 (відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку»), сід зазначити, що строк дії договору іпотеки-1 також не закінчився, адже відповідно до п. 3.2. договору іпотеки-1 строк дії іпотеки прирівнювався до строків повного виконання зобов'язань за Генеральною угодою. Доказів настання інших обставин, що є підставою для припинення іпотеки, що передбачена ст.17 ЗУ «Про іпотеку», суду не подано.

Таким чином, жодна з підстав припинення іпотеки, передбачених Законом України «Про іпотеку» (перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, що узгоджується з позицією, ВГСУ викладеною у Постанові Вищого господарського суду України від 15 червня 2015 року у справі № 927/1613/14 та Постанові Вищого господарського суду України у від 03 березня 2015 року у справі № 5009/5032/12) шодо договору іпотеки-1 не настала, а тому така іпотека є дійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

У той же час відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено Законом України «Про іпотеку».

Оскільки відповідач-2 не набув статусу власника щодо відчужуваних приміщень внаслідок недійсності договору купівлі-продажу, це в свою чергу дає підстави для визнання недійсним договору іпотеки-2.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 22 червня 2010 року у справі № 38/9-09.

З наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.12.2007р., укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ „Артанія, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за №10370 та визнання недійсним договору іпотеки (нерухомого майна нежитлової нерухомості) від 25.12.2007р., укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ „Універсал Банк, правонаступником якого є ПАТ „Універсал Банк, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за №10389; підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про зобов»язання ОСОБА_1 повернути ЗАТ „Артанія нерухоме майно нежитлові приміщення в підвалі I, II, IY; приміщення на 1-му поверсі 14-1 по 14-7, 15-1 по 15-3, 1-1 по 1-3, 16-1 загальною площею 333,4 кв.м в будинку №20 по вул.Галицькій у м.Львові, судом зазначається наступне:

згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. При цьому вказані положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Проте, оскільки позовна вимога щодо зобов»язання ОСОБА_1 повернути ЗАТ „Артанія нерухоме майно заявлена позивачем фактично в інтересах ЗАТ «Артанія», а не на захист особистого немайнового або майнового права та інтересу Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі, суд приходить до висновку, що в її задоволенні слід відмовити.

Слід також звернути увагу позивача на те, що п. 2.16 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11, на яку позивач, серед іншого, посилався при заявленні такої вимоги, вказує, що судове рішення про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином чи про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає такій реєстрації, саме за позивачем (ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). В даному випадку позивач не є власником майна, а іпотекодержателем майна.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що судовий збір слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам, а саме: в розмірі 2436,00грн. в рівних частинах на відповідачів, оскільки солідарне стягнення судових витрат не передбачено законом, а в решті, в розмірі 1218,00грн. на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити частково.

2.Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та Закритим акціонерним товариством «АРТАНІЯ» (код ЄДРПОУ 13838070), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 10370.

3.Визнати недійсним договір іпотеки (нерухомого майна-нежитлової нерухомості) від 25 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та Відкритим акціонерним товариством «УНІВЕРСАЛ БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ 21133352), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 10389.

4.У задоволені решти позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Артанія» (м.Львів, пл.Галицька, буд.1; код ЄДРПОУ 13838070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі» (м.Київ, вул.Шовковична, буд.42-44, офіс 1В; код ЄДРПОУ 36423831) 812,00грн. судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі» (м.Київ, вул.Шовковична, буд.42-44, офіс 1В; код ЄДРПОУ 36423831) 812,00грн. судового збору.

7. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (м.Київ, вул.Автозаводська, буд.54/19; код ЄДРПОУ 21133352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі» (м.Київ, вул.Шовковична, буд.42-44, офіс 1В; код ЄДРПОУ 36423831) 812,00грн. судового збору.

8.Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 18.08.2015р.

Суддя Щигельська О.І.