Постанова № 4882229, 05.02.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.02.2009 р.                                                                                 № 2а-31328/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зінченко А.В.

при секретарях –Король Д.О., Макогон Н.О.

за участю представників сторін:

позивача – Рябова В.О.

відповідача –Жепалова О.В., Тімошенко С.А., Коровкіної Л.В., Кучеренко Т.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

закритого акціонерного товариства «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «БІОЛІК»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

проскасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив суд після доповнення позовних вимог скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб: податкове повідомлення-рішення № 0000270852/0 від 03.06.2008р. на загальну суму 909000, 00 грн. (в тому числі за основним платежем – 303600, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 606 000, 00 грн.), а також податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами адміністративного оскарження – № 0000270852/1 від 01.08.2008р. та № 0000270852/2 від 01.10.2008р.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до пункту c) параграфу 7 Протоколу до Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, підписаної 04.03.1994р., підставою для оподаткування в Україні доходу у вигляді роялті, отриманого резидентом США від резидента України, є факт прийняття одержувачем роялті (резидентом США) рішення про включення до свого валового доходу, для цілей оподаткування у Сполучених Штатах, суму такого податку, сплаченого в Україні. Позивач зазначає, що за відсутності доказів наявності такого рішення у отримувача роялті – фірми «SOLUX CORPORATION» доход у вигляді роялті, отриманий вказаною компанією, не підлягає оподаткуванню в Україні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та прохав задовольнити позов у повному обсязі, поклавшись на обставини викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували пославшись на те, що згідно роз’яснення компетентного органу США – Служби Внутрішніх Доходів Департаменту Скарбниці Сполучених штатів Америки від 26.08.2003р. було запроваджено комп’ютеризацію процесу видачі довідок про підтвердження статусу резидента США, внаслідок чого довідки видаються за формою 6166. Сертифікат довідки за формою 6166 видається Філадельфійським сервісним центром, який є структурним підрозділом Служби Внутрішніх Доходів США; довідка за формою 6166 є офіційним урядовим документом і єдиною формою підтвердження права особи (резидента США) на застосування Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал. Відсутність довідки за формою 6166, на думку представників відповідача, є підставою для виникнення згідно ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР у платника роялті (резидента України) обов’язку утримати з доходу, що сплачується на користь нерезидента, та перерахувати до Державного бюджету України податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 15%.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступні обставини.

Працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові було проведено виїзну планову перевірку Закритого акціонерного товариства «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «Біолік» (код ЄДРПОУ 01973452) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 31.12.2007р., про що складений Акт перевірки № 1107/23-106/01973452 від 22.05.2008р.

В Акті перевірки посадовими особами відповідача зроблений висновок про порушення позивачем п.п. 13.1., 13.2. ст. 13 та п. 16.13. ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР. Вказаний висновок було зроблено на підставі наступних фактів.

24.03.2006р. позивачем було укладено з компанією «SOLUX CORPORATION» (США) контракт про передачу прав на використання інформації відносно промислового, комерційного та наукового досвіду (ноу-хау) виготовлення НІВ-вакцини, згідно умов якого компанія «SOLUX CORPORATION» надає ЗАТ «Біолік» право на використання ноу-хау, а ЗАТ «Біолік» зобов’язалось сплатити роялті в сумі 2350000, 00 доларів США.

Згідно платіжного доручення № 59 від 07.05.2007р. позивачем на користь компанії «SOLUX CORPORATION» (США) було сплачено 400000 доларів США (2020000, 00 грн.).

На підставі зазначених фактів, керуючись п.п. 13.1., 13.2. ст. 13 та п. 16.13. ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 12 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, підписаної 04.03.1994р., відповідач зробив висновок про необхідність оподаткування вказаної суми роялті в Україні за ставкою 15 %.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000270852/0 від 03.06.2008р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 909000, 00 грн., в тому числі за основним платежем – 303600, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 606 000, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаними в Акті перевірки № 1107/23-106/01973452 від 22.05.2008р. обставинами, а також з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0000270852/0 від 03.06.2008 р. в порядку адміністративного оскарження послідовно до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, Державної податкової адміністрації у Харківській області та Державної податкової адміністрації України. Згідно Рішення про результати розгляду первинної скарги № 10784/10/25-009 від 01.08.2008р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, Рішення про результати розгляду повторної скарги № 5874/10/25-203 від 26.09.2008р. ДПА у Харківській області у задоволенні первинної та повторної скарг було відмовлено.

На підставі п. 5.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. N 253 у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 р. N 247 відповідачем за результатами адміністративного оскарження було прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000270852/1 від 01.08.08 року на суму 909000,00 грн., №0000270852/2 від 01.10.08 року на суму 909000,00 грн.

Згідно п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміють, зокрема, роялті.

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Крім того, п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору. Також відповідно до ст. 12 і 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.93 р. N 3767-XII міжнародні договори України підлягають неухильному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Таким чином, при розгляді даного спору обов’язковому застосуванню підлягають норми Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, підписаної 04.03.1994р., ратифікованої 26.05.1995 року та яка набрала чинності 05.06.2000 року.

Даний висновок підтверджується також тим, що згідно п. b) параграфу 1 ст. 2 Конвенції вона застосовується, зокрема, до податку на доход (прибуток) підприємств в Україні.

Правила оподаткування роялті визначено статтею 12 вказаної Конвенції. Так, у відповідності до параграфу 1 вказаної статті роялті, якими фактично володіє резидент Договірної Держави, можуть оподатковуватись у тій Державі. Згідно параграфу 2 ст. 12 Конвенції такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичним володарем цих роялті є резидент іншої Договірної Держави, податок, який стягується, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми роялті.

Як вбачається з пояснень відповідача та інших поданих ним документів, висновок щодо обов’язку позивача здійснити оподаткування сум роялті, що сплачувались на користь резидента США, ґрунтується на твердженні щодо відсутності доказів резиденції отримувача роялті – компанією «SOLUX CORPORATION» в США.

Як зазначено вище, за твердженнями відповідача єдиним доказом, що дозволяє визначити компанію «SOLUX CORPORATION», як резидента США є довідки за формою 6166, що має надаватись Філадельфійським сервісним центром Служби Внутрішніх Доходів Департаменту Скарбниці Сполучених штатів Америки.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, твердження відповідача стосовно обов’язкової наявності довідки за формою 6166 для застосування норм конвенції не було підтверджено в суді доказами. Посилання відповідача на лист ДПА України від 17.02.2004 року N 2625/7/12-0115 не може прийматись судом до уваги, оскільки вказаний лист не є нормативно-правовим актом. Крім того, ДПА України не є компетентним органом в розумінні ст. 3 Конвенції.

Суд приймає до уваги той факт, що позивачем при адміністративному оскарженні податкових повідомлень-рішень було надано довідку за формою 6166, що вимагалась податковими органами, та згідно якої компанія «SOLUX CORPORATION» у 2007 році мала статус резидента США. Однак довідка безпідставно не була врахована.

Також судом враховано, що під час проведення перевірки податковому органу було надано довідку від 04.06.2007р., завірену державним нотаріусом штату Каліфорнія, США, яка також підтверджує, що компанія «SOLUX CORPORATION» є резидентом США. Слід зазначити, що у відповідності до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка набула чинності для України 22.12.2003 р., та яка ратифікована також США, на вказаній довідці фінансовим інспектором округу Сан-Дієго, штат Каліфорнія Грегорі Дж. Смітом, було проставлено апостиль. Проставлений апостиль згідно ст. 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, є підтвердженням якості, в якій виступала особа, щодо якої видано документ. Таким чином, зазначена довідка, на якій проставлено апостиль, є достатнім доказом резиденції компанії «SOLUX CORPORATION».

Крім того, ст. 4 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування, яка встановлює правила визначення резиденції, не містить норми, яка б вимагала наявності будь-яких довідок на підтвердження статусу резидента України чи США.

На підставі викладеного, враховуючи положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку про те, що відповідачем не спростовано факт того, що компанія «SOLUX CORPORATION» є резидентом США. Вищезазначені докази, досліджені судом, навпаки, підтверджують цей факт.

Стосовно посилання відповідача на постанову КМУ від 06.05.2001 р. N 470, яка затвердила Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування суд зауважує наступне.

Порядок сплати і розмір податку на доходи нерезидентів встановлений ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка не містить вказівок будь-якому органу виконавчої влади на додаткову розробку нормативно-правових актів і не надає повноважень зі встановлення додаткових умов для застосування її норм.

Тому суд погоджується із висновком позивача, що постанова КМУ від 06.05.2001 року N 470 не поширюється на правовідносини між резидентами США та України в зв'язку з тим, що Конвенцією між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування подання будь-яких довідок чи іншої інформації стосовно отримання права для уникнення подвійного оподаткування не передбачено.

З урахуванням зазначеного суд доходить висновку про те, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не було враховано положення пункту c) параграфу 7 Протоколу до Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування.

Згідно зазначеної норми Україна погодилася, що американський одержувач дивідендів, відсотків або роялті, які можуть оподаткуватись в Україні відповідно до Статей 10 (Дивіденди), 11 (Проценти) або 12 (Роялті), буде вважатися таким, що підлягає оподаткуванню, якщо такий одержувач вирішує включати до свого валового доходу, для цілей оподаткування у Сполучених Штатах, суму такого податку, сплаченого в Україні.

Отже, доход у вигляді роялті, отриманий резидентом США від резидента України, підлягає оподаткуванню в Україні лише за умови наявності рішення отримувача роялті (резидента США) про включення до свого валового доходу, для цілей оподаткування у Сполучених Штатах, суми такого податку, сплаченого в Україні.

Факт наявності такого рішення компанії «SOLUX CORPORATION» відповідачем не доведено. Крім того, з листа зазначеної компанії від 20.02.2008р. вбачається, що таке рішення не приймалось.

Вказане згідно пункту c) параграфу 7 Протоколу Конвенції підтверджує, що роялті, отримане компанією «SOLUX CORPORATION» від ЗАТ «Біолік», не підлягають оподаткуванню в Україні.

Таким чином, рішення відповідача щодо визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб та нарахування штрафних (фінансових) санкцій суперечить вимогам чинного законодавства.

Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.4 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал та пункту c) параграфу 7 Протоколу до вказаної Конвенції, що є підставою для їх скасування.

Виходячи з викладеного позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючисьст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов закритого акціонерного товариства «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «БІОЛІК» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень –задовольнити в повному обсязі.

Скасувати прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові податкові повідомлення-рішення:

№ 0000270852/0 від 03.06.2008 р.;

№ 0000270852/1 від 01.08.2008 р.;

№ 0000270852/2 від 01.10.2008 р.

Стягнути з державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «БІОЛІК» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова у повному обсязі виготовлена 10 лютого 2009 року.

Суддя                                                   Зінченко А.В.