Рішення № 48815408, 12.08.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5184/15

Головуючий у першій інстанції Буран В. М.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Ісаєвої Н.В.

при секретарі Сілукової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника ОСОБА_5, ОСОБА_3 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 06 квітня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про усунення від права спадкування, визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок,

встановила:

У грудні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду за позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про усунення від права спадкування, визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його двоюрідна бабуся, ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ІНФОРМАЦІЯ_4.

Після померлої ОСОБА_7 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними спорудами та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_7 залишилось п'ять спадкоємців за законом: двоюрідний онук ОСОБА_6 - позивач по справі, мати позивача ОСОБА_8 та брат позивача ОСОБА_9, які відмовились від своїх часток у спадкуванні на користь ОСОБА_6, племінник ОСОБА_2 - відповідач по справі та племінник ОСОБА_10, померлий ІНФОРМАЦІЯ_5. Після смерті ОСОБА_10 спадкоємцями є його дружина ОСОБА_5 та донька ОСОБА_3 - відповідачі по справі.

17 лютого 2014 року позивач звернувся до державного нотаріуса Біляївської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, однак отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність державної реєстрації права власності на спірний житловий будинок.

Також позивач зазначив, що у нього є переважне право на спадкування після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4, оскільки він турбуючись про неї, забезпечував її всім необхідним, тобто сплачував комунальні послуги, купував продукти та необхідні для нормального існування предмети та вироби, яку потребує людина похилого віку. Також для полегшення її життя ним була проведена газифікація будинку, в результаті чого значно покращились та полегшились її умови проживання. Крім того після смерті ОСОБА_7, всі витрати, пов'язані з її похованням позивач взяв на себе, натомість, як відповідачі ухилялися від надання допомоги померлій.

Оскільки відповідачі намагаються позбавити його права на спадкування, ОСОБА_6 був змушений звернутися до суду з вказаним позовом за захистом своїх прав, в якому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на весь житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також усунути інших спадкоємців, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від права на спадкування на нерухоме майно.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.

Відповідачі та їх представники в судовому засіданні позов не визнали.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 06 квітня 2015 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та усунення від права на спадкування задоволений, визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, усунені ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 від права на спадкування за законом на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований у АДРЕСА_1 після ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

На рішення суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, по суті позовних вимог, посилаючись на те, що судом неправильно встановлені обставини та докази, які мають значення для справи.

Також на рішення суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що судом неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

На рішення суду ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 та ОСОБА_3 також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що судом неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг та заперечень на них, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що всі апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 11).

Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на майно, яке складається з земельної ділянки та житлового будинку, які розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд, підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим на підставі рішення Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області від 15 грудня 2009 року (а.с. 17).

Житловий будинок, разташований за адресою: АДРЕСА_1, належав померлій, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 23.06.2003 року, після смерті її чоловіка ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 24).

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_12 6 листопада 1947 року одружилась з ОСОБА_11, та змінила призвіще з ОСОБА_12 на ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу, актовий запис 10, виданий СельРагсом с. Троіцкий Одеської області (а.с. 41).

ОСОБА_7 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7, була донькою ОСОБА_13 та ОСОБА_14, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 41).

Окрім доньки ОСОБА_7 у родині ОСОБА_14 був син ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 52,64).

Судом встановлено, що спадкоемців першої черги, у відповідності до ст.. 1261 ЦК України, у ОСОБА_7, на день відкриття спадщини не було.

Відповідач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_15, та племінником ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвами про народження ОСОБА_2 (а.с. 54).

Позивач ОСОБА_6, є онуком ОСОБА_17, яка в свою чергу є матір`ю ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_3, який був батьком позивача, що встановлено рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13 серпня 2014 року, по цивільній справі за заявою ОСОБА_6 про встановлення факту родинних відносин (а.с. 16).

Як встановлено судом, до нотаріальної контори для прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_7 звернулись:

ОСОБА_15, який є сином рідного брата ОСОБА_7 - ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 53);

ОСОБА_6 та ОСОБА_9, яки є онуками ОСОБА_17, померлої ІНФОРМАЦІЯ_10, та які є синами ОСОБА_18, померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 14,15,);

ОСОБА_10, який був сином ОСОБА_17, померлої ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.61).

При цьому ОСОБА_10, який своєчасно звернувся до нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_7, помер ІНФОРМАЦІЯ_11, не отримавши свідоцтво про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7

Спадкоємцями ОСОБА_10 є його дружина ОСОБА_5 та донька ОСОБА_3

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що надання позивачем допомоги спадкодавцю, підтверджує його переважне право на спадкування після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4.

Однак, такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи із змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи згідно із вимогами ст. 214 ЦПК України повинен встановити факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Отже, лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально забезпечити умови свого життя, у зв'язку з цим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

З наданих суду доказів вбачається, що ОСОБА_7, була особою похилого віку.

Однак, доказів про безпорадний стан ОСОБА_7 про те, що вона потребувала стороннього догляду, матеріальної допомоги, позивач та її представник суду не надали, більш того, в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_19, пояснив, що за медичною допомогою вона не зверталася, у будь якого лікаря на обліку не знаходилась.

В судовому засіданні також встановлено, що 11.10.2012 року, ОСОБА_7, було газифіковано будинок, в якому вона мешкала.

Твердження ОСОБА_6, про те, що грошові кошти давав на газифікацію саме він, судом до уваги не приймаються, з тих підстав, що відповідно до квитанції, грошові кошти у розмірі 4500 гривен отримано саме від ОСОБА_7 (а.с. 98).

Більш того, ОСОБА_6 суду пояснив, що не має письмових доказів про передачу грошових коштів на газифікацію будинку ОСОБА_7

Судова колегія відноситься критично до показань свідка ОСОБА_8, про те, що ОСОБА_7 потребувала допомоги, яку надавав її син ОСОБА_6, тому, що ОСОБА_8 є зацікавленою особою, та більш того, її пояснення не підтверджуються жодними письмовими доказами.

Так свідок ОСОБА_20, яка була сусідкою ОСОБА_7, пояснила суду, що ОСОБА_7 саме себе обходила.

Отже, суд першої інстанції не встановив вказаних обставин, не зазначив у рішенні про доведеність фактів безпорадного стану спадкодавця, зробив висновки лише з пояснень свідків про потребу в її догляді.

Таким чином, в судовому засіданні позивачем не доведено факт умисного ухилення відповідачів від надання допомоги спадкодавцю ОСОБА_7, яка мешкала разом зі своїм племінником ОСОБА_10, та саме себе обслуговувала, сплатила за послуги по газифікацію будинку.

Також у суді першої інстанції ОСОБА_6 були заявлені позовні вимоги про визнання за ним права власності на весь будинок, які суд першої інстанції задовольнив, виходячи з того, що у відповідності до ст. 1224 ЦК України інші спадкоємці були усунені від спадщини.

Але, у суді апеляційної інстанції було встановлено, що підстав для усунення від спадщини інших спадкоємців не має, а тому коллегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання за ОСОБА_6 права власності на весь будинок також не підлягають задоволенню, тому що вони є похідними від позовних вимог про усунення від спадщини.

Однак, це не позбавляє можливості ОСОБА_6. на звернення до суду з відповідним позовом про визнання за ним права власності на частку будинку, яка йому належить, як спадкоємцю, в тому випадку, якщо неможливо отримати свідоцтво про право на спадщину відповідно до діючого законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, в наслідок порушення норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, представника ОСОБА_5, ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 06 квітня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про усунення від права спадкування, визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ Н.В.Ісаєва