Постанова № 4881325, 27.07.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2009 р.                                                                       справа № 2а-27454/08/0570

час прийняття постанови: 15 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шальєвої В.А.

при секретарі                                                  Химич М.В.,

за участі представника позивача                                        Талько В.В.,

представника відповідача                                                  Яковенка О.В.,

Кутько О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул.50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аракс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем була проведена виїзна планова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс», згідно якої були зафіксовані порушення підприємством вимог п.п.1.11.2 п.1.11, п.1.32, ст..1, п.5.1, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за період з 01.10.2003 року по 30.09.2006 року. Відповідачем був складений акт з цього приводу №900/23-2/30232150 від 18.04.2007 року. 26.04.2007 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000962340/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Аракс» м.Донецьк було визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 31969850,00 грн. та застосовані передбачені п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції в сумі 9590955,00 грн.

Відповідач, при винесенні оскаржувального рішення, посилався на те, що 27.07.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аракс» м.Донецьк був укладений договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №27/07/06, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг» м.Миколаїв прийняло на себе зобов’язання передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс» м.Донецьк стабілізатор режимів агрегатів, працюючих в умовах середовищ із змінними параметрами «Октава». Акт прийому-передачі від 01.08.2006 року підтверджує факт поставки. Оплата вартості придбаного товару була здійснена позивачем 20.09.2006 року у повному обсязі. В той же день позивач сплатив суму процентів за користування товарним кредитом, яка дорівнювала вартості придбаного товару. Був підписаний акт про нарахування відсотків та податкова накладна між сторонами угоди. Витрати по сплаті процентів по товарному кредиту в сумі 127879400,00 грн. (без податку на додану вартість) були відображені позивачем у складі валових витрат в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за результатами трьох кварталів 2006 року. На думку відповідача, включення до складу валових витрат виробництва та обігу витрат по сплаті процентів за товарний кредит є протиправним.

Позивач оскаржує зазначене податкове повідомлення-рішення та зазначає, що включення до складу валових витрат у третьому кварталі 2006 року витрат по сплаті процентів по товарному кредиту в сумі 127879400,00 грн. відповідає приписам п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач також наполягає на безпідставності висновку податкового органу про необхідність включення процентів за товарним кредитом в сумі 127879400,00 грн. до вартості цього товару.

Просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000962340/0 від 26.04.2007 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов в повному обсязі. Представником позивача були надані письмові пояснення, в яких, посилаючись на Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2008 року по справі №К-17660/07, зазначив, що укладання договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту не може розцінюватись як надання окремої послуги, а нарахування процентів не є сплатою за послугу по наданню товарного кредиту. Крім того, проценти за товарним кредитом у даному випадку,на думку позивача, повинні відноситись до складу валових витрат, так як операції з купівлі-продажу товарів були статутною господарсько-фінансовою діяльністю позивача. Наголошували на тому факті, що ціни реалізації товару були ринкові, а сума прибутку від здійснення вищезазначених операцій склала більшу, ніж ціну закупівлі, а значить і операція не була збитковою і це свідчить про те, що здійснення витрат з процентів по відстроченню оплати за товарним кредитом не мала на меті використання у власній господарській діяльності.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, надали суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначили, що позивач мав на меті отримання прибутку при укладанні угоди, але у зв’язку зі зміною обставин, на які розраховував позивач, зазначена господарська операція виявилась збитковою, і це означає, що не збитковість операції не є підставою для включення відсотків по товарному кредиту до складу валових витрат. Крім того, відповідач в своїх запереченнях надав висновки свого розслідування, згідно яких, вважає, що укладаючи угоди посадові особи позивача мали на меті, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків. Просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аракс», діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс».

Відповідач Державна податкова інспекція у Київському районі м.Донецька є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

У відповідності до ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 30.09.2006 року, за результатами якої складений акт № 900/23-2/30232150 від 18.04.2007 року.

Перевіркою встановлені порушення, зокрема: п.п.1.11.2 п.1.11 ст.1, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.1.11.2 п.1.11 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Тобто, законодавством встановлено, що під господарською діяльністю слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу та не встановлює залежності всієї господарської діяльності від регулярності та постійності здійснення окремих видів операцій, або операцій з окремими видами товарів.

Відповідно п.5.1 ст.5 Закону, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також відповідач зазначив на порушення п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону, згіно якого, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Податковим повідомленням рішенням № 000096234/0 від 26.04.2007 року підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 41560805,00 грн., в тому числі за основним платежем 31969850,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9590955,00 грн.

Позивач оскаржує зазначене рішення повністю, посилаючись на помилкове застосування відповідачем положень п. 4.5 ст.4 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та, як слідство, протиправність визначення суми податкового зобов’язання відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як вважає податкова інспекція, діяльність з придбання товарів за угодами товарного кредиту та їх подальша реалізація в короткий проміжок часу без включення до вартості таких товарів сум процентів за користування товарним кредитом, тобто безпідставне здійснення збиткових операцій, не може бути визнана господарською діяльністю, а витрати з такого придбання не підлягають включенню до складу валових витрат виробництва та обігу.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п.5.5.1 п. 5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування доходу підприємств», яке полягає у безпідставному відображенні витрат по сплаті процентів по товарному кредиту у складі валових витрат в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за результатами трьох кварталів 2006 року.

Суд вважає такий висновок помилковим з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг» м.Миколаїв та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аракс» м.Донецьк укладено договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №27/07/06 (том 1 а.с.37-39), відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг» прийняло на себе зобов’язання передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс» стабілізатор режимів агрегатів, працюючих в умовах середовищ із змінними параметрами «Октава». Ціна товару, згідно договору, склала 153455280,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 25575880,00 грн., а оплата повинна бути проведена протягом шістдесяти календарних днів з моменту постачання товару продавцем, не включаючи день поставки, але включаючи день оплати. За відстрочку розрахунку покупцю нараховуються відсотки за право користування товарним кредитом у розмірі 2% від вартості отриманого товару за кожен день користування товарним кредитом. Відсотки нараховуються за період починаючи з дня, наступного за днем поставки, та закінчуючи днем погашення суми заборгованості за поставлений товар.

Судом встановлено, 01.08.2006 року була виконана поставка товару, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.08.2006 року №1 та податковою накладною від 01.08.2006 року №1 на суму 153455280,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 25575880,00 грн.

Оплата вартості придбаного товару була здійснена позивачем 20.09.2006 року у повному обсязі (том.1 а.с.75-78). В той-же день позивач сплатив суму процентів за користування товарним кредитом, яка дорівнювала вартості придбаного товару.

Судом встановлено, що 20.09.2006 року сторонами угоди був підписаний акт про нарахування відсотків від 20.09.2006 року на суму 153455280,00 грн. та податкова накладна від 20.09.2006 року №3 на суму 153455280,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 25575880,00 грн., в графі «номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» вказано «послуги з надання відстрочки розрахунку за товар (проценти товарного кредиту)».

В подальшому стабілізатор режимів агрегатів, працюючих в умовах середовищ із змінними параметрами «Октава» ТУ У 33.2 – 23622371-001:2005 був поставлений позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Регулс» м.Донецьк за ціною 153624000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 25604000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи договором постачання від 18.09.2006 року №18/09/06 з додаток, актом прийому-передачі від 20.09.2006 року №1 та податковою накладною від 20.09.2006 року №17 (том 1 а.с.51-56).

В силу ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» -об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Крім того, відповідно до п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, дана норма не пов’язує можливість включення платником податку до складу валових витрат виробництва та обігу витрат по сплаті процентів за товарний кредит з обов’язком враховувати ці витрати при формуванні нової ціни на товар, з яким пов’язане нарахування таких процентів.

Крім того, суд прийшов до висновку, що посилання відповідача на порушення п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є недоцільним, оскільки в результаті перевірки податковим органом був проаналізований лише результат однієї господарської операції, а саме договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту №27/07/06, а не всієї господарської діяльності підприємства.

Судом встановлено, що перевіркою були зафіксовані порушення п.п.7.4.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року. В результаті таких порушень, на думку відповідача, у вересні 2006 року до складу податкового кредиту позивачем зайве віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 25575880,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 25539416,00 грн. З урахуванням від’ємного значення липня 2006 року на суму 498,00 грн. та серпня 2006 року на суму 25591071,00 грн. позивачем у вересні 2006 року завищено суму від’ємного значення податку на додану вартість на 25539416,00 грн.

Суд не може погодитися з відповідачем про правомірність посилання податкового органу на дані порушення, оскільки предметом цього спору є податкове повідомлення-рішення від 26.04.2007 року №0000962340/0, яким платнику податку визначена сума податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств. Таким чином, правильність формування позивачем податкового кредиту по спірній господарській операції до справи відношення не має.

З огляду на наведене суд дійшов до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000962340/0 від 26.04.2007 року, оскільки сума податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 31969850,00 грн. відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначена відповідачем безпідставно.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.          

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідач не надав суду доказів щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення – рішення.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,          

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0000962340/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька 26.04.2007 року, про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Аракс» податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 41560805,00 грн., в тому числі, за основним платежем – 31969850,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 9590955,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс» судові витрати в розмірі 3(три) грн. 40 коп.

Повний текст постанови буде виготовлений 31 липня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.