Постанова № 4881189, 08.05.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2009 р.                                                                       справа № 8867/08/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Христофорова А.Б.

при секретарі                                                  Аржанові А.С.

за участю:

представника позивача                                                   Ротко О.В.,

представників відповідача                                                  Радченко А.В., Шкатула І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Донецьке акціонерне науково-комерційне товариство ДАНКО» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001881322/0/13784/10/15-16-23/5 від 15.04.2008, -

В С Т А Н О В И В:

          Акціонерне товариство закритого типу «Донецьке акціонерне науково-комерційне товариство ДАНКО» (далі за текстом – АТ ДАНКО) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі за текстом – СДПІ у м. Донецьку) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001881322/0/13784/10/15-16-23/5 від 15.04.2008.

          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.04.2008 ним одержано вказане податкове повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 153370,55 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 72011,33 грн. Податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта № 255/15-16-23/5/23126703 від 04.04.2008 про результати виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007. У п. 3 та п.п. 2 абз. 2 п. 4 Акту перевірки встановлено порушення п.п. 6.1.1 п. 6.1, п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено розмір податкового кредиту за період серпень-грудень 2007 року та відповідно занижено податок на додану вартість в розмірі 153370,55 грн.

Позивач не погоджується з таким висновком податкового органу, оскільки вважає, що з його боку не було допущено порушень податкового законодавства.

Так, 18.04.2007 позивач уклав із СП «Інтерсплав» договір комісії № 15/59/07, згідно з яким СП «Інтерсплав» зобов’язується за рахунок позивача укласти договори про продаж продукції на експорт, а позивач – виплатити комісійну плату, а також відшкодувати витрати по митному оформленню, замовленню транспорту, транспортні витрати та інші документально підтверджені витрати. СП «Інтерсплав» на виконання вказаного договору здійснювало поставку продукції на експорт та несло пов’язані з цим витрати по транспортуванню продукції та по доставці відповідних товаросупровідних документів. Відповідно до п. 2.2.9 договору СП «Інтерсплав» надавало звіти комісіонера про виконання доручень комітента та додавало до них підтверджуючі документи, а також рахунки на відшкодування понесених витрат, в т.ч. витрат за одержаними транспортними послугами. На суму одержаних транспортних послуги по перевезенню вантажу за межами державного кордону України та експрес доставки товаросупровідних документів СП «Інтерсплав» нарахувало ПДВ, та на суму нарахованого ПДВ надало податкові накладні, що було зроблено на підставі абз. 2 п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», який передбачає, що у разі коли поставка транспортних послуг здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто за ставкою 20% бази оподаткування. Позивач сплачував рахунки та на підставі одержаних податкових накладних відносив на протязі серпня-грудня 2007 року суми ПДВ, нараховані на суми виставлених послуг, до складу податкового кредиту. Оскільки безпосередньо СП «Інтерсплав» не надавало позивачу транспортних послуг по перевезенню вантажу за межами державного кордону України та послуг з експрес доставки товаросупровідних документів, як це передбачено абз. 1 п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», тому нема жодних підстав для застосування зазначеної норми Закону до спірних господарських операцій. Така позиція також відповідає роз’ясненням ДПА України з таких питань.

Твердження відповідача щодо того, що СП «Інтерсплав» не є постачальником транспортних послуг та не є довіреною особою перевізника, позивач вважає безпідставними, оскільки СП «Інтерсплав» відповідно до умов договору комісії надавало позивачу послуги, аналогічні експедиторським, та являється довіреною особою перевізника.

Посилаючись на ст.ст. 1011, 1013, 1024 ЦК України позивач зазначає, що обов’язок комісіонера полягає в наданні послуг з укладення правочинів згідно із вказівками комітента і за його рахунок. Відшкодуванню підлягають витрати, понесені комісіонером особисто, від свого імені і за свій рахунок. Отже, з боку оподаткування отримання комісіонером «відшкодування витрат, зроблених ним у зв’язку з виконанням своїх обов’язків за договором комісії» є складовою частиною платні за надання комісіонером послуг комітентові. Послуги, що були надані СП «Інтерсплав» за договором комісії, у т.ч. відшкодування витрат, пов’язаних з організацією перевезень продукції та доставки товаросупровідних документів, не підпадають під перелік операцій, звільнених від оподаткування (ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»), та операцій, до яких застосовується нульова ставка (п. 6.2 ст. 6 Закону). Також, послуги, що були надані СП «Інтерсплав» за договором комісії, не підпадають під дію підпунктів «в» - «е» п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» та підлягають обкладанню ПДВ у повному обсязі за ставкою 20%.

Такий висновок цілком відповідає роз’ясненням, що були надані ДПА України своїм листом № 11032/5/15-2416 від 19.09.2005, відповідно до якого комісіонер при виконанні доручення комітента зобов’язаний нараховувати і сплачувати до бюджету ПДВ в розмірі 20 відсотків від вартості наданих послуг комісіонера з продажу майна та вартості наданих додаткових послуг, необхідних для підготовки і реалізації майна, місце надання яких знаходиться на митній території України, а також листом № 26268/7/16-1117 від 30.12.2005, відповідно до якого, якщо між резидентами складається договір на надання послуг по навантаженню, розвантаженню товарів, що експортуються, то операції з поставки на митній території України послуг, які надаються експортеру товарів, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. СП «Інтерсплав» звернулось до податкової інспекції за місцем свого розташування (м. Свердловськ) із запитом щодо надання роз’яснення із спірного питання, що розглядається. На свій запит СП «Інтерсплав» одержало відповідь ДПІ у м. Свердловську, відповідно до якої відшкодування витрат комісіонера, пов’язаних з наданням транспортних послуг, угода на надання яких укладена безпосередньо комісіонером від свого імені, розглядається як поставка послуг, місцем поставки зазначених послуг визначається територія України та оподаткування їх здійснюється за ставкою 20%.

Умови, встановлені п. 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», виконання яких необхідно для виникнення права на формування податкового кредиту, були позивачем дотримані.

Таким чином, в позивача мались усі передбачені законом підстави для віднесення до податкового кредиту за період серпень-грудень 2007 суми ПДВ по вартості автопослуг, морського транспортування та експрес доставки, наданим перевізником за межами митної території України, та виставленим СП «Інтерсплав» для відшкодування відповідно до договору комісії № 15/59/07 від 18.04.2007 у розмірі 153370,55 грн. Оскільки в діях позивача відсутні порушення вимог податкового законодавства, в відповідача немає підстав для зменшення суми податкового кредиту та застосування штрафних (фінансових) санкцій (т. 1 а.с. 1-4).

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що під час здійснення перевірки встановлено факт укладання позивачем (комітентом) з СП «Інтерсплав» (комісіонером) договору комісії № 15/59/07 від 18.04.2007. При цьому відповідно до п. 1.1 договору комітент доручає комісіонеру за комісійну плату укласти від свого імені, але за рахунок комітента угоди по реалізації на експорт (за межі митної території України та на митній території України) продукції, виробленої СП «Інтерсплав». Саме в межах спірної операції позивачем сформовано податковий кредит за придбання послуг з міжнародного перевезення. Проте, під час перевірки не встановлені факти наявності в спірних правовідносинах довіреної особи перевізника.

Довіреною особою з урахуванням практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, є особа, якій довіритель доручає виконувати за нього певні функції. Документи, які б підтверджували уповноваження перевізника СП «Інтерсплав» (Комісіонера) виконувати за перевізника будь-які його функції, позивач не надав. Тобто, комісіонер в спірних правовідносинах не виступає довіреною особою перевізника, що обумовлює безпідставність застосування положень абз. 2 п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з умовами договору комісії комісійна винагорода та відшкодування витрат є двома самостійними видами платежів. За таких обставин посилання позивача на той факт, що відшкодування витрат за договором комісії є складовою частиною комісійної платні не відповідає фактичним обставинам справи.

Представники відповідача зазначають, що у даному випадку мають місце перевезення за межами митної території України, тобто операції, які відповідно до п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 вказаного вище Закону, оподатковуються за нульовою ставкою. Оскільки комісіонером в спірних правовідносинах самостійно не здійснювалася поставка транспортних послуг, у нього були відсутні підстави для самостійного нарахування на вартість таких послуг податку на додану вартість за умови, якщо надавачем таких послуг операція оподатковувана за нульовою ставкою.

АТ ДАНКО не надано адресованого йому податкового роз’яснення , згідно з яким за здійсненою ним спірною операцією у нього виникає право на податковий кредит, у зв’язку з чим його посилання на податкові роз’яснення є безпідставними.

Просили відмовити у задоволенні позову (т. 3 а.с. 18-20).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи ат перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач – АТ ДАНКО є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за № 23126703, перебуває на податковому обліку в СДПІ у м. Донецьку, жє платником податку на додану вартість.

У період з 29.02.2008 по 28.03.2008 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку проводилася виїзна планова перевірка АТЗТ «Донецьке акціонерне науково-комерційне товариство ДАНКО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 04.04.2008 № 255/15-16-23/5/23126703 (т. 1 а.с. 8-71).

Згідно висновків цього акту перевіркою було встановлено, у тому числі, порушення п.п. 6.1.1 п. 6.1, п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по вартості авто послуг, морського транспортування та експрес доставки наданими перевізником за межами митної території України у розмірі 153370,55 грн. (у одиницях заповнення декларації 153371 грн.), у т.ч.:

за серпень 2007 року у сумі 38820,06 грн.;

за вересень 2007 року у сумі 45192,69 грн.;

за жовтень 2007 року у сумі 22618,39 грн.;

за листопад 2007 року у сумі 33499,40 грн.;

за грудень 2007 року у сумі 13240,01 грн. (т. 1 а.с. 70).

На підставі вказаних висновків акту перевірки та відповідно до п.п. «б» п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п. «б» п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» СДПІ у м. Донецьку прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001881322/0/13784/10/15-16-23/5 від 15.04.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 153370,55 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 72011,33 грн. (т. 1 а.с. 7).

Суд вважає дане податкове повідомлення-рішення незаконним з наступних підстав.

У відповідності до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) в державний бюджет або бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України, строки проведення розрахунків, регламентуються п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону.

Так, відповідно до цієї норми, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість (рядок 25), розрахунками коригування сум податку на додану вартість по податковим деклараціям, розрахунками сум бюджетного відшкодування та заявами про повернення повної суми бюджетного відшкодування, позивач визначив суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню:

-          у декларації за серпень 2007 (вх. № 8976 від 20.09.2007) 3902999,00 грн. (т. 1 а.с. 92, 95);

-          у декларації за вересень 2007 (вх. № 10280 від 22.10.2007) 1962708 грн. (т. 1 а.с. 99, 104);

-          у декларації за жовтень 2007 (вх. № 12003 від 20.11.2007) 2000514,00 грн. (т. 1 а.с. 108, 112);

-          у декларації за листопад 2007 (вх. № 12445 від 07.12.2007) 3575377,00 грн. (т. 1 а.с. 116, 121);

-          у декларації за грудень 2007 (вх.. № 14109 від 21.01.2007) 567227,00 грн. (т.1 а.с. 125, 129).

Податковий орган, зменшуючи суму бюджетного відшкодування на 153370,55 грн. за період серпень-грудень 2007 року, посилається на те, що АТ ДАНКО безпідставно віднесло до суми податкового кредиту суми податку на додану вартість по вартості автопослуг, морського транспортування та експрес доставки, наданим перевізником за межами митної території України, оскільки такі операції відповідно до п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою (т. 1 а.с. 29, т. 3 а.с. 19). Суд не погоджує такі доводи відповідача, виходячи з наступного.

Так, 18.04.2007 між АТ ДАНКО та СП «Інтерсплав» укладено договір комісії № 15/59/07, за умовами якого СП «Інтерсплав» зобов’язується за рахунок АТ ДАНКО укладати договори про продаж продукції на експорт (за межі митної території України і на митній території України) продукції, виготовленої СП «Інтерсплав», а АТ ДАНКО зобов’язується виплатити СП «Інтерсплав» комісійну плату, відшкодувати витрати по митному оформленню, замовленню транспорту, транспортні витрати та інші документально підтверджені витрати (т. 1 а.с. 131-134, 135, 136).

На суму одержаних транспортних послуг по перевезенню вантажу за межами митної території України СП «Інтерсплав» нарахувало податок на додану вартість. На суму нарахованого податку на додану вартість були видані податкові накладні (т. 2 а.с. 197-287). Позивач сплатив виставлені рахунки та на підставі одержаних податкових накладних відніс у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2007 суми податку на додану вартість, нараховані на суму виставлених послуг, до складу податкового кредиту.

          Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

При цьому, п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону встановлює, що платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками обов’язкові реквізити, встановлені цим підпунктом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

У разі коли поставка транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті, тобто 20% бази оподаткування.

Відповідач вимоги абз. 2 п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про необхідність оподаткування операцій за договором комісії № 15/59/07 від 18.04.2007 за нульовою ставкою. Згідно із цим договором СП «Інтерсплав» виконувало комісійне доручення АТ ДАНКО, у тому числі, укладало договори про продаж продукції на експорт, здійснювало організацію перевезень шляхом укладення договорів з перевізниками. В свою чергу, АТ ДАНКО виплачувало СП «Інтерсплав» комісійну плату, відшкодовувало витрати по митному оформленню, замовленню транспорту, транспортні витрати та інші документально підтверджені витрати. Отже, фактично СП «Інтерсплав» надавало АТ ДАНКО за договором комісії послуги, тотожні експедиторським, і тому, СП «Інтерсплав», як експедитор, є довіреною особою перевізника.

До того ж, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2008 у справі № 2-а-3881/08 за позовом АТ ДАНКО до СДПІ у м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, яка набрала законної сили згідно із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2009, встановлено, що СП «Інтерсплав» за договором комісії № 15/59/07 від 18.04.2007 були надані послуги, тотожні експедиторським. Тобто, ці обставини у даному випадку відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України не підлягають доказуванню.

З огляду на положення ст.ст. 1011, 1013, 1024 ЦК України відшкодуванню комісіонеру підлягають усі витрати, понесені ним особисто, від свого імені і за свій рахунок у зв’язку із виконанням договору комісії. Сплата комісійної винагороди відповідно до положень п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» є об’єктом оподаткування. Отже, вартість наданих послуг, у зв’язку з якими комісіонером понесені у тому числі витрати за транспортними послугами, придбаними комісіонером за нульовою ставкою, відповідно до абз. 2 п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягає оподаткуванню податком на додану вартість в повному обсязі за ставкою 20% бази оподаткування.

Таким чином, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту спірних періодів суми податку на додану вартість з вартості операцій по наданню послуг перевезення, пов’язаних із виконанням СП «Інтерсплав» договору комісії, у зв’язку з чим суд не вбачає у його діях порушення п.п. 6.1.1 п. 6.1, п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак є безпідставним зменшення відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 153370,55 грн. та застосування у зв’язку із цим штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у розмірі 72011,33 грн.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;          

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами, та державними цільовими фондами» при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Оскільки відповідач не довів суду законну підставу прийняття податкового повідомлення-рішення, суд задовольняє позовні вимоги АТ ДАНКО та визнає недійсними податкове повідомлення – рішення СДПІ у м. Донецьку від 15.04.2008 № 0001881322/0/13784/10/15-16-23/5 на суму зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 153370,55 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 72011,33 грн.

У відповідності до ст. 94 КАС України суд стягує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн., які підтверджені документально (т. 1 а.с. 5).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Акціонерного товариства закритого типу «Донецьке акціонерне науково-комерційне товариство ДАНКО» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001881322/0/13784/10/15-16-23/5 від 15.04.2008 – задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку № 0001881322/0/13784/10/15-16-23/5 від 15.04.2008 на суму податку на додану вартість 153370,55 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 72011,33 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу «Донецьке акціонерне науково-комерційне товариство ДАНКО» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 08 травня 2009 року. Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 13 травня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Христофоров А.Б.