Постанова № 4881175, 24.09.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 6/80

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24.09.2009 р.           09:23           № 6/80

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Назарова О.П. вирішив адміністративну справу

за позовомВідкрите акціонерне товариство "Київспецтранс"

до Державна податкова інспекція в Обухівському районі Київської області

прозобов"язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача: Качеєва Л.І., Косинський В.М.

від відповідача: Козленко С.Є.

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.09.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Київспецтранс»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про зобов’язання винити певні дії, а саме, зобов’язати відповідача прийняти до розгляду уточнені податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього середовища за 1 квартал 2006 р., I півріччя 2006р., 9 місяців 2006 р., 2006 рік та внести відповідні зміни до облікової картки платника.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач –ВАТ «Київспецтранс», вказує на те, що відповідач неправомірно не прийняв уточнюючі розрахунки підприємства по збору за забруднення навколишнього природного середовища, що є порушенням п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, а також порушує права та законні інтереси позивача.

Відповідач –ДПІ у Обухівському районі Київської області проти позовних вимог заперечує з огляду на те, що позивач подав до податкового органу розрахунки по збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2006 р., I півріччя 2006р., 9 місяців 2006 р., 2006 рік, в якому самостійно відобразив обсяги розміщених твердих побутових відходів IV класу та промислових відходів III та IV класів. В подальшому підприємством були подані Уточнюючі розрахунки за ці ж самі періоди. При перевірці податковим органом Уточнюючих розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2006 р., I півріччя 2006р., 9 місяців 2006 р., 2006 рік податковим органом було встановлено, що зазначені розрахунки складені з порушенням вимог «Інструкції щодо складання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2005 р. № 111 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2005 р. за № 357/10637, на підставі чого податковим органом не були проведені дані визначені платником в Уточнюючих розрахунках в обліковій картці. Вказані розрахунки були прийняті відповідачем до відома.

Ухвалою від 08.01.2008 р. по справі № 6/80 було відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання. В попередньому судовому засіданні було встановлено, що постановою Господарського суду Київської області від 06.08.2007 року позов ВАТ «Київспецтранс»до ДПІ в Обухівському районі про скасування податкових вимог №1/625 від 13.11.06 р., № 2/724 від 26.12.06р., та податкових повідомлень-рішень №0000311501/0/1643 від 08.09.2006р., №0000761801/0/1716, №0000861801/0/1717 від 06.03.2007р. задоволено частково, а саме було скасоване податкове повідомлення-рішення №0000311501/0/1643 від 08.09.2006р. на загальну суму 2075874,02 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відповідачем була подана апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду. Тому, представник відповідача просив зупинити провадження у справі № 6/80 до набрання законної сили постановою Господарського суду м. Києва. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва провадження у справі № 6/80 було зупинено.

15 червня 2009 р. до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося ВАТ «Київспецтранс»з заявою від 12.06.2009 р. № 828/03 про поновлення провадження у справі № 6/80. Ухвалою суду від 16.06.2009 р. провадження по справі № 6/80 було поновлено та призначено судове засідання на 21.09.2009 р.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Київспецтранс»(надалі-Відповідач) зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією 21.05.1997 р. та перереєстроване Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією у зв'язку з адміністративно-територіальним поділом районів м. Києва. Згідно Державного акту на право постійного користування землею відповідачу у постійне користування надано 63,7 га землі Підгірцівської сільської Ради Обухівського району під полігон твердих побутових відходів.

Відповідно до п.п. 7.11 «Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів)», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 р. № 80, ВАТ «Київспецтранс»знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі, як платник окремих видів податків, зборів передбачених Законом України «Про систему оподаткування» та Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища».

До Державної податкової інспекції в Обухівському районі 15.06.2006 р. надійшов лист від ДПА в Київській області від 02.06.2006р. за № 6903/7/15-247/182 разом із копією листа Державного управління екології та природних ресурсів в Київській області від 12.05.2006 р. №12-09/88 про відкликання дозволів від 28.02.2006р. № 422-14 і погоджених лімітів на розміщення відходів у 2006 р. на полігоні ТПВ №5, виданих ВАТ «Київспецтранс». Також, 09.09.2006р. до ДПІ в Обухівському районі надійшов лист ДПА в Київській області від 05.09.2006р. за №10959/7/15-228, яким надіслано копію Подання Прокуратури в Київської області про негайне усунення порушень Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про відходи», «Про державну податкову службу в Україні»та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в якому вимагалось розрахувати суму податкового зобов'язання ВАТ «Київспецтранс»по платі збору за забруднення навколишнього природного середовища у п'ятикратному розмірі, у зв'язку з відсутністю у підприємства дозволів і погоджених лімітів на розміщення відходів у 2006 р.

У поданих до податкового органу розрахунках за І квартал 2006р., І півріччя 2006р., 9 місяців 2006 року платник самостійно відобразив обсяги розміщених твердих побутових відходів IV класу та промислових відходів III та IV класів. При поданні уточнюючих Розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 квартал 2006р., І півріччя 2006р., 9 місяців 2006 року, 2006 рік, платник так само самостійно відобразив обсяги розміщених твердих побутових відходів IV класу та промислових відходів III та IV класів. Вказане свідчить про те, що ВАТ «Київспецтранс»здійснює діяльність, пов'язану з розміщенням відходів. Копії розрахунків додаються.

При перевірці уточнюючих податкових розрахунків по збору за забруднення навколишнього природного середовища ВАТ «Київспецтранс»поданих до ДПІ у Обухівському районі за І півріччя 2006 р., за 9 місяців 2006 р, та за 2006 рік, відповідачем було встановлено, що вони складені з порушенням вимог «Інструкції щодо складання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженого наказом ДПА України від 17.03.2005 р. № 111, зареєстрованого в Мінюсті України 01.04.2005 р. за №357/10637, а саме:

- в уточнюючих розрахунках позивач вказував ліміти розміщених відходів, при відсутності спеціальних дозволів у яких визначено обсяги відходів, та лімітів;

-          згідно уточнюючого розрахунку за І квартал 2006 року підприємство зменшило суму збору за забруднення навколишнього природного середовища донараховану згідно рішення-повідомлення №0000311501/0/1643 від 08.09.2006р., винесеного ДПІ в Обухівському районі за результатами камеральної перевірки (акт №00031/1501/02772037 від 08.09.2006р.), тоді як Уточнюючим розрахунком передбачено коригування сум податкових зобов'язань, самостійно задекларованих платником; -          уточнюючий розрахунок, за 2006 р. поданий до ДПІ у Обухівському районі без підпису керівника та печатки підприємства, тому він прийнятий «До відома», про що ВАТ «Київспецтранс»було повідомлено листом.           Згідно з абз.5 п.п.4.18.4 п.4.18 наказу Державної податкової адміністрації України від 01.04.2006р. № 171 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», у разі прийняття рішення галузевим підрозділом щодо неправомірності подання уточнюючої звітності платником податків дані, занесені до КОР, усуваються за службовою запискою, в електронних базах звітність отримує статус «До відома». Таким чином, маючи в наявності інформацію щодо відкликання у ВАТ «Київспецтранс»спеціальних дозволів, у яких визначено обсяги відходів, та лімітів, управлінням оподаткування юридичних осіб, при отриманні уточнюючих податкових розрахунків по збору за забруднення навколишнього природного середовища ВАТ «Київспецтранс», в яких платник зменшує податкові зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища до однократного розміру при відсутності спеціальних дозволів у яких визначено обсяги відходів, та лімітів, відповідачем була складена службова записка, на підставі якої в електронних базах вказані розрахунки отримали статус „До відома". Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав. Відкрите акціонерне товариство «Київспецтранс»подало до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області податкові рахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища (за розміщення відходів) за перший квартал, перше півріччя, 9 місяців та в цілому за 2006 р., що підтверджується листом позивача від 20.08.2007 р. № 2478/01 та поясненням до уточнюючого розрахунку збору від 20.08.2007 р. №2478/01.

Відповідно до поданих розрахунків позивач самостійно задекларував зобов'язання з цього податку за 2006 рік наростаючим підсумком в таких розмірах:

—          за перший квартал 2006 року —494 255,72 грн.

—          за перше півріччя 2006 р. —1 056 713,58 грн.

—          за 9 місяців 2006 р. —1 589 974,72 грн.

—          за весь 2006 р. —2 132 151,34 грн.

Тобто, за 2006 рік позивач самостійно задекларував зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 2 132151,34 грн.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач в цьому періоді мав ліцензію серії АБ № 103017 на збирання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини (макулатури, склобою, відходів полімерних, відходів гумових, у тому числі зношених шин, матеріалів текстильних вторинних, використаної металевої тари (ящики, фляги, каністри, банки, зокрема алюмінієві банки з-під напоїв, балончики), що була видана підприємству Міністерством охорони навколишнього природного середовища України. Строк дії вказаної ліцензії встановлений з 02.09.2004р. по 02.09.2007р. Тобто, ліцензія діяла протягом всього 2006 року (копія в матеріалах справи).

В матеріалах справи наявна копія Постанови господарського суду м. Києва від 31.07.2009 р. по справі № 25/169-А про скасування податкових вимог та податкових повідомлень рішень, якою встановлено, що оскільки позивач одержав ліцензію на збирання і заготівлю окремих відходів як вторинної сировини, тому він на підставах п. 8 «Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів», який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. №1218 був звільнений від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів. Відповідно до приписів ст. 39 Закону України «Про відходи»не повинен був сплачувати плату за розміщення таких відходів.

Позивач, керуючись положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та розділу 2 «Інструкції щодо складання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища», яка була затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2005 р. № 111, позивач 20.08.2007 р. подав до податкового органу уточнюючі податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за перший квартал, перше півріччя, 9 місяців та в цілому за 2006 р. (Копії уточнюючих розрахунків наявні в матеріалах справи).

Відповідач листом від 23.08.2007 р. за 1201/10/151 15-0/28 повідомив підприємство про те, що при перевірці вказаних звітів встановлено, що вони складені з порушенням вимог «Інструкції щодо складання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища»№ 111, тому вказані податкові розрахунки прийняті з грифом «До відома».

Суд не погоджується з таким висновком відповідача виходячи з наступного.

За приписами абз. 3 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Форма такого уточнюючого розрахунку та порядок його складання затверджена ом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327 «Про затвердження форми податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища та Інструкції щодо складання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища".

Позивач, подав такі уточнюючі розрахунки в межах строку давності, який визначений ст. 15 цього Закону (не пізніше закінчення 1095 дня наступного за останнім днем граничного строку подання податкового розрахунку за відповідний період) та відповідно до форми, що була затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2005 р. №111 «Про затвердження Інструкції щодо подання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища».

Відповідно до абз. 4 п. 4.3 «Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», яка затверджена наказом ДПА України від 18.07.2005 р. № 276, нарахування платежів до бюджету в особових рахунках платників податків здійснюються відповідно до порядків адміністрування відповідних податків, розроблених на підставі чинного законодавства.

Нарахування узгоджених податкових зобов'язань у картках особових рахунків платників здійснюється датою граничного терміну сплати зазначених зобов'язань.

У разі, якщо останній день граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання припадає на вихідний або святковий день, нарахування платежів в особових рахунках платників здійснюється у наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить зобов'язати відповідача прийняти до розгляду уточнюючі податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір за забруднення) за перший квартал, перше півріччя, 9 місяців та в цілому за 2006 рік, що були подані відповідачу 20.08.2007 р., та внести відповідні зміни до особових рахунків позивача. Відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем самостійно подані розрахунки по збору за забруднення в завищеному п'ятикратному розмірі.

На думку суду, позивач помилково подав відповідачу 09.11.2006 р. розрахунки по збору за забруднення в завищеному п'ятикратному розмірі за 1 півріччя, та 9 місяців 2006 року, в результаті чого відповідач вважає узгодженими суми податкового зобов'язання, що вказані в них, і не бере до уваги уточнені податкові розрахунки позивача, які відображають дійсну суму податкового зобов'язання за 2006 рік (копії уточнюючих розрахунків в матеріалах справи). Вказані дії відповідача суперечать чинному законодавству і обставинам справи, зважаючи на наступне.

В матеріалах справи наявна постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.01.2008 р. по справі № 7/45, що залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 р., якою встановлено, що у ВАТ «Київспецтранс» не було підстав для нарахування у 2006 році п'ятикратного розміру збору за забруднення, а отже не було підстав подавати п'ятикратний розрахунок збору за забруднення. Вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій також встановлена обставина, що ВАТ «Київспецтранс»подало уточнюючі розрахунки за 2006 рік, які були прийняті ДПІ в Обухівському районі, і відповідно до яких загальна сума збору за забруднення навколишнього природного середовища за весь 2006 рік складає 2 132 151,34 грн. Тобто, сума збору за забруднення в однократному розмірі.

Крім того, помилково подані позивачем розрахунки були визначені в п'ятикратному розмірі, однак єдиною підставою для застосування п'ятикратного розміру збору за забруднення є понадлімітне розміщення відходів, тобто розміщення відходів без дозволу та лімітів. Згідно зі ст. 39 Закону України «Про відходи», за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі. Відповідно до п. 8 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303, (в редакції, що діяла в 2006 році) за понадлімітні обсяги скидів і розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку в п'ятикратному розмірі. У разі відсутності у платників збору затверджених в установленому порядку лімітів скидів і розміщення відходів збір справляється понадлімітні скиди та розміщення відходів відповідно до їх обсягів. Але у 2006 році позивач не допускав понадлімітного розміщення відходів. Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2008р., залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 р., були встановлені наступні обставини, а саме.

У 2006 році позивач (ВАТ «Київспецтранс») мав ліцензію серії АБ №103017 на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини, яка звільняє позивача від обов'язку отримувати дозволи та ліміти на розміщення відходів, (копіяв матеріалах справи). Згідно п. 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого, постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. № 1218 (зі змінами) власники відходів, які одержали ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів. (Пункт 8 в редакції Постанови КМ України № 1518 від 11.10.2002 р.). Відповідно до ст. 39 Закону України «Про відходи», за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата. Плата за розміщення відходів на територіях підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і здійснюють статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів та надають послуги у цій сфері, не сплачується (Стаття 39 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 3073-ІІІ від 07.03.2002 р.). На відходи, які захоронювались позивачем у 2006 році, були дозволи та ліміти підприємств, установ і організацій м. Києва, які утворили ці відходи і є їхніми власниками. Оскільки чинне законодавство не передбачає подвійного отримання дозволів та лімітів на розміщення одних і тих самих відходів, у позивача тим більше не було обов'язку повторно отримувати дозволи та ліміти на розміщення відходів, на які їх власники вже отримали дозволи та ліміти. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Позивач подав уточнюючі розрахунки збору за забруднення на підставі п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі —Закон України № 2181-ІІІ). Зважаючи на листи відповідача, а також на відсутність підстав для нарахування п'ятикратного розміру збору за забруднення, позивач 20.08.2007 р. подав відповідачу уточнюючі податкові розрахунки збору за забруднення за 1 квартал, півріччя, 9 місяців 2006 року, і за весь 2006 рік на загальну суму 2 132 151,34 грн. Позивач подав розрахунки своєчасно, тобто в межах строків давності, передбачених ст.15 Закону 2181, а саме до закінчення 1095 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Позивач самостійно виявив завищення податкового зобов'язання і подав відповідачу уточнюючі розрахунки в однократному розмірі, замість помилково поданих п'ятикратних, оскільки підстав для нарахування п'ятикратного розміру збору не було. Відповідно до частини 2 п.5.1. ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. При цьому, твердження відповідача про те, що позивач зобов'язаний був подати уточнюючі розрахунки до початку його перевірки відповідачем на підставі п.17.2 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ є безпідставними. Оскільки, норми п.17.2 ст. 17 Закону розповсюджуються тільки на застосування штрафних санкцій (штрафів, і тільки, якщо платник податку виявляє заниження податкового зобов’язання, а в даному випадку позивач виявив завищення (п’ятикратний розмір замість однократного). Крім того, згідно п.п. 4.1.2. п. 4.1 Закону України № 2181-ІІІ, Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Згідно ст. 6 Закону України «Про систему оподаткування», об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування..

В даному випадку об'єктом оподаткування є понадлімітне розміщення відходів. Але судами першої та апеляційної інстанцій по справі № 7/45 було визнано, що позивач не допускав понадлімітного розміщення відходів, тобто не було об'єкту для п'ятикратного оподаткування. Помилково нарахована сума в п'ятикратному розмірі нічим не підтверджується. Позивач допустив помилку, подавши п'ятикратні розрахунки, однак, вказана помилка була ним виправлена шляхом подання уточнюючого розрахунку в однократному розмірі.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень не довів суду правомірність відмови у прийнятті уточнюючих розрахунків ВАТ «Київспецтранс»податкових розрахунків за забруднення навколишнього природного середовища за перший квартал 2006 р., перше півріччя 2006 р., 9 місяців 2006 р. та в цілому за 2006 рік та внесенні змін в облікову картку платника податків.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов’язати Державну податкову інспекцію в Обухівському районі Київської області внести зміни до особового рахунку платника податків Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс»з урахуванням поданих ним уточнюючих податкових розрахунків за забруднення навколишнього природного середовища за перший квартал 2006 р., перше півріччя 2006 р., 9 місяців 2006 р. та в цілому за 2006 рік.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Судові витрати у розмірі 5,10 грн. присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «Київспецтранс»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Добрянська Я.І.