Ухвала суду № 48801320, 20.08.2015, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/308/15-к

1-кп/532/41/2015

Ухвала

20.08.2015 Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Омельченко І.І.,

з участю прокурора - Москаленка Д.В.,

представника потерпілої ОСОБА_1 адвоката - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

його захисників - адвокатів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

обвинуваченого - ОСОБА_6

його захисника- адвоката ОСОБА_7,

обвинуваченого - ОСОБА_8,

його захисника - адвоката ОСОБА_9,

обвинуваченого ОСОБА_10,

його захисника- адвоката ОСОБА_11,

з участю секретаря Логвиненко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч.3

ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2

ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 379, п.п.6,11,12,13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 342 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, -

Встановив:

В провадженні Кобеляцького районного суду Полтавської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2

ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України та інших.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22.06.2015 року обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено запобіжний захід у виді взяття під варту до 22 серпня 2015 року.

В судовому засіданні головуючим поставлено питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3, так як строк тримання під вартою закінчується.

Прокурор Москаленко Д.В. вважав необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки на даний час ризики, які були підставою при обранні запобіжного заходу не відпали, а більш мякий запобіжний захід не може запобігти цим ризикам. В задоволенні клопотань адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу прохав відмовити.

Представник потерпілої ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2, підтримав думку прокурора щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 та прохав відмовити в задоволенні клопотань про зміну останньому запобіжного заходу на більш мякий.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти продовження строку тримання його під вартою, та прохав задовольнити клопотання його захисників, адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Захисники ОСОБА_3, адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 та прохали змінити обраний ОСОБА_3 запобіжний захід на інший, не пов'язаний із позбавленням волі. Також при вирішення питання про запобіжний захід ОСОБА_3, прохали врахувати, що прокурором не доведено мотивів та мети скоєння ОСОБА_3 інкримінованих йому злочинів, не надано доказів існування ризиків переховуватися від суду, впливати на потерпілих, свідків та експертів, спотворювати речі, оскільки обвинувачений має міцні соціальні звязки, постійне місце мешкання, родину, має на утриманні одну неповнолітню дитину, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом ІІ групи, потребує постійного догляду лікаря та лікування поза межами СІЗО.

Обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, а також їх захисники, адвокати ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 підтримали заявлені клопотання адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та заперечували проти продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3

Розглянувши дане клопотання, заслухавши учасників його розгляду, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

При вирішенні питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, суд враховує також і практику Євпропейського суду з прав людини.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує тяжкість інкримінованого злочину, адже ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, обєктом якого є життя людини, та за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

Крім цього, суд враховує наявність у даній справі конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, адже забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров'я є головним завданням держави.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Суд враховує також і вимоги ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України»), а саме, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду. При цьому і ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не зникли ( на існування таких ризиків вказує, зокрема, крім суворості покарання передбаченого за вчинення злочинів, інкримінованих ОСОБА_3 достатність матеріальних та технічних засобів для зміни місця знаходження).

Європейський суд з прав людини в рішенні «Ноймайстер проти Австрії» наголошує, що ризик утечі зменшується зі спливанням часу, проведеного під вартою. Судом досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а посилання на сукупність характеризуючих особу обвинуваченого обставин не вважає підставою для висновку про відсутність передбачених ст. 177 КПК України ризиків та зміни даного запобіжного заходу на більш мякий. Крім цього, суду не надано достатньо доказів обставин, які свідчать про наявність необґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність підстав вважати, що ОСОБА_3 залишаючись на волі, не буде ухилятись від слідства та суду, не буде чинити тиск на свідків, потерпілих та інших учасників кримінального провадження.

При прийнятті рішення суд також приймає до уваги і лист секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини від 14.08.2015 р., про вирішення питання щодо можливості зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, за станом здоровя та зауважує на наступне.

Згідно ст. 21 Закону України «Про попереднє ув'язнення» адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана, зокрема, забезпечити осіб, взятих під варту, медичним обслуговуванням.

Відповідно до п.2.7 «Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 року за №239/5/104, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО, яке, у свою чергу, забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.

Відповідно до п.5 преамбули спільного наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 року за №239/5/104, контроль за виконанням цього наказу покладено на першого заступника Голови Державної пенітенціарної служби України та першого заступника Міністра охорони здоров'я України.

Враховуючи вище викладене, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу в звязку із станом здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3, оскільки суду не надано доказів щодо потреби у постійному нагляді лікарів з вузької спеціалізації, яку не можливо забезпечити в межах слідчого ізолятора та відмови в наданні такої допомоги.

З урахуванням вище наведеного, суд не знаходить підстав для задоволення клопотань адвокатів ОСОБА_4С та ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3, який не пов'язаний з позбавленням волі та вважає за необхідне продовжити ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Оскільки на даний час по справі триває судовий розгляд, який зважаючи на категорію складності справи, потребує значного проміжку часу для його закінчення, адже на даний час проведено допит лише частини свідків, а інші докази не досліджені, суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 строком на два місяці.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 197, ч.3 ст.331, ч. 3 ст. 383 КПК України, суд -

Постановив:

В задоволенні клопотання адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 із тримання під вартою на більш м`який, не пов'язаний з позбавлення волі відмовити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до двох місяців, тобто до 20 жовтня 2015 року (включно) щодо обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Ухвала оскарженню не підлягає .

Суддя: