Ухвала суду № 48801316, 20.08.2015, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/308/15-к

1-кп/532/41/2015

Ухвала

20.08.2015 Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Омельченко І.І.,

з участю прокурора - Москаленка Д.В.,

представника потерпілої ОСОБА_1, адвоката - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

його захисників- адвокатів - ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

обвинуваченого - ОСОБА_6

його захисника- адвоката ОСОБА_7,

обвинуваченого - ОСОБА_8,

його захисника - адвоката ОСОБА_9,

обвинуваченого ОСОБА_10,

його захисника адвоката ОСОБА_11,

з участю секретаря Логвиненко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 379, п.п.6,11,12,13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 342 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, -

Встановив:

В провадженні Кобеляцького районного суду Полтавської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України та інших.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 червня 2015 року обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у виді взяття під варту до 22.08.2015 року.

В судовому засіданні головуючим поставлено питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6, так як строк тримання під вартою закінчується.

Прокурор Москаленко Д.В. вважав необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки на даний час ризики, які були підставою при обранні запобіжного заходу не відпали, а більш мякий запобіжний захід не може запобігти цим ризикам.

Представник потерпілої ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2, підтримав думку прокурора щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник, адвокат ОСОБА_7 заперечували проти продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та прохали застосувати більш мякий запобіжний захід, в тому числі домашній арешт із цілодобовим носінням браслету та забороною покидати житло.

Обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, а також їх захисники, адвокати, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 заперечували проти продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6-

му О.П. та прохали змінити обраний запобіжний захід на більш мякий.

Суд, заслухавши учасників даного кримінального провадження, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який, окрім іншого, не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

При вирішенні питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, суд враховує також і практику Євпропейського суду з прав людини.

У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Суд вважає, що з урахуванням тяжкості та підвищеної суспільної небезпеки вчинених злочинів, особи винного, який обвинувачується в організації умисного заподіяння тілесних ушкоджень судді в звязку із його професійною діяльністю, вчинене за попередньою змовою групою осіб та в організації умисного вбивства міського голови м. Кременчука Полтавської області вчиненого на замовлення, а оскільки він є колишнім працівником правоохоронних органів, володіє знаннями і навичками оперативної роботи, а тому може використовувати їх, щоб перешкоджати провадженню та змінити місце проживання, що унеможливлює застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого заходу забезпечення кримінального провадження.

Також судом врахована позиція Європейського суд з прав людини, а саме рішення «Шалімов проти України» від 04.04.2010, відповідно до якого «таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи» .

Так, суд враховує, що дана справа містить конкретний суспільний інстерес, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, адже забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров'я є головним завданням держави.

З урахуванням вище наведеного, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6, у виді домашнього арешту із цілодобовим носінням електронного браслету та забороною покидати житло та вважає за необхідне продовжити останньому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Оскільки на даний час по справі триває судовий розгляд, який зважаючи на категорію складності справи, потребує значного проміжку часу для його закінчення, адже на даний час проведено допит лише частини свідків, дослідження письмових доказів лише розпочато, суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 строком на два місяці.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 197, ч. 3 ст. 331 , ч. 3 ст. 383 КПК України, суд -

Постановив:

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 із тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до двох місяців, тобто до 20 жовтня 2015 року (включно) щодо обвинуваченого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: