Ухвала суду № 48800624, 18.08.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/11220/14 Головуючий у І інстанції Нікушин В. В. Провадження № 22-ц/780/3688/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 47 18.08.2015

УХВАЛА

Іменем України

18 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Антоненко В.І.,

суддів: Воробйової Н.С., Гуля В.В.

за участю секретаря Бобка О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Святошинської в місті Києві РДА про визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до районного суду з вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що з 2002 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Від подружнього життя у них народилася донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте сім"я не склалась через різні погляди на життя та характери. Рішенням Святошинського районного суду м.Києві від 14 грудня 2005 року шлюб між ними розірвано. Через декілька років після розірвання шлюбу між ними виник спір щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною. Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 28 серпня 2012 року визначено спосіб участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні ОСОБА_4 щороку у навчальний період - щонеділі з 10 години до 18 години, щороку у період осінніх, зимових, весняних, літніх канікул щочетверга з 15 години до 19 години, щонеділі з 10 години до 18 години, щороку впродовж двох тижнів для відпочинку та оздоровлення під час літніх канікул в період з 01 по 15 серпня; перші три зустрічі ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_4 провести в присутності ОСОБА_2 та участю психолога служби у справах дітей Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації. Проте вказане рішення виконати неможливо, оскільки у штаті служби у справах дітей Святошинської районної в м.Києві РД.А відсутня посада психолога. Окрім того, з часу проголошення вищезазначеного рішення розклад занять та вільний час дитини суттєво змінилися. Тому просила суд визначити ОСОБА_3 наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дочкою ОСОБА_4: щороку у навчальний період - щосуботи з 12.30 години до-18.00 години в присутності матері і за згодою дитини; щороку у період осінніх зимових, весняних, літніх канікул - щочетверга з 15 години до 19 години в присутності матері і за згодою дитини, щосуботи з 12.30 години до 18 години в присутності матері і за згодою дитини; щороку впродовж двох тижнів для відпочинку та оздоровлення під час літніх канікул в період з 01 по з 01 січня по 15 серпня за згодою дитини. При розгляді справи уточнила позовні вимоги та остаточно просила суд визначити ОСОБА_3 вищевказаний порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, проте без її присутності та за згодою дитини.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2015 року позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що 26 січня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб.Від подружнього життя у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилася донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м.Києві серія 1-БК №005489.20 січня 2006 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м.Києві серія 1-БК №016168.Після розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник спір щодо участі батька дитини у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4Згідно розпорядження Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації від 05 липня 2011 року №526 визначено способи участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_4 - щочетверга з 15 год 00 хв до 19 год 00 хв, щонеділі з 10 год 00 хв до 19 год 00 хв. Згідно довідки, виданої навчально-виховним комплексом школою І ступеня дитячий садок «Поділля» від 14 жовтня 2014 року №157, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається у четвертому класі. Згідно характеристики, наданої практичним психологом ШДС «Поділля», ОСОБА_4 характеризується як емоційна, комунікабельна, активна, позитивно сприймає себе та оточуючих, з розвиненим почуттям справедливості та адекватною самооцінкою. Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 28 серпня 2012 року визначено спосіб участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні ОСОБА_4 щороку у навчальний період - щонеділі з 10 години до 18 години, щороку у період осінніх, зимових, весняних, літніх канікул щочетверга з 15 години до 19 години, щонеділі з 10 години до 18 години, щороку впродовж двох тижнів для відпочинку та оздоровлення під час літніх канікул в період з 01 по 15 серпня; перші три зустрічі ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_4 провести в присутності ОСОБА_2 та участю психолога служби у справах дітей Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації.

Ухвалюючи рішення про залишення позову без задоволення, суд обгрунтовано виходив з положень ст. ст. 157, 158, 159 СК України та прийшов до правильного висновку про те, що позивач не надала належних та допустимих доказів для задоволення заявлених нею позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно п.1 ст.12 «Конвенції про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави - учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляді, право вільно висловлювати ці погляді з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага з її віком і зрілістю. Згідно п. 2 з цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Згідно до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до положень ст. 157 СК України той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування перешкоджає нормальному розвитку дитини.

З урахуванням вимог ст.ст. 158. 159 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися, до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров"я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

В ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов»язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров»я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 15 цього ж Закону вказано, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ним регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Так, рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 28 серпня 2012 року визначено спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_4 наступним чином - щороку, у навчальний період : щонеділі з 10 год. до 18 год.; щороку у період осінніх, зимових, весняних, літніх канікул, щонеділі з 10.00 до 18.00 год.; щороку впродовж двох тижнів для відпочинку та оздоровлення під час літніх канікул у період з 01 по 15 серпня. Перші три зустрічі батька з малолітньою донькою провести у присутності матері ОСОБА_2 та за участю психолога служби у справах дітей Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації. Зобов»язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з донькою.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 21 листопада 2012 року вищезазначене рішення Святошинського районного суду м.Києва від 28 серпня 2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року рішення Святошинського районного суду м.Києва від 28 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 21 листопада 2012 року залишено без змін.

Згідно ч.3, ч.4 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою старшого державного виконавця органу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції від 24 січня 2013 року було відкрито виконавче провадження ВП №36137520 щодо виконання рішення Святошинського районного суду м.Києва від 28 серпня 2012 року.

На стадії виконання судового рішення виявилося, що в штаті Служби у справах дітей Святошинської РДА відсутня посада психолога, що унеможливило виконання судового рішення. 20 лютого 2014 року старшим державним виконавцем ВДВС Святошинського районного управління юстиції було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

З листа Прокуратури Святошинського району м.Києва від 21 липня 2014 року за №(10-58)5688 та висновку про результати перевірки матеріалів ЄО №29735 від 14 липня 2014 року вбачається, що ОСОБА_2 з грудня 2010 року по теперішній час чинить перешкоди ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування і рішення суду про усунення цих перешкод.

ОСОБА_2 зазначала, що з моменту постановления вищевказаних рішень суттєво змінився розклад робочого дня ОСОБА_4, а саме розклад занять в школі, додаткових занять, наявність вільного часу, окрім того остання відвідує заняття з бальних танців та школу мистецтв.

У відповідності до ст. 212 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наданих у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

Суд першої інстанції, оцінюючи в сукупності пояснення учасників судового засідання і докази, досліджені в ході судового розгляду, вважав, що позовні вимоги ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження і в обґрунтування такого висновку суду покладаються усі докази і пояснення у їх сукупності, які, на переконання суду, не залишають місця для гіпотетичної оцінки фактів, а в повній мірі і цілком надають суду можливість дійти категоричного висновку про необхідність констатувати безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 Окрім того, за складених між позивачем та відповідачем життєвих обставинах саме існуючий спосіб прийняття ОСОБА_3 участі у спілкуванні та вихованні дитини відповідає її інтересам, надає можливість йому як батьку приймати належну участь у вихованні дитини, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, прийняти участь у здобутті донькою шкільної освіти, готувати її до самостійного життя.

Тому, дослідивши всі матеріали справи, надавши належну оцінку наданим доказам та врахувавши пояснення сторін, а також виходячи із принципів справедливості, добросовісності і розумності суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин, що виникли між сторонами та застосував до них відповідні норми права.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Докази та обставини, на які посилаються апелянти в своїх апеляційних скаргах, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: