Рішення № 48795461, 30.07.2015, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2009/14-ц

Провадження № 2/456/96/2015

РІШЕННЯ

іменем України

30 липня 2015 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Пака В. М. ,

при секретарі Івасів А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін МП Пром» про стягнення заборгованості за заробітною платою і відпускні, визнання незаконним наказу про припинення трудового договору від 28 листопада 2013 року та зобов'язати відповідача видати новий наказ про звільнення з роботиз 12 вересня 2013 року за ст. 43-1 КЗпП України, про стягнення заборгованості по заробітній платі з врахуванням індексу інфляції та штрафних санкцій в сумі 200 000 грн., суд -

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 20 травня 2014 р. звернувся до суду з позовною заявою, якою просить стягнути з відповідача ТзОВ «Грін МП Пром» заборгованість по заробітній платі та відпускні за весь період роботи за контрактом по сумісництву, хоча сам був розпоряником грошових коштів та визнати незаконним наказ від 28 листопада 2013 р. про припинення трудового договору (контракту) за яким його звільнено з роботи з 28 листопада 2013 р. за п. 2 ст. 36 КЗпП України по закінчення строку дії трудового та просить зобов'язати відповідача видати йому під розписку новий наказ про звільнення з роботи з 12 вересня 2013 р. за ст. 43-1 КЗпП України, оскільки з цього часу його усунуто з посади директора ТОВ «Грін МП Пром», стягнути з відповідача в його користь на підставі п.6.3 трудового контракту штрафні санкції у вигляді грошової компенсації у стошестидесятикратному розмірі від суми посадового окладу, що становила 1250 грн. на загальну суму 200 000 грн. з тих підстав, бо вважає, що його звільнили незаконно.

В суді представник позивача ОСОБА_3 за довіреністю уточнила свої позовні вимоги просить стягнути з відповідача заробітну плату за час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 18 359,34 грн., невиплачену заробітну плату та відпускні 10 578, 84 грн., копменсацію втрати частини заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товати й тарифи та послуги в розмірі 444,57 грн. за трудовим контрактом, визнання незаконним наказу № ІНВ 00000010-0000000008 від 28 .11.2013 року про припинення трудового договору (контракту) за яким його звільнено з роботи з 28.11.2013 року за п. 2 ст. 36 КЗпП України та зобов'язати відповідача видати і надати йому під розписку новий наказ про звільнення з роботи з 12 вересня 2013 року за ст. 43-1 КЗпП України, а також про стягнення з відповідача в його користь на підставі п. 6.3 трудового контракту штрафу у вигляді грошової компенсації у стошістдесятикратному розмірі від суми посадового окладу на загальну суму 200 000 грн

В обґрунтування позовних вимог крім того покликається також на те, що він працював в ТзОВ «Грін МП ПРОМ» на посаді директора з 28 листопада 2012 року за трудовим контрактом, який було укладено терміном на один рік та рішення про обрання його керівником було прийнято 24 травня 2012 р. на установчих зборах засновників товариства. За трудовим контрактом він зобов'язався виконувати роботу визначену контрактом, а товариство зобов'язувалося виплачувати йому заробітну плату, преміальні виплати та забезпечувати умови праці необхідні для роботи, що передбачені законодавством та угодою сторін.

Відповідно до п. 3.1 трудового контракту за виконання обов'язків йому було встановлено посадовий оклад в розмірі 1250 грн. на місяць. На підставі рішення від 09 вересня 2013 року №2 учасника товариства з обмеженою відповідальністю «Грін МП Пром» його було звільнено з 12 вересня 2013 р. з посади директора, (відсторонення від посади).

Керівник засновника ТзОВ «Грін МП Пром» повідомив його про відсторонення в присутності двох свідків, що підтверджено повідомленням про йоо відсторонення з посади директора від 10 вересня 2013 року правильність якого з угорської на українську мову засвідчив начальник відділу іноперекладів Закарпатської торгово-промислової палати.

Рішенням №4 учасника ТзОВ «Грін МП Пром» від 12 вересня 2013 р. з даного числа ОСОБА_4 призначено виконуючим обов'язки директора ТзОВ «Грін МП Пром» та уповноважено його провести реєстрацію відповідних змін у єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Факт звільнення його з посади керівника ТзОВ «Грін МП Пром» з 12 вересня 2013 р., на його думку, підтверджено листом за підписом засновника даного підприємства - генерального директора ПАТ «Мастерпласт» ОСОБА_5, скріпленого печаткою ПАТ «Мастерпласт», який адресований йому. Із змісту даного листа вбачається, що відповідно до ст. 99 ч.3 ЦК України рішенням учасника ТзОВ «Грін МП Пром» - ПАТ «Мастерпласт» (частка 100% у статутному капіталі товариства) від 12 вересня 2013 р. №2 його усунено від виконання обов'язків директора, яке позивач неправильно розцінив, як звільнення, дане рішення було доведено до його відома та його попросили забезпечити передачу печатки, документів та товарно-матеріальних цінностей ТзОВ «Грін МП Пром» уповноваженим представникам учасника з оформленням акту прийому передачі. Даним листом його було проінформовано, що акт прийому передачі відбудеться 23 вересня 2013 р. о 10 год. в с. Дуліби вул. Заводська,27 «Б», однак він на призначений час не прибув..

Актом приймання-передачі від 01 жовтня 2013 р. засвідчує, що він у присутності трьох свідків та у зв'язку з усуненням його від виконання обов'язків директора ТзОВ «Грін МП Пром» передав, а ОСОБА_4 новий керівник прийняв печатку даного підприємства та корпоративну картку. А тому трудові відносини з ним як керівником були припинені і юридично і фактично, а трудові відносини з новим керівником ОСОБА_4 виникли з 12 вересня 2013 р., тому після зазначеного часу на роботу не виходив.

За даними державного підприємства «Інформаційно-ресурсного центру», Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», ОСОБА_4 з 12 вересня 2013 р. є керівником відповідача, а також особою, що уповноважена представляти відповідача у правовідносинах з третіми особами, вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності у тому числі підписувати договори. Після отримання інформації про усунення його з посади директора він звернувся до нового керівника з метою отримати розрахунок та копію наказу про його звільнення, але його прохання не було задоволено, бо дія контракту не завершена.

21 лютого 2014 року йому було передано копію наказу про звільнення в якому побачив, що дата звільнення значиться 28 листопада 2013 року, а не 12 вересня 2013 р., а насправді він був звільнений достроково до спливу строку встановленому в контракті з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. На його думку це зумовлено бажанням керівництва відповідача ухилитися від відповідальності за трудовим контрактом, що настає у випадку звільнення працівника, адже останнім абзацом п. 6.3 трудового контракту визначено, що у випадку звільнення працівника або розірвання даного контракту в односторонньому порядку без письмового попередження за 6-ть календарних місяців до моменту звільнення або розірвання контракту роботодавець зобов'язаний виплатити працівнику штраф у вигляді грошової компенсації у сто шістдесят кратному розмірі від суми посадового окладу вказаному в даному договорі. За час роботи за трудовим контрактом заробітна плата йому виплачувалась не систематично та не у повному обсязі, він не отримав ні відпускних, ні грошової компенсації за невикористані дні відпустки.

Вважає, що відповідач порушив вимоги трудового законодавства, а тому просить позовні вимоги задовольнити.

В суд на неодноразові повідомлення про час та місце слухання справи ОСОБА_1не з'явився про причини неявки суд не повідомив, а його представник автор позову ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги, збільшила свої позовні вимоги та пояснила, що дійсно її довірителя звільнено було з посади директора 09.09.2013 року, а не усунули з посади, хоча відповідного наказу у них немає. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обємі з підстав викладених в позовній заяві. ЇЇ довіритель вважав, що його звільно з роботи з 09.09.2013 року, тому тільки 01.10 2013 року предав печатку та інші цінності, на роботу більше не появлявся. Розрахунку не отримав бо нарахованих грошей не було. Передав їй довіреність з міста Будапешта від 26 листопада 2013 року,завірену аташе з консульських питань Посольста України в Угорщині. Спілкувалися тільки в телефонному режимі. Дійсно за розрахунком не звертався до позивача, їй також не довірив отримувати відповідні суми. Просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі. Які депоновані на рахунку підприємства разом з відпускними за весь період роботи за контрактом, визнати незаконним наказ про припинення трудового договоруз 28 листопада 2013 року і нанати під розписку новий наказ про звільнення з роботи з 12 вересня 2013 року, стягнути всього 37 047,30 грн.допомоги, вихідної допомоги середній заробіток за час затримки, компенсації втраченої зарплати, згідно доданого розрахунку. А також стягнути з відповідача 200 000 грн. штрафних санкцій, згідно п. 6.3 трудового контракту.

Представник відповідача по справі ОСОБА_6 позовні вимоги не визнав та подав письмове заперечення на позов, просить в позові відмовити. Покликається на те, що ними права позивача порушено не було. 09.09.2013 року ОСОБА_1 було підставно усунено з посади, але не звільнено, оскільки не виконав розпорядження власника та допустив великі розтрати, близько пів міліона, 500 000 грн. грошових коштів та інших матеріальних ціностей, звільнено йоо не було, оскільки трок дії контракту ще, на той час, не завершився. Щодо стягненя заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, в задоволенні позовні вимоги також просить суд відмовити, оскільки ОСОБА_1 був основним розпорядником грошових коштів, сам собі нараховував заробіток. Однак у зв'язку з тим, що документи обліку не збереглися тому йому на рахунок було перраховано суму боргу. яку він без поважних причин не отримав до часу слухання справи в суді, за розрахунком не звертався, хоча про час звільнення знав про що сам ствердив в позовній заяві. На неодноразові повідомлення про необхідність отримати розрахунок, адресованою за адресом вказаному в контракті ніяк не відреагував. Вина ТОВ «Грін МП Пром» відсутня тому просить у затримці розрахунку також відмовити.

Переховується, на думку представника відповідача, по причині кримінального переслідування ОСОБА_1, який виїхав у Угорщину, звідки передав представнику ОСОБА_3 довіреність на ведення даної справи за розтрату та розкрадання грошових засобів та цінностей ТОВ «Грін МП Пром», зареєстрованих в єдиному реєстрі досудових розслідувань.

Поясненнями сторін, дослідженими доказами по справі доведено, що позовні вимоги ОСОБА_1, його представника ОСОБА_3 до задоволення не підлягають.

Згідно вимог ст. 116 КзпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що йому належить проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазачені суми повинні бути виплачені не пізніш наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судовим розглядом даної справи доведено, що ОСОБА_1 після отриманого повідомлення про усунення з посади від 09.09.2013 року, яке позивач всупереч вимогам ст. 99 ч.3 ЦК України вважав звільненням, яке реалізовано 12.09.2013 року, відмовився передати печатку та товаро-матріальні цінності. Прибув на роботу тільки 23.09.2013 року, однак тільки 01.10.2013 року виконав вимогу про його усунення з посади директора, на роботу більше не появлявся, вимоги про розрахунок нікому не предя'вляв. На момент звільнення, тобто 28 листопада 2013 року та наступні дні ОСОБА_1 на роботі не було, тому не було кому виплачувати належні йому суми при звільненні. Щодо вимоги закону про виплату зазначених сум не пізніше наступного дня після звільнення, тобто на вимогу звільненого про розрахунок виконана не могла бути, оскільки той переховуючись від можливої відповідальності за розтрату матеріальних цінностей, не прибув за розрахунком і на неодноразові повідомлення відповідача по справі. А також на усі старання виконати вимогу закону відповідачу не удалося, оскільки ні за місцем проживання, вказаним адресом в контракті, ні за місцем роботи с. Дуліби Стрийського району позивач ОСОБА_1 після 01.10. 2013 року не появлявся, а тому у зв'язку з відсутностю письмових доказів про отриману заробітну плату сам собі розпорядкик коштів ОСОБА_1було нараховано для вимоги вказану суму заробітку, яку до тепер ним не отримана, хоча сам собі, не виключено, нараховував та отримував заробітну плату за контракот та сумісництву.

Щодо виконання вимог ст. 117 КЗпП України в якому зазачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 КЗпП Україи, при відсутності спору про їх розмір повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Онак, судовими слуханнями справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Грін МП Інвест», де він також працював також директором з річним строком контракту, по якому прийнято рішення Стрийським міськрайонним судом 30 жовтня 2014 рокув іншому складі суду та відмовлено в задоволенні його позовних вимог і дане рішення залишено в силі всіма судовими інстанціями, також не було встановлено вини відповідача при проведенні розарунку при звільненні.

Суд звертає увагу на ту обставину, що видаючи довіреність в м. Будапешті 26 листопада 2013 року ОСОБА_1 представляти його інтереси в державних, громадських установах в тому числі РАЦС, прокуратурі та інше в довіреності не вказав отримувати для його передачі нараховані та начислені суми заробітної плати чи розрахунку, чи отриамати інші матеріальні цінності довіреній особі, яка захищає його інтересив судах ОСОБА_3, а тому не було вимоги отримати розрахунок, позивач зразу звернувся в суд. А тому вважає, що вимог ст.116, 117 КЗпП України відповідачем по справ порушені не були. а.с.15.

Вказана обставина також свідчить про те, що ОСОБА_3, підписуючи позовні вимоги від імені ОСОБА_1 не намагалася зобов'язати відповідача виконати вимгу ст. 116, 117 КЗпП Ураїни, оскільки виплати не було кому провести, на листи на адресу м. Берегово вул. Кініжі, 19, Закарпатської області про отримання розрахунку не поступило відповіді та свідчить, що дійсно за місцем прописки позивач відсутній. ОСОБА_3 не уповноважена отримати належні виплати, а тому суд прийшов до переконливого висновку, що в діях відповідача не виявлено порушень, які б були підставою для задоволення позовних вимог. А.с. 1-5,6,7,15,25-26,

Підтвердження вказаних судом висновків доведено в суді в усних та письмових запереченнях на позов представника ТОВ «Грін МП Інвест» ОСОБА_6 з яких також вбачається. що позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Грін МП Пром» у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за заробітною платою та відпускними, визнати незаконним наказ № ІНВ00000010-0000000008 від 28.11.2013 року про припинення трудового договору, зобов'язати відповідача видати під розписку новий наказ про звільнення з роботи від 12.09.2013 року за ст. 43-1КЗпП, стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію у сумі 200000 грн. та винести окрему ухвалу в порядку ст. 211 ЦПК.

Суд приймає до уваги твердження представника відповідача, який покликається на те, що 28 листопада 2012 року між ТОВ «Грін МП Пром» (Роботодавець), в особі ОСОБА_5, що діяв від імені засновника - Відкритого акціонерного товариства «Мастерпласт» (частка 100% у статутному капіталі товариства) та ОСОБА_1 (Працівник), було підписано трудовий контракт.

У позові ОСОБА_1 стверджує, що він був звільнений з ТОВ «Грін МП Пром» з 12 вересня 2013 року на підставі Рішення від 09.09.2013 р. №2 учасника товариства з обмеженою відповідальністю «Грін МП Пром», водночас у наказі про звільнення незаконно датою звільнення значиться 28 листопада 2013 р.

Однак, твердження позивача про незаконні дії посадових осіб ТОВ «Грін МП Пром» при оформленні його звільнення є безпідставними, оскільки з 12 вересня 2013 року на підставі Рішення ВАТ «Мастерпласт» від 09.09.2013 р. №2, що є Учасником ТОВ «Грін МП Пром» з часткою 100%, ОСОБА_1 був лише усунутий від виконання обов'язків директора ТОВ «Грін МП Пром» відповідно до ст. 99 ЦК України, а не звільнений з посади директора.

Рішення ВАТ «Мастерпласт» від 09.09.2013 р. №2 разом з листом повідомленням про усунення від виконання обов'язків директора були надіслані позивачеві 13 вересня 2013 року на його домашню адресу вказану у трудовому контракті, а також на адресу ТОВ «Грін МП Пром», що підтверджується описами вкладення та поштовими квитанціями.

Крім того, позивачеві під розпис було вручено лист за підписом генерального директора ВАТ «Мастерпласт» (учасник ТОВ «Грін МП Пром» з часткою 100%) про його усунення від виконання обов'язків директора відповідно до ст. 99 ЦК України та необхідність забезпечити 23.09.2013 року передачу печатки, документів та товарно-матеріальних цінностей представникам учасника.

23 вересня 2013 року ОСОБА_1 з'явився за адресою ТОВ «Грін МП Пром», однак печатку та документи передавати відмовився. Лише 01 жовтня 2013 року ОСОБА_1 все ж таки з'явився за адресою ТОВ «Грін МП Пром» та за актом приймання передачі, у присутності свідків, передав корпоративну картку та печатку ТОВ «Грін МП Пром». У вказаному акті знову ж таки йде мова про усунення ОСОБА_1 з посади директора, а не про його звільнення.

19 листопада 2013 року ТОВ «Грін МП Пром» надіслало позивачеві лист вих. №13/11/7 про припинення трудових відносин, у якому повідомлялось, що укладений з позивачем трудовий контракт діє до 28 листопада 2013 року і надалі продовжуватись не буде. Одночасно у листі позивачеві було запропоновано з'явитися 28 листопада 2013 року на юридичну адресу ТОВ «Грін МП Пром» з метою отримання повного розрахунку та трудової книжки. Вказаний лист був отриманий позивачем, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

27 листопада 2013 року ВАТ «Мастерпласт», що є Учасником ТОВ «Грін МП Пром» з часткою 100%, прийняв рішення про звільнення позивача з посади директора з 28.11.2013 р. у зв'язку із закінченням терміну дії трудового контракту.

У зв'язку з тим, що 28 листопада 2013 року позивач за адресою ТОВ «Грін МП Пром» не з'явився, 04 грудня 2013 року ТОВ «Грін МП Пром» надіслало позивачеві лист вих. №15 в якому повторно просило позивача з'явитись за юридичною адресою ТОВ «Грін МП Пром» для отримання повного розрахунку та трудової книжки, або надати письмову згоду про направлення трудової книжки поштою. До вказаного листа також була додана копія рішення ВАТ «Мастерпласт» №6 від 27 листопада 2013 року. Вказаний лист повернувся на адресу ТОВ «Грін МП Пром» у зв'язку з тим, що позивач за домашньою адресою нібито не проживає.

28 листопада 2014 р. був проведений остаточний розрахунок належної позивачеві заробітної плати та відпускних, однак у зв'язку з його неявкою кошти були депоновані на рахунку підприємства, що підтверджується відомістю про виплату грошей №40 від 28.11.2013 року та випискою по рахунку ТОВ «Грін МП Пром» за 28.11.2013 року.

З вищевказаного випливає, що позивач з 12.09.2013 року був лише усунутий від виконання обов'язків директора ТОВ «Грін МП Пром», а безпосередньо його звільнення відбулося лише 28 листопада 2013 р. за рішення №6 ВАТ «Мастерпласт», у зв'язку із закінченням терміну дії Трудового контракту. Крім того, як видно з переписки, ТОВ «Грін МП Пром» неодноразово повідомляло позивача саме про його усунення від виконання обов'язків з 12.09.2013 р, а не звільнення.

Що стосується повідомлення про звільнення з посади директора від 10.09.2013 р., на яке посилається відповідач як на доказ свого звільнення з 12.09.2013., то такий не може бути прийнятий в якості належного доказу, оскільки передумовою звільнення є саме рішення учасника ТОВ «Грін МП Пром», а не якісь повідомлення.

Відповідно до п.п. в) п. 14.2. Статуту ТОВ «Грін МП Пром», до компетенції учасників товариства належить, зокрема, обрання та відкликання Генерального Директора.

Відповідно до п. 14.3 Статуту ТОВ «Грін МП Пром», Учасник товариства має право приймати рішення з усіх питань діяльності, у тому числі і з тих, що передані учасником до компетенції Генерального Директора, а також приймати рішення про передачу частини своїх повноважень до компетенції Генерального директора товариства.

В той же час відповідно до Рішення ВАТ «Мастерпласт» від 09.09.2013 р. №2, позивач був саме усунутий від виконання обов'язків директора, а не звільнений з посади.

Твердження позивача проте, що трудові відносини з ним як з керівником Відповідача були припинені і юридично і фактично, а трудові відносини з новим керівником ОСОБА_4 виникли з 12.09.2013 р. В даному випадку ОСОБА_1 плутає поняття «усунення члена виконавчого органу від виконання своїх обов'язків» в межах корпоративних відносин та «звільнення з роботи» в межах трудових відносин.

З 12 вересня 2013 року, відповідно до рішення ВАТ «Мастерпласт» від 09.09.2013 р. №2, ОСОБА_1 був лише усунутий від виконання обов'язків директора ТОВ «Грін МП Пром», але не звільнений з посади директора.

В той же час, ОСОБА_4 з 12 вересня 2013 року, відповідно до рішення ВАТ «Мастерпласт» від 12.09.2013 р. №4, був призначений саме виконуючим обов'язки директора ТОВ «Грін МП Пром», а не призначений на посаду директора. На посаду директора ОСОБА_4 був призначений лише з 29 листопада 2013 р., відповідно до рішення ВАТ «Мастерпласт» від 28 листопада 2013 р. №10.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.

Відповідно до абз. 3-7 п. 3.2. Рішення КСУ у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України від 12 січня 2010 року N 1-рп/2010, усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов'язків (частина третя статті 99 Цивільного кодексу) або відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання повноважень (абзац перший частини другої статті 61 Закону України «Про акціонерні товариства») за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 Кодексу законів про працю. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання ним обов'язків міститься не в приписах Кодексу законів про працю, а у статті 99 Цивільного кодексу, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 Цивільного кодексу треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права, зокрема в аспекті ст. 46 КЗпП України. Аналогічної позиції дотримується і Верховний суд України в рішенні від 17.11.2010 р. по праві №6-1365св10.

Враховуючи вищевказане, ТОВ «Грін МП Пром» та його учасник ВАТ «Мастерпласт», що є власником частки 100%, у законний спосіб з 12 вересня 2013 року усунули ОСОБА_1 від виконання обов'язків директора, а 28 листопада 2013 р. оформили його звільнення у зв'язку із закінченням терміну дії Трудового контракту.

Таким чином, вимога позивача про зобов'язання відповідача видати під розписку новий наказ про звільнення з роботи від 12.09.2013 року та внести виправлення щодо дати та формулювання причини звільнення його з роботи у трудовій книжці є повністю необґрунтованою.

Що стосується вимоги про стягнення штрафу у вигляді грошової компенсації, то дійсно в останньому абзаці п.6.3. трудового контракту визначено, що у випадку звільнення Працівника або розірвання контракту в односторонньому порядку без письмового попередження за 6 календарних місяців до моменту звільнення та /або розірвання контракту - Роботодавець зобов'язаний виплатити Працівнику штраф у вигляді грошової компенсації у стошистидесяти кратному розмірі від суми посадового окладу вказаного в даному договорі. Однак, у межах даної справи, позивач не був достроково звільнений в односторонньому порядку без письмового попередження, а був звільнений у зв'язку з закінченням терміну дії трудового контракту (п. 6.2. трудового контракту), тобто випадки абсолютно різні. Відповідно, вимога про виплату штрафу є необґрунтованою.

Твердження позивача про те, що після отримання інформації про своє звільнення він звертався до нового керівництва з метою отримати розрахунок та трудову книжку і його прохання не було задоволене, то це не відповідає дійсності і насправді позивач до лютого 2014 року до відповідача з такими клопотаннями не звертався.

Лише 11 лютого 2014 р. на адресу ТОВ «Грін МП Пром» надійшов лист представника позивача ОСОБА_3, у якому було висловлено прохання надати копію наказу про звільнення, трудову книжку та довідку про середню заробітну плату (дохід).

У відповідь на цей лист представника позивача було повідомлено, що вона може отримати трудову книжку і довідку про середню заробітну плату (дохід) у будь-який робочий день з 09 до 18 години за юридичною адресою товариства ТОВ «Грін МП Пром».

21 лютого 2014 року представник позивача ОСОБА_3 отримала на руки довідку про середню заробітну плату (дохід), що підтверджується записом у журналі руху трудових книжок.

Представник позивача ОСОБА_1 стверджує, що ТОВ "Грін МП Пром" має заборгованість перед позивачем по заробітній платі та відпускних. Однак це не відповідає дійсності, оскільки насправді заробітна плата та відпускні позивачеві нараховані і депоновані на рахунку підприємства.

Що стосується того, що заробітна плата позивачеві нібито не виплачувалась, однак саме позивач до моменту усунення його з посади (до 12.09.2013 року), був відповідальним за виплату заробітної плати і фактично сам собі заробітну плату не нараховував та не виплачував. Однак, після усунення позивач з посади директора заробітна плата була нарахована йому за увесь період його роботи.

Враховуючи, що ОСОБА_1 в день звільнення не працював, заробітна плата мала бути виплачена наступного дня після пред'явлення відповідної вимоги. Однак, станом на час слухання справи він такої вимоги не пред'являв і за розрахунком не звертався, відповідно його права на отримання заробітної плати і відпускних відповідачем не порушені.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи, що про своє усунення від виконання обов'язків директора (яке позивач безпідставно трактує як звільнення) позивач дізнався ще у вересні 2013 року, а наказ про звільнення представник позивача отримала 21 лютого 2014 року, а також враховуючи, що заборгованість по оплаті праці відсутня, позивач звернувшись з позовом 17 травня 2014 року пропустив строки звернення до суду передбачені ст. 233 КЗпП України.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9, встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Враховуючи вищевказане просять суд відмовити у задоволені позову ОСОБА_1Л до ТОВ «Грін МП Пром» у повному обсязі, що свідчить про правильність висновків суду.а.с.37-42.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Однак зі позовних вимог вбачається, що позивач і не заявив клопотання про поновлення пропущених строків.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_1, працюючи на посаді директора ТОВ «Грін МП Пром» за контрактом, після звільнення його з посади, згідно наказу від 28 листопада 2013 року діяв недобросовісно, за звільненням до роботодавця не звертався, ще після 01.10.2013 року вибув з місця праці та тимчасового проживання, вимоги про розрахунок, передбаченого ст. 116 КЗпП України нікому не пред'являв, за розрахунком до ТОВ «Грін МП Пром» до часу слухання справи судом не звертався, для отримання нарахованих суми до виплати не звертався, вимоги про іх перерахування на його рахунок також не поступало, а тому відсутні підстави і для стягнення штрафних санкцій 200 000 грн. з відплвідача. Су відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212, 215 ЦПК України, ст. 116,117, 232, 233 Кодексу законів про працю України, ст. 99, ЦК України, Постанови Пленуму Верховоного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд

Вирішив:

В позові відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін МП Пром» про стягнення заробітної плати за час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 18 359,34 грн. невиплачену заробітну плату та відпускні 10 578, 84 грн., копменсацію втрати частини заробітної плати відповідно до індексу зростання цін а споживчі товати й тарифи та послуги в розмірі 444,57 грн. за трудовим контрактом, визнання незаконним наказу № ІНВ 00000010-0000000008 від 28 .11.2013 року про припинення трудового договору (контракту) за яким його звільнено з роботи з 28.11.2013 року за п. 2 ст. 36 КЗпП України та зобовязати відповідача видати і надати йому під розписку новий наказ про звільнення з роботи з 12 вересня 2013 року за ст. 43-1 КЗпП України, а також про стягнення з відповідача в його користь на підставі п. 6.3 трудового контракту штрафу у вигляді грошової компенсації у стошістдесятикратному розмірі від суми посадового окладу на загальну суму 200 000 грн. відмовити. А.с. 110.130-141.

Судові витрати залишити за сторонами.

Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з моменту оголошення рішення шляхом подачі апеляції через Стрийський міськрайонний суд.

Головуючий-суддя В. М. Пак