Ухвала суду № 48770645, 12.08.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 р. Справа № 876/5187/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Реєстраційної служби Ківерцівського районного управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування державної реєстрації,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Ківерцівська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області), Реєстраційної служби Ківерцівського районного управління юстиції ( далі - РС Ківерцівського РУЮ) про визнання протиправними дій та скасування державної реєстрації.

Вважає, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) є безпідставною, оскільки контролюючий орган не мав повноважень виносити вимогу. Крім того зазначає, що Ківерцівська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області є особою, яка не має відповідних установчих документів, її державна реєстрація проведена незаконно, на підставі нечинного та не зареєстрованого Положення про Ківерцівську ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області та із порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Позивач ОСОБА_1 оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування фактичних обставин справи і з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати і прийняти нову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі посилається на ті ж обставини, що викладені в позовній заяві.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 28.09.2009 року реєстраційною службою Ківерцівського районного управління юстиції, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Встановлено, що станом на 31.10.2014 року за ОСОБА_1 рахувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 791,78 грн., у зв'язку з чим 06.11.2014 року Ківерцівською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області було сформовано та надіслано позивачу вимогу №Ф-1673-03 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 791,78 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що оскільки наказ від 17.04.2013 року №45, яким затверджено Положення про Ківерцівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Волинській області, не є нормативно-правовим актом, не зачіпає соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян та не носить міжвідомчого характеру, є актом організаційно-розпорядчого характеру, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, а тому не підлягає державній реєстрації у Міністерстві юстиції України та не потребує офіційного оприлюднення. Наявність заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачем не спростовано, а відтак дії контролюючого органу по формуванню вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1673-03 від 06.11.2014 року відповідають вимогам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування

Згідно ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 даного закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №455 затверджено «Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Як передбачає пункт 6.3. вказаної «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Пунктом 6.4. цієї ж Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату недоїмки за формою згідно з додатком 6. При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога). Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Таким чином, дії Ківерцівської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області щодо формування та надіслання позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1673-03 від 06.11.2014 року є правомірними, відповідають вимогам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а позивачем не спростовано наявність заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Щодо позовної вимоги про незаконність формування вимоги № Ф-1673-03 у зв'язку з відсутністю повноважень Ківерцівською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області через недотримання процедури її державної реєстрації, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення або в разі подання електронних документів подати опис, що містить відомості про надіслані електронні документи, в електронній формі) такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

- примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; два примірники установчих документів (у разі подання електронних документів - один примірник);

- документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи. У разі подання електронних документів для проведення державної реєстрації юридичної особи підтвердженням внесення плати за проведення державної реєстрації юридичної особи є примірник електронного розрахункового документа, засвідченого електронним цифровим підписом;

- інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників - юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб - власників істотної участі цих юридичних осіб.

Згідно з положеннями частин третьої та четвертої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Статтею 27 даного Закону визначено вичерпний перелік підстав, за якими може бути відмовлено у проведенні державної реєстрації юридичної особи:

- невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи;

- невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону;

- порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:

наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;

невідповідність відомостей про засновників (учасників) та кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;

наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону;

наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;

використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування державного органу або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;

невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону щодо найменування окремих видів юридичних осіб (банк, кредитна спілка, недержавний пенсійний фонд тощо);

встановлена іншими законами заборона використання у найменуванні юридичної особи певних термінів, абревіатур, похідних термінів.

Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.

Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Відповідно до статті 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.

Так, згідно з положеннями частини третьої статті 13 Закону №3166, постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року №563 «Про затвердження Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади» та постанови КМУ від 20 березня 2013 року №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» та керуючись підпунктом 10 пункту 11 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року №141/2013, наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 року №45 «Про затвердження положень про територіальні органи Міндоходів у Волинській області» затверджено Положення Ківерцівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Волинській області.

Згідно частини першої статті 15 Закону №3166, Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.

Частиною другою цієї ж статті Закону встановлено, що накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які виступають суб'єктами нормотворення здійснюється відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731.

Відповідно до пункту 3 зазначеного Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Згідно пункту 4 вказаного Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства суд апеляційної інстанції зазначає, що наказ Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 року №45 «Про затвердження положень про Ківерцівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління у Волинській області» не підлягає державній реєстрації, оскільки не містить норм права, не зачіпає соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян та не носить міжвідомчого характеру.

Натомість, наказ Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 року №45 є актом організаційно-розпорядчого характеру, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, відтак згідно правил п.5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, не підлягає державній реєстрації у Міністерстві юстиції України і не потребує офіційного оприлюднення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що посилання апелянта про проведення державної реєстрації Державної податкової інспекції у Ківерцівському районі Головного управління Міндоходів у Волинській області з порушеннями норм законодавства у сфері державної реєстрації, є безпідставними.

Як вже йшлося, Указом Президента України від 24.12.2012 року №726 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладено на органи Міністерства доходів і зборів України, тому, Законом України від 04.07.2013 року №406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у відповідній частині з визначенням компетенції органів доходів і зборів при реалізації повноважень з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів незаконності дій Ківерцівської ОДПІ щодо вимоги №Ф -1673-03 від 06.11.2014 про сплату боргу (недоїмки), а також відсутність доводів про незаконне проведення реєстраційною службою Ківерцівського районного управління юстиції державної реєстрації юридичної особи - Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі № 803/361/15а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді Т.В. Онишкевич

І.О. Яворський