Постанова № 48769457, 05.08.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 серпня 2015 р. № 820/4031/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рубан. В.В.,

за участі секретаря судового засідання Салацької Я.І.,

представника позивача -ОСОБА_1,

представника відповідача -ОСОБА_2,

представника третьої особи - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ КБ "ПриватБанк" про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 25.02.2014 року виконавче провадження №40784820 про арешт майна боржника та заборону на його відчуження в частині накладення арешту та оголошення заборони на відчуження квартиру АДРЕСА_1, що перебуває у приватній власності ОСОБА_3; зобов'язати Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції вчинити дії щодо звільнення заставленого майна квартири АДРЕСА_2 з-під арешту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив що, 02.05.2013 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська видав виконавчий лист №202/20892/13-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №НАGАRХ55520488 від 14.10.2006р. на загальну суму 65972,35 грн. 25.02.2014 року старшим державним виконавцем Згоннік Л.М. Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження реєстраційний номер 40784820. 25.02.2014 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 40784820, винесеною старшим державним виконавцем Згоннік Л.М. Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 у межах суми звернення стягнення 72639,59грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику. 09.08.2013 року позивач, ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_4, ОСОБА_5 (позичальники) уклали Договір позики валютних цінностей у сумі 39000,00 доларів США, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстровий №2754. Остаточний розрахунок щодо повернення суми позики мав бути здійснений не пізніше 09.08.2014 року. Згідно умов вказаного договору позики прострочення виконання зобов'язання буде як не дотримання строку остаточного повернення, так і прострочка будь-якого з поточних повернень більш ніж на п'ять днів. При простроченні строку повернення позики зобов'язання буде виконано шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. 09.08.2013 року ОСОБА_4 (іпотекодавець) та позивач, ОСОБА_3 (іпотекодержатель) уклали Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6І,. реєстровий №2756. Згідно якого для забезпечення виконання зобов'язання, яке виникле за Договором позики Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1. У зв'язку з невиконання боржниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобов'язання за Договором позики валютних цінностей у сумі 39000,00 доларів США від 09.08.2013р., та на підставі Договору іпотеки від 09.08.2013р за ОСОБА_3 15.01.2015 року було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1. Позивач вважає, що державна виконавча служба не має правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки на користь стягувачів, які не є іпотекодержателями.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції при винесенні оскаржуваної постанови діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2015р. залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_3 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії в якості третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору ПАТ КБ "ПриватБанк" .

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати заперечення проти позову не скористався.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 09.08.2013 року між позивачем, ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_4, ОСОБА_5 (позичальники) укладено Договір позики валютних цінностей у сумі 39000,00 доларів США, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстровий №2754. Згідно зазначеного договору остаточний розрахунок щодо повернення суми позики мав бути здійснений не пізніше 09.08.2014 року. Згідно умов вказаного договору позики прострочення виконання зобов'язання буде як не дотримання строку остаточного повернення, так і прострочка будь-якого з поточних повернень більш ніж на п'ять днів. При простроченні строку повернення позики зобов'язання буде виконано шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

09.08.2013 року ОСОБА_4 (іпотекодавець) та позивач, ОСОБА_3 (іпотекодержатель) уклали Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6І,. реєстровий №2756. Згідно договору для забезпечення виконання зобов'язання, яке виникле за Договором позики Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8-10). Вказаний іпотечний договір зареєстрований 09.08.2013р. в державному реєстрі іпотек за № 2068575. (а.с.12)

У зв'язку з невиконання боржниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобов'язання за Договором позики валютних цінностей у сумі 39000,00 доларів США від 09.08.2013р., та на підставі Договору іпотеки від 09.08.2013р за ОСОБА_3 15.01.2015 року було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1. (а.с.11)

Із матеріалів справи вбачається, що 25.02.2014 року старшим державним виконавцем Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_7 винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 40784820) в порядку примусового виконання виконавчого листа № 202/20892/13-ц виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором №НАGАRХ55520488 від 14.10.2006р. у розмірі 65220,15 та судового збору у розмірі 752,20 грн, всього 65972,35 грн. Вказане обтяження зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень 27.02.2014р., номер запису про обтяження 4812845 (а.с.12).

Згідно зазначеної постанови накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 у межах суми звернення стягнення 72639,59грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_4 (а.с.7).

26.02.2015р., старшим державник виконавцем, ОСОБА_2 Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в рамках виконання ВП № 40784820 винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві, у зв'язку з відсутністю майна у боржника на яке може бути звернено стягнення (а.с.41).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України "Про державну виконавчу службу" працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Крім того у відповідності до п. 5 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Також згідно ст. 57 Закону України Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003р іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку що у державного виконавця 25.02.20014р. не було підстав для накладення арешту на майно боржника та заборону на його відчуження в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та оголошення заборони на її відчуження, яка, на час накладення арешту перебувала в іпотеці, відповідно до іпотечного договору зареєстрованого 09.08.2013р., реєстраційний номер 2068575, та на даний час належить позивачу, яка в свою чергу не є боржником по виконавчому провадженню ВП № 40784820.

Тобто, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є незаконною та підлягає скасуванню в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

З огляду на те, що судом встановлено відсутність законних підстав перебування квартири АДРЕСА_1 під арештом, суд вважає за необхідне зобов'язати Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції вчинити дії щодо звільнення квартири АДРЕСА_2 з-під арешту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною постанову, суд зазначає, що вказана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки поглинається вимогою про скасування оскаржуваної постанови, крім того, з урахуванням приписів ч.3 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України саме скасування оскаржуваної постанови є тим засобом захисту, який гарантуватиме захист прав позивача.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо скасування постанови Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 25.02.2014 року у виконавчому провадженні №40784820 про арешт майна боржника та заборону на його відчуження в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та оголошення заборони на її відчуження та зобов'язання Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції вчинити дії щодо звільнення квартири АДРЕСА_2 з-під арешту є правомірними, належним чином обґрунтованими та підтвердженими доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_3 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ КБ "ПриватБанк" про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 25.02.2014 року у виконавчому провадженні №40784820 про арешт майна боржника та заборону на його відчуження в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та оголошення заборони на її відчуження.

3. Зобов'язати Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції вчинити дії щодо звільнення квартири АДРЕСА_2 з-під арешту.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 10.08.2015 р.

Суддя Рубан В.В.