Постанова № 48767787, 27.07.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2015 р. Справа № 805/2502/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь

про: стягнення податкового боргу у загальному розмірі 11761,57 грн., з яких: заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 2052,78 грн., заборгованість зі сплати орендної плати з фізичних осіб в розмірі 9708,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Маріупольська обєднана державна податкова інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь про стягнення податкового боргу у загальному розмірі 11761,57 грн., з яких: заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 2052,78 грн., заборгованість зі сплати орендної плати з фізичних осіб в розмірі 9708,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, щоза відповідачем обліковується заборгованість перед бюджетом на загальну уму 11761,57 грн. зі плати єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 2052,78 грн. та орендної плати з фізичних осіб в розмірі 9708,79 грн., яка самостійно визначена та не сплачена у добровільному порядку.

Позивач згідно позовної заяви просив суд розглянути справу в письмовому провадженні без виклику його представника.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі не прибуття відповідача належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановыв наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець 16.05.1997 р. за № 224740170000014632, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та перебуває на обліку в Маріупольській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість відповідача зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 2052,78 грн. виникла в звязку з несплатою відповідачем самостійно визначених сум грошових зобовязань відповідно до податкових декларацій:

-1139,05 грн. самостійно визначена сума податкових зобовязань відповідно до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2013 р. № НОМЕР_2 від 08.02.2014 року;

-1000,80 грн. - самостійно визначена сума податкових зобовязань відповідно до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2014 р. № НОМЕР_3 від 10.05.2014 року;

-87,07 грн. за відповідачем обліковується переплата, відповідно до облікової карти платника податків.

В звязку з чим, за відповідачем обліковується податковий борг зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 2052,78 грн.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1статті14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідноізпунктом54.1статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків відповідно до п. 57.1ст. 57 Податкового кодексу України, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку, визначає розділ XIV Податкового кодексу України

З урахуванням наявності узгодженої суми податковий борг зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 2052,78 грн., позовні вимоги в частині стягнення цієї суми підлягають задоволенню.

Також судом з матеріалів справи встановлено, що між Маріупольською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 21.05.2012 року.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець, згідно до рішення Маріупольської міської ради від «21» липня 2012 року № 6/16-1626, надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться: по вулиці 7ий проїзд, 3 (три) в Іллічівському районі міста Маріуполь.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка площею: 0,0486 грн. Згідно до п. 3.1 договору, договір укладено терміном на 10 (десять років (до 21.02.2022 року). Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на 2012 рік (з урахуванням коефіцієнту індексації за 2012 рік) становить: 691,91 грн./м2 (пункт 4.1. договору оренди земельної ділянки).

Відповідно до розрахунку ціни позову та облікової картки заборгованість відповідача з орендної плати з фізичних осіб складає 9708,79 грн., яка виникла наступним чином:

-203,35 грн. недоїмка станом на 01.01.2014 р. за грудень 2013 р. по податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 р. № 421 від 04.02.2013 р.;

-864,14 грн. податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р. № НОМЕР_4 від 20.02.2014 р.за січень 2014 р.;

-864,13 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р.№ НОМЕР_4 від 20.02.2014 р. за лютий 2014 р.;

-864,13 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р.№ НОМЕР_4 від 20.02.2014 р. за березень 2014 р.;

-864,13 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)за 2014 р. № НОМЕР_4 від 20.02.2014 р. за квітень 2014 р.;

-864,13 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р. № НОМЕР_4 від 20.02.2014 р. за травень 2014 р.;

-864,13 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)за 2014 р. № НОМЕР_4 від 20.02.2014 р. за червень 2014 р.;

-864,13 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р. № НОМЕР_4 від 20.02.2014 р. за липень 2014 р.;

-864,13 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р. № НОМЕР_4 від 20.02.2014 р. за серпень 2014 р.;

-864,13 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р. № НОМЕР_4 від 20.02.2014 р. за вересень 2014 р.;

-864,13 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р. № НОМЕР_4 від 20.02.2014 р. за жовтень 2014 р.;

-864,13 грн. - податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 р. № НОМЕР_4 від 20.02.2014 р. за листопад 2014 р.

Відповідно до положень статті 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до ст 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно п. 287.3ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати заземлю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, що місяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Платник податків відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, перед баченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідач не сплатив суму узгодженого податкового зобовязання по орендній платі за землю відповідно до поданих податкових декларації за період грудень 2013 р. - листопад2014 р.

Суд зазначає, що Законом України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визнаені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ст. 6 Закону України № 1669 передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 вищезазначеного закону передбачено скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено терміни, а саме: період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про не відкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції Кабінетом Міністрі в Україні затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення розпорядженням № 1053-р від 30.10.2014 р.

Дію розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р. "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" призупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р.

Відповідно до ст. 113 Конституції УкраїниКМ України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Аналогічна норма продубльована в положеннях ст.1 Закону України Про Кабінет Міністрів України №794.

Частиною 1 статті 4 Закону України Про Кабінет Міністрів України» № 794 передбачено, що КМ України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Положеннями ст.117 Конституції України передбачено, що КМ України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти КМ України підписує Прем'єр-міністр України.

В ч.1 та ч.3 ст.49 Закону №794 передбачено, що КМ України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти КМ України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень КМ України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, судзазначає, що Кабінет Міністрів України має право приймати акти, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Натомість, положеннями Закону №794 не передбачено право Кабінету Міністрів України зупиняти дію власних розпоряджень.

Більше того, суд зазначає, що Кабінет Міністрів України не може зупиняти свої попередні рішення, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між суб'єктом владних повноважень і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Аналогічна за змістом правова конструкція висвітлена в пбз.2 п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №1-зм від 13.05.1997 р. (у справі щодо несумісності депутатського мандата) та мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 р. у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст.19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч. 1, ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) щодо інших суб'єктів.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ОСОБА_1 зареєстрован за адресою: 87531, АДРЕСА_1, відповідно до п. 20, ст. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р м. Маріуполь входить до зазначеного переліку.

В звязку з чим суд зазначає, що відповідач звільняються від виконання своїх обов'язків зі сплати орендної плати з фізичних осіб, оскільки відповідно до Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» субєкти господарювання, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції з 14 квітня 2014 року звільняються від сплати орендної плати.

Таким чином, суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 9708,79 грн. підлягають частковому задоволенню за період грудень 2013 р. по березень 2014 р. в сумі 2795,75 грн.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В звязку з наявною заборгованістю та на підставі картки особового рахунку платника податків, 18.03.2014 року податковим органом прийнято податкову вимогу № 909-25 про стягнення суми податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобовязаннями в розмірі 1051,98 грн.

Зазначена вимога направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори відповідно до законів України.

Таким чином, у результаті несплати суми заборгованості відповідач не виконує свої зобов'язання перед бюджетом, порушує терміни сплати обов'язкових платежів, у наслідок чого з'явилася заборгованість перед бюджетом, що заподіює шкоду інтересам держави.

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони субєкта владних повноважень, судовий збір з відповідача, який не є субєктом владних повноважень, не стягується.

На підставі вищевикладеного та керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимогиМаріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій областідо Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь про стягнення податкового боргу у загальному розмірі 11761,57 грн., з яких: заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 2052,78 грн., заборгованість зі сплати орендної плати з фізичних осіб в розмірі 9708,79 грн.- задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь (87531, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету Іллічівського району м. Маріуполя (код платежу 18050400, р/р 31418699700053, отримувач: Маріуп. УК/Іллічів р-н./18050400, код отримувача: 37989721, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016) заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб штрафні фінансові санкції з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 2050 (дві тисячі пятдесят дві гривні) 78 копійок.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь (87531, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету (код платежу: 18010900, р/р 33212815700053, отримувач: Маріуп. УК/Іллічів р-н./18010900, код отримувача: 37989721, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016) заборгованість зі сплати орендної плати з фізичних осіб в розмірів сумі 2795 (дві тисячі сімсот девяносто пять гривні) 75 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.