Ухвала суду № 48753591, 18.08.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі Івченко О.М.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначав, що 18.03.2012 р. між сторонами було укладено Договір позики, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 45 000,00 доларів США, з виплатою 24% річних. Зазначає, що в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за Договором позики 17.10.2014 р. було укладено Договір поруки, за яким поручитель ОСОБА_3 узяв на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність з боржником. Станом на 19.11.2014 р. зобов'язання за договором відповідачами не виконані, у зв'язку з чим позивач просить стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти та відсотки у розмірі 2 583 589,30 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, відповідач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року скасувати у зв'язку з недотриманням правил підсудності.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала суду 1-ї інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Унікальний номер справи: 753/22661/14-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7284/2014Головуючий у суді першої інстанції: Даниленко В.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.Вважає, що судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема не взято до уваги обставину - апелянт зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1, тому позовна заява має бути розглянута за загальним правилом підсудності, а саме Якимівським районним судом Запорізької області.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів і висновків експертів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є зареєстрованим в Дарницькому районі м. Києва (а.с. 19).

Разом з тим, встановлено, що відповідач ОСОБА_1 був зареєстрований в Дарницькому районі м. Києва до 17.09.2013 р. (а.с. 20).

Колегія суддів зазначає, що ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року, є такою, що не в повній мірі відповідає нормам чинного цивільного процесуального закону, з огляду на таке.

Згідно ст. 115 Цивільного процесуального кодексу України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

Cудом першої інстанції вірно враховано, що пунктом 34 Постанови Вищого спеціалізованого суду України № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що питання про підсудність справ визначається ЦПК, зокрема: розділом II - щодо справ наказного провадження; главою 1 розділу III - щодо справ позовного провадження; розділом IV - щодо справ окремого провадження; розділами VI, VII - щодо заяв (скарг) стягувача, боржника, інших учасників виконавчого провадження, заяв (подання) державного виконавця з питань, пов'язаних з виконанням судових рішень; главами 1 і 2 розділу VII-1 - щодо заяв про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів; главами 1 і 2 розділу VIII - щодо клопотань про визнання, звернення до виконання рішень іноземних судів; статтею 404 - щодо заяв про відновлення втраченого судового провадження; статтею 414 - щодо справ за участю іноземних осіб.

Якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням (стаття 109 ЦПК), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а щодо юридичної особи - за положеннями статті 93 ЦК України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, договір позики укладено 18 березня 2012 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 5-7)

В подальшому, 17 жовтня 2014 року, укладено договір поруки між поручителем ОСОБА_3 та кредитором ОСОБА_2, відповідно умов якого поручитель надав поруку за виконання боржником ОСОБА_1 зобов'язань за договором позики від 18 березня 2012 року (а.с. 8).

Також встановлено під час апеляційного розгляду, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості за договором позики від 18.03.2012 року у розмірі 360 000 грн. (а.с. 9-11)

Як вбачається з пояснень в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представник позивача та представник апелянта підтвердили, що вказане рішення не виконано, а позовні вимоги даного позову, що висунуті до позичальника та його поручителя - це стягнення відсотків, процентів та пені за договором позики від 18.03.2012 року.

Також встановлено, що зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника ОСОБА_1 територіально не відноситься до юрисдикції Дарницького районного суду м. Києва.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим ухвалу суду про відкриття провадження слід скасувати, а справу направити до Дарницького районного суду міста Києва для вирішення питання про прийняття.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаний або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Як закріплено в ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - направити до Дарницького районного суду міста Києва для вирішення питання про прийняття.

Ухвала набирає чинності негайно, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: