Ухвала суду № 48747679, 12.02.2015, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/162/15-к

УХВАЛА

12 лютого 2015 року м. Кілія

Суддя Кілійського районного суду Одеської області Тюмін О.Г., розглянувши кримінальне провадження № 502/162/15-к з обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ст. 190 ч.2 КК України , що надійшло до Кілійського районного суду Одеської області від прокурора м. Іллічівськ Одеської області , -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кілійського районного суду Одеської області знаходиться кримінальна справа № 502/162/15ц за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України.

12.02.2015 року представником потерпілого подано цивільний позов до ОСОБА_1 з вимогою стягнути з останньої на користь позивача заборгованість у розмірі 21107,00 грн. та заявлено клопотання про вжиття заходів для забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на кошти та майно належні обвинуваченій.

За правилами ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 171 КПК України у клопотанні цивільного позивача, слідчого, прокурора про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, іншої особи для забезпечення цивільного позову повинно бути зазначено:

1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;

3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову;

4) наслідки арешту майна для інших осіб;

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Дослідивши позовну заяву та додані документи встановлено, що в матеріалах справи не зазначено на яке саме майно обвинуваченої потрібно накласти арешт та відсутні правоустановчі документи, що підтверджують про наявність у власності в обвинуваченої коштів чи будь-якого майна. У звязку з чим суд не має можливості визначити майно на яке може бути накладено арешт та співмірність належного відповідачу майна із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Враховуючи вищезазначене, заявлені вимоги, щодо накладення арешту на кошти та майно належні обвинуваченій не підлягають задоволенню.

Розглянувши заяву, беручи до уваги обставини справи, керуючись ст. 210 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Клопотання ПАТ «ОТП Банк» по кримінальній справі № 502/162/15ц про накладення арешту на кошти та майно належні обвинуваченій залишити без задоволення.

Ухвала окремо від вироку суду оскарження не підлягає.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_2