Постанова № 48742219, 17.08.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2015 р. Справа № 922/2377/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність №14-88, від 18.04.2014 року),

відповідача ОСОБА_2 (довіреність №38-4055/391, від 27.10.2010 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3718 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 23 червня 2015 року у справі № 922/2377/15,

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ,

до Комунального підприємства Харківські теплові мережі, м. Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (надалі - відповідач) заборгованості у розмірі 6728734,78 грн. (а саме: суму основного боргу у розмірі 2488521,28 грн.; пені - 1452403,80 грн.; три відсотки річних - 200546,74 грн.; інфляційні витрати за весь час прострочення - 3587262,96 грн.), також просив суд покласти на відповідача судовий збір.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2015 року у справі № 922/2377/15 (суддя Жигалкін І.П.) в позові відмовлено частково, стягнуто з Комунального підприємства Харківські теплові мережі на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України суму основного боргу у розмірі 2488521,28 грн., пеню у розмірі 197526,92 грн., три відсотки річних у розмірі 200546,74 грн. та суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 2587262,96 грн., а також суму судового збору у розмірі 73080,00 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1254876,88 грн. - відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015 р. у справі № 922/2377/15, в частині відмови у стягненні 1228733,61 грн пені, в оскарженій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 1228733,61 грн. пені, у стягненні яких було відмовлено, в іншій частині рішення залишити без змін, судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач надав відзив (вх.№11880 від 13.08.2015 року) на апеляційну скаргу, в якому, просить рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015 року по справі № 922/2377/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 31 січня 2014 року між Національною акціонерною компанією Нафтогаз України (позивач, компанія, постачальник) та Комунальним підприємством Харківські теплові мережі (відповідач, покупець, КП Харківські ТМ) був укладений договір № 2701/14-КП-32 купівлі-продажу природного газу (далі - договір). Відповідно до розділу 1 договору постачальник зобов'язується передати покупцеві природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами та організаціями, а покупець зобовязується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив з січня по грудень 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 139069658,20 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.01.14, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.1204, від 31.05.2014, від 30.06.2014, від 31.07.2014, від 31.08.2014, від 30.09.2014, від 31.10.2014, від 30.11.2014, від 31.12.2014.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідачем не вчасно та не в повному обсязі проводились розрахунки за поставлений природний газ, в звязку з чим виник борг у суммі 2488521,28 грн., що підтверджується випискою по операціях по підприємству, який підлягає стягненню.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивач просив стягнути інфляційні у сумі 200546,74 грн.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та розрахунок визначений вірно, що дає підстави задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 200546,74грн. та інфляційних витрат у сумі 3587262,96 грн.

Відповідно до п. 7.2. договору сторони визначили, що у разі не оплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у пункті 6.1. договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми основної заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Відповідно до п. 7.2 нараховано 1452403,80 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1452403,80 грн. суд першої інстанції відмовив в цій частині частково, а саме відмовляючи у стягненні пені на 86,4% менше на обсяг спожитої населенням теплової енергії в процентному співвідношенні.

Колегія суддів вважає обґрунтованим зменшення пені на 86,4 % на підставі наступного.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до якого сума пені складає 1452403,80 грн.

Проте, як вбачається з наданих до суду доказів, першочерговим завданням та ціллю Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (відповідача) є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. Відповідач є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідач не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Фінансування останнього здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів. Діючи тарифи не підвищуються, а різниця в тарифах відповідачу не виплачується. Тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. Станом на 01.04.2015 р. загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 1,6 млрд. грн.

На протязі останніх років господарської діяльності підприємства заборгованість споживачів за спожиту енергію щомісяця складає сотні мільйонів гривень. З кожним роком ця заборгованість неухильно зростає, незважаючи на заходи, що приймаються по її стягненню. В 2014 році 86,4 % від загального обсягу виробленої теплової енергії споживалося населенням. Станом на 01.04.2015 р. загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 1,6 млрд. грн., у тому числі заборгованість населення 967,5 млн. грн., бюджетних установ 442,3млн грн., госпрозрахункових підприємств 150,4 млн. грн., заборгованість місцевого бюджету з субсидій та пільг 68,1 млн. грн.

Також слід зазначити, що Законом України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13.11.1996 року до 01.01.2011 року було заборонено нараховувати та стягувати з громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що не ініціювало проведення оплат та позбавляло КП "Харківські теплові мережі" джерела погашення по штрафних санкціях. Хоча з 01.01.2011 року заборона на нарахування й стягнення пені знята, але й дотепер розмір пені для населення не передбачений жодним нормативним актом, що унеможливлює її нарахування та стягнення. Законом України "Про реструктиризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію" дозволяється реструктуризувати заборгованість за комунальні послуги строком до 5 років. Станом на 01.04.2014 р. сума реструктуризованої заборгованості складає 91,0 млн. грн.

Водночас, фінансовий стан підприємства підтверджується балансом підприємства на 31.12.2014 р., у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків становить 18,8 млн. грн.

За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Колегія суддів об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені 86,4%, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 197526,92 грн. В частині стягнення пені у розмірі 1228733,61 грн. - відмовити.

Дана правова позиція підтверджується Постановами Вищого господарського суду України по справам №№ 5023/3165/12, 5023/3166/12, 5023/5039/12, 922/1670/13, 922/5030/13, 922/3244/14; 922/3972/14.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно та повно встановлені всі обставини, доводи викладені відповідачем у письмовому відзиві та у клопотанні про зменшення розміру неустойки які у свою чергу є винятковими, та зменшення розміру заявленої до стягнення пені обґрунтовано належним чином.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення, обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи, тому рішення господарського суду Харківської області від 23 червня 2015 року у справі № 922/2377/15 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 33, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23 червня 2015 року у справі № 922/2377/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18.08.2015 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.