Рішення № 4874015, 01.10.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" жовтня 2009 р. Справа № 15/1249

Господарський суд Житомирської області у складі:

Cудді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача Самойленко М.Л. - представник за довіреністю № 75 від 27.10.2008р.,

від відповідача не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "ОТІС" (Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІМ-ПАРТНЕР" (м. Житомир)

про стягнення 52766,21 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 52766,21грн., із яких: 47760,00грн. основної заборгованості та 5006,21грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 01.10.2009р. від відповідача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника на лікарняному.

Приймаючи до уваги той факт, що неявка представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, а також враховуючи, що поважність неявки відповідача не підтверджена документально та є повторною, господарський суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Крім того, відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого представника.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2007р. між Закритим акціонерним товариством "ОТІС" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елім - Партнер" (відповідач у справі) було укладено контракт (договір) на монтажно-налагоджувальні роботи ліфтового обладнання Д2№ 6353М (а.с.7-10).

Відповідно до розділу 1 зазначеного договору, замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) приймає на себе виконання робіт по монтажу та наладці ліфту пасажирського вантажопідйомністю 400кг на 5 зупинок зі швидкістю 1 м/с кількістю одна одиниця та ліфту пасажирського вантажопідйомністю 400кг на 6 зупинок зі швидкістю 1 м/с кількістю одна одиниця за адресою м.Житомир, майдан Перемоги,10. Замовник зобов'язується сплатити підряднику вартість виконаних робіт, за ціною визначеною цим договором в розділі 2.

Термін дії цього договору закінчується після виконання прийнятих на себе сторонами зобов'язань, але не пізніше ніж 31.12.2007р. (п. 9.2 договору)

31.12.2008р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору Д2№6353М на монтажно-налагоджувальні роботи ліфтового обладнання від 16.06.2007р. відповідно до якої, сторони погодили викласти п. 9.2 договору Д2№ 6353М від 16.06.2007р. у наступній редакції: "Термін дії цього договору закінчується після виконання прийнятих на себе зобов'язань" (а.с.11).

Частина 1 статі 837 ЦК України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно до п. 2.6 контракту (договору) на монтажно-налагоджувальні роботи ліфтового обладнання Д2№ 6353М, замовник здійснює щомісячні платежі за виконані роботи, на підставі акта (форми КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника в термін не пізніше 27 числа звітного місяця. Уповноважений представник замовника на протязі трьох днів перевіряє обґрунтованість акту та підписує його в частині фактично виконаних об'ємів робіт.

Позивач свої зобов'язання за контрактом (договором) на монтажно-налагоджувальні роботи ліфтового обладнання Д2№ 6353М від 16.06.2007р. виконав у повному обсязі на загальну суму 95520,00грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за березень 2008 року на суму 24745,20грн. (а.с.12-13), актом приймання виконаних підрядних робіт за березень 2008 року на суму 22128,00грн. (а.с.14-15), актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 за лютий 2009року на суму 23952,00грн. (а.с.16-17), актом приймання виконаних підрядних робіт № 2 за лютий 2009 року на суму 24694,80грн. (а.с.18-19), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2008р. на суму 46873,20грн. (а.с.20) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2009 року на суму 48646,80грн. (а.с.21).

Пунктом 2.1 договору, сторони погодили, що загальна вартість договору становить 95520,00грн. з урахуванням ПДВ.

У відповідності з п. 2.5 договору замовник зобов'язався на протязі 5 днів з моменту підписання договору, перерахувати на розрахунковий рахунок підрядника аванс в розмірі 50% вартості робіт. Оплата за виконані роботи здійснюється на протязі п'яти днів після підписання актів виконаних робіт (п.2.7 договору).

Відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за виконані підрядні роботи у повному обсязі не виконав. Перерахував позивачу лише аванс в розмірі 50% вартості робіт на загальну суму 47760,00грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача від 06.07.2007р. на суму 10000,00грн. (а.с.22) та від 30.01.2008р. на суму 37760,00грн. (а.с.23). Згідно з поясненнями представника позивача зазначену суму коштів, позивачем було зараховано в рахунок погашення заборгованості за виконані підрядні роботи по акту приймання виконаних підрядних робіт за березень 2008 року на суму 24745,20грн. та по акту приймання виконаних підрядних робіт за березень 2008 року на суму 22128,00грн., а також зараховано кошти в сумі 886,80грн. в рахунок погашення за виконані підрядні роботи по акту приймання виконаних підрядних робіт №1 за лютий 2009 року.

Таким чином, на момент пред'явлення позову до суду, у відповідача залишилась непогашеною заборгованість перед позивачем в сумі 47760,00грн., зокрема по акту приймання виконаних підрядних робіт №1 за лютий 2009 року в сумі 23065,20грн. та по акту приймання виконаних підрядних робіт №2 за лютий 2009 року в сумі 24694,80грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України)

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 47760,00грн. основної заборгованості є правомірними.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 5006,21грн. пені.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору Д2№ 6353М на монтажно-налагоджувальні роботи ліфтового обладнання від 16.06.2007р., сторони погодили, що при порушенні терміну сплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1 % від вартості договору за кожний день прострочення, але не більше 5% від загальної вартості договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 5006,21грн. за період з 18.02.2009р. по 30.07.2009р. за 163 дні, на суму заборгованості 47760,00грн.

Проте, позивачем невірно визначено дату з якої має нараховуватись пеня. Як вже зазначалося, в пункті 2.7 договору, сторони погодили, що оплата за виконані роботи здійснюється на протязі п'яти днів після підписання актів виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що акти приймання виконаних підрядних робіт №1 та № 2 за лютий 2009 року були підписані 13.02.2009р.

Таким чином, граничним строком оплати за виконані підрядні роботи є 18.02.2009р., а тому правомірним є нарахування пені починаючи з 19.02.2009р.

Згідно проведеного судом розрахунку, сума пені нарахованої за період з 19.02.2009р. по 30.07.2009р. за 162 дня на суму 47760,00грн. становить 4967,04грн.

З огляду на зазначене, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4967,04грн. В частині стягнення пені в сумі 39,17грн. в позові необхідно відмовити.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526,ч. 3 ст. 549, ст. 611 ЦК України, ч.1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" (10014, м.Житомир, пр. Перемоги, 10, ідентифікаційний код 34394521)

на користь Закритого акціонерного товариства "ОТІС" (03062, м.Київ, вул. Екскаваторна, 37, ідентифікаційний код 14757579)

- 47760,00грн. основної заборгованості;

- 4967,04грн. пені;

- 527,27грн. витрат по сплаті державного мита;

- 117,91грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 39,17грн. пені.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1- в справу,

2,3- сторонам.