Рішення № 48739240, 17.12.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2013 р. Справа № 918/1792/13

за позовом ОСОБА_1 підприємства ДАК "Хліб України" "Потаське хлібоприймальне відділення"

до відповідача ОСОБА_1 підприємства ДАК "Хліб України""Бокіймівський комбінат хлібопродуктів"

про стягнення коштів в сумі 30 000, 00 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У листопаді 2013 року Дочірнє підприємство ДАК "Хліб України" "Потаське хлібоприймальне відділення" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства ДАК "Хліб України""Бокіймівський комбінат хлібопродуктів" (далі відповідач) про стягнення коштів в сумі 30 000, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

На підставі розпорядження ДАК "Хліб України" від 07.06.2012 року № 7 "Про перерахування коштів" між позивачем та відповідачем укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 65 (надалі договір), за умовами якого позивач передав у власність відповідача грошові кошти в сумі 30 000,00 грн., а останній зобов'язався повернути фінансову допомогу в порядку та на умовах, визначених договором.

На виконання своїх зобов'язань позивач перерахував на розрахунковий рахунок ДП ДАК "Хліб України" "Бокіймівський комбінат хлібопродуктів" позику в розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 469 від 12.06.2012 року.

Відповідач, отримавши кошти, не погасив суму фінансової допомоги в строк до 10.06.2013 року, відтак за ним рахується заборгованість в сумі 30 000,00 грн.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 173, 174, 179, 180, 193, 265 ГК України, ст. ст. 6,11, 509, 526, 610, 612 ЦК України.

Ухвалою суду від 27.11.2013 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 03.12.2013 року.

Ухвалою суду від 03.12.2013 року розгляд справи відкладено на 10.12.2013 року.

Ухвалою суду від 10.12.2013 року розгляд справи відкладено на 17.12.2013 року.

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі розпорядження ДАК "Хліб України" від 07.06.2012 року № 7 "Про перерахування коштів" між позивачем та відповідачем укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 65 (надалі договір), за умовами якого позивач передав у власність відповідача грошові кошти в сумі 30 000,00 грн., а останній зобов'язався повернути фінансову допомогу в порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 8.1. та п. 8.2. договору останній вважається складеним і набирає чинності з моменту передання фінансової допомоги відповідачу. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору, та закінчується 13.06.2013 року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору ( п. 8.3. договору).

Згідно з розділом 3 договору позивач надає допомогу відповідачу протягом 3 - х днів з моменту підписання сторонами цього договору в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок відповідача. Фінансова допомога вважається переданою відповідачу в момент її зарахування на поточний рахунок відповідача.

Як встановлено судом, договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Зміни та доповнення до нього не вносились.

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням № 469 від 12.06.2012 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача поворотну фінансову допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

За п. 4.1. договору відповідач зобов'язався погасити суму фінансової допомоги у строк до 10.06.2013 року.

Пунктами 5.1.-5.3. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний повернути суму фінансової допомоги в останній день строку, встановленого в п. 4.1. цього договору. Сума фінансової допомоги підлягає поверненню у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок позичальника. Днем повернення фінансової допомоги вважається день зарахування суми фінансової допомоги на поточний рахунок позивача.

07.06.2013 року та 11.09.2013 року позивач на адресу відповідача направив вимоги № № 154, 231 відповідно про повернення допомоги у розмірі 30 000,00 грн. протягом тридцяти днів з дати виставлення претензії.

Проте, відповідач взяті на себе зобовязання за договором належним чином не виконав, отриману поворотну фінансову допомогу у встановлений строк не повернув.

Суд встановив, що укладений між сторонами договір про надання поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення глави 71 ЦК України.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до приписів ст.ст. 173, 174 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Частинами 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У силу вимог ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Однак, усупереч вимогам чинного законодавства та умовам договору відповідач своїх зобовязань не виконав, отриманої фінансової допомоги не повернув, відтак за ним рахується заборгованість у розмірі 30 000,00 грн.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів факт надання відповідачеві фінансової поворотної допомоги, а відповідач вказаних обставин не спростував, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 30 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства ДАК "Хліб України" "Бокіймівський комбінат хлібопродуктів" (35162, Рівненська область, Млинівський район, с.Бокійма, код ЄДРПОУ 30562950) на користь ОСОБА_1 підприємства ДАК "Хліб України" "Потаське хлібоприймальне відділення" (20109, Черкаська область, Маньківський район, с. Поташ, вул.Черняховського, 2, код ЄДРПОУ 00952605) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості та 1 720,50 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 17.12.2013 року.

Суддя Андрійчук О.В.