Рішення № 48738050, 10.08.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/66/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2015 Справа № 908/3671/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-Будівельна Компанія, м. Запоріжжя.

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит в особі філії Запорізьке регіональне управління, м. Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 01/10 від 12.01.2015р.

Від відповідача: не з'явився.

Заявлено позов про розірвання договору № 3949 на розрахунково - касове обслуговування від 14.03.2014р. та стягнення грошових коштів в сумі 650517 грн. 84коп.

Ухвалою суду від 17.06.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/66/15, судове засідання призначено на 22.07.2015р.

Ухвала суду була направлена в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем у позовній заяві.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 22.07.2015р. судове засідання відкладалось до 10.08.2015р., для надання сторонам додаткової можливості належним чином виконати вимоги суду та надати належні докази в підтвердження своїх вимог та заперечень.

В судове засідання, продовжене 10.08.2015р., представник відповідача не зявився повторно, про причини неявки свого представника відповідач суд не повідомив.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 190, 192, 316, 319, 321, 525, 625, 1066, 1068, 1075 ЦК України, вказуючи на те, що 14 березня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтажно-будівельна компанія» (клієнт) укладено Договір № 3949 на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до умов якого банк викриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26006205596501 та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку і на умовах, визначених договором. 08 травня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про закриття поточного рахунку юридичної особи, в якій просив закрити поточний рахунок № 26006205596501 з 15 травня 2015 року та перерахувати залишок коштів на рахунок № 26009000347695, відкритий в Публічному акціонерному товаристві «Універсал банк».

Вказана заява була отримана банком 08.02.2015, що підтверджується відміткою банку на ній. В той же час, до цього часу поточний рахунок не закритий, а грошові кошти продовжують утримуватися відповідачем.

25 травня 2015 року позивач звернувся до відповідача с заявою про надання довідки про закриття поточного рахунку, але дана заява була проігнорована відповідачем.

29 травня 2015р.позивач повторно подав відповідачу заяву про закриття поточного рахунку, але вона знов була залишена без виконання.

Враховуючи викладене, позивач просить суд розірвати вищезазначений договір на стягнути грошові кошти.

04 серпня 2015р. від позивача надійшла заява про уточнення предмету спору.

Заява подана згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу за клопотання представника позивача.

Спір розглянуто згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Розгляд справи закінчено 10.08.2015р. оголошенням суду в повному обємі. рішення в присутності представника позивача.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих акті міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

14 березня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Монтажно-будівельна компанія» (клієнт) укладено договір № 3949 на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до умов якого банк викриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26006205596501 та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку і на умовах, визначених договором.

Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку клієнта на умовах тарифного пакету «Оптимальний» (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 2.3 договору, накладення арешту на рахунки або припинення операцій за ними, що обмежує право клієнта на розпорядження коштами, можливе тільки у випадках, встановлених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.1.1 договору, банк має право використовувати грошові кошти на рахунку, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами. За час користування банком грошовими коштами на рахунок нараховуються і виплачуються клієнту проценти на залишок коштів на рахунку за ставкою, визначеною чинними на момент нарахування процентів тарифами.

Клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України (п. 3.2.1 Договору).

Банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком та клієнтом (п. 3.3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3.3 договору, банк зобов'язаний здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків у визначений внутрішніми документами банка робочий час, крім суботи, неділі та святкових і неробочих дій.

Згідно з п. 3.3.4 договору, банк зобов'язаний забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунки.

Відповідно до п. 8.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Укладений між позивачем та відповідачем договір, за своєю правовою природою, є договором банківського рахунку.

Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України, за, договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі статтею 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 1075 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до п. 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі заяви клієнта.

Згідно з п. 8.2 договору, він може бути розірваний за заявою будь-якої із сторін, а також в інших випадках та з підстав, передбачених Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.3 договору, при розірванні договору клієнт зобов'язаний закрити рахунки, подавши в банк документи, що передбачені чинним законодавством України для закриття рахунків. Закриття рахунків здійснюється виключно за умови повного розрахунку клієнта перед банком по сплаті послуг за розрахунково-касове обслуговування рахунків.

08 травня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про закриття поточного рахунку юридичної особи, в якій просив закрити поточний рахунок № 26006205596501 з 15 травня 2015 року та перерахувати залишок коштів на рахунок № 26009000347695, відкритий в Публічному акціонерному товаристві «Універсал банк».

Вказана заява була отримана банком 08.02.2015, що підтверджується відміткою банку на ній.

Поточний рахунок позивача, на день подачі позову не закритий, а грошові кошти продовжують утримуватися відповідачем.

25 травня 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання довідки про закриття поточного рахунку, але дана заява була проігнорована відповідачем.

29 травня 2015р.позивач повторно подав відповідачу заяву про закриття поточного рахунку, але вона знов була залишена без задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до п.п. 20.5-20.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах:

«закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів:

найменування банку;

найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку;

номера рахунку, який закривається;

дати складання заяви.

Заява про закриття поточного рахунку юридичної особи підписується керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою і засвідчується відбитком печатки (за наявності) юридичної особи.

Банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо].

Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви.

У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку».

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Виходячи з положень статей 190, 192 Цивільного кодексу України, грошові кошти є різновидом майна.

З урахуванням того, що право власності є непорушним та у зв'язку із розірванням договору № 3949 на розрахунково-касове обслуговування від 14.03.2014, у банку відсутні будь-які підстави утримувати грошові кошти, які є власністю позивача.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, внаслідок подання позивачем заяви про розірвання договору банківського рахунку, у відповідача відпала правова підстава утримувати грошові кошти в розмірі 650517,84 грн. і на даний час вони є такими, що утримуються без достатньої правової підстави.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, ґрунтуючись на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги про розірвання договору розрахунково-касового обслуговування № 3949 від 14.03.2014р. та стягнення грошових коштів в розмірі 650517 грн. 84 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 190, 192, 321, 509, 1066, 1058, 1075, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-Будівельна Компанія до Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит в особі філії Запорізьке регіональне управління задовольнити

Розірвання договір розрахунково-касового обслуговування № 3949 від 14.03.2014р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Монтажно-Будівельна Компанія та Публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та кредит в особі філії Запорізьке регіональне управління.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит, 04050, м. київ, вул. Артема, буд. 60 (ЄДРПОУ 09807856), в особі філії Запорізьке регіональне управління, 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39 (ЄДРПОУ 25821086), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-Будівельна Компанія, 69057, м. Запоріжжя, провулок Тамбовський, 2 (ЄДРПОУ 31598841) 650517 (шістсот пятдесят пятсот сімнадцять) грн. 84 коп. безпідставно утримуваних грошових коштів, 14228 (чотирнадцять тисяч двісті двадцять сім) грн. 37 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Присутньому в судовому засіданні представнику позивача розяснена ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет