Рішення № 4873434, 01.10.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 жовтня 2009 р. Справа 11/134-09

за позовом приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000», м. Київ

до приватного сільськогосподарського підприємства «Агромрія»,

с. Бондурівка Немирівського району Вінницької області

про стягнення 31 007 грн. 24 коп..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т.Кармаліта, за участю представників:

від позивача - Л. Подух Л.В. за довіреністю № 4/20 від 20.05.2009р.;

від відповідача - І. Бевз керівник;

інші - М. Кузьменко

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства «Агромрія»заборгованості за договором поставки № Х2-02-0064 від 13.03.2008р. в загальному розмірі 31 007,24 грн., з яких: 10 272,40 грн. –основний борг, 2 031,39 грн. –пеня, 15 584,46 грн. –штраф, 1 269,62 грн. –15% річних, 1 849,37 грн. – інфляційні нарахування.

В процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог, про що подав заяву № 06-09/01-П від 18.06.2009р. в якій просить стягнути з відповідача 12 740,36 грн., з яких: 7 272,40 –основний борг, 1 090,86 грн. –штраф, 1734,05 грн. –пеня, 1084,69 грн. –15% річних та 1 558,36 грн. –інфляційні нарахування. В даній заяві позивач зокрема зазначає, що відповідачем 14.10.2008р. за видатковим касовим ордером видано працівнику ПП «Хімагромаркетинг 2000» наручно 3000 грн. в рахунок покриття заборгованості за договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до договору поставки укладеного між приватним підприємством «Хімагромаркетинг 2000»та приватним сільськогосподарським підприємством «Агромрія», ПП «Хімагромаркетинг 2000» поставило ПСП «Агромрія» товар на суму 103 896,40 грн.. Відповідно до умов договору та додаткових угод до нього, відповідач зобов‘язався провести розрахунки за отриманий товар не пізніше 15 жовтня 2008 року. Проте, в порушення взятих на себе зобов‘язань, відповідач розрахувався за товар частково, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 7 272,40 грн..

Відповідач у відзиві № 327 від 13.07.2009р. та в запереченнях № 342 від 15.09.2009р. зазначає, що за отриманий товар розрахунки проводились наступним чином: 93 624 грн. перераховано на рахунок позивача згідно платіжних доручень. Суму в розмірі 10000 грн. сплачено готівкою, про що свідчать видаткові касові ордера № 197 від 06.08.2008р. та № 288 від 14.10.2008р.. Загальна сума сплачена згідно договору становить 103 624 грн.. Проте позивачем не прийнято до уваги готівкові кошти в сумі 7000 грн..

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

13 березня 2008 року між приватним підприємством «Хімагромаркетинг 2000»(позивач) та приватним сільськогосподарським підприємством «Агромрія»(відповідач) укладено договір поставки за № Х2-02-0064 за умовами якого позивач зобов‘язався поставити відповідачу засоби захисту рослин, а відповідач прийняти та оплатити їх на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього № Х2-02-0064ДС1 від 15.04.2008р., № Х2-02-0064ДС2 від 28.08.2008р. та № Х2-02-0064ДС3 від 08.09.2008р..

На виконання умов договору позивач згідно накладних № Х2-02-0038 від 17.03.2008р., № Х2-02-0217 від 15.04.2008р., № Х2-02-0228 від 16.04.2008р., № Х2-02-0796 від 01.09.2008р., № Х2-02-0822 від 09.09.2008р., № Х2-02-0846 від 15.09.2008р. поставив відповідачу товар на загальну суму 103 896,40 грн., який останній отримав згідно довіреностей серії ЯНК № 889265 від 17.03.2008р., № 889276 від 15.04.2008р., № 889277 від 16.04.2008р., серії НБІ № 138729 від 01.09.2008р..

Пунктом п. 2. договору та пунктами 2 додаткових угод сторони визначили порядок розрахунків за поставлений товар, де кінцевим терміном оплати товару є 15 жовтня 2008 року.

Як свідчать матеріали справи, зокрема платіжні доручення № 115 від 23.04.2008р., № 43 від 28.08.2008р., № 63 від 24.09.2008р., № 70 від 08.10.2008р., № 380 від 25.11.2008р., № 51 від 03.12.2008р., № 447 від 30.12.2008р., відповідач перерахував на рахунок позивача 93 624 грн.. Крім того, відповідач в рахунок проведення оплати за договором відповідно до видаткових касових ордерів № 197 від 06.08.2008р. та № 288 від 14.10.2008р. провів розрахунки в готівковій формі на суму 10 000 грн..

Позивач в запереченнях на відзив не погоджується з доводами відповідача щодо видачі готівки за видатковим касовим ордером № 197 від 06.08.2008р. в розмірі 7000 грн. та вказує, що договором передбачена безготівкова форма розрахунку між сторонами і дана сума коштів на рахунок ПП «Хімагромаркетинг 2000»не надходила.

При розгляді справи судом з’ясовано, що кошти за видатковим касовим ордером № 197 від 06.08.2008р. видані менеджеру по збуту ПП «Хімагромаркетинг 2000»Федоришену Володимиру Павловичу.

Представник позивача заперечує проти даної обставини, в обґрунтування чого надала світлокопію наказу № 226/к від 31.10.2008р. про звільнення Федоришена В.П. із займаної посади.

Проте вказана обставина не може братись судом до уваги, оскільки видатковий касовий ордер виписано 06.08.2008р., в період перебування Федоришена В.П. на посаді менеджера по збуту. Щодо посилань позивача про безготівкову форму розрахунків за договором, вказані зауваження враховуються судом але не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивачем кошти в сумі 3000 грн. прийнято в рахунок проведення оплати за договором поставки, що видані ПСП «Агромрія» Федоришену В.П. так само за видатковим касовим ордером № 288 від 14.10.2008р..

Таким чином, суд прийшов до висновку, що неоплаченим залишився товар на суму 272,40 грн..

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 272,40 грн. підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивачем, крім суми основного боргу, за неналежне виконання зобов’язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, нараховано до стягнення з відповідача 1 734,05 грн. –пені, 1090,86 грн. –штрафу, 1 084,69 –3% річних та 1 558,36 грн. –інфляційних втрат.

Пунктом 5.4 договору поставки, сторони визначили, що за прострочення виконання зобов‘язання щодо своєчасного розрахунку Покупець додатково сплачує Продавцю штраф в розмірі 15% від ціни договору. Як вбачається з розрахунку позивача, останнім проведено нарахування штрафу виходячи з суми боргу за договором. Зважаючи, що позивачем не врахована сума в розмірі 7000 грн., ним нараховано штраф з суми боргу 7272,40 грн. в розмірі 1090,86 грн.. Разом з тим, вказаний розмір штрафу не підлягає стягненню з відповідача, оскільки його заборгованість, як вказувалось вище, складає 272,40 грн., а отже розмір штрафу становить 40,86 грн..

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 5.2 договору поставки, за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період нарахування за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 5.5. договору сторони встановили 15% річних за прострочення грошового зобов’язання.

Зважаючи на невірно визначений позивачем розмір основного боргу за договором, при підрахунку суми пені, інфляційних та 3-х відсотків річних останнім допущено помилки у бік завищення, що випливає з розрахунку, здійсненого за допомогою програми «Фінансові інструменти від Фірми «Вікторія».

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних та 15-ти відсотків річних підлягають задоволенню в розмірах, відповідно: 1 033,36 грн., 846,07 грн. та 630,53 грн..

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.

Зважаючи на вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Агромрія»(22832, Вінницька область, Немирівський район, с. Бондурівка, вул. Леніна, 1, код 05525204) на користь приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000»(02160, м. Київ, пр-т Возз‘єднання, 15, код 30369454) 272 (двісті сімдесят дві) грн. 40 коп. –боргу; 40 (сорок) грн. 86 коп. –штрафу; 1033 (одну тисячу тридцять три) грн. 36 коп. –пені; 846 (вісімсот сорок шість) грн. 07 коп. – інфляційних втрат; 630 (шістсот тридцять) грн. 53 коп. –15% річних; 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп. - витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 28 (двадцять вісім) грн. 45 коп. – витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові в частині стягнення 7000 грн. боргу, 1050 грн. штрафу, 700,69 грн. пені, 454,16 –15% річних та 712,29 грн. –інфляційних втрат відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Рішення оформлено та підписано 05.10.2009р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - (02160, м. Київ, пр-т т Возз‘єднання, 15)

3 - відповідачу - (22832, Вінницька область, Немирівський район, с. Бондурівка, вул. Леніна, 1)