Постанова № 48734159, 06.03.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/778/92/14 Головуючий в 1-й інстанції: суддя Герасименко С.Г.

Категорія: ст.ст. 130 ч.1, 121 ч. 7

КУпАП Доповідач в 2-й інстанції: суддя Шаповал О.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Шаповал О.С., розглянувши 06 березня 2014 року у м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2014 року,

встановила:

Постановою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2014 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. ст. 130 ч. 1, 121 ч. 7 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Згідно з постановою судді, 13.01.2014 року о 22 годині 15 хвилин ОСОБА_1 по вул. Гоголя смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області, керував автомобілем, не зареєстрованим в ДАІ, „ГАЗ" з транзитними номерами НОМЕР_1, в стані наркотичного сп'яніння, який проводився в КУ „Обласний клінічний наркологічний диспансер", чим порушив вимоги п.п. 2.9 (а, в), 30.1 ПДР України.

На постанову судді подана апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій він просить замінити призначене йому адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік на штраф у розмірі, встановленому на розсуд суду.

В обґрунтування скарги послався на те, що у порушення вимог ст. 268 ч. 1 КУпАП справу було розглянуто за його відсутності, хоча він не отримував повістки за місцем своєї реєстрації та фактичного проживання, в протоколах про адміністративні правопорушення зазначено, що розгляд справи відбудеться 23.01.2014 року о 10.00 год. та коли він з'явився до суду, то секретар повідомила, що розгляд справи відбудеться в інший день, а 12.02.2014 року секретар йому повідомила, що розгляд відбувся без його участі 06.02.2014 року.

Також апелянт зазначив, що він свою провину у вчиненні правопорушень визнав повністю та не оспорює, письмово надав пояснення, не відмовився від проходження медичного огляду, проте у постанові судді повністю відсутні міркування про причини накладення саме такого стягнення, хоча, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, ця частина є обов'язковою у постанові, суд не вказав жодного доводу, на підставі якого обирає адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, а не штраф.

Окрім цього, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що він працює водієм, автомобіль використовується ним у робочих цілях і позбавлення права керування ставить його у дуже скрутне становище, оскільки він не має іншого способу заробітку для існування.

У судове засідання апелянт не з'явився, про час і місце розгляду його апеляційної скарги був повідомлений належним чином. В апеляційній скарзі апелянт просив розглядати її без його участі, клопотань про дослідження додаткових доказів не заявляв.

Виходячи з викладеного, апеляційна скарга розглядається в межах її доводів і на підставі даних, які містяться в матеріалах справи.

Перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи, наведені в апеляційній скарзі, доходжу висновку, що апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а постанова судді без змін за наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, суддя у повному обсязі дослідив всі обставини справи і обґрунтовано визнав апелянта винним у порушенні пунктів 2.9 а, в, 30.1 Правил дорожнього руху України при обставинах, викладених у постанові відповідно до даних протоколів, що підпадає під адміністративну відповідальність, передбачену ст.ст.121 ч.7 та 130 ч.1 КУпАП, і що в апеляційній скарзі в цій частині рішення судді не ставиться під сумнів і не оскаржується, у зв'язку з чим, ці обставини в апеляційному порядку не перевіряються.

При накладенні стягнення суддею були дотримані вимоги ст. 36 ч.2 КУпАП, згідно з нормами якої, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Апелянтом були вчинені адміністративні правопорушення за ч.7 ст.121 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП, останнє з яких є більш серйозним правопорушенням, у зв'язку з чим, стягнення підлягало накладенню в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, що було дотримано суддею.

Статтею 130 ч.1 КУпАП передбачені для водія стягнення у вигляді: штрафу або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або громадських робіт на певний строк, або адміністративного арешту також на певний строк.

Суддею суду першої інстанції до апелянта, відповідно до обставин та даних справи, було застосоване адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, яким він володіє згідно з посвідченням водія (а.с.2) строком на один рік, що передбачено санкцією ч.1ст.130 КУпАП і є мінімальним строком, а тому не свідчить про застосування занадто суворого виду стягнення виходячи з того, що найбільш суворим видом стягнення за вказаною частиною статті закону є громадські роботи та арешт. Для застосування такого виду стягнення, як штраф, відповідно до вимог ст.33 КУпАП, необхідно дослідити дані про майновий стан правопорушника і про можливість його сплати.

У матеріалах справи відсутні дані про майновий стан апелянта, не містяться вони і в апеляційній скарзі. Таким чином, апелянт позбавив апеляційну інстанцію можливості перевірити та зробити відповідні висновки про застосування до нього більш м'якого стягнення у вигляді штрафу.

Крім того, відповідно до даних матеріалів справи (а.с.1), до апелянта за попередні адміністративні правопорушення неодноразово застосовувалися стягнення у вигляді штрафу, які ним не сплачені.

Апелянтом також не спростовані дані матеріалів справи в частині того, що він ніде не працює. Посилання апелянта на те, що він працює водієм, а автомобіль є єдиним джерелом його доходу не підтверджено матеріалами справи і, крім того, не має суттєвого значення виходячи з виду скоєних апелянтом адміністративних правопорушень. Таким чином, не можна вважати обґрунтованими доводи апеляційної скарги і в цій частині.

Виходячи з наведеного, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для визнання, що накладене на апелянта стягнення є занадто суворим, та для зміни постанови судді із застосуванням до апелянта більш м'якого стягнення у вигляді штрафу.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2014 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. ст. 130 ч. 1, 121 ч. 7 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області О.С. Шаповал