Постанова № 48733886, 20.06.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 33/778/244/14 Головуючий в 1-й інстанції: Громов І.Б.

Категорія ст. 130 ч.1 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції: Шаповал О.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Шаповал О.С., розглянувши 20 червня 2014 року за участі захисника адвоката Бобровича М.В. у м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2014 року,

встановила:

Постановою судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2014 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік. Постановлено вилучений транспортний засіб марки „ЗАЗ-110557" державний номер НОМЕР_1, який зберігається на спеціальному майданчику ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, - повернути власнику ОСОБА_5

Згідно з постановою судді, ОСОБА_3 03.05.2014 року о 17 годині 20 хвилин, у порушення п.2.9 ПДР України, керував транспортним засобом марки «ЗАЗ-110557» з державним номером НОМЕР_1 по вул. Радянській в с. Біленьке Запорізького району в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проведений затвердженим засобом вимірювальної техніки «Драгер», згідно з висновком якого ОСОБА_3 дійсно перебував у стані алкогольного сп'яніння, від проходження додаткового медичного огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я відмовився у присутності двох свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову судді щодо нього скасувати та закрити провадження у справі, вважаючи, що судом не були достовірно встановлені та з'ясовані всі обставини справи, не допитані свідки, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, не взяті до уваги його свідчення, не досліджені дані відеофіксації, яка була зроблена одним із свідків, що, в свою чергу, призвело до винесення незаконного рішення.

В обґрунтування скарги послався на наступне:

- у зв'язку з тим, що він не є фахівцем в галузі права, він неодноразово звертався до працівників міліції з проханням надати йому час для залучення адвоката, проте, інспектор ДАІ на це його прохання ніяк не реагував та продовжував протиправно вилучати автомобіль та складати адміністративний протокол, з приводу протиправного вилучення автомобіля та з інших незаконних дій працівників міліції, ним до Управління ДАІ в Запорізькій області, направлено відповідні скарги, розгляд яких по суті триває;

- інспектором ДАІ було порушено його право на захист, оскільки протокол про адміністративне правопорушення був складений без участі адвоката, вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП - йому доведені та роз'яснені не були;

- у порушення вимог ст. 251 КУпАП судом не було задоволено його усне клопотання про виклик свідків, які зазначені в протоколі, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, хоча їх показання мають важливе значення для правильного вирішення справи у точній відповідності із законом, оскільки саме в присутності ОСОБА_7 він неодноразово звертався до працівника ДАІ та інших працівників міліції з проханням провести огляд в закладі охорони здоров'я, так як не погодився з висновком технічного прибору «Драгер», та, окрім цього, з пояснень цього свідка, яке знаходиться в матеріалах справи, чітко видно, що він не відмовлявся від проходження огляду в закладі охорони здоров'я;

- у порушення вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП та Наказу МВС України та МОЗ України №400/666 від 09.09.2009 року працівник ДАІ не задовольнив його вимогу щодо проведення огляду в закладі охорони здоров'я, тому відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП та п.3.22 Наказу МВС України та МОЗ України №400/666 від 09.09.2009 року огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог зазначеної статті, вважається недійсним, що судом не було взято до уваги;

- судом також не був взятий до уваги той факт, що згідно з документами, які були надані до суду, а саме, копії Сертифікату відповідності засобів вимірювальної техніки, затвердженого типу Серія В, №005854, виданого Державним комітетом України з технічного регулювання та споживчої політики від 18.05.2010 p., зазначений Сертифікат втратив свою чинність 16.04.2013 року, тому брати до уваги виміри газоаналізатора «Alcotest 6810» - є протиправним;

- також судом у порушення вимог ст. 33 КУпАП, у постанові не зазначено, що на сьогоднішній день він працює, знаходиться в офіційному шлюбі, знімає квартиру в найм, автомобіль, який належить його дружині, являється основним видом заробітку, тому позбавлення його права керування автомобілем на 1 рік, позбавляє його та його дружину значних коштів, потрібних для сплати орендованої квартири та гідного проживання. Окрім цього, у с. Біленьке Запорізького району проживають його баба й дід, яким часто потрібна медична допомога, але не маючи водійського посвідчення на керування автомобілем, він не зможе вчасно прибути до місця їх проживання та доставити в найближчій заклад охорони для надання медичної допомоги.

Окрім цього, апелянт звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні його характеристика, відомості про сімейний стан, тощо, а отже, на думку апелянта, судом поверхнево досліджено зазначені аспекти та не взяті до уваги.

У судове засідання апелянт не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, надав повноваження захиснику, який в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просить її задовольнити, подав клопотання про дослідження характеристики з місця роботи ОСОБА_3, інших клопотань про дослідження додаткових доказів, на які іде посилання в апеляційній скарзі, не має.

Справа розглядається в межах апеляційної скарги і на підставі даних, які містяться в справі.

Заслухавши захисника апелянта, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доходжу наступного висновку.

Як свідчать дані, які містяться в матеріалах справи, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_3 керував автомобілем «ЗАЗ-110557» з державним номером НОМЕР_1, при обставинах, зазначених у протоколі, які в частині дати, часу, місця та факту зупинення автомобіля, апелянтом не оскаржуються, в стані алкогольного сп'яніння, і з такими висновками судді є достатньо підстав погодитись.

Так, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.5), автомобіль під керуванням ОСОБА_3 був зупинений і у зв'язку з підозрою керування ним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, у присутності двох свідків, і за його згодою був оглянутий з використанням спеціального технічного засобу - Алкотесту 6810, результати якого були позитивними і ОСОБА_3 фактично не оскаржувались. Зазначений технічний засіб проходив відповідну повірку 10.02.2014 року, результати якої чинні до 10.02.2015 року (а.с.10).

ОСОБА_3 під час складання протоколу підтвердив, що вживав пиво, після чого був вимушений сісти за кермо автомобіля, і не бажає медичного огляду, що вказує на те, що він погодився з результатами огляду з використанням спеціального технічного засобу. Такі дії ОСОБА_3 не вимагали додаткового медичного огляду, який фактично був запропонований працівником міліції з метою підтвердження результатів тестування.

Відповідно до пояснень, свідки подій ОСОБА_7 та ОСОБА_6 письмово підтвердили результати тестування ОСОБА_3 на стан сп'яніння і при цьому не зазначали, що ці результати останній оскаржував і наполягав на додатковому огляді в медичному закладі (а.с. 8, 9). Відповідно до мотивувальної частини постанови судді, в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_3 також не доводив і не вказував незгоду з результатами тестування на стан сп'яніння за допомогою застосованого спеціального технічного засобу, зазначав лише про те, що він не відмовлявся від медичного огляду на стан сп'яніння.

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_3 свою вину не визнав, дані, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, лише поставив під сумнів, але додатковими доказами не спростував, як в частині неналежного технічного стану технічного засобу - Алкотесту 6810, так і в частині того факту, що він не погодився з результатами первинного його огляду на стан сп'яніння і потребував обов'язкового медичного огляду на стан сп'яніння. Не підтвердив ОСОБА_3, у тому числі і в суді апеляційної інстанції через захисника, і того факту, що під час керування автомобілем при обставинах, зазначених у протоколі, він не був у стані сп'яніння.

Виходячи з викладеного і як того вимагають норми ст. 280 КУпАП, суддя повно і об'єктивно перевірив всі обставини подій та докази на їх підтвердження, і дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, як керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

Правомірно і обґрунтовано застосував суддя до ОСОБА_3 такий вид стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами і не на максимальний строк, що відповідає вимогам ст.33 КУпАП і даним про особу правопорушника, які містяться в справі. Так, ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі, ОСОБА_3 не підтвердив свій матеріальний стан та можливість сплати штраф, який також передбачений санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, як менш суворе стягнення. На відсутність підстав для застосування до ОСОБА_3 такого виду стягнення, як штраф, вказує також те, що накладені на нього стягнення у вигляді штрафу за адміністративні правопорушення, вчинені у 2009, 2011 (два порушення) та 2013 роках ОСОБА_3 не сплачені до теперішнього часу і ці дані ним не спростовані (а.с. 3). Що стосується характеристики, яка не містить дати її видачі, наданої захисником на підтвердження наявності в апелянта роботи, то ці дані не можна вважати достовірними на час розгляду справи.

В апеляційній скарзі, аналогічно і в суді першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржує, як самостійне адміністративне правопорушення, відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, що не має відношення до змісту постанови, якою він не притягався до адміністративної відповідальності за такі дії, як відмова від проходження медичного огляду на стан сп'яніння. Відмова від проходження ОСОБА_3 огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові, наведена як обставина, яка свідчить про те, що останньому відповідно до правил, передбачених ст.266 КУпАП, працівником міліції була надана можливість провести додатковий огляд в закладі охорони здоров'я, що фактично по обставинам подій не було необхідною дією. Такою додатковою можливістю ОСОБА_3 не скористався, що вказує не безпідставність доводів апеляційної скарги в цій частині.

Що стосується доводів апелянта про те, що інспектором ДАІ йому не було надано часу для залучення адвоката, не були роз'яснені вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, чим було порушено його право на захист, то вони є необґрунтованими, оскільки відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 були роз'яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що він власноруч засвідчив своїм підписом у протоколі (а.с. 5). Крім того, нормами КУпАП не передбачено залучення захисника при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та при медичному огляді, який проводиться первинно за участі свідків. Відповідно до норм ст.268 КУпАП право на залучення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника виникає з моменту притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності, тобто після складання протоколу, правила стосовно якого визначені ст.254 КУпАП.

Окрім цього, спростовуються матеріалами справи й доводи апелянта про те, що в судовому засіданні не були допитані в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, клопотання про допит яких в справі відсутнє, а обставини ними засвідчені в поясненнях, які знаходяться в справі, в частині результатів первинного огляду на стан сп'яніння і їх присутності при цьому, апелянтом не оскаржуються.

Що стосується адміністративного стягнення, застосованого до правопорушника, то воно застосовано в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу порушника, ступеню його вини, обставин, які обтяжують та пом'якшують відповідальність, на підставі даних, які містяться в справі і які, виходячи з наявних в апелянта на те прав, ним в суді першої інстанції доповнені не були.

Таким чином, не вбачаю підстав для скасування постанови судді по доводам, наведеним в апеляційні скарзі, які не узгоджуються з доказами, наявними в справі, і не спростовують висновки судді, у тому числі, в частині застосованого до апелянта стягнення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2014 року, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області О.С. Шаповал