Рішення № 4872007, 24.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2009 р. Справа № 40/249-09

вх. № 7444/4-40

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Балюк М.М., дов. від 18.08.2009 року відповідача - 1. не з*явився, 2. Твердовський І.М., дов. № 08-11/3682/2-08 від 25.12.2008 року

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Спутник", м. Харків

до 1. Відкритого акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв"язок", м. Харків, 2. Харківської міської ради, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Спутник" звернувся до відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв’язок" з вимогою про визнання права власності на нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: Україна, 61102, м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А, за літ.літ.: "А-1" (виробничий цех) загальною площею - 1766,7 кв.м., основною (виробничою) - 998,9 кв.м., допоміжною – 767,8 кв.м.; "Б-1" (склад) загальною площею – 16,2 кв.м., основною -16,2 кв.м.; "В-1" (склад) загальною площею – 87,5 кв.м., основною -87,5 кв.м.; "Г-1" (теслярний цех) загальною площею – 20,0 кв.м., основною (виробничою) – 20,0 кв.м.; "Д-1" (склад) загальною площею – 12,9 кв.м., основною -12,9 кв.м.; "Ж-1" (склад) загальною площею – 114,6 кв.м., основною -114,6 кв.м.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. Між Харківським виробничим підприємством "Трансзв’язок" та Харківським кооперативом "Спутник" 29 квітня 1988 року був укладений Договір на організацію виробництва товарів народного споживання та надання послуг № 12 відповідно до якого відповідачем на користь позивача передавалось в оренду недобудоване приміщення (виробничий модуль) площею 972 кв.м., вартістю, на той час, 60,4 (шістдесят тисяч чотириста) рублів (надалі – виробничий модуль, модуль, об’єкт оренди).

За актом від 12 травня 1988 року, підписаним відповідачем та позивачем, зазначений вище модуль мав тільки каркас, дах, встановлені ворота, рами без скла, зведені стіни на 50%, не було підлоги, пісочна, підлога була завалена сміттям, до модулю не було проведено жодних комунікацій – води, каналізації, електроенергії та опалення. У наступному, 31 березня 1989 року, між позивачем та відповідачем, був укладений Договір на оренду виробничих та інших приміщень, устаткування, наданню послуг з опалення, води, електроенергії та каналізації на підставі якого відповідач надав позивачеві виробничі та інші приміщення, а також устаткування відповідно до додатку № 3 зазначеного Договору.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник першого відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву суду не надав, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник другого відповідача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги залишає на розсуд суду.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що між відповідачем та позивачем 30 грудня 1998 року був укладений Договір оренди № 21. За цим Договором відповідач передав позивачеві в оренду приміщення які знаходились на балансі відповідача загальною площею 972,0 кв.м., балансовою вартістю 336939, 00 (триста тридцять шість тисяч дев’ятсот тридцять дев’ять) грн. Станом на 05 червня 2000 року залишкова балансова вартість виробничого модуля складає 83494 (вісімдесят три тисячі чотириста дев’яносто чотири) грн., відповідно до довідки відповідача. 30 квітня 2001 року між позивачем та відповідачем, був укладений Договір оренди приміщення яке знаходилось на балансі відповідача, і балансова вартість якого складає 185994 (сто вісімдесят п’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто чотири грн.). 29 грудня 2001 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір про надання комунальних послуг.

09 січня 1991 року з МП "Аттик" (м. Краматорськ) позивач уклав Договір про складання кошторису для будівництва. Предметом Договору було розроблення кошторису на загально будівельні, електромонтажні, сантехнічні роботи виробничого модуля який є предметом договорів оренди та організації виробництва. 1 березня 1991 року між позивачем та МП "Аттик" був укладений Договір підряду № 2 на виконання загально будівельних, електромонтажних, сантехнічних робіт на виробничому модулі власними коштами на загальну суму у цінах 1991 року – 29829 (двадцять дев’ять тисяч вісімсот двадцять дев’ять) карбованців.

Судом встановлено, що 16 березня 1993 року позивачем від відділу капітального будівництва відповідача була отримана згода на будівництво складських приміщень біля орендованого модуля. 2 лютого 1995 року між позивачем та ДП "АнКо" (м. Харків) був укладений Договір підряду № 7 на виконання загально будівельних, електромонтажних, сантехнічних робіт на загальну вартість 390456358 (триста дев’яносто мільйонів чотириста п’ятдесят шість тисяч триста п’ятдесят вісім) крб., у т ому числі ПДВ 20% 65076060 (шістдесят п’ять мільйонів сімдесят шість тисяч шістдесят) крб., у виробничому модулі. 15 березня 1996 року між позивачем та Закритим акціонерним товариством "Весна" укладається Договір підряду № 1 на виконання загально будівельних, електромонтажних, сантехнічних робіт у виробничому модулі на загальну вартість 41706 (сорок одна тисяча сімсот шість тисяч) грн. Про такі дії з боку позивача, стосовно будівництва виробничого модуля, свідчать також і Кошторис № 1 від 20 лютого 1991 року та Зведений кошторисний розрахунок 2000 року вартості будівництва виробничого модуля по вул. Достоєвського, 16-А у м. Харкові на 264514 (двісті шістдесят чотири тисячі п’ятсот чотирнадцять) грн. 23 лютого 2000 року Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" був виготовлений Технічний паспорт та проведена інвентаризація нежитлових приміщень розташованих за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А (загальною площею1766,7 кв.м.), відповідно до якого відповідачеві належить 960,39 кв.м., а позивачеві – 806,31 кв.м..

Суд вважає, що вищевикладені факти з боку позивача та відсутність інших доказів та заперечень з боку відповідача дають можливість суду стверджувати про те, що на підставі договорів оренди та договорів про організацію виробництва від 29 квітня 1988 року, 31 березня 1989 року, 30 грудня 1998 року, 30 квітня 2001 року, 29 грудня 2001 року, та договорів підряду на виконання загально будівельних, електромонтажних та сантехнічних робіт від 09 січня 1991 року, 16 березня 1993 року, 02 лютого 1995 року, 15 березня 1996 року, об’єкт орендних відносин виробничий модуль (нежитлові приміщення – відповідно до Технічного паспорту) значно збільшили свою вартість внаслідок їх капітального будівництва, перебудови та перепланування, реконструкції з дозволу відповідача про що свідчить Лист від 16 березня 1993 року.

Позивачем доведено, що початкова вартість об’єкта оренди становила 60,4 (шістдесят тисяч чотириста) рублів, потім збільшилася до 336939, 00 (триста тридцяти шести тисяч дев’ятсот тридцяти дев’яти) грн., потім залишкова балансова вартість виробничого модуля склала 83494 (вісімдесят три тисячі чотириста дев’яносто чотири) грн., і потім вже 185994 (сто вісімдесят п’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто чотири грн.) станом на 30 квітня 2001 року. Такі збільшення стали можливими внаслідок капітального будівництва, перебудови, перепланування і реконструкції об’єкта оренди позивачем з дозволу відповідача на підставі договорів підряду за якими витрати позивача сягнули 268418 (двісті шістдесят вісім тисяч чотириста вісімнадцять) грн. Внаслідок цього, вартість об’єкта який є предметом спору дорівнює 454412 (чотириста п’ятдесят чотири тисячі чотириста дванадцять гривень).

Виходячи з вищевикладеного та керуючись принципами добросовісності, розумності та справедливості передбачених частиною 1 пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (стаття 328 Цивільного кодексу України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 331 Цивільного кодексу України). Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).У разі якщо якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Законом передбачено, що переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ (стаття 332 Цивільного кодексу України). Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов’язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість. Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. Власником об’єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором (стаття 876 Цивільного кодексу України).

Суд вважає, що позивач на правовій підставі (договори оренди) від відповідача отримав об’єкт оренди у користування, здійснив його капітальний ремонт та перебудову цього об’єкту з письмової згоди відповідача за власні кошти. Наслідком таких дій було створення нових об’єктів нерухомого майна – нежитлові будівлі та реконструкція існуючих, які розташовані за адресою: Україна, 61102, м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А, за літ.літ.: перший поверх літ. "А-1" (виробничий цех) загальною площею - 958,7 кв.м., основною (виробничою) - 926,9 кв.м., допоміжною – 32,2 кв.м..

Суд вважає, що задоволенню підлягають також і вимоги позивача щодо обєктів самочинного будівництва - "Б-1" (склад) загальною площею – 16,2 кв.м., основною -16,2 кв.м.; "В-1" (склад) загальною площею – 87,5 кв.м., основною -87,5 кв.м.; "Г-1" (теслярний цех) загальною площею – 20,0 кв.м., основною (виробничою) – 20,0 кв.м.; "Д-1" (склад) загальною площею – 12,9 кв.м., основною -12,9 кв.м.; "Ж-1" (склад) загальною площею – 114,6 кв.м., основною -114,6 кв.м.

Виходячи з доказів наданих у справі суд вважає, що позивачем доведено лише наявність правовідношень із відповідачем у межах дії договорів оренди майна, площа якого на день розгляду справи дорівнює 958,7 кв.м., та договорів підряду на будівництво та реконструкцію останього.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (стаття 376 Цивільного кодексу України). Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Позивач, реалізуючи своє право вільно володіти, користуватися й розпоряджатися своїм майном, у тому числі правом змінювати якісні та кількісні характеристики майна побудував зазначені вище об’єкти нерухомого майна.

На замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "МТК Енерголайт" було виготовлено "Технічний висновок про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації нежитлових будівель літ. "А-1", "Б-1", "В-1", "Г-1", "Д-1", "Ж-1" по вул. Достоєвського, 16-А, у м. Харкові" (ліцензія АВ № 458970), відповідно до якого технічний стан будівельних конструкцій у цілому забезпечує несучу здібність, достатню для експлуатації досліджуваного об’єкта.

На замовлення позивача Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" було проведено інвентаризацію, при проведенні якої було встановлено, що позивачем було побудовано нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: Україна, 61102, м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А, за літ.літ.: "А-1" (виробничий цех) загальною площею - 1766,7 кв.м., основною (виробничою) - 998,9 кв.м., допоміжною – 767,8 кв.м.; "Б-1" (склад) загальною площею – 16,2 кв.м., основною -16,2 кв.м.; "В-1" (склад) загальною площею – 87,5 кв.м., основною -87,5 кв.м.; "Г-1" (теслярний цех) загальною площею – 20,0 кв.м., основною (виробничою) – 20,0 кв.м.; "Д-1" (склад) загальною площею – 12,9 кв.м., основною -12,9 кв.м.; "Ж-1" (склад) загальною площею – 114,6 кв.м., основною -114,6 кв.м.; та розроблено і складено Технічні паспорти на них.

Користуючись наданим правом, з метою здійснення господарської діяльності та для задоволення власних потреб, позивачем власними силами та за власні кошти було здійснено будівництво нового та реконструкція існуючого нерухомого майна. В результаті чого було створено фактично нове майно – нежитлові приміщення (виробничий цех, теслярний цех, склади) за наведеними літерами. До тог ж, позивач здійснив будівництво та реконструкцію зазначених об’єктів виключно за власний рахунок та власними силами.

З боку органів місцевого самоврядування та органів державної влади, контролюючих та дозвільних інстанцій, а також відповідача скарг та заперечень на дії Позивача не надходило. Таким чином дії позивача ні яким чином не призвели до порушення прав інших власників та прав третіх осіб, у тому числі і відповідача у відповідній частині.

Суд вважає, що виходячи з результатів проведення технічної інвентаризації, доказів та пояснень сторін на цей час спірне нерухоме майно, право на яке підлягає захисту, розташоване за адресою: Україна, 61102, м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А, та складається з літ.літ.: "А-1", по першому поверху, (виробничий цех) загальною площею - 958,7 кв.м., основною (виробничою) - 926,5 кв.м., допоміжною – 32,2 кв.м.; "Б-1" (склад) загальною площею – 16,2 кв.м., основною -16,2 кв.м.; "В-1" (склад) загальною площею – 87,5 кв.м., основною -87,5 кв.м.; "Г-1" (теслярний цех) загальною площею – 20,0 кв.м., основною (виробничою) – 20,0 кв.м.; "Д-1" (склад) загальною площею – 12,9 кв.м., основною -12,9 кв.м.; "Ж-1" (склад) загальною площею – 114,6 кв.м., основною -114,6 кв.м..

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Відповідно до статтей 321, 331 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке побудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб. Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідачів судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 3, 16, 20, 215, 388, 392 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати право власності на нежитлові будівлі розташовані за адресою: Україна, 61102, м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А, які складаються з літ.: "А-1", по першому поверху, (виробничий цех) загальною площею - 958,7 кв.м., основною (виробничою) - 926,5 кв.м., допоміжною – 32,2 кв.м.; "Б-1" (склад) загальною площею – 16,2 кв.м., основною -16,2 кв.м.; "В-1" (склад) загальною площею – 87,5 кв.м., основною -87,5 кв.м.; "Г-1" (теслярний цех) загальною площею – 20,0 кв.м., основною (виробничою) – 20,0 кв.м.; "Д-1" (склад) загальною площею – 12,9 кв.м., основною -12,9 кв.м.; "Ж-1" (склад) загальною площею – 114,6 кв.м., основною - 114,6 кв.м. за Приватним підприємством "Спутник" (61102, м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А, код ЄДРПОУ 14099031).

В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення підписаний 24.09.2009 року

Суддя

Секретар судового засідання Карімов В.В.