Рішення № 4870816, 24.09.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.09 Справа № 11/245

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кроноспан УА”, м. Нововолинськ Волинської області

до Приватного підприємства “Центр Меблі Класс”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 74842 грн. 26 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

за участю представників сторін:

від позивача - Кулак І.О., довіреність № 28/08-2009 від 28.08.2009;

від відповідача - представник не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 58264 грн. 75 коп. заборгованості за поставлений позивачем у відповідності з укладеним сторонами у справі договором товар, а також 16309 грн. 40 коп. пені. 268 грн. 11 коп. –3% річних.

Відповідач в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням № 9101605858337 від 14.09.2009 про вручення потового відправлення.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем фактом невиконання відповідачем зобов’язань за укладеним сторонами у справі договором № 137п/09 від 01.07.2009. За доводами позивача відповідачем не у повному обсязі було оплачено поставлений позивачем на виконання умов договору товар, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 58264 грн. 75 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача за даним позовом. Крім суми заборгованості позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 16309 грн. 40 коп., та 268 грн. 11 коп. 3% річних.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом документи відповідачем не надані, у зв’язку з чим справа на підставі приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши присутнього під час судового розгляду справи представника позивача, суд встановив таке.

01.07.2009 сторонами у даній справі був укладений договір № 137п/09 (далі за текстом –договір), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого позивач у справі (Постачальник) зобов’язався поставити та передати у власність відповідача (Покупця) товари, зазначені у рахунках –фактурах/видаткових накладних до договору, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах договору.

Відповідно до умов пункту 3.1 договору оплата проводиться в гривнях шляхом безготівкового переказу коштів на банківський рахунок позивача з відстрочкою оплати на 10 календарних днів з дати складання видаткової накладної до величини наданого ліміту, що становить 80000 грн. 00 коп. З ПДВ, згідно умов, вказаних у видатковій накладній.

Пунктом 4.2 договору його сторони визначили, що датою поставки вважається дата оформлення позивачем товаросупровідних документів.

Згідно з умовами пункту 7.5 договору у випадку прострочення оплати за поставлені товари відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

За видатковими накладними № РТ-0026353 від 07.07.2009 на суму 35953 грн. 70 коп. та № РТ-0026354 від 07.07.2009 на суму 42621 грн. 46 коп. позивачем відповідачеві був поставлений обумовлений договором товар на загальну суму 78575 грн. 16 коп. (а.с. 10, 12).

Факт поставки позивачем відповідачеві вказаного у договорі товару підтверджений наявними у матеріалах справи та переліченими вище видатковими накладними на поставку, а також довіреністю представника відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей та відповідними товарно-транспортними накладними. Відповідачем у справі факт поставки позивачем на його адресу товару не спростований.

Поставлений за зазначеними вище накладними товар відповідачем був оплачений частково, а саме у розмірі 20310 грн. 41 коп. за накладною № РТ-26353 від 07.07.2009. Сума заборгованості відповідача станом на день звернення позивача до суду з даним позовом склала 58264 грн. 75 коп.

Доказів пової або часткової сплати заявленої до стягнення за позовом заборгованості під час судового розгляду справи відповідачем надані не були.

Вказану суму заборгованості відповідач просить стягнути з відповідача за даним позовом.

Крім суми заборгованості позивачем на підставі умов пункту 7.5 договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 16309 грн. 40 коп. за період з 18.07.2009 по 31.08.2009 та 3% річних у розмірі 268 грн. 11 коп..

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт поставки позивачем відповідачеві обумовленого договором товару, а також наявність заборгованості відповідача у розмірі 58264 грн. 75 коп.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 58264 грн. 75 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних є обґрунтованим, а тому вимога про стягнення 3% річних у розмірі 268 грн. 11 коп. є такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 16309 грн. 40 коп. за період з 18.07.2009 по 31.08.2009.

Відповідальність за несвоєчасне здійснення грошових зобов’язань передбачена сторонами у 7.5 договору у вигляді пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України), проте правило вказаної норми є загальним і не виключає застосування спеціальних правил Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 № 543/96-ВР щодо обмеження пені за прострочення виконання грошових зобов’язань (аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України у справі № 9/269-04 від 26.01.2006).

Отже, в законодавстві виділяється законна неустойка та договірна неустойка.

Договірна неустойка встановлюється за домовленістю сторін. Стаття 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” зазначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з цим відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008 № 01-8/211, положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Отже, чинне законодавство передбачає обмеження щодо стягнення розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Позивачем в договорі встановлена пеня у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, що перевищує законне обмеження, тому в даному випадку застосовується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

З огляду на викладене вище за відповідним розрахунком суду обґрунтовано заявленою та такою, що підлягає задоволенню, є пеня у розмірі 1912 грн. 44 коп. за вказаний позивачем у позові період.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами частково, а тому підлягають задоволенню у частині вимог про стягнення 58264 грн. 75 коп. заборгованості за поставлений позивачем товар, 1912 грн. 44 коп. пені та 268 грн. 11 коп. 3% річних з віднесенням судових витрат у справі на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Центр Меблі Класс», Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Радянський, будинок 17, офіс 404, код 35217158, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА», Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, будинок 20, код 33273907, заборгованість у розмірі 58264 грн. 75 коп., 1912 грн. 44 коп. пені, 268 грн. 11 коп. 3% річних, 604 грн. 45 коп. витрат зі сплати державного мита, 190 грн. 60 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення –29.09.2009.

Суддя М.О. Москаленко