Рішення № 48675459, 11.08.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5136/15

Головуючий у першій інстанції Мишко В. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Цюри Т.В.,Кравця Ю.І.

при секретарі Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариств «ВТБ Банк» про захист прав споживача та визнання третейської угоди недійсною,-

встановила:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПАТ «ВТБ Банк» про захист прав споживача та визнання третейської угоди, викладеної у вигляді третейського застереження у п. 8.1. ст. 8 кредитного договору № R53700268254B від 01.06.2012 року, укладеного у м. Одесі між банком ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 недійсною (а. с. 1-2).

В обґрунтування свого позову посилався на те, що 01.06.2012 року ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № R53700268254В на споживчі потреби. Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Договору кредит надавався позичальнику на споживчі потреби. Згідно п. 8.1. ст. 8 Договору, усі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з цього Договору або у зв'язку з ним, у тому числі такі що стосуються його виконання, порушення, припинення, розірвання або визнання недійсним, підлягають вирішенню в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків згідно з регламентом цього третейського суду, який є, згідно п. 8.1., невід'ємною частиною даної третейської угоди. Згідно п. 8.2. ст. 8 Договору, умови цього Договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Згідно п. 8.2. ст. 8 Договору, місце і дата укладання третейської угоди відповідають місцю і даті укладання цього Договору. Таким чином, в ст. 8 Договору міститься третейська угода (застереження). За твердженням позивача, з тексту Договору вбачається, що регламент Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків був невід'ємною частиною Договору та не надавався позивачу разом із Договором, про що свідчить відсутність його підпису, що в свою чергу виключало можливість останнього ознайомитися з його змістом та умовами розгляду справи у третейському суді. Отже, на думку позивача, такі умови Договору позбавили права позивача на вибір третейського суду, що є порушенням положень ст. 14 Закону України «Про третейські суди», якою передбачено, що сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. Також, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 45273370 від 31.10.2014 року, відкритого ВДВС Білгород-Дністровського МУЮ Одеської області, ОСОБА_3 стало відомо, що Дніпровським райсудом м. Києва на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 13.01.2014 року видано виконавчий лист про стягнення заборгованості за договором.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 березня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено (а. с. 47-54).

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення, ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 59-60).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 01 червня 2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ВТБ Банк» укладено кредитний договір.

Спірний кредитний договір містить третейську угоду, укладену у вигляді третейського застереження: згідно з п. 8.1 ст. 8 сторони домовилися про те, що усі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з цього договору або у зв'язку з ним, у тому числі такі що стосуються його виконання, порушення, припинення, розірвання або визнання недійсним, підлягають вирішенню в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків згідно з регламентом цього третейського суду, який є. згідно п.8.1., невід'ємною частиною даної третейської угоди.

Пунктами 8.2, 8.3 Договору передбачено, що місце і дата укладання третейських угоди відповідають місцю і даті укладання цього Договору. Умови цього Договору, які містять відомості про найменування Сторін та їх місцезнаходження є складовими частинами даної третейської угоди.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що волевиявлення позичальника щодо усіх умов кредитування за кредитним договором підтверджується власним підписом останнього на листі з інформацією про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту, відсутності його зауважень щодо несправедливості умов договору. Підписавши кредитний договір, сторони підтвердили свої права та обов'язки за цим договором, погодились зі всіма його умовами, у зв'язку з чим зобов'язані їх виконувати належним чином. Позивачем не доведено того факту, що при укладанні кредитного договору з банком, останнім не були додержані вимоги чинного законодавства, а волевиявлення позивача не відповідало його внутрішньої волі.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, оскільки він не відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

Отже на час укладання кредитного договору (01.06.2012 року) Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Суд першої інстанції цих вимог закону не врахував і дійшов помилкового висновку про відповідність п. 8.1 ст. 8 кредитного договору № R53700268254B від 01 червня 2012 року укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «ВТБ Банк» вимогам чинного законодавства.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що третейське застереження в кредитному договорі від 01 червня 2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ВТБ Банк» було укладено в порушення вимог пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», і в цій частині кредитний договір слід визнати недійсним.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 20.05.2015 року № 6-64цс15.

Отже, колегія суддів виходить з того, що умова кредитного договору про третейське застереження, передбачена п. 8.1 ст. 8 кредитного договору , є порушенням ч. 1 ст. 203 ЦК України щодо змісту правочину, а також вказаний пункт договору не узгоджується із положеннями п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 року N 1701-IV, зокрема про те, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не підлягають розгляду третейськими судами, а тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України, оспорюваний пункт кредитного договору щодо третейського застереження є недійсним.

При указаних обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 березня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті заявлених позовних вимог.

Керуючись п. 3 ч.1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 березня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Визнати недійсною третейську угоду, викладену у вигляді третейського застереження у п. 8.1 ст. 8 кредитного договору № R53700268254B від 01 червня 2012 року укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк».

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

Кравець Ю.І.