Ухвала суду № 48675414, 13.08.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/9175/14-ц 13.08.2015 13.08.2015 13.08.2015

Провадження № 22ц/784/2011/15 Суддя першої інстанції Спінчевська Н.А.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 серпня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М,

суддів: Козаченка В.І., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі Гордійчук С.С.,

за участю представника позивача - Орла А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2015 року за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (надалі - ПАТ «Банк Форум», Банк) до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

8 грудня 2014 року ПАТ «Банк Форум» звернувся до суду з позовом, який уточнив в подальшому до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 9 вересня 2008 року між акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_4 кредит в сумі 150 000 дол. США зі сплатою 13% річних за користування кредитом строком до 7 вересня 2018 року.

Того ж дня для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за яким останній зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором.

Проте, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 22 квітня 2015 року утворилась заборгованість перед Банком в сумі 70 592.23 дол. США.

Посилаючись на викладене, Банк просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку зазначену заборгованість за кредитним договором та штраф в розмірі 5 000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 121/08/02-Nv від 9 вересня 2008 року у розмірі 70592,33 дол. США, яка складається з: 7003.77 дол. США простроченої заборгованості за кредитом; 52500 дол. США поточна заборгованість за кредитом; 7198.66 дол. США прострочена заборгованість по процентам; 451.24 дол. США поточна заборгованість по процентам та 3438.88 дол. США пеня. В задоволення позовних вимог про стягнення штрафу відмовлено. Також розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з огляду на те, що надані Банком документи на підтвердження заборгованості не є належними доказами, всупереч вимогам цивільного права стягнення заборгованості відбулося в іноземній валюті та в порушення норм процесуального права справа була розглянута без відповідачів, проте не в заочному порядку.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 9 вересня 2008 року між акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №121/08/02- Nv. Згідно умов договору Банк надав ОСОБА_4 кредит в сумі 150 000 дол. США зі сплатою 13% річних строком до 7 вересня 2018 року (а.с.8-9).

Відповідно до п.п. 3.3.2 кредитного договору позичальник зобов'язався повертати кредит частинами, щомісячно, в сумі не менше 1250 дол. США на відкритий йому позичковий рахунок (п. 2.3 кредитного договору).

Згідно з п. 4.1 кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2% за кожен день прострочення.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника 9 вересня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно до п. 1.1., 2.1. якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі. Поручитель зобов'язався у разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобов'язань перед кредитором погасити заборгованість по кредитному договору, нараховані відсотки по кредиту, відсотки по простроченій позиці (штраф, пеню) та інші платежі, передбачені кредитним договором (а.с.16).

Зі змісту письмових вимог від 17 вересня 2014 року, адресованих позичальнику та поручителю вбачається, що Банк вимагав дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором протягом 7 днів. Між тим, ці листи залишилися без відповіді (а.с. 14-15).

За банківськими документами у відповідачів утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 22 квітня 2015 року складала 70 592,33 дол. США, а саме: прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів -7003.77 дол. США; поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів - 52 500 дол. США, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 7 198,66 дол. США, поточна заборгованість по нарахованим процентам - 451.24 дол. США, пеня - 3 438,66 дол. США.

Стаття 526 ЦК України зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 ЦПК України в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Оскільки місцевим судом встановлені факти укладання між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_4 кредитного договору, та між позивачем і ОСОБА_3 договору поруки, а також факти належного виконання позивачем умов договору кредиту та неналежного виконання відповідачами своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості та пені за порушення зобов'язань обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Твердження апелянта щодо неналежності наданих розрахунків Банку та виписки з особового рахунку позичальника про рух коштів, що підтверджують розмір заборгованості, з огляду на те, що вони підписані тільки представником Банку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки представник є повноваженою особою Банку, яка надає відповідні докази, а також на підтвердження цих розрахунків апеляційному суду надано аналогічні бухгалтерські документи, що підписані уповноваженою особою та посвідчені печаткою банківської установи.

Посилання заявника на те, що надані позичальником копії квитанцій про сплату заборгованості за кредитним договором, свідчать про відсутність будь-якої заборгованості не заслуговують на увагу, оскільки суми, які були сплачені за наданими квитанціями, відповідно виписки з особового рахунку були зараховані банківською установою в рахунок погашення заборгованості. Проте, три квитанції від 16 квітня, 27 та 31 серпня 2009 року не знайшли відображення в зазначеному особовому рахунку, оскільки за призначенням ці платежі сплачені на виконання іншої угоди від 20 листопада 2008 року. Будь-яких інших переконливих доказів на підтвердження своїх заперечень щодо наявності боргу відповідачами не надано.

Доводи скарги про порушення судом першої інстанції процесуального закону в частині необхідності розгляду справи в заочному порядку є безпідставними, оскільки судові засідання відбувалися за участю представника одного з відповідачів, а другий відповідач висловив свою думку письмовими запереченнями та наданням відповідних доказів, а тому відсутні умови для застосування районним судом глави 8 ЦПК України.

Також не можуть бути задоволені й посилання заявника на незаконність стягнення заборгованості по кредитному договору в іноземній валюті з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускаються у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5, у разі якщо кредит наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 533 ЦК України.

Як встановлено за умовами кредитного договору кредитні кошти видавалися в іноземній валюті, а саме у доларах США, сторонами узгоджено повернення кредитних коштів також в цій іноземній валюті, позивач в уточнених позовних вимогах також просив стягнути заборгованість за кредитним договором в іноземній валюті, що передбачена договором. За такого, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та в резолютивній частині свого рішення зазначив суму боргу, що підлягає стягненню з відповідачів в доларах США.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що під час розгляду справи суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: