Постанова № 48674008, 14.03.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 480/67/14-п 13.03.2014 14.03.2014 14.03.2014

Номер провадження: 33/784/67/14

Провадження № 33/784/67/14 Суддя суду 1 інстанції Персонова І.Г.

Категорія: ст.130 ч.2 КУпАП Суддя апеляційного суду Погорєлова Г.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2014 року суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області Погорєлова Г.М., за участі секретаря Богданова Б.Ф., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 розглянула справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на постанову судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28.01.2014 р., якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Цулунітзе Республіка Грузія, проживає по АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 36 грн. 54 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з постановою суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 03.01.2014 р., о 10 год. 15 хв., на 6 км. автодороги Т-1507 Миколаїв-Парутине-Очаків, керував транспортним засобом «MISUBISHI Galant» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння (бліде обличчя, зіниці очей не реагували на світло). Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 ч.2 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить постанову судді скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Вважає постанову суду необґрунтованою та незаконною. Посилається, що ОСОБА_2 був позбавлений можливості брати участь у розгляді справи та скористатися своїми правами, в тому числі надати докази своєї невинуватості.

За змістом скарги вважає незаконними дії працівників ДАІ щодо процедури проведення огляду ОСОБА_2 на стан наркотичного сп'яніння. Стверджує, що від проходження медичного огляду в медичному закладі ОСОБА_2 не відмовлявся, а пропонував працівникам ДАІ провести його огляд в найближчому лікувальному закладі після того, як відвезе хвору жінку до лікарні та що він був введений в оману працівниками ДАІ. Тому вимушено підписав протокол про відмову пройти медичний огляд.

Зазначає, що ОСОБА_2 після складання протоколу про адміністративне правопорушення самостійно пройшов огляд на стан сп'яніння в медичному закладі і в його біологічному середовищі не виявлено наркотичних речовин.

Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В протоколі про адміністративне правопорушення від 03.01.2014 р. зазначено про виявлення ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_2, який керував транспортним засобом та його відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я на місці зупинки транспортного засобу в присутності 2-х свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджено їх підписами в зазначеному протоколі.

Власноручні пояснення ОСОБА_2 в цьому протоколі є змістовними і однозначно свідчать про роз'яснення йому пункту 2.5 Правил дорожнього руху, його відмову від проходження медичного огляду та відсутність у нього претензій до працівників ДАІ.

Свідок ОСОБА_6 в апеляційному суді підтвердив обставини, що містяться у складеному ним протоколі про адміністративне правопорушення. Також вказав, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 був зупинений у зв'язку з відпрацюванням певних оперативних заходів в Миколаївському районі. Під час спілкування з ОСОБА_2 виявив у нього ознаки наркотичного сп'яніння. Вживання наркотичних засобів ОСОБА_2 заперечував. Тому запропонував йому пройти медичний огляд у медичному закладі. ОСОБА_2 спочатку на це погодився, але потім відмовився. Мотивував тим, що не залишить свій транспортний засіб. ОСОБА_2 почав поводитися неадекватно. В їхню розмову втрутилася дружина ОСОБА_2 Вона теж поводилася вкрай емоційно. Демонструвала апарат для вимірювання тиску. Стверджувала, що їй треба терміново їхати до лікарні. Тричі пропонував відвезти її до лікарні особисто, з чим вона не погодилася. Факт відмови ОСОБА_2 від проходження медичного огляду підтвердив він сам у своїх пояснення в протоколі про адміністративне правопорушення, а також 2 свідки.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в апеляційному суді пояснили, що водій ОСОБА_2 на місці зупинки транспортного засобу в їх присутності відмовився пройти медичний огляд на вимогу працівника ДАІ ОСОБА_6. Причину відмови у їх присутності не називав. Зробив про це власноручний запис в протоколі. Претензій до працівника міліції не висловлював.

Раніше за постановою судді від 26.02.2013 р. Богданов С,В. притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП у зв'язку з відмовою від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я. Таким чином, він був обізнаний як про вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, так і про сам порядок проходження огляду. За такого, є безпідставними посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 протокол підписав вимушено через оману з боку працівників ДАІ.

Свідок ОСОБА_7 (дружина ОСОБА_2.) в апеляційному суді стверджувала про погане самопочуття та необхідність її поїздки до лікарні 03.01.2014 р. на транспортному засобі під керуванням ОСОБА_2

Про цю обставину вказував в своїх поясненнях і свідок ОСОБА_8 (товариш ОСОБА_2.).

Обидва зазначені свідки 03.01.2014 р. перебували як пасажири в транспортному засобі під керуванням ОСОБА_2 на момент його зупинки працівниками ДАІ.

Захисником також надана апеляційному суду копія довідки Миколаївської центральної районної лікарні, про те, що ОСОБА_7 знаходилася на прийомі у лікаря-терапевта 03.01.2014 р. у першій половині дня.

Однак, зазначена обставина не впливає на сутність справи, оскільки відповідно до вимог ст. 266 КУпАП підлягають відстороненню від керування транспортними засобами особи, які ними керують, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають, зокрема, в стані наркотичного сп'яніння.

З протоколу про адміністративне правопорушення та пояснень свідка ОСОБА_6 вбачається, що ці вимоги закону відносно ОСОБА_2 були виконані. Таким чином, ОСОБА_2 не мав підстав для подальшого керування транспортним засобом та доставки своєї дружини до лікарні.

Крім того, така причина відмови від проходження медичного огляду не вказана самим ОСОБА_2 в його власноручних поясненнях в протоколі про адміністративне правопорушення. А в зазначеній вище медичній довідці ОСОБА_7 відсутнє посилання на конкретну годину її звернення до лікаря 03.01.2014 р. Тому це не може бути доказом тверджень її та ОСОБА_2 про поїздку саме до лікарні під час зупинки транспортного засобу працівниками ДАІ 03.01.2014 р. саме о 10 год. 15 хв.

Немає підстав вважати дії ОСОБА_2 вчиненими у стані крайньої необхідності відповідно до положень ст. 18 КУпАП, як став стверджувати захисник ОСОБА_3 під час апеляційного розгляду. Апелянтом не надано даних, які б підтверджували існування небезпеки, що загрожувала б праву ОСОБА_7 на отримання медичної допомоги. Вона не скористалася реальною можливістю дістатися до лікарні на іншому транспортному засобі. З пояснень ОСОБА_2 в апеляційному суді також вбачається, що медична допомога ОСОБА_7 полягала у призначенні їй іншого медичного препарату, після чого вона поїхала додому.

Наведене вище свідчить про безпідставність тверджень апелянта в цій частині.

Є неприйнятною виписка з медичної карти ОСОБА_2, у якій є відомості про огляд ОСОБА_2 03.01.2014 р., о 13 год. (тобто, понад дві годин після виявлення підстав для огляду) та про відсутність в біологічному середовищі ОСОБА_2 наркотичних речовин, оскільки ОСОБА_2 поставлено у провину не порушення вимог п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України - заборона керувати водію транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, а порушення вимог п.2.5 цих правил - обов'язок водія на вимогу працівників міліції пройти у встановленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Вимога працівника ДАІ ОСОБА_6 щодо необхідності проведення медичного огляду ОСОБА_2 для визначення стану наркотичного сп'яніння відповідає порядку, встановленому «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я від 09.09.2009 р. № 400/666, зокрема, вимогам п.п.1.4, 3.7 цієї Інструкції, оскільки у ОСОБА_2 були саме ознаки наркотичного сп'яніння, а проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психіатричної речовини є обов'язковим.

Також є неприйнятними доводи апелянта щодо можливого утворення у ОСОБА_2 ознак, які підпадають під ознаки наркотичного сп'яніння, від інших чинників, оскільки метою огляду і є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння у обстежуємої особи, а ОСОБА_2 від цього відмовився.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.2 КУпАП доведена дослідженими судом доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, наведеними вище поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з яких вбачається про відмову водія ОСОБА_2 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.

Діям ОСОБА_2 надана належна юридична оцінка за ст. 130 ч.2 КУпАП, оскільки його раніше було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП за постановою цього ж суду від 26.02.2013 р. і протягом року ним вчинено аналогічне правопорушення.

Стягнення на ОСОБА_2 накладено з додержанням вимог ст. 33 КУпАП.

За такого, відсутні підстави для скасування постанови судді та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, як просить апелянт.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28 січня 2014 р. у відношенні ОСОБА_2 - без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області Погорєлова Г.М.