Ухвала суду № 48669795, 11.08.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження№22-ц/790/5501/14 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 640/4797/15-ц Бородіна Н.М.

Категорія: - договірні Доповідач -Коровін С.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :

Головуючого: - Коровіна С.Г.

Суддів : - Пшенічної Л.В., Коваленко І.П.,

При секретарі: - Огарьовій О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 червня 2015 року по справі за позовом ТОВ «Міжнародна правова компанія «Бонд Інтелект груп» ОСОБА_6 про стягнення заборгованості -

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2015 року ТОВ «Міжнародна правова компанія «Бонд Інтелект груп», звернувся у д з позовом до ОСОБА_6, про стягнення суму винагороди за говором про надання послуг №20/14 від 20.01.2014 року , укладеного між кронами, в сумі 16 000 грн., неустойки в розмірі 28929,76 грн., а також Ііляційного збільшення в сумі 4560 та 3% річних в сумі 510,24 грн., передбачених ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 20.01.2014 року між сторонами було укладено договір про надання послуг з придбання об'єкту нерухомого майна. За зазаним договором позивач зобов'язувався надавати послуги, направлені на придбання об'єкту нерухомості, а відповідач зобов'язався сплатити винагороду за надані послуги у розмірі 16000 грн. Позивач зазначає що виконав умови договору, здійснив підбір та показав квартиру відповідачу, квартира була придбана нею, шляхом здійснення міни, однак кошти за надані послуги відповідач позивачу не сплатив.

Відповідач ОСОБА_6, проти позову заперечувала, при цьому зазначала, що кошти в сумі 1100 дол. США вона в момент укладання договору сплатила агенту зивача - ОСОБА_7

Рішенням суду позовні вимоги задоволено стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТОВ «Міжнародна правова компанія «Бонд Інтелект груп» заборгованість за договором з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в загальній сумі 50000 грн., а також судовий збір в сумі 500грн.

В апеляційній скарзі поставлено питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги матеріального і процесуального закону.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначає, що предметом спору у справі є стягнення з відповідача заборгованості за договором від 20.01.2014року №20/14 про надання послуг, спрямованих на придбання об'єкта нерухомості.

У відповідності до п.1.1. Договору Позивач зобов'язався надати відповідачу комплекс послуг, спрямованих на придбання нерухомого майна, а Відповідач - прийняти та оплатити ці послуги.

Згідно п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Відповідно до п.19 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Згідно п.17 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Враховуючи той факт, що Відповідач не зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності та придбавав у Позивача послуги для особистих потреб, до правовідносин, що виникають з Договору, застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів».

У відповідності до 1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно ч.2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Виходячи з положень п.5 ч.З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Сума пені, яку суд першої інстанції стягнув з Відповідача, значно перевищує розмір основної суми боргу, що, в разі виконання Рішення, призведе до безпідставного збагачення Відповідача та спричинення Відповідачу значних збитків.

У відповідності до ч.З ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд першої інстанції не дослідив та не врахував той факт, що Відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, заробітна плата Відповідача складає 1 218,00грн. за місяць та сплата надмірного розміру неустойки на користь Позивача є значно утрудненою.

Висновок суду про стягнення з Відповідача неустойки в сумі 28 929,76грн., що значно перевищує суму основного боргу (16 000,00 грн.), є незаконним, оскільки має місце на підставі застосування до Відповідача несправедливих умов договору зі споживачем враховуючи викладене апелянт вважає, що рішення суду не відповідає вимогам ст.213, 314 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши обставини справи колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено і проти цього не заперечує відповідач, що 20.01.2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №20/14 о надання послуг з придбання об'єкта нерухомого майна.

Згідно п.2.1.1-2.1.6 договору позивач, як виконавець, зобов'язувався проаналізувати ринок пропозицій на об'єкти нерухомості, їх вартість та технічні рактеристики, надати інформацію по варіантам придбання, які зацікавили мовника, консультувати замовника з будь-яких правових питань, пов'язаних з придбанням об'єкта нерухомості, у тому числі погашення заборгованості, реєстрації, ганізувати огляд вибраних варіантів.

Замовник зобов'язався згідно п.3.1-3.3 договору оплатити надані послуги, в день ладання угоди клієнтом або його родичами, або третіми особами в інтересах клієнта, сума винагороди складає 16000 грн., яку клієнт зобов'язаний перерахувати в щіональній валюті, безготівковій формі на поточний рахунок виконавця, зазначений договорі.

Згідно п.7.7. договору договір вважається виконаним виконавцем належним чином та в повному обсязі, якщо клієнт розписався у таблиці огляду об'єкта рухомості і останній був придбаний клієнтом, його родичами або третіми особами в інтересах клієнта.

Договір підписано сторонами. Крім того договір містить таблицю огляду рухомості, у який зазначено, що 20.01.2014 року відповідачка оглянула квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується її власним підписом (а.с.7).

27 січня 2014 року позивачка шляхом міни, придбала у власність 38/100 частини квартири АДРЕСА_2.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, а відповідач ОСОБА_6 свої зобов'язання належним чином не виконала і виконувати відмовляється.

Відповідно до ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд першої інстанції дав належну оцінку поясненням свідків ОСОБА_8 (подруга відповідачки) та ОСОБА_9 (син відповідачки) які зазначали, що ОСОБА_6 передала співробітнику позивача ОСОБА_7 кошти у розмірі 1100 доларів США і обґрунтовано не прийняв ці свідчення до уваги. При цьому суд обґрунтовано посилався на те, що не є допустимим доказом на переказ коштів за договором у відповідності до ч.2 ст. 59 ЦПК України та ст. 16 ЗУ «Про платіжні системи та переказ гонітів в Україні» свідчення свідків. Інших доказів на підтвердження виконання свого зобов'язання відповідачкою не надано.

Згідно з п. З ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 нього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що тбчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суминесвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. З ст. 549 ЦК ).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.

Відповідно до п.4.2 договору передбачено сплату неустойки у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання буд-якою із сторін. При цьому винна сторона сплачує іншій стороні неустойку у розмірі 3% від суми боргу за кожен день невиконання чи неналежного виконання взятого на себе зобов'язання.

Виходячи із порядку оплати послуг, передбаченого п.3.2. договору , оплата послуг замовником провадиться в день укладання ним договору купівлі-продажу оглянутого об'єкта нерухомості.

Договір міни (який за своєю природою є різновидом договору купівлі-продажу) квартири датований 27.01.2014р., тобто із вказаної дати слід відраховувати розмір неустойки.

Таким чином, розмір неустойки за період з 27.01.2014р. по 19.02.2014р. (згідно заявлених вимог) складає 186240 грн. Однак позивачем зменшена сума неустойки до 28929,76 грн., тому враховуючи межі заявлених вимог, суд стягнує з відповідача на користь позивача неустойку передбачену договором в сумі 28929,76 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати .

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, (постанови ВСУ №№6-59цс13, 6-113цс14).

За період з 27.01.2014р. по 19.02.2014р. інфляційне збільшення заборгованості відповідача перед позивачем складає 4560грн., а 3% річних складають 510,24грн.

Суд визнав доведеними розрахунки позивача та суму стягнення і обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості у розмірі 50000 грн.

У відповідності до вимог ч.3ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначений закон передбачає право, а не обов'язок суду зменшити розмір неустойки з урахуванням певних обставин, доведених сторонами. Згідно укладеного між сторонами договору розмір неустойки за прострочення зобов'язання складає 186240 грн. Позивачем за власної ініціативи розмір неустойки зменшено до 28929 грн.76 коп. Крім того з матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично і не оспорювала у суду першої інстанції розмір неустойки. Крім того відповідачам не доведено її скрутне майнове становище. Таким чином з урахуванням того, що позивач сам значно зменшив розмір неустойки, то у суду першої інстанції не було підстав зменшувати цю суму.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги і стягнув з відповідача на користь позивача 50000 грн. заборгованості за договором. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Колегія погоджується з рішенням суду і відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія ,- У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 червня 2015 року залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -