Вирок № 48666551, 18.08.2015, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/2307/14-к

Провадження № 1-кп/442/12/2015

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючої - судді Гарасимків Л.І.,

суддів - Грицай М.М., Дубеля Р.М.,

при секретарі - Петрів В.М.,

за участю прокурора - Камінського М.М. та Костишина Д.Б.

обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника - адвоката Гавчака І.О.,

потерпілих - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150320000593 від 08.11.2013 року відносно:

-ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, військовозобов»язаного, позапартійного, раніше не судимого,

-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, -

в с т а н о в и в :

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він 07 листопада 2013 року близько 22 години 30 хвилин, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 знаходиться за місцем свого проживання - у власному будинку, що в с. Велика Сушиця Старосамбірського району Львівської області, де зберігає свої грошові кошти (пенсію і заощадження), маючи умисел на вчинення умисного вбивства ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з корисливих мотивів, з метою заволодіння його грошовими коштами та вчинення розбійного нападу, використовуючи добросусідські відносини, ввів в оману потерпілого, який відчинив вікно та осліпивши його ліхтариком, проник через дане вікно у вищевказаний будинок.

ОСОБА_5, знаходячись у вказаному приміщенні, діючи умисно, з корисливих мотивів, з єдиною метою вбивства ОСОБА_7, розуміючи характер своїх дій і бажання настання тяжких наслідків у вигляді смерті останнього, вчинив розбійний напад на потерпілого, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, у ході якого, використовуючи свою переважаючу фізичну силу, утримуючи та долаючи його опір, позбавляючи останнього можливості закликати на допомогу, кулаками рук, ногами у взутті, ножем, дерев'яним поліном та предметом з високою температурою, заподіяв ОСОБА_7, згідно з висновком судово-медичної експертизи №75 від 27.12.2013 року тілесні ушкодження у вигляді опіку правої руки, колото-різаних ран тилу обох кистей, обличчя та задньої поверхні шиї (4 рани), які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також тілесні ушкодження у вигляді проникаючих в товщу м'язів шиї з пораженням надгортанника та гортані колото-різаних ран (5 ран), які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень то ознаці небезпеки для життя в момент їх спричинення, а також тілесні ушкодження у вигляді множинних гематом та крововиливів в ділянці обличчя та волосистої частини голови, множинні крововиливи на м'яких тканинах голови з боку їх внутрішньої поверхні, важкий забій півкуль мозку, крововиливів під оболонки півкуль мозку, мозочку, з проривом в мозочкові шлуночки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають в причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 не приходячи до тями.

Такі дії підсудного ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, - як умисне вбивство ОСОБА_7 з корисливих мотивів, поєднане з розбійним нападом на ОСОБА_7 з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, що призвело до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів заперечив повністю. Суду пояснив, що 07 листопада 2013 року в обідній час разом із ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 допомагали різати дрова ОСОБА_8, який проживає по-сусідству з покійним ОСОБА_7 Зазначив, що останній являвся його далеким родичем, його він в цей день взагалі не бачив і в його будинку ніколи не був, а тому не міг знати про наявність в нього будь-яких грошових коштів.

У ОСОБА_8 вони пробули до 19 год. і разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пішли на АЗС, в якій розміщений магазин-бар, що розташовані на в'їзді до с. Велика Сушиця. В магазині придбали рулет та каву, за що він розрахувався, потім взяли по 1 пляшці пива, за які він також розрахувався особисто, та присіли за столиком і грали в карти. Будучи на території АЗС, до нього приїжджав його брат ОСОБА_13 і брав у нього гроші в сумі 100 грн. Крім цього, на території АЗС також знаходились ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 В цей вечір позичав неповнолітньому ОСОБА_14 грошові кошти в сумі 20 грн. для придбання шампуню, які той йому відразу ж повернув. Вказав, що після закриття о 22 год. магазину (бару), що на території АЗС, вирішили повернутись додому.

Біля будинку ОСОБА_9 вони викурили по сигареті і він разом з ОСОБА_10 пішли далі. Коли наблизились до його будинку, побачили припаркований автомобіль марки "Ауді-80" білого кольору, який належить старшому брату ОСОБА_10 - ОСОБА_18

ОСОБА_10, боячись свого брата, який міг його сварити через пізній час, пішов до свого будинку, не підходячи до автомобіля. Він же підійшов до автомобіля, привітався з братом та ОСОБА_18, ті запропонували йому поїхати на пиво в сусіднє село, але він, постоявши з ними біля 5 хвилин, відмовився, і пішов до хати.

Ствердив, що додому повернувся о 22.30 год., про це точно пам'ятає, оскільки його мати - ОСОБА_19, яка знаходилась на веранді в будинку, зробила йому зауваження, що вже пів одинадцятої і запитала де він до цієї години був. В будинку також була його сестра - ОСОБА_6, яка дивилась телевізор. Оскільки був замучений, відразу ліг спати у кухні. Близько 12.30 год. додому повернувся його брат ОСОБА_13, який заходив у кухню і намагався його розбудити. Крім цього, його брат ОСОБА_13 ОСОБА_20 повернувся додому, як йому відомо, раніше брата ОСОБА_13, близько 11.30 год., і дивився телевізор.

Вказав, що в цей день не одягав рукавиць, які не носить взагалі, та не мав ніякої шапки, кашкета чи ліхтарика.

Зазначив, що потреби в грошових коштах також не відчував, оскільки займався сезонними будівельними роботами в м. Києві. Наприкінці жовтня повернувся додому з роботи, заробивши близько 9 тис. грн. Крім цього, вказав, що наприкінці листопада знову їздив на роботу в м. Київ, де пробув до кінця грудня та заробив біля 1000 доларів США.

Йому не було відомо про наявність будь-яких коштів у ОСОБА_7, а відтак не мав умислу на протиправне заволодіння його майном, що могло бути мотивом вчинення ним вбивства ОСОБА_7 та розбійного нападу на нього.

Просить виправдати його у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

У відповідності до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом ст. ст. 21, 22, 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється судом на основі змагальності, безпосередності дослідження судом показань, речей та документів. Державне обвинувачення в суді підтримує прокурор, захист обвинуваченого здійснює він сам і його захисник, а функція розгляду справи покладається на суд. При цьому суд, зберігаючи незалежність, неупередженість і об'єктивність, створює необхідні умови для виконання учасниками їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Крім цього, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення, але він не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (довід). Об'єм цього обов'язку може змінюватись залежно від природи рішення.

Суд обгрутовує вирок виключно на доказах, розглянутих у судовому засіданні. За допомогою дослідження на суді всіх доказів відбувається і формування внутрішнього суддівського переконання про винність або невинність підсудного.

Доказування - це єдиний спосіб встановлення об'єктивної істини в кримінальному судочинстві. Поки не доведені обставини скоєння злочину, не можна сказати, що вони були, мали місце насправді.

З приводу того, що доведення є єдиним способом для встановлення істини у Кримінально процесуальному кодексі України вказано: "Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Оцінюючи зібрані органом досудового розслідування та представлені суду стороною обвинувачення докази, які перевірені в даному судовому провадженні та безпосередньо досліджені судом, суд доходить висновку, що цими доказами не доведено те, що умисне вбивство ОСОБА_7, 1934 р.н., та розбійний напад на нього, вчинив саме ОСОБА_5, виходячи з наступного.

Так, за результатами судового розгляду даної справи стороною обвинувачення не представлено жодних доказів на спростування показань ОСОБА_1 про те, що йому не було відомо про наявність будь-яких коштів у ОСОБА_7, про відсутність умислу на протиправне заволодіння майном, які інкримінується стороною обвинувачення, що могло бути мотивом вчинення ним вбивства ОСОБА_7 та розбійного нападу на нього.

Пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення ґрунтується на заяві неповнолітнього свідка ОСОБА_10 (том 1 а.с. 186), показаннях неповнолітнього свідка ОСОБА_10, наданих на досудовому слідстві під час його допиту в якості свідка (том 1 а.с. 187-191, т. 8 а.с. 29-36), під час його допиту при проведенні слідчого експерименту (том 1 а.с. 206-207) та під час його допиту слідчим суддею в якості свідка (том 1 а.с. 211 та оптичний диск, наявний при матеріалах кримінального провадження) про те, що саме ОСОБА_5 вчинив умисне вбивство ОСОБА_7 з корисливих мотивів та розбійний напад на нього, показаннях потерпілих, висновках експертиз.

Разом з тим частина цих доказів здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші - як самі по собі, так і в сукупності прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні категорично заперечив причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та пояснював, що у нього не було мотиву вбивати ОСОБА_7, позаяк не мав потреби в грошових коштах (два тижні перед вбивством повернувся з роботи з м. Києва, де заробив 9 тис. грн.), до будинку ОСОБА_7 ввечері 07.11.2013 року не ходив, оскільки до 22.00 год. був на автозаправній станції поблизу с. В.Сушиця, звідки спільно з ОСОБА_10 повертався до себе додому, куди прийшов о 22.30 год., про що від самого початку розповідав слідчим.

Так, не може залишитись поза увагою суду те, що ОСОБА_5 під час досудового розслідування був допитаний в якості свідка (т. 1 а.с. 158-159).

Відповідно до вимог п. 6 ч. 2 ст. 87 КПК України, суд визнає, що отримання показань від свідка ОСОБА_1, який надалі був визнаний підозрюваним у даному кримінальному провадженні, являється істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

Щодо показань неповнолітнього свідка ОСОБА_10, які він давав слідчому судді під час досудового розслідування та при проведенні слідчого експерименту про причетність ОСОБА_1 до вбивства ОСОБА_7 і розбійного нападу на нього, такі не можуть бути використані як доказ на користь обвинувачення, оскільки під час судового провадження неповнолітній ОСОБА_10 вказав, що такі пояснення давав під тиском та зі слів працівників міліції, які застосовували щодо нього фізичне та психологічне насильство.

Крім цього, ОСОБА_10 в судовому засіданні ствердив, що працівники міліції залякували його притягненням до кримінальної відповідальності і він це сприймав реально, що на думку суду є правдивим, оскільки в матеріалах кримінального провадження наявний витяг з ЄРДР від 22.01.2014 року, згідно фабули якого ОСОБА_10 нібито вчинив спільно з ОСОБА_1 07.11.2013 року розбійний напад на ОСОБА_7 з метою заволодіння його майном, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, що призвело до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (том 1 а.с. 7). В подальшому, як стверджує ОСОБА_10, після того, як він оговорив ОСОБА_1, матеріали даного кримінального провадження за фактом вчинення розбійного нападу за ч. 4 ст. 187 КК України були закриті у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, що також підтверджується постановою про закриття кримінального провадження (том 1 а.с. 31-32).

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК України свідок має право користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями ст. 50 цього Кодексу - свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної допомоги.

Поряд з цим, не може залишитись поза увагою суду той факт, що при проведенні 02.01.2014 року слідчого експерименту, такі процесуальні дії здійснювались без надання неповнолітньому ОСОБА_10 правової допомоги.

Так, як вбачається з долученої стороною обвинувачення та наявної в матеріалах кримінального провадження угоди про надання правової допомоги від 30.12.2013 року (том 1 а.с. 202-205), адвокат ОСОБА_21 взяв на себе зобов'язання щодо захисту прав та інтересів свідка ОСОБА_18, а не неповнолітнього свідка ОСОБА_10

При цьому, неповнолітній свідок ОСОБА_10 має проблеми зі слухом, про що повідомляв слідчим, а відтак при проведенні з його участю будь-яких процесуальних дій участь захисника була обов'язковою.

Крім цього, будь-яких належних та допустимих доказів про бажання неповнолітнього свідка ОСОБА_10 чи його законного представника - ОСОБА_18 скористатись при проведенні вказаної вище процесуальної дії (щодо неповнолітнього свідка ОСОБА_10.) правовою допомогою, а саме, про допуск адвоката ОСОБА_21 до вчинення цих процесуальних дій стороною обвинувачення не представлено.

Не може залишитись поза увагою також і той факт, що обставини вчинення умисного вбивства та розбійного нападу на ОСОБА_7, викладені в заяві ОСОБА_10, про що він також розповідав і слідчому судді під час досудового розслідування, суперечать фактичним обставинам кримінального провадження.

Так ОСОБА_10 під час досудового розслідування вказував слідчому судді, що ОСОБА_5 вирішив пограбувати ОСОБА_7, і вони пішли до його будинку, ОСОБА_5 стукав у вікно ОСОБА_7, той за зачиненими вікнами питав "Хто такий?", і тоді ОСОБА_5, присвітивши ліхтариком, засліпив ОСОБА_7, проліз через вікно всередину будинку, де і відбувалось побиття.

Однак, стороною обвинувачення не спростовано розбіжності між такими показаннями свідка ОСОБА_18 та фактичними обставинами даного кримінального провадження, тобто з цих показів ОСОБА_18 вбачається, що ймовірний напад на потерпілого та побиття відбувалось в будинку. Після деякого шуму в будинку, ОСОБА_5 виліз через вікно з будинку потерпілого і вони вдвох пішли далі, грошей він там не знайшов. З огляду на вказане, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено, яким чином на вулиці опинилась дерев'яна колода зі слідами крові потерпілого, якою, за їхньою ж версією, і проламали череп ОСОБА_7

Разом з тим, під час прослуховування аудіо-запису проведення допиту неповнолітнього ОСОБА_18 слідчим суддею Старосамбірського районного суду та перегляду в судовому засіданні відеозапису проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_18 встановлено, що такі показання неповнолітнім ОСОБА_18 (про те, що саме ОСОБА_5 вчинив умисне вбивство ОСОБА_7 та розбійний напад на нього) давались за вказівкою і зі слів слідчого Старосамбірського РВ, а відтак, не можуть визнаватись належним та допустимим доказом.

Відповідно до вимог п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 87 КПК України, суд визнає, що при отриманні показань від неповнолітнього свідка ОСОБА_10 під час досудового розслідування даного кримінального провадження було порушено його право на захист, а його заява та показання під час досудового розслідування даного кримінального провадження про причетність ОСОБА_1 до вбивства ОСОБА_7 і розбійного нападу на нього отримані внаслідок погрози застосування жорстокого, такого, що принижує честь людини, поводження.

При таких обставинах зазначені показання свідка ОСОБА_10 не можуть бути використані як доказ сторони обвинувачення (зокрема, його заява (том 1 а.с. 186), показання під час його допиту при проведенні слідчого експерименту (том 1 а.с. 206-207) та під час його допиту слідчим суддею в якості свідка (том 1 а.с. 211, оптичний диск, наявний при матеріалах кримінального провадження).

В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_10 категорично заперечив причетність ОСОБА_1 до вбивства ОСОБА_7 та розбійний напад на нього і пояснив, що 07 листопада 2013 року з обідньої пори до 19 год. разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12 допомагали різати дрова ОСОБА_8, який проживає по-сусідству з покійним ОСОБА_7 Після цього, разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_18 пішли на АЗС, що розташована на в'їзді до с. Велика Сушиця. В магазині придбали рулет та каву, за що розрахувався ОСОБА_5, потім взяли по 1 пляшці пива, за які також розрахувався особисто ОСОБА_5, та присіли за столиком і грали в карти. Будучи на території АЗС, до ОСОБА_1 приїжджав його брат ОСОБА_13 і брав у нього гроші в сумі 100 грн. Крім цього, на території АЗС також знаходились ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 Бачив, як ОСОБА_5 позичав неповнолітньому ОСОБА_14 грошові кошти в сумі 20 грн. для придбання по проханню його матері, яка йому зателефонувала, шампуню, які той йому в цей же вечір повернув. Зазначив, що після закриття о 22 год. магазину (бару), що на території АЗС, всі разом вирішили повернутись додому.

Підтвердив, що біля будинку ОСОБА_9 вони викурили по сигареті і він разом з ОСОБА_1 пішли далі. Коли наблизились до будинку ОСОБА_1, побачили припаркований автомобіль марки "Ауді-80" білого кольору, який належить його старшому брату - ОСОБА_18 Він, боячись свого брата, який міг його сварити через пізній час, пішов до свого будинку, не підходячи до автомобіля, а ОСОБА_5 підійшов до автомобіля. Повернувшись додому, нікуди більше не виходив.

Ствердив, що ОСОБА_5 07.11.2013 року не мав при собі ніяких рукавиць, кашкета та ліхтарика. При цьому вказав, що ніколи не бачив, щоб ОСОБА_5 носив рукавиці.

Саме такі показання свідка ОСОБА_10 послідовні за своїм змістом, знаходять підтвердження в здобутих в ході судового розгляду доказах, визнаються судом правдивими, такими, що відповідають дійсності, оскільки не суперечать встановленим обставинам по справі.

Так, як пояснив в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 - батько ОСОБА_18, під час проведення досудового розслідування даного кримінального провадження, слідчий запрошував його бути присутнім в якості законного представника при допитах його неповнолітнього сина. Однак, коли він з'являвся на допит разом з сином, слідчий йому говорив почекати за дверима чи на вулиці, а сина допитували в присутності невідомих йому представників, а в подальшому він підписувався у якихось документах. Що ж до обставин вбивства ОСОБА_7, наприкінці грудня 2013 року, син йому розповів, що про причетність ОСОБА_1 до цього вбивства, йому сказали говорити в Старосамбірському РВ, при цьому до сина застосовували фізичне та психологічне насильство, роздягали його, били, сказали, що відправлять сина до армії. Скарг з цього приводу він не подавав, оскільки син сприймав такі погрози як реальні. Під час судового розгляду даної справи просив сина сказити правду і тому вважає, що саме такі його показання є правдивими.

Разом з тим, суд вважає, що органом досудового розслідування не встановлено і стороною обвинувачення не представлено жодних доказів, які б підтверджували наявність у покійного ОСОБА_7 яких-небудь грошових коштів взагалі, щодо обізнаності саме ОСОБА_1 про наявність чи відсутність у покійного ОСОБА_7 будь-яких грошових коштів (пенсії та заощаджень) та потребу у ОСОБА_1 в таких коштах.

Натомість, як пояснювали в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_9, та ОСОБА_14, ОСОБА_5 ввечері 07.11.2013 року мав при собі грошові кошти, розплачувався за придбане (рулет, каву та пиво) в магазині, що на території АЗС, позичав кошти ОСОБА_14 Крім цього, свідки ОСОБА_19, ОСОБА_19 ОСОБА_20, ОСОБА_13, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_9, ОСОБА_24 вказали, що потреби в грошових коштах у ОСОБА_1 не могло бути, оскільки неодноразово їздив не будівельні роботи в м. Київ, звідки привозив щоразу біля 1000 дол. США, два тижні перед вбивством повернувся з роботи з м. Києва, де заробив 9 тис. грн.

Разом з тим, поза увагою органу досудового розслідування залишився той факт, що за місцем проживання ОСОБА_1 при проведенні обшуку не було вилучено грошових коштів взагалі (том 8 а.с. 123-125).

В той же час, як вбачається з протоколу проведення обшуку за місцем проживання потерпілої ОСОБА_3 (том 8 а.с. 187-192), саме в її будинку були вилучені 20 окремих пакетів з поміщеними в них грошовими коштами на загальну суму 4300,74 грн. та 180 доларів США. Однак, походження цих грошових коштів органом досудового розслідування не встановлювалось.

Крім цього, суд приймає до уваги і той факт, що про наявність чи відсутність у ОСОБА_7 за місцем його проживання будь-яких грошових коштів не могли з впевненістю вказати в судовому засіданні і його найближчі родичі - потерпіла ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_25

Безпосереднім об'єктом вбивства є життя особи. Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі прямого умислу, коли винний передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього. Умисне вбивство з корисливих мотивів має місце у разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага.

Таким чином, з наведеного вбачається, що у ОСОБА_1 не було підстав вбивати ОСОБА_7 з метою заволодіння його майном, якого у нього (ОСОБА_7.) могло і не бути.

Отже, обвинувачення не навело жодного доказу того, що ОСОБА_5 відчував потребу в грошових коштах, і що він достовірно знав, що у ОСОБА_7 за місцем його проживання знаходяться хоча б які-небудь кошти, що спонукало би його до вчинення даного злочину.

Крім цього, як пояснювала в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 - мати підсудного ОСОБА_1, 07.11.2013 року її син - ОСОБА_5 повернувся додому ввечері пів одинадцятої і нікуди з будинку цієї ночі вже не виходив, про що від самого початку розповідала слідчим. Також о 11.30 год. повернувся додому її син ОСОБА_20, а о 12.30 год. - син ОСОБА_26, які також з будинку не виходили.

Свідок ОСОБА_6 - сестра підсудного ствердила, що брат ОСОБА_5 повернувся додому о 22.30 год. і ліг спати, а вона в цей час дивилась телевізор. Ніхто з будинку вночі не виходив, лише потому о 11.30 год. повернувся її брат ОСОБА_6 ОСОБА_20, а о 12.30 год. - брат ОСОБА_13.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_18 також ствердили, що близько 22.30 год. вони зустрічались з підсудним ОСОБА_1 біля його будинку, коли той повертався додому. Останній привітався з ними, вони запропонували йому поїхати на пиво в сусіднє село, однак ОСОБА_5 відмовився і пішов до своєї домівки і вони це бачили.

Таким чином, оскільки згідно обвинувального акту умисне вбивство ОСОБА_7 з корисливих мотивів і розбійний напад на нього мало місце о 22.30 год. 07 листопада 2013 року, то суд доходить висновку, що показаннями зазначених вище свідків підтверджуються показання підсудного ОСОБА_1 про те, що в цей час він перебував у себе вдома, а відтак, він не міг вчинити умисне вбивство ОСОБА_7 з корисливих мотивів і розбійний напад на нього о 22.30 год. 07 листопада 2013 року.

Не спростовано стороною обвинувачення і показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_14 та ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_5 ввечері 07.11.2013 року, перебуваючи на АЗС, не мав при собі жодних рукавиць, кашкета чи ліхтарика.

Разом з тим, показання допитаних у судовому засіданні потерпілих та свідків - ОСОБА_27, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які не були очевидцями події злочину, щодо характеристики покійного ОСОБА_7, ОСОБА_1, його поведінки в побуті, не мають значення для кримінального провадження, оскільки ні прямо, ні побічно не підтверджують винуватості ОСОБА_1 в частині тих обставин, які підлягають доказуванню, а саме - його причетність до умисного вбивства ОСОБА_7 з корисливих мотивів та розбійного нападу на нього.

Причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованих йому злочинів сторона обвинувачення також обґрунтовує зібраними органом досудового розслідування наступними доказами:

-даними протоколу огляду місця події від 08.11.2013 року (том 1 а.с. 37-49);

-даними протоколу огляду місця події від 09.11.2013 року (том 1 а.с. 52-65);

-даними протоколу огляду місця події від 12.11.2013 року (том 1 а.с. 73-81).

Так, вимогами ст. 103 КПК України визначено, що процесуальні дії можуть фіксуватися під час кримінального провадження, зокрема, у протоколі, вимоги до якого закріплені у ст. 104 КПК України.

Відповідно до ст. 86 КПК України (допустимість доказу), доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Однак, під час розгляду справи у суді встановлено, що наведені вище докази зібрані з порушенням кримінально-процесуального закону, у зв'язку з чим не можуть бути визнані судом допустимими з огляду на наступне.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 08.11.2013 року (том 1 а.с. 37-49), огляд місця події - житлового будинку, що на АДРЕСА_2 нібито проводився в присутності двох понятих - ОСОБА_8 та ОСОБА_28, за участю ОСОБА_3 та ст. експерта НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_29 Під час проведення цієї слідчої дії було виявлено та вилучено два сліди пальців рук з шиби вікна з внутрішньої сторони, створка якого на момент огляду відчинена, дерев'яну ковбичку зі слідами РБК та волосками сивого кольору, сокиру на подвір'ї, сліди РБК з ґрунту в кімнаті будинку.

У відповідності до вимог п. 25 ч. 1 статті 3 КПК України, понятий являється одним із учасників кримінального провадження, а пунктом 2 ст. 237 КПК України визначено, що огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. В свою чергу, вимогами ч. 2 п. 7 ст. 223 КПК України встановлено, що обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Однак, як пояснив в судовому засіданні понятий - свідок ОСОБА_8, при огляді місця події він присутній не був, а був лише запрошений працівниками міліції 08.11.2013 року на подвір'я домоволодіння покійного ОСОБА_7 для надання пояснень в якості свідка щодо подій, які могли мати місце 07.11.2013 року. Зайшовши на подвір'я покійного, зауважив, що двері та вікно будинку були відкриті, а на самому подвір'ї будинку знаходилось багато працівників міліції. В будинок він не заходив і після надання пояснень на подвір'ї, розписався в протоколі допиту його в якості свідка та пішов додому. Сумарний час, який він провів на подвір'ї складав приблизно до 30 хв.

Крім того, зазначений свідок ОСОБА_8 ствердив, що не підписував жодного іншого процесуального документу, йому не роз'яснювалось працівниками міліції жодних його прав, зокрема, як понятого, йому не пред'являлось для огляду ніяких речей, які, як дізнався згодом, були нібито вилучені в його присутності, а саме - дерев'яне поліно та сокира. Вказав, що вийшовши на дорогу біля будинку покійного ОСОБА_7, чув як працівники міліції, які стояли на дорозі, покликали його батька - ОСОБА_28, який знаходився поблизу подвір'я їхнього будинку, і просили його підписати документ про вилучення дерев'яного поліна та сокири, не роз'яснюючи при цьому батькові жодних його прав. Ні він, ні батько в будинок ОСОБА_7 працівниками міліції не запрошувались та 08.11.2013 року в будинку вони не були і їм не відомо, які дії там проводились.

Такі показання свідка ОСОБА_8, зокрема, щодо його допиту в якості свідка, є правдивими та підтверджуються наявним в матеріалах кримінального провадження протоколом допиту свідка від 08.11.2013 року в період часу з 16.00 год. до 16.30 год. (т. 7 а.с. 64-65).

Аналогічні показання дав суду і свідок ОСОБА_28, який також заперечив свою та свого сина ОСОБА_8 присутність 08.11.2013 року в будинку ОСОБА_7 Підтвердив, що на прохання працівників міліції підписав протокол огляду місця події від 08.11.2013 року на багажнику автомобіля, що стояв на дорозі біля його домоволодіння, яке знаходиться по відношенню домоволодіння покійного ОСОБА_7 на протилежній стороні гірської річки та дороги, на відстані приблизно 100 м.

З огляду на вказане, суд доходить висновку, що свідок ОСОБА_8 не міг бути одночасно присутнім як понятий при проведенні огляду місця події 08.11.2013 року у час, який зазначено в протоколі огляду, а саме з 16.00 год. до 17.25 год., та допитуватись як свідок в період часу з 16 год. до 16.30 год. 08.11.2013 року.

Будь-яких даних, що такі показання свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_28 давали неправдиво чи з метою виправдати ОСОБА_1 стороною обвинувачення не наведено та в судовому засіданні не здобуто.

Крім цього, суд приймає до уваги і те, що в протоколі огляду місця події від 08.11.2013 року, в порушення вимог ст. 104 КПК України, містяться виправлення щодо часу проведення такого огляду, що також вказує на його недопустимість.

Поряд з цим, частиною 1 статті 233 КПК України визначено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною 3 цієї статті.

З огляду на зазначене, не може залишитись поза увагою суду те, що огляд місця події 08.11.2013 року в помешканні покійного ОСОБА_7 проводився без попереднього дозволу суду, лише на підставі заяви ОСОБА_3 (том 1 а.с. 36), яка в подальшому була визнана потерпілою і ніколи не являлась власником цього будинку (єдиним власником був покійний ОСОБА_6, про що зазначено в ухвалі слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 09.11.2013 року, том 1 а.с. 51, зворот).

Будь-яких даних, які б давали підстави проводити огляд місця події без попереднього дозволу слідчого судді в протоколі огляду місця події немає і таких стороною обвинувачення не наведено.

Крім цього, як пояснила в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3, працівники правоохоронних органів 08.11.2013 року потрапили в помешкання покійного ОСОБА_7 через відчинене вікно, а вже потім відкрили вхідні двері ключем, який був у замку з внутрішньої сторони дверей. Після закінчення огляду, працівники міліції самі закрили цим ключем двері будинку і ключ забрали собі.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, суд визнає, що при проведенні 08.11.2013 року огляду місця події в будинковолодіння, яке належало ОСОБА_7 мало місце істотне порушення прав людини і основоположних свобод, оскільки такий огляд потребував попереднього дозволу суду, однак здійснювався без такого дозволу.

З огляду на вказане, суд вважає, що виявлені під час такого огляду місця події докази, не можна вважати допустимими.

Що стосується проведення огляду місця події 09.11.2013 року (том 1 а.с. 52-65), то як вбачається з протоколу огляду, такий нібито було проведено у зазначений день в період часу з 17.35 год. до 18.50 год. слідчим ОСОБА_49 на підставі ухвали слідчого судді Старосамбірського районного суду Ніточко Л.Й. від 09.11.2013 року (т. 1 а.с. 51) в присутності понятих ОСОБА_30 та ОСОБА_31 та за участю спеціаліста ОСОБА_29 Огляд проводився в хмарну погоду при денному освітленні. Під час проведення цієї слідчої дії з будинку ОСОБА_7 вилучено дві шкіряні рукавиці чорного кольору, кашкет військового зразка, горловина від пляшки пива "Балтика 9", два кухонні ножі, два осколки скла від пляшки пива, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7

Як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_31, 09.11.2013 року, в обідній час, біля 14.00 год., працівники міліції, нічого їй не пояснюючи, покликали її на подвір'я домоволодіння покійного ОСОБА_7 Там побачила ще інших працівників міліції, зауважила, що двері будинку та вікно були відкритими і всередині хтось знаходився, хто саме вона не знає. До будинку її ніхто не запрошував, туди зайшла сама, заради цікавості, маючи намір подивитися як живе сусід і пробувши там приблизно 2-3 хвилини, вийшла на двір. Що саме відбувалось у будинку, їй ніхто не пояснював.

Вказала, що приблизно через півгодини з будинку вийшов один з працівників міліції, і, підійшовши до неї, показав їй рукавиці і кашкет, які були запечатані в пакети. Де їх знайшли, - їй не сказали. На подвір'ї ОСОБА_7 перебувала близько 30 хв., після чого пішла додому.

Свідок ОСОБА_31 не заперечила, що підписували разом з сестрою ОСОБА_30 на прохання працівників міліції якийсь документ, однак ніхто з них їм не роз'яснював його змісту чи їхніх процесуальних прав.

Крім того, свідок ОСОБА_31 вказала, що через деякий час, після того як вона прийшла на подвір'я домоволодіння покійного ОСОБА_7, прийшла також її сестра ОСОБА_30, яка із-за цікавості підійшла до порогу будинку покійного, не заходячи всередину, постояла там не більше 5-ти хвилин і підійшла до неї.

Аналогічні показання дала суду свідок ОСОБА_30, яка підтвердила, що була запрошена працівниками міліції на подвір'я ОСОБА_7 саме в обідній час, біля 14 год., та що двері будинку та вікно були відкриті. Ствердила, що сумарний час її перебування на подвір'ї складав не більше 15 хв., після чого вона пішла додому. Щоб працівники міліції що-небудь вилучали вона не бачила і ніхто їй нічого не показував. В будинок не заходила, була тільки біля дверей будинку приблизно до 5 хвилин.

Свідок ОСОБА_31, як і свідок ОСОБА_30 ствердили, що всі зазначені події, очевидцями яких були і про які правдиво розповіли суду, мали місце в світлу пору доби.

Крім цього, вимогами ст. 106 КПК України визначено, що протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення. До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

З дослідженого судом протоколу огляду місця події від 09.11.2013 року вбачається, що огляд проводив лише слідчий ОСОБА_49 Про присутність інших осіб, зокрема, слідчих, у протоколі не зазначено.

При цьому, як вбачається з заключної частини протоколу огляду місця події від 09 листопада 2013 року, слідчим ОСОБА_49 взагалі не зазначено про проведення ним будь-яких дій щодо належного упакування вилучених речей, в який спосіб здійснювалось вилучення та упакування цих об'єктів, що унеможливлює перевірку та використання отриманих внаслідок проведення цієї процесуальної дії результатів.

В той же час, як вбачається з дослідницьких частин висновків проведених у даному кримінальному провадженні експертиз №10/506 (том 3 а.с. 39) та №10/507 (том 3 а.с. 59), на які посилається сторони обвинувачення як на доказ в обґрунтування винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, надані експертам на дослідження об'єкти, які були вилучені під час проведення 09.11.2013 року огляду місця події, опечатані саме ст. слідчим ОСОБА_50, який не був присутнім при проведенні огляду в цей день, а не слідчим ОСОБА_49

Крім цього, у відповідності до вимог ст. 105 КПК України, особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки, якими можуть бути, зокрема, фототаблиці. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилучення таких додатків.

Долучені ж до протоколів огляду місця події від 08 та від 09 листопада 2013 року додатки - фототаблиці зазначеним вимогам кримінально-процесуального закону не відповідають. У цих протоколах взагалі відсутні будь-які посилання щодо наявності яких-небудь додатків до них, а відтак стає незрозуміло ким ці фототаблиці були долучені до матеріалів кримінального провадження і коли саме.

Разом з тим, зазначені фототаблиці підписані лише спеціалістом, який був присутнім при проведенні огляду місця події. Разом з тим, до протоколу огляду місця події від 09.11.2013 року долучена фототаблиця, датована 09.11.2014 року.

З досліджених протоколів огляду місця події від 08 та від 09 листопада 2013 року видно, що такі огляди нібито проводились в різний час: 08.11.2013 року в період з 16 год. до 17.25 год., а 09.11.2013 року - в період з 17.35 год. до 18.50 год.

Однак, поза увагою суду не може залишитись той факт, що станом на 09 листопада 2013 року згідно долученого стороною захисту та дослідженого в судовому засіданні листа Головної астрономічної обсерваторії НАН України №79-605/8 від 02.12.2014 року у с. Велика Сушиця Старосамбірського району Львівської області Сонце зайшло о 16 год. 54 хвилин за київським часом, зразу після заходу Сонця настали вечірні громадянські присмерки, які закінчилися о 17 год. 28 хвилин за київським часом і у цей момент настала повна темрява і виникла потреба у вуличному освітленні.

Досліджуючи долучені органом досудового розслідування до цих протоколів фототаблиці, очевидним є факт візуальної схожості наявних у них фотознімків. Так, ідентичними, на думку суду необхідно визнати фотознімки, наявні в т. 1 а.с. 40 і т. 1 а.с. 55, 57, фото в т. 1 а.с. 41 і т. 1 а.с. 56, фото в т. 1 а.с. 46 і т. 1 а.с. 60, фото в т. 1 а.с. 47 і т. 1 а.с. 61. Зокрема, на цих фотознімках видно ідентичні падаючі тіні гілок дерев на вікна будинку, які в обох випадках були привідкритими, ідентичне розміщення речей в будинку ОСОБА_7, ідентичне природне освітлення, яке, з огляду на вказаний вище лист №79-605/8, у зазначений у протоколах огляду час їх проведення було б неможливим.

Поряд з цим, як пояснювали в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3, поняті - свідки ОСОБА_8, ОСОБА_28, ОСОБА_30, ОСОБА_31 та присутній при оглядах місця події 08 та 09 листопада 2013 року ст. експерт НДЕКЦ при ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_29, огляд місця події у зазначені дні проводився при денному освітленні, 08 листопада - в обідній час, а 09 листопада 2013 року - в дообідній час.

Крім цього, ст. експерт НДЕКЦ при ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_29 також ствердив, що бачив при першому огляді місця події 08 листопада 2013 року в будинку покійного ОСОБА_7 робочі рукавиці, які знаходились під матрацом на металевому ліжку (про що зазначено в протеоліз огляді місця події від 08.11.2013 року, т. 1 а.с. 37, зворот) та практично новий кашкет військового зразка, однак ці речі слідчим з невідомих йому причин в цей день не вилучались. Зауважив, що виявлена шапка була зовсім нова і містила на собі якийсь надпис.

Вказав, що 09 листопада 2013 року, на прохання слідчого, прізвища якого не пригадує, також виїжджав на місце події - до будинку ОСОБА_7, що в с. В.Сушиця, і, як пояснював йому слідчий - саме для проведення вилучення зазначених вище робочих рукавиць та кашкета. Ці речі, як повідомляв йому слідчий, покійному ОСОБА_7 не належали, про що йому (слідчому) зранку розповіла потерпіла ОСОБА_3, яка стверджувала, що кашкет, був нібито кимось підписаний, а тому слідчий припускав, що саме ці речі залишені винною особою. Ствердив, що двері будинку ОСОБА_7 відкривав не слідчий, а потерпіла ОСОБА_3, у якої знаходились ключі. Пояснював, що рукавиці вилучались з підлоги, про що вказано в протоколі огляду місця події від 09 листопада 2013 року (т. 1 а.с. 52, зворот). Крім цього, зазначив, що фототаблиць до протоколів огляду місць події від 08 та від 09 листопада 2013 року він не складав та не підписував, на прохання слідчого передав йому негативи фотоплівок, а той сам вибирав потрібні для цих протоколів фотознімки, сам їх роздруковував та підписував.

З огляду на вказані пояснення ст. експерта НДЕКЦ при ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_29, суд вважає, що докази, зібрані органом досудового розслідування при проведенні огляду місця події 08 та 09 листопада 2013 року, які б підтверджували версію досудового слідства про причетність ОСОБА_1 до умисного вбивства ОСОБА_7 з корисливих мотивів та розбійний напад на нього, - є сумнівні, можливість отримання додаткових достовірних доказів вичерпана.

Так, на думку суду, за наведених вище підстав неможливо встановити на час розгляду даного кримінального провадження місце знаходження речових доказів, зокрема, вилучених робочих рукавиць - чи то під матрацом, як про це зазначено в протоколі огляду місця події від 08.11.2013 року (т. 1 а.с. 37, зворот), чи то на підлозі кімнати, як про це зазначено в протоколі огляду місця події від 09.11.2013 року (т. 1 а.с. 52, зворот).

Крім цього, судом встановлено, що про наявність рукавиць та шапки в помешканні ОСОБА_7 було відомо слідчому вже при проведенні першого огляду місця події - 08.11.2013 року, однак ці речі з невідомих суду причин вилучались лише 09 листопада 2013 року, і як, пояснював допитаний в судовому засіданні ст. експерт ОСОБА_29, він виїжджав на місце події 09.11.2013 року саме для вилучення зазначених речей. Інших слідів злочину слідчий не розшукував.

Поряд з цим, стороною обвинувачення не доведено, хто саме 08 листопада 2013 року після проведення огляду місця події працівниками міліції закривав двері будинку покійного ОСОБА_7 і 09.11.2013 року їх відкривав - чи потерпіла ОСОБА_3, як стверджував у судовому засіданні експерт ОСОБА_29, чи слідчий, як стверджують потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_25

Не може залишитись поза увагою суду і та обставина, що потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_25 в судовому засіданні вказували, що в частині будинку, де проживав ОСОБА_6, вони ніколи не були, ключів від його дверей вони не мали, а потерпіла ОСОБА_3 користувалась своєю частиною будинку, куди ОСОБА_6 також не заходив.

За таких обставин суду малоймовірним видається чи могла потерпіла ОСОБА_3Є знати (і повідомити про це слідчому), що виявлені 08.11.2013 року та в подальшому, 09.11.2013 року, вилучені з будинку ОСОБА_7 рукавиці та шапка йому не належать. І це при тому, що ключів від дверей будинку у неї нібито не було, оскільки їх забрав слідчий (з її слів).

Однак, на таких своїх показаннях як потерпіла ОСОБА_3, так і допитаний експерт ОСОБА_29 настоювали. Розбіжностей у таких їхніх показаннях стороною обвинувачення не спростовано.

В той же час, в оглянутих та досліджених судом протоколах огляду місць події від 08 та від 09 листопада 2013 року не вказано у який спосіб проводилось збереження обстановки в будинку ОСОБА_7, хто саме закривав 08.11.2013 року двері будинку, хто забрав ключі від цих дверей, чи проводилось їхнє опечатування, чи закривались та опечатувались двері будинку, яким чином відкривались ці двері будинку 09 листопада 2013 року, у кого знаходились ці ключі, чи зривались пломби, якщо вони би були.

Допитані в судовому засіданні та присутні при проведенні огляду місця події 09 листопада 2013 року поняті - свідки ОСОБА_31 та ОСОБА_30 ствердили, що не бачили хто саме відкривав двері будинку ОСОБА_7 та що вікна в будинку були відкритими.

Поряд з цим, як пояснював в судовому засіданні свідок - ОСОБА_32, 08 листопада 2013 року бачив, що після від'їзду працівників міліції від будинку ОСОБА_7 потерпіла ОСОБА_3 прибирала на подвір'ї та в будинку ОСОБА_7, вивозила та спалювала якісь речі. Він робив їй з цього приводу зауваження, говорив, для чого вона це робить, однак та не відреагувала.

Отже, судом встановлено, що обстановка на місці події - в будинку ОСОБА_7 не була збережена належним чином, у встановлений законом спосіб, до будинку мали доступ сторонні особи, відшукані та вилучені там речі були переставлені (зокрема, рукавиці), а відтак, вилучені 09.11.2013 року з будинку ОСОБА_7 докази, на які посилається сторона обвинувачення, не можна вважати допустимими.

Крім цього, у відповідності до вимог ст. 245 КПК, відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу - (освідування особи), частиною 5 якої визначено, що про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу.

Статтею 223 КПК України передбачено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК - слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для освідування особи (а відповідно і для відбирання зразків). Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Однак, в порушення вимог ч. 7 ст. 223 КПК України, згідно наданого стороною обвинувачення та дослідженого в судовому засіданні протоколу отримання зразків для експертизи (т.2 а.с. 42), при відбиранні біологічних зразків (крові, нігтів, слини та волосся) у ОСОБА_1, а відповідно і при проведенні цієї слідчої дії відсутні поняті. Зі змісту протоколу видно, що безперервний відеозапис не застосовувався, оскільки жодні технічні засоби фіксації, не використовувались.

Поряд з цим, оперуповноваженим СКР, в графі протоколу "…Відібрав у…" не вказано, в якому процесуальному статусі перебуває ОСОБА_5, адже відповідно до ст. 241 КПК, "відбирання біологічних зразків", так само як і "освідування" слідчий, прокурор здійснює стосовно підозрюваного, свідка чи потерпілого.

В порушення вимог п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України в зазначеному протоколі не вказано час проведення цієї слідчої дії, а в порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 104 КПК України не вказано спосіб ідентифікації вилучених речей, спосіб упакування та опечатування відповідно до правил криміналістики (чи взагалі воно проводилось).

Крім цього, відібрання біологічних зразків у ОСОБА_1 проводилось 15.11.2013 року (том 2 а.с. 42) на підставі постанови прокурора від 15.11.2013 року (т. 2 а.с. 40), без згоди самого ОСОБА_1, оскільки заява на згоду написана лише 16.11.2013 року, а примусове відібрання зразків здійснюється лише з дозволу слідчого судді (ч. 3 ст. 245 КПК України).

За таких обставин суд доходить висновку щодо недопустимості отриманих внаслідок зазначених вище процесуальних дій доказів сторони обвинувачення - біологічних зразків ОСОБА_1, які в подальшому були використані для проведення експертизи.

Що стосується проведення огляду місця події 12.11.2013 року (том 1 а.с. 69-81), то як вбачається з протоколу огляду, такий нібито було проведено у зазначений день в період часу з 14.00 год. до 18.00 год. слідчим ОСОБА_49 на підставі ухвали слідчого судді Старосамбірського районного суду Ніточко Л.Й. від 12.11.2013 року (т. 1 а.с. 68) в присутності понятих ОСОБА_33 та ОСОБА_34 та за участю спеціалістів ОСОБА_35, ОСОБА_36 та ОСОБА_37 З місця події вилучено п'ять відрізків клейкої прозорої стрічки зі слідами рук, шість змивів з РБК, волосся з РБК з дерев'яної лавки, лезо ножа (клинок), два документи з кутовим штампом "Кавказ" та частини стола. При проведенні цієї слідчої дії застосовувались технічні засоби - фото.

В той же час , в порушення вимог ст. 104 КПК України в даному протоколі відсутні будь-які характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовувались слідчим при проведенні такого огляду, умови та порядок їх використання. Поряд з цим будь-які фото таблиці до протоколу огляду не долучені.

Як пояснили в судовому засіданні свідки ОСОБА_34 та ОСОБА_33, на прохання працівників міліції вони підписували якісь документи, однак які саме не пригадують, при цьому їм не роз'яснювали ні їхніх прав, ні змісту цих документів.

Отже, під час проведення огляду місця події 12.11.2013 року було порушено вимоги кримінально-процесуального закону, а відтак зібрані під час цієї слідчої дії докази не можна вважати допустимими.

Крім цього, за версією сторони обвинувачення, про причетність ОСОБА_1 до умисного вбивства ОСОБА_7 з корисливих мотивів та розбійного нападу на нього свідчать висновки проведених у даному кримінальному провадженні експертиз, зокрема:

-молекулярно-генетичної експертиз №10/506 від 20.11.2013 року та №10/507 від 27.11.2013 року (т. 3 а.с. 36-48, 58-65)

-комплексної імунологічної молекулярно-генетичної експертизи №10/528 від 27.12.2013 року (т. 3 а.с. 75-81)

-додаткової молекулярно-генетичної експертизи №10/562 від 11.03.2014 року (т. 3 а.с. 218-221).

-імунологічної експертизи №423/2013ім від 04.12.2013 року (том 2 а.с. 121-126),

-судово-медичної експертизи №75 від 27.12.2013 року (том 2 а.с. 73-84);

-дані протоколу огляду трупа (том 1 а.с. 82-119);

Однак, як встановлено вище, при виявленні та вилученні з місця події 09.11.2013 року доказів було грубо порушено вимоги кримінально-процесуального закону, у зв'язку з чим зібрані під час проведення цієї процесуальної дії докази визнано судом недопустимими. З огляду на вказане, такі докази не могли бути використані для проведення експертизи.

За наведених вище підстав, висновки молекулярно-генетичної експертиз №10/506 від 20.11.2013 року та №10/507 від 27.11.2013 року, комплексної імунологічної молекулярно-генетичної експертизи № 10/528 від 27.12.2013 року та додаткової молекулярно-генетичної експертизи № 10/562 від 11.03.2014 року (т. 3 а.с. 218-221) та імунологічної експертизи №423/2013ім від 04.12.2013 року не можна вважати достовірними та належними.

Що стосується протоколу огляду трупа та висновку судово-медичної експертизи №75 від 27.12.2013 року, такі докази не мають значення для кримінального провадження, оскільки ні прямо, ні побічно не підтверджують винуватості ОСОБА_1 в частині тих обставин, які підлягають доказуванню, а саме його причетності до умисного вбивства ОСОБА_7

Будь-яких інших доказів на ствердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення стороною обвинувачення не представлено. Жоден з перевірених судом доказів не підтверджує інкриміноване йому обвинувачення.

Не може залишитись поза увагою суду і те, що правова кваліфікація інкримінованих ОСОБА_1 дій не відповідає викладеним в обвинувальному акті фактичним обставинам кримінального правопорушення.

З огляду на вказане, суд доходить висновку, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_5 вчинив умисне вбивство ОСОБА_7 з корисливих мотивів, поєднане з розбійним нападом на ОСОБА_7 з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, що призвело до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

При таких обставинах ОСОБА_1 необхідно виправдати в межах пред'явленого йому обвинувачення за недоведеністю його вини у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Дане судове рішення не є перешкодою для повного і достовірного встановлення обставин смерті ОСОБА_1 чи осіб котрі це скоїли, юридичної оцінки їх дій та притягнення до кримінальної відповідальності, виходячи із фактично і достовірно встановлених всіх обставин події.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 у виді тримання під вартою необхідно скасувати та звільнити його з-під варти в залі суду негайно.

Процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертиз не підлягають стягненню з ОСОБА_1

Речові докази, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Старосамбірського РВ ГУ МВС України у Львівській області необхідно зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, - виправдати за недоведеністю його вини.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду негайно.

Речові докази, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Старосамбірського РВ ГУ МВС України у Львівській області, зокрема пара рукавиць, каштет військового зразка, дерев»яне поліно одяг потерпілого ОСОБА_7, сокира , горловина пляшки, два осколки скла, марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_7, одяг ОСОБА_7 ( светер, 2 пари джинсів, куртка, черевики) одяг ОСОБА_38( светер, 2 пари штанів, куртка, черевики, кросівки, рукавиці, кепка), одяг ОСОБА_8 ( куртка, спортивні штани, футболка, тапочки, залишки джинсового одягу), одяг ОСОБА_3 ( 2 светер, колготи спідниця, хустина), одяг ОСОБА_27 ( куртка, камуфляжні штани, кепка), одяг ОСОБА_39 ( 3 пари камуфляжних штанів, 2 камуфляжні кітеля, 1 камуфляжний бушлат, 2 пари кросівок, 2 безрукавки, гольф, 3 светри, 2 пари спортивних штанів) одяг ОСОБА_40 ( 2 камуфляжні куртки, камуфляжні штани, камуфляжна кепка), одяг ОСОБА_41 ( куртка,светер, штани, черевики), одяг ОСОБА_11( куртка, джинси, резинові чоботи) , одяг ОСОБА_42 ( кофта, джинси), 4 ножі вилучені з будинку ОСОБА_3, ніж вилучений з будинку ОСОБА_38, ніж вилучений з будинку ОСОБА_39, 3 ножі вилучені при ОМП, 6 марлевих тампонів зі змивами РБК з ОМП та 2 марлеві тампони з контрольними змивами, марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_38, марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_38, марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_3, марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_27, марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_1, марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_7, марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_38, марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_11, марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_43, марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_44, марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_39, марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_9, марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_41., марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_45, марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_10, марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_8, марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_46, марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_32, марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_47, марлевий тампон з кров»ю ОСОБА_48, волосся вилучене з лавки при ОМП, дерев»яний пошкоджений стіл вилучений при ОМП - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Головуюча суддя Гарасимків Л.І.

Судді Грицай М.М.

Судді Дубель Р.М.