Ухвала суду № 48665086, 24.11.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 242/1808/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єд. унік. № 242/1808/14-к Слідчий суддя Ігнатенко Л.І.

Провадж. №11-сс/778/692/14 Доповідач в 2 інстанції Тютюник М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого судді Тютюник М.С.,

суддів Городовенка В.В., Жечевої Н.І.,

при секретарі Дмитренко Ю.Ф.,

розглянула 20 листопада 2014 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі у режимі відеоконференції із СІЗО м. Артемівська УДПтС України в Донецькій області та Селидівським міським судом Донецької області матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Селидівського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2014 року, якою застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Українськ Донецької області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Парасочка О.А.,

слідчий Островський А.В.,

захисник ОСОБА_2

підозрюваний Пастушенко О.О.

В апеляційній скарзі адвокат посилається на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_3 злочину, в якому він підозрюється. Також, вказує на порушення положень КПК України з боку слідства та суду, в тому числі принципу презумпції невинуватості, зазначає про те, що Пастушенко О.О. від органів слідства не переховувався і такого наміру не має. Апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з матеріалами провадження, Пастушенко О.О. підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ст. 15, п. п. 1,5 ч. 2 ст. 115 КК України за наступних обставин.

25 травня 2014 р. приблизно з 00 годин 10 хвилин, знаходячись біля кафе-бара «Голівуд», розташованого за адресою: Донецька область, м. Українськ, вул. Октябрьська 10-а, у ОСОБА_3, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, виник злочинний намір, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Після чого, Пастушенко О.О., усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з метою умисного вбивства ОСОБА_4 та ОСОБА_5, застосовуючи спосіб вбивства, що є небезпечним для життя не тільки цих осіб, але й інших людей, для яких небезпека була реальною, зробив не менше 5 пострілів у бік потерпілих з предмету схожого на пістолет, який він утримував у руці. Після цього, Пастушенко О.О. побачивши, що в результаті його дій, тобто у результаті зроблених ним пострілів з предмету схожого на пістолет, він влучив у ОСОБА_5 та ОСОБА_4, завдавши їм вогнепальні поранення, які на його думку є несумісними з життям, тому вважаючи закінченим свій злочинний намір, спрямований на умисне вбивство останніх, забравши з собою знаряддя злочину - предмет схожий на пістолет, з місця вчинення злочину зник. Проте, злочин ОСОБА_3, не був доведений до кінця, з причин, незалежних від його волі, оскільки про поранення ОСОБА_5 та ОСОБА_4, було повідомлено на станцію швидкої медичної допомоги м. Українськ, працівники якої одразу ж доставили потерпілих до Селидівської ЦМЛ, де їм було надано кваліфіковану медичну допомогу.

В результаті злочинних дій Пастушенко О.О. потерпілим були заподіяні наступні тілесні ушкодження: ОСОБА_4: вогнепальне поранення грудної клітини справа; ОСОБА_5: вогнепальне поранення правого плеча, правої поясничної області та лівого стегна.

Слідчий СВ Селидівського МВ ГУМВС України в Донецькій області Островський А.В., за погодженням з прокурором, 16.10.2014 року звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи клопотання наявністю ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ст. 177 КПК України.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя мотивував своє рішення наявністю обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_3 та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, особливою тяжкістю злочину.

Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора та слідчого, які вважали за необхідне ухвалу залишити без змін, як законну та обґрунтовану, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Колегія суддів вважає доведеним факт наявності ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний Пастушенко О.О. може вчинити дії, викладенні у ч. 1 ст.177 КПК України та заявлені слідчим у клопотанні.

На думку колегії суддів, як клопотання, так і висновки, які зроблені слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у цій частині є належним чином обґрунтованими.

Доводи сторони захисту про відсутність обґрунтованої підозри, підстав та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, колегія суддів сприймає критично, виходячи з наступного.

Так, як вбачається з матеріалів, доданих до клопотання підозра, що висунута органом досудового розслідування ОСОБА_3 є доведеною, що відповідає ч. 2 ст. 177, ст. 184 КПК України, оскільки обґрунтовується протоколами допитів потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, протоколами впізнання, відповідно до яких потерпілі та свідки вказали на ОСОБА_3, як на особу, що вчинила злочин за обставин, визначених у клопотанні.

На даній стадії, суд не вправі перевіряти здобуті докази на предмет їх належності та допустимості, що є прерогативою суду першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті.

Крім того, прокурором належним чином доведені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а слідчим суддею, в ухвалі, належно обґрунтовані обставини, внаслідок яких він дійшов висновку про необхідність обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу.

Слідчим суддею враховано: особлива тяжкість кримінального правопорушення, підозра щодо якого висунута ОСОБА_3, зникнення останнього з місця злочину та оголошення його у розшук.

Таким чином були підстави для застосування відносно підозрюваного заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобіжного заходу.

Натомість колегія суддів доводи захисника та підозрюваного щодо відсутності обґрунтування неможливості застосувати до ОСОБА_3 більш м'який запобіжний захід знаходить таким, що заслуговує на увагу.

Так, відповідно до положень ст. 196 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу повинна відповідати певним вимогам, зокрема, повинна містити відомості про обставини, які свідчать про недостатність застосування запобіжного заходу більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Апеляційним переглядом встановлено, що в оскаржуваній ухвалі, всупереч ст. 196 КПК України та позиції Верховного суду України, викладеної у Постанові Пленуму від 25.03.2004 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства» не міститься належного обґрунтування висновку та зазначення наявності обставин, які б свідчили, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути встановлені ризики.

Отже слідчим суддею не розглянуто питання про застосування альтернативного запобіжного заходу, що є необхідною умовою для застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що виходить з положення ч.1 ст. 183 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно враховувати вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ч.2 ст. 8 КПК України, є частиною національного законодавства.

У зв'язку із чим доречно зауважити, що у справі «Хайрединов проти України» (№ 38717/04, рішення від 14.10.2010 року) Європейський суд з прав людини визнав порушення статті 5 Конвенції про захист прав людини за обставин, коли національні органи не привели

достатніх підстав для взяття заявника під варту, а суди не розглянули можливості застосування альтернативних запобіжних заходів.

Обставини недостатності застосування до ОСОБА_3 іншого запобіжного заходу не встановлені.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини та закріпленою ст. 12 КПК України однією з засад кримінального провадження - обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це необхідно робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного ув'язнення.

Як встановлено вручення ОСОБА_3 письмового повідомлення про підозру та затримання ОСОБА_3 відбулись за обставин його добровільної явки до правоохоронного органу, що підтверджено і слідчим під час перегляду судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України - якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

При визначенні виду запобіжного заходу, на думку колегії суддів, районним судом не були в достатній мірі враховані ті обставини, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, а саме має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше

не судимий, що вказує на невисоку ймовірність неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання чому може бути досягнуто шляхом застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Крім того, на час розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді виникли підстави, які свідчать про зменшення вказаних ризиків. Як пояснив у судовому засіданні слідчий, орган досудового розслідування провів у кримінальному провадженні значний обсяг слідчих та процесуальних дій, а тому колегія знаходить встановлені ризики такими, що значно зменшились.

Таким чином, не взяття судом до уваги обставин, які могли істотно вплинути на його висновки свідчать про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до ст. 409 КПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з постановленням нової ухвали, що відповідатиме положенню ч.3 ст. 407 КПК України.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2, в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Селидівського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2014 року про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого щодо застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши ОСОБА_3 цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2

Роз'яснити ОСОБА_3, що відповідно до ч. 5 статті 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.

Покласти на ОСОБА_3, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язок прибувати до процесуальних прокурорів та слідчих по даному кримінальному провадженню на усі виклики.

Встановити строк дії ухвали та виконання покладених на ОСОБА_3 обов'язків до 16 грудня 2014 року.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С у д д і:

М.С. Тютюник В.В. Городовенко Н.І. Жечева