Рішення № 4866128, 10.09.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.09 Справа № 11/227пн

За позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Сєвєродонецького виробничого управління підземного зберігання газу філії Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Комунального підприємства "Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання його зареєструвати

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Меркулов Р.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Семяниста Г.Я., довіреність № 2939 від 25.12.2008;

від відповідача - Красюк Т.Г., довіреність № 01/894 від 02.09.2009,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

- про визнання права власності на двоквартирний житловий будинок № 71 з господарськими спорудами, розташований по вул. Фрунзе у с. Сиротине м. Сєвєродонецька за Дочірньою компанією «Укртрансгаз», закріпленого за нею на праві господарського відання ДАК «Нафтогаз України»;

- про зобов’язання відповідача зареєструвати право власності за позивачем на об’єкт нерухомості - двоквартирний житловий будинок № 71 з господарськими спорудами, розташований по вул. Фрунзе у с. Сиротине м. Сєвєродонецька Луганської області.

В судовому засіданні позовні вимоги позивачем підтримані у повному обсязі.

Письмовим відзивом № 01/913 від 09.09.2009 на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що він не є належним відповідачем за позовом, оскільки не перешкоджає позивачу у здійсненні права власності і є лише органом реєстрації такого права.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

Для газопостачання Лисичанського содового заводу, аеропорта м. Сєвєродонецька та с. Сиротине у 1991-1993 було збудовано газопровід –відвід від основної магістраті газопроводу до Лисичанського содового заводу. При будівництві газопроводу були збудовані обслуговуючі магістральний газопровід об’єкти, а саме газорозподільча станція та до неї –житловий будинок для операторів ГРС на дві квартири у с. Сиротино по вул. Фрунзе, 71. За доводами позивача будинок, ГРС та газопровід здавалися в експлуатацію разом.

Двоквартирний житловий будинок № 71 з господарськими спорудами та при будинковою територією по вул. Фрунзе у с. Сиротіно знаходиться на балансі позивача та є службовим приміщенням для сімей двох операторів, що обслуговують ГРС Лисичанського содового заводу. Доказів здачі спірного майна в експлуатацію відповідно до чинного на момент закінчення будівництва цього майна законодавства позивачем у справі не надано.

Доказів наявності у позивача права користування земельною ділянкою, на якій розташовані спірні об’єкти, позивачем також не надано.

З метою оформлення права власності на спірне майно позивач звернувся до відповідача та отримав від останнього лист від 01.06.2009 із повідомленням про відсутність підстав для реєстрації права власності на спірне майно.

На підставі викладеного вище позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до приписів ст.ст. 317, 328 Цивільного кодексу України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном; право власності придбавається з підстав, не заборонених законом, у тому числі на підставі угод; право власності вважається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не витікає з закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Позивач у позовній заяві зазначила підставою виникнення у нього права власності на об’єкт нерухомості те, що вказаний об’єкт був побудований за кошти позивача та знаходиться у нього на балансі.

Згідно ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації (абз. 2 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України “Про основи містобудування” закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Постановою Кабінету міністрів України від 22.09.2004 № 1243 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Вказаним порядком передбачено, що закінчені будівництвом об'єкти приймаються в експлуатацію державними приймальними комісіями, про що складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Держбудом (п. 9 Порядку).

Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт (п. 27 Порядку).

Підписаний і затверджений акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є підставою для укладення договорів про постачання на цей об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів води, газу, тепла та електроенергії і включення даних про цей об'єкт до державної статистичної звітності (п. 30 Порядку).

Таким чином, набуття права власності на новостворене майно можливо лише після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, що повинно підтверджуватися актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Однак позивач акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта суду не подав.

Виходячи з матеріалів справи та її фактичних обставин суд доходить висновку про те, що спірне майно побудоване позивачем самовільно, без відповідних дозволів державних органів.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самовільне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Доказів наявності у позивача права користування земельною ділянкою, на якій збудоване спірне майно, позивачем суду не надано.

Крім того, Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.02.2002 за № 157/6445 встановлено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць (п. 1.3. Тимчасового положення).

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно –це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ (п. 1.4. Тимчасового положення).

Вказаним Тимчасовим положенням БТІ наділені правом приймати рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав (п. 1.12. Тимчасового положення).

Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 331) з державною реєстрацією права власності пов’язує виникнення цього права.

З урахуванням викладеного вище відмова відповідача у справі у здійсненні державної реєстрації за позивачем права власності на новозбудоване майно не є порушенням права власності позивача на вказане майно, оскільки такого права власності у позивача ще не виникло, а є лише здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, покладених на вказаний орган законом.

За таких обставин Комунальне підприємство «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації»не може відповідати за даним позовом.

За таких обставин, у задоволенні вимоги про визнання права власності на спірне майно слід відмовити в зв’язку з його необгрунтованістю.

Провадження у справі у частині вимог про зобов’язання відповідача здійснити державну реєстрацію права власності позивача на спірне майно слід припинити на підставі приписів п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимога про зобов’язання суб’єкта владних повноважень здійснити певні повинна розглядатися у порядку адміністративного судочинства згідно з приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Під час звернення до суду з даним позовом позивачем платіжним дорученням було сплачене державне мито у розмірі 85 грн. 00 коп. , в той час як сплаті підлягало державне мито у розмірі 102 грн. 00 коп.

За таких обставин 17 грн. 00 коп. державного мита слід стягнути з позивача в доход Державного бюджету України.

При зверненні до господарського суду з даним позовом позивачем було сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315 грн. 00 коп., в той час як сплаті підлягало 118 грн. 00 коп.

За таких обставин зайве сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197 грн. 00 коп. підлягають поверненню позивачеві з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 43, 44, 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні вимоги позивача про визнання права власності на двоквартирний житловий будинок № 71 з господарськими спорудами, розташований по вул. Фрунзе у с. Сиротине м. Сєвєродонецька, за Дочірньою компанією «Укртрансгаз», закріпленого за нею на праві господарського відання ДАК «Нафтогаз України»- відмовити.

2. В решті вимог позову провадження у справі припинити.

3. Судові витрати покласти на позивача.

4. Стягнути з дочірньої компанії «Укртрансгаз»національної акціонерного компанії «Нафтогаз України»в особі Сєвєродонецького виробничого управління підземного зберігання газу, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул.. Гагаріна. Буд. 52а, код 21759887, в доход Державного бюджету України на п/р 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, отримувач –УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, банк –ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 державне мито в сумі 17 грн. 00 коп., видати наказ ДПІ у м. Сєвєродонецьку після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути дочірній компанії «Укртрансгаз»національної акціонерного компанії «Нафтогаз України»в особі Сєвєродонецького виробничого управління підземного зберігання газу з Державного бюджету України зайве сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197 грн. 00 коп.

У судовому засіданні 10.09.2009 за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення – 15.09.2009.

Суддя М.О. Москаленко