Ухвала суду № 48657052, 17.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2015 р.Справа № 816/1525/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Філатова Ю.М. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полум'я Кремінь" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2015р. по справі № 816/1525/15

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полум'я Кремінь"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полум'я Кремінь", в якому просив суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 16180,00 грн. та пеню у розмірі 323,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач порушив вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в результаті чого утворилась заборгованість по несплаті адміністративно-господарських санкцій та пені до Фонду соціального захисту інвалідів.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 року адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 27.02.2015 відповідачем подано до Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становила 20 осіб (а.с.4).

На виконання приписів статті 19 Закону № 875 відповідачем самостійно обраховано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робоче місце при середньообліковій кількості штатних працівників від 8 до 25 осіб.

Відповідач до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості звітів про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, за формою №3-ПН у 2014 році не подавав, що підтверджується листом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості № 1360 від 28.04.2015 (а.с.12).

Докази самостійного пошуку відповідачем інвалідів для працевлаштування на виконання нормативу, встановленого Законом, матеріали справи не містять.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, відповідач до 15.04.2015 (термін сплати встановлено частиною 4 статті 20 вищевказаного Закону - до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу) повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати, яка згідно із звітом від 27.02.2015, становить 16180,00 грн. (а.с.4).

В добровільному порядку адміністративно-господарські санкції відповідачем не сплачені.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач має обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, проте в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції відповідачем не сплачені.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875 (далі - Закон № 875) (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин), для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 зазначеного Закону регламентовано, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Як свідчать матеріали справи, 27.02.2015 відповідачем подано до Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становила 20 осіб (а.с.4).

На виконання приписів статті 19 Закону № 875 відповідачем самостійно обраховано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робоче місце при середньообліковій кількості штатних працівників від 8 до 25 осіб.

Частиною 3 статті 18 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів вважає хибними доводи апеляційної скарги про те, що відповідач вживав необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а саме: створив робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, а отже вина в діях відповідача відсутня, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідач до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості звітів про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, за формою №3-ПН у 2014 році не подавав, що підтверджується листом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості № 1360 від 28.04.2015 (а.с.12).

Докази самостійного пошуку відповідачем інвалідів для працевлаштування на виконання нормативу, встановленого Законом, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, відповідач до 15.04.2015 (термін сплати встановлено частиною 4 статті 20 вищевказаного Закону - до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу) повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати, яка згідно із звітом від 27.02.2015, становить 16180,00 грн. (а.с.4).

В добровільному порядку адміністративно-господарські санкції відповідачем не сплачені.

Згідно з частиною 2 статті 20 Закону України № 875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої за повну суму недоїмки за весь її строк.

У зв'язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій до встановленої законом дати позивачем правомірно нараховано пеню у розмірі 323,60 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 16180,00 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 323,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання апелянта на те, що позивачем не надано доказів того, що позивачем не створено робочі місця для інвалідів або безпідставно відмовлено у прийнятті інвалідів на роботу, оскільки чинне законодавство не передбачає жодної підстави для звільнення підприємств, установ, організацій (роботодавців) від обов'язку працевлаштувати інвалідів та для звільнення їх від сплати адміністративно-господарських санкцій та пені.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 року по справі № 816/1525/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полум'я Кремінь" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2015р. по справі № 816/1525/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Водолажська Н.С.