Ухвала суду № 48655354, 10.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"10" серпня 2015 р. справа № 808/1497/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі № 808/1497/15 за позовом ОСОБА_2 до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 28.10.2014 року № 0117.1702/0, яким ОСОБА_2 нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 196132 гривень 50 копійки, з них за основним платежем в сумі 156906,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 39226,50 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не враховано, те що 12.09.2014 самозайнята особа ОСОБА_2 особисто під підпис отримала копію наказу №1470 від 11.09.2014 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки самозайнятої особи..." та особисто ознайомилась під підпис із направленням на перевірку №520 від 11.09.2014. При проведенні перевірки CO ОСОБА_2 не надано ні первинних документів ні пояснень по взаємовідносинам з TOB "Полімер Універсал", TOB "Анкомтех Сервіс", TOB "Ромакс Груп", в період з 01.10.2012 по 30.09.2013. Згідно первинних документів, які знаходились в кримінальній справі, а також документи які знаходились в особовій справі підприємця, а саме: податкові декларації, розшифровки дод. № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, згідно яких встановлено, що позивач безпідставно формував податковий кредит по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи с письмовому провадженні та письмові заперечення.

За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач зареєстрована як підприємець (самозайнята особа), є платником податку на додану вартість і перебуває на податковому обліку відповідача.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача, про що складено акт від 25.09.2014 року №1668/08-32-1702/3193212625 з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з TOB "Полімер Універсал", TOB "Анкомтех Сервіс", TOB "Ромакс Груп" за період з 01.10.2012 по 30.09.2013 (далі - Акт перевірки, Т.1 а.с.8-15).

Згідно Акту перевірки встановлено порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого суб'єктом підприємницької діяльності завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в період 01.10.2012 - 30.09.2013 на суму 156906 грн.

Висновки ґрунтуються на тому, що CO ОСОБА_2 мала господарські взаємовідносини з контрагентом - TOB "Полімер Універсал", TOB "Анкомтех Сервіс", TOB "Ромакс Груп" за період з 01.10.2012 по 30.09.2013, по яким формувала податковий кредит, але при проведенні перевірки нею не надано ні первинних документів, ні пояснень по взаємовідносинам з цими контрагентами, про що складено акт про ненадання ОСОБА_2 первинних документів від 16.09.2014 року.

На підставі Акту перевірки Мелітопольською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0117.1702/0 від 28.10.2014, яким позивачу визначені зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 196132,50 грн.

Крім того встановлено, що 01.10.2012 року між ТОВ «Ромакс Групп» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 5 про постачання товару - запасних частин, та договір про надання послуг - ремонт вузлів і агрегатів в асортименті (т.1 а.с.88,89)

Фактичне виконання вказаних договорів позивача з ТОВ «Ромакс Групп» підтверджено рахунками на оплату, актами надання послуг, податковими накладними за період 01.10.2012 по 25.02.2013 року (т.1 а.с.108-232)

01.12.2012 року між ТОВ «Анкомтех сервіс» та ФОП ОСОБА_2 укладено договори поставки та про надання послуг № 01-12 (Т.1, а.с.91,92).

Фактичне виконання вказаних договорів позивача з ТОВ «Анкомтех сервіс» підтверджено рахунками на оплату, актами надання послуг, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, квитанціями до прибуткового касового ордеру за період 01.12.2012 року по 11.02.2013 року (т.1 а.с.93-94, т.2 93-106).

01.03.2013 року між ТОВ «Полімер-Універсал» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір поставки № 01-03, та договір про надання послуг № 01-03 (Т.1, а.с.96,97).

Фактичне виконання вказаних договорів позивача з ТОВ «Полімер-Універсал» підтверджено рахунками на оплату, актами надання послуг, податковими накладними, товарно-транспортними накладними,квитанціями до прибуткового касового ордеру за період 01.03.2013 по 22.05.2013 року (т.1 а.с.98-107,а.с. 233-250, т.2 а.с. 1-93)

на підтвердження використання товарів (послуг) в господарській діяльності позивача до справи долучено договори про надання послуг третім особам, що підтверджуються матеріалами справи, а саме, договорами про надання послуг, постачання товарів, платіжні доручення, накладні, актами здачі-прийомки виконаних робіт, згідно яких треті особи отримали та оплачували послуги, надані ФОП ОСОБА_2 за періоди з 01.10.2012 по 22.05.2013 року (т.2 а.с. 107-215,218-250, т.3 а.с. 1-250, т.4 а.с. 1-37).

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про відсутність реального товарного характеру господарських операцій позивача з контрагентами не знайшли свого підтвердження, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно п. 2.4 даного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений даний документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V ПК України.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Проаналізувавши норми права, колегія суддів вважає, що підставою для включення сум за господарськими операціями до податкового кредиту є належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, які засвідчують зміст господарської операції, за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Вся доказова база податкового органу викладена на сторінці 3 акту перевірки, де зазначено: акт про ненадання документів; податкові декларації; розшифровки 5 додатку, АІС "Податковий блок", постанова прокуратури про призначення документальної перевірки. Вся інформація про контрагентів перевіряючими черпалась з постанови прокуратури, про що зазначено в п.1.12 сторінки 3 Акту перевірки.

До суду позивачем надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, які в повні мірі підтверджують законність формування позивачем спірного податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період по фінансово-господарським операціям з контрагентами-постачальниками, тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що його сформовано з дотриманням Податкового кодексу України за реальними господарськими операціями.

Крім того, колегія суддів зазначає, що якщо контрагент порушує вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення включених у ціну товару сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи апелянта про те, що надані позивачем в судовому засіданні первинні документи не повинні братися судом до уваги, оскільки вони не були надані під час проведення перевірки, не заслуговують на увагу, оскільки норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки. Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірки, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності. Адже наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, подання виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення перевірки.

Обов'язок суду оцінити відповідні доказ за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України є однією з гарантій установлення об'єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з висновками статті 59 КАС України. така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом в постанові від 08.04.2015 р. у справі № К/9991/39128/12.

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення - №0117.1702/0 від 28.10.2014 р винесено безпідставно та є незаконним.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі № 808/1497/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко