Рішення № 48654644, 17.08.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2015 р.Справа № 922/4478/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Васильєву А.В.

розглянувши справу

за позовом Акцірнерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військова частина А-1451, м. Харків про стягнення 2878,54 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 01-42юр/3206 від 30.04.2015 р.

відповідача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 30.07.2015 р.

3-ї особи - ОСОБА_3, довіреність № 225/11/360 від 23.06.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова пені в розмірі 2736,16 грн. та 142,38 грн. - 3% річних, які були нараховані до 19.03.2015 р. за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії від 01.12.2006 р. № 2-4473С по сплаті спожитої в січні 2015 р. електричної енергії. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 серпня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17 серпня 2015 року о 11:00 годині. Цією ж ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військову частину А-1451 та витребувано у сторін та 3-ї особи додаткові докази.

14 серпня 2015 року 3-я особа через канцелярію суду надала письмові пояснення (вх. №32719) та просить суд долучити до матеріалів справи документи на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 06 серпня 2015 року згідно додатку зазначеного у письмових поясненнях. Дане клопотання задоволено судом та надані документи долучені до матеріалів справи.

17 серпня 2015 року відповідач через канцелярію суду надав супровідним листом (вх. №32933) копію довіреності на відповідача, відзив на позовну заяву, положення про КЕВ м. Харків, довідку про рахунки відповідача та копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які судом долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.08.2015 року представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав заборгованість в сумі 2878,54 грн. (з яких 2736,16 грн. - пені та 142,38 грн. - 3% річних) та з урахуванням несвоєчасного фінансування з державного бюджету України, незадовільний майновий стан, просив зменшити розмір пені на 90%.

Представник 3-ї особи у судовому засіданні підтримав клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, оскільки вважає, що вказані обставини не є винятковими та несвоєчасне проведення розрахунків з позивачем за спожиту електричну енергію негативно впливає на майновий стан позивача.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.12.2006 р. між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (позивач) та Військовою частиною А-1451 (третя особа) був укладений договір про постачання електричної енергії № 2-4473С (надалі - договір).

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 08.06.2000 року № 1812-ІІІ (зі змінами та доповненнями) та "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (зі змінами та доповненнями), (Правила) договір про постачання електричної енергії є основним документом, що регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Таким чином, договір визначає погодження його умов обома сторонами.

Відповідно до п. 9.11. Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2007 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в іншій термін за ініціативою будь - якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

На підставі п. 9.11. Договір пролонгований на 2015 рік.

Пунктом 2.1.2 Договору передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6,7 Договору, відповідно до додатка 1 "Договірні величини споживання" та додатка 2 "Порядок розрахунків".

Відповідно до п.2.2.5 Договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування.

У п. 4.5. додатка 2 до Договору сторони визначили, що споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

05.01.2015 року між позивачем, Військовою частиною А-1451 (третя особа) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (відповідач) укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії №2-4473С, відповідно до якої сторони змінили в п.4.5 додатка 2 до Договору "Порядок розрахунків" слово "Споживач" на "Платник".

Згідно п.5 додатка 2 до Договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунку, який виставляється постачальником електричної енергії.

Відповідно до п.5 додатка 2 до Договору споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 банківських днів з дня його отримання. В разі неявки Споживача для отримання рахунку Постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим Споживачем з дня його відправлення.

Відповідно до п.4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених п.п. 2.2.5 цього Договору, з порушенням термінів визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений додатком №2 "Порядок розрахунків", до дня сплати заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком.

Згідно п. 4.1., п.4.2. додатка 2 до Договору в редакції додаткової угоди до Договору від 05.01.2015 р. оплата за такі види нарахувань, як вартість електроенергії (в тому числі така, що надійшла на підставі визнаної претензії або за рішенням суду) з ПДВ, здійснюється Платником (відповідачем) протягом 10 операційних днів з моменту отримання Споживачем (3-ю особою) рахунку та акту звіряння взаєморозрахунків. Плата за такі види нарахувань, як надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії з ПДВ, сума пені, 3% річних, індекс інфляції, плата за надання Споживачу додаткових послуг (повторне підключення, перевірка та ремонт лічильників та інші послуги, надання яких погоджено з НКРЕ та Глав КЕУ ЗС України) та інші платежі перераховуються Платником на поточний рахунок Постачальника (позивача) в термін 10 операційних днів після отримання Споживачем рахунку, акту звіряння взаєморозрахунків або акту виконаних робіт.

Позивач виконав свої зобов'язання по Договору у повному обсязі, здійснив у січні 2015 року відпуск електричної енергії Споживачу (3-й особі) та виставив до сплати рахунок № 4473 на оплату за використану електроенергію за січень 2015 р. на суму 96211,49 грн. (арк.с.50).

Вищезазначений рахунок позивач направив 3-й особі рекомендованим листом 14.02.2015 р., що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень (а.с.43).

Проте, відповідачем рахунок було сплачено лише 19.03.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням №120 (а.с. 51), та визнається відповідачем.

Таким чином, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії від 01.12.2006 р. № 2-4473С по сплаті спожитої в січні 2015 р. електричної енергії нараховано до 19.03.2015 року пеню в розмірі 2736,16 грн. та 142,38 грн. - 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом перевірено розрахунок пені та 3% річних за допомогою системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок позивача - пені та 3 % річних є вірним та позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2736,16 грн. та 3% річних у розмірі 142,38 грн. підлягають задоволенню як правомірні.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У п. 3.17.4 постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", роз`яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, та лише у виняткових випадках.

За таких обставин, суд не вважає даний випадок винятковим, оскільки відповідач посилається на ту обставину, що причиною невиконання зобов'язань перед позивачем є несвоєчасне фінансування з державного бюджету України, незадовільний майновий стан відповідача, проте документального підтвердження майнового становища відповідача до суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що затримка бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності або зменшення розміру пені за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446. Так, Верховний Суд України зазначив, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Також, суд зазначає, що зменшення суми пені на 90 % є значним та не повною мірою узгоджується з приписами ст. 551 ЦК України, ст. 223 ГК України щодо врахування інтересів як боржника, так і кредитора при зменшенні судом розміру неустойки (штрафних санкцій).

За таких обставин, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені на 90 %,

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, р/р 35211001015404 (загальний фонд), р/р 35226201015404, 35229101015404 (спеціальний фонд) в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_4 Аваль", м. Києва, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00131954) пеню в сумі 2736,16 грн., 3% річних в сумі 142,38 грн. та судовий збір в сумі 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.08.2015 р.

Суддя ОСОБА_5