Рішення № 48648405, 25.09.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2012 р. Справа № 5019/1381/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група морепродуктів"

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення в сумі 114 525 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники:

від позивача : не з'явився

від відповідача : не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжжнародна група морепродуктів»(далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 114 525,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

09.02.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 1360зр (надалі договір купівлі-продажу, договір), за умовами якого позивач взяв на себе зобовязання передати відповідачу у власність товар рибну продукцію, а відповідач прийняти товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором (п. 2.1. договору).

На підтвердження факту поставки позивачем надано видаткові накладні № 0671533 від 07.03.2012 року на суму 35 500,00 грн., № 0820434 від 22.03.2012 року на суму 21 850,00 грн., № 0900357 від 30.03.2012 року на суму 27 000,00 грн.

Загальна сума поставки склала 84 350,00 грн.

Відповідач свої зобовязання в частині оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 8 000,00 грн., що стверджується платіжними дорученнями № 347 від 19.04.2012 року, № 345 від 18.04.2012 року.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 76 350,00 грн.

За несвоєчасні розрахунки позивачем нараховано відповідачу штраф в розмір 38 175,00 грн. у порядку п. 4.5. договору.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу та штрафу в розмірі 114 525,00 грн.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 612, 623, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 230 ГК України.

24.09.2012 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшло обгрунтування позовних вимог в частині стягнення штрафу, клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надав, так само як і доказів оплати заборгованості, хоча про час та місце повідомлений належним чином.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе вирішити спір по суті на підставі ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 11.09.2012 року розгляд справи відкладено на 25.09.2012 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.02.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1360зр, за умовами якого позивач взяв на себе зобовязання передати відповідачу у власність товар, а відповідач прийняти товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 1.2. терміном товар у чинному договорі позначається рибна продукція.

Відповідно до п. 2.2. договору найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначається відповідною видатковою накладною., яка є невідємною частиною даного договору.

Пунктом 3.2. договору визначено, що моментом переходу права власності на товар до покупця і, відповідно, ризиків, яких може зазнати товар, є момент підписання покупцем видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі товару.

За п. 4.1. договору вартість товару визначається сумарною вартістю переданого товару згідно з відповідними видатковими накладними протягом всього терміну дії даного договору.

На підтвердження факту поставки позивачем товару надано видаткові накладні № 0671533 від 07.03.2012 року на суму 35 500,00 грн., № 0820434 від 22.03.2012 року на суму 21 850,00 грн., № 0900357 від 30.03.2012 року на суму 27 000,00 грн.

Загальна сума поставки склала 84 350,00 грн.

Як вбачається з видаткових накладних, останні є невідємною частиною відповідного договору, який укладено між сторонами.

З пояснень представника позивача судом встановлено, що між сторонами був укладений лише один договір - договір купівлі-продажу № 1360зр від 09.02.2012 року. Крім того, представником пояснено, що у звязку із значними щоденними поставками товару, ідентифікувати договір у накладній, укладений з кожним покупцем, є неможливим.

Виходячи з найменування товару, поставленого позивачем, останнім є рибна продукція оселедець та філе оселедця, що відповідає п. 1.2. договору.

У силу вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду. Ці дані, зокрема встановлюються письмовими доказами, поясненнями сторін.

Зважаючи на пояснення представника позивача, беручи до уваги зміст накладних, а також п.п. 22, 3.2., 4.1., 4.2., 4.3. договору, суд дійшов висновку про те, що накладні, надані позивачем, видано на підставі договору.

Відповідно до п. 4.2. договору покупець сплачує вартість отриманого товару згідно з видатковими накладними у національній валюті України.

Покупець зобовязується повністю сплатити вартість отриманого товару на поточний рахунок продавця протягом 21 календарного дня з моменту підписання відповідної видаткової накладної (п. 4.3. договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобовязання в частині оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 8 000,00 грн., що стверджується платіжними дорученнями № 347 від 19.04.2012 року, № 345 від 18.04.2012 року.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 76 350,00 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи, що відповідач свої зобовязання по сплаті вартості товару у строк, встановлений п. 4.3. договору, не виконав, відтак позивач на підставі п. 4.5. договору провів нарахування штрафу в розмірі 38 175,00 грн.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем п. 4.3. договору більше ніж на 25 календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 50% несплаченої вартості переданого покупцеві товару.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Зважаючи на викладене, позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів заявлені позовні вимоги, а відповідач, в свою чергу, не надав доказів в їх спростування, відтак останні підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Орлова,35, м. Рівне, 33000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група морепродуктів»(вул. Кловський узвіз, 11, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 32248136) 76 350,00 (сімдесят шість тисяч триста пятдесят грн. 00 коп.) грн. основного боргу, 38 175,00 (тридцять вісім тисяч сто сімдесят пять грн. 00 коп.) грн. штрафу, 2 290,50 (дві тисячі двісті девяносто грн. 50 коп.) грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 25.09.2012 року

Суддя Андрійчук О.В.