Рішення № 48648403, 05.10.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2012 р. Справа № 5019/1344/12

за позовом Державного Підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача ОСОБА_1 підприємця ОСОБА_2

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіональне відділення Фонду державного майна по Рівненській області

про стягнення в сумі 1 507 грн. 85 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники:

від позивача : ОСОБА_3, дов. № б/н від 15.06.2012 року

від відповідача : не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2012 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція»(надалі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі-відповідач) про стягнення 1 507,85 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

28.02.2006 року між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Рівненській області (орендодавець), позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди державного майна № 2191 (надалі-договір), згідно з яким орендодавець передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину приміщення гуртожитку «Електрон»площею 88,5 кв.м. на підставі акту приймання-передачі орендованого майна, що є додатком № 1 до договору. Гуртожиток обліковується на балансі ВП РАЕС під інв. № 4776 і розміщений за адресою: м. Кузнецовськ, м-н Перемоги,21.

Згідно з актом приймання передачі-майна від 01.03.2006 року орендодавець передав, а орендар прийняв у користування обєкт оренди.

Додатковим договором до договору оренди строк його дії продовжено до 01.11.2011 року.

За актом передачі-приймання майна від 31.10.2011 року орендар передав, а орендодавець прийняв з оренди обєкт оренди.

Згідно з п.п. 3.4., 3.5. договору орендна плата перераховується грошовими коштами орендарем у співвідношенні:

70% - до державного бюджету на рахунок відділення Держказначейства в м. Кузнецовськ;

30% - балансоутримувачу ДП НАЕК «Енергоатом»ВП «Рівненська АЕС».

Сплата орендних платежів до державного бюджету та балансоутримувачу проводиться на підставі рахунків, виставлених балансоутримувачем щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Усупереч наведеному, відповідач не сплатив орендної плати за вересень та жовтень 2011 року згідно з виставлених балансоутримувачем рахунків.

Сума основного боргу з орендної плати відповідача перед позивачем становить 870,76 грн.

Крім того, позивач за неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань в частині сплати орендної плати, на підставі п. 3.6., п. 5.3., 10.4. договору, ст. 625 ЦК України нарахував пеню в розмірі 66,15 грн., штраф в розмірі 549,53 грн., 3% річних в розмірі 17,93 грн., інфляційні в розмірі 3,48 грн.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 546, 549, 551, 610, 623, 624, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 55, 173, 174, 193, 224, 225, 226, 230 ГК України.

Ухвалою суду від 20.08.2012 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 04.09.2012 року, в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області.

Ухвалою суду від 04.09.2012 року розгляд справи відкладено на 18.09.2012 року.

Ухвалою суду від 18.09.2012 року розгляд справи відкладено на 05.10.2012 року

05.10.2012 року у судовому засіданні представник позивача подав заяву, в якій просить стягнути з відповідача 1 57,80 грн., з яких 870,76 грн. сума основного боргу, 66,07 грн. пені, 3,48 грн. інфляційних, 17,96 грн. 3% річних та 549,53 грн. штрафу. Вказану заяву суд розцінює як зменшення позовних вимог.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явилися, вимог ухвал суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе вирішити спір по суті на підставі ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників учасників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст. 283 ГК України, ст. 759 ЦК України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

28.02.2006 року між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Рівненській області (орендодавець), позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди державного майна № 2191 (надалі-договір, договір оренди), згідно з яким орендодавець передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину приміщення гуртожитку «Електрон»площею 88,5 кв.м. на підставі акту приймання передачі орендованого майна, що є додатком № 1 до договору. Гуртожиток обліковується на балансі ВП РАЕС під інв. № 4776 і розміщений за адресою: м. Кузнецовськ, м-н Перемоги,21 (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 11.1., п. 11.5. договору цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 01.03.2006 року по 01.02.2007 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, довір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені цим договором.

Додатковим договором до договору оренди від 29.09.2009 року строк його дії продовжено до 01.11.2011 року.

Відповідно до п. 2.4. договору у разі припинення цього договору орендоване майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому цим договором при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

За актом передачі-приймання майна від 31.10.2011 року орендар передав, а орендодавець прийняв з оренди обєкт оренди.

У силу вимог ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 4 ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Суд, перевіривши зміст договору, встановив його відповідність вимогам ст.ст. 4, 5, 6, 10, 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. ст. 284, 287 ГК України тощо.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна, що є додатком № 1 до договору.

Згідно з актом приймання-передачі майна від 01.03.2006 року орендодавець передав, а орендар прийняв у користування обєкт оренди.

Мета оренди торгівля промисловими та продовольчими товарами (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору вартість майна визначена субєктом оціночної діяльності та становить за експертною оцінкою 60 398,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За ч.ч. 1,-3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Як встановлено п. 17 Постанови КМ України від 04.10.1995 року № 786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується:

за цілісні майнові комплекси державних підприємств - до державного бюджету;

за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Відповідно до п. 31.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2005 року 457,94 грн.

Розрахунок орендної плати наведений у додатку № 2 до договору оренди.

Додатковою угодою до договору оренди від 05.02.2007 року сторони провели перерахунок орендної плати, розмір якої без врахування ПДВ склав 478,06 грн. (розрахунок орендної плати наведений у додатку до додаткової угоди).

Згідно з п. 3.4. договору орендна плата перераховується грошовими коштами орендарем у співвідношенні:

70% - до державного бюджету на рахунок відділення Держказначейства в м. Кузнецовськ;

30% - балансоутримувачу ДП НАЕК «Енергоатом»ВП «Рівненська АЕС».

Частиною 4. ст. 286 ГК України, ч. 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Сплата орендних платежів до державного бюджету та балансоутримувачу проводиться на підставі рахунків, виставлених балансоутримувачем, щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.5. договору).

На виконання п. 3.5. договору позивач виставив відповідачу рахунки № СП000705/ВУМ від 30.09.2011 року за вересень 2011 року на суму 1 044,91 грн., № СП 000814/ВУМ від 21.10.2011 року за жовтень 2011 року на суму 1 044,91 грн., з яких перерахуванню позивачу належить 870,76 грн.

Частиною 3 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Аналогічний обовязок встановлено в ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно з п. 5.2. договору орендар зобовязується своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату відповідно до умов цього договору.

Усупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства відповідач не сплати орендної плати за вересень та жовтень 2011 року згідно з виставлених балансоутримувачем рахунків.

Таким чином, сума основного боргу з орендної плати відповідача перед позивачем становить 870,76 грн.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п. 3.4. співвідношенні відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 10.4. договору у випадку порушення орендарем вимог п. 5.3., 5.7., 5.8. цього договору, ним сплачується балансоутримувачу штраф за кожен випадок окремо у розмірі орендної плати за перший місяць оренди.

У свою чергу, відповідно до п. 5.3. орендар взяв на себе обовязок щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, надавати позивачу та орендодавцю копії платіжних документів з відміткою обслуговуючого банку, що підтверджують внесення орендної плати до державного бюджету.

З врахуванням викладеного, позивачем нараховано пеню на суму заборгованості з орендної плати, що підлягає сплаті позивачу, в розмірі 66,07 грн. та штраф в розмірі 549,53 грн.

У силу вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вказаної норми позивач нарахував 3% річних в розмірі 17,96 грн. та інфляційних в розмірі 3,48 грн.

Суд, перевіривши розрахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних, встановив, що останній проведено вірно, відтак вказані суми підлягають до стягнення.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів факт заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 34400, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція (м. Кузнецовськ, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 05425046) 870,76 (вісімсот сімдесят грн. 76 коп.) грн. основного боргу, 66,07 (шістдесят шість грн. 07 коп.) грн. пені, 3,48 (три грн. 48 коп.) грн. інфляційних, 17,96 (сімнадцять грн. 96 коп.) грн. 3% річних та 549,53 (п'ятсот сорок дев'ять грн. 53 коп.) грн. штрафу, 1 609,50 (одна тисяча шістсот девять грн. 50 коп.) грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.2012 р.

Суддя Андрійчук О.В.