Рішення № 48647649, 14.08.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2015 р.Справа № 916/2270/15

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСКЛО"

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Банк "ОСОБА_1 та кредит" в особі Філії "Одеське регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_1 та кредит"

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення

Суддя Н.В. Рога

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 згідно довіреності від 22.06.2015р.

Від відповідача: ОСОБА_3 згідно довіреності №1492 від 23.06.2015р.

В засіданні брали участь:

Від позивача: ОСОБА_2 згідно довіреності від 22.06.2015р.

Від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСКЛО", звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_1 та кредит" в особі відділення №2 Філії "Одеське РУ" Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_1 та кредит", згідно якого просить суд зобовязати ПАТ "Банк "ОСОБА_1 та кредит" в особі відділення №2 Філії "Одеське РУ" ПАТ "Банк "ОСОБА_1 та кредит" перерахувати на користь позивача 888 370грн. 54коп. та стягнути з відповідача 50 681грн. 49коп. пені, 125 826грн. 30 коп. інфляційних втрат та 4 227грн. 82коп. річних.

16 липня 2015р. представник відповідача надав клопотання, згідно якого просить суд справу №916/2270/15 передати за підсудністю до господарського суду міста Києва, оскільки позивач порушив питання щодо територіальної підсудності спору.

В обґрунтування зазначеного клопотання представник відповідача посилається на те, що в Положенні про "Одеське РУ" Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_1 та кредит" не визначено кола повноважень відділення №2 Філії "Одеське РУ" Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_1 та кредит" стосовно представництва в суді інтересів юридичної особи ПАТ "Банк "ОСОБА_1 та кредит". Отже, справа №916/2270/15 повинна розглядатись за місцезнаходженням відповідача - юридичної особи, а саме ПАТ "Банк "ОСОБА_1 та кредит", яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, буд. 60.

29 липня 2015 р. позивач надав до суду клопотання про заміну неналежного відповідача - Публічне акціонерне товариство "Банк "ОСОБА_1 та кредит" в особі відділення № 2 Філії "Одеське РУ "ПАТ"Банк "ОСОБА_1 та Кредит" на належного відповідача - Публічне акціонерне товариство "Банк "ОСОБА_1 та кредит" в особі Філії "Одеське РУ "ПАТ"Банк "ОСОБА_1 та Кредит".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2015р. замінено неналежного відповідача - Публічне акціонерне товариство "Банк "ОСОБА_1 та кредит" в особі відділення № 2 Філії "Одеське РУ "ПАТ"Банк "ОСОБА_1 та Кредит" на належного відповідача - Публічне акціонерне товариство "Банк "ОСОБА_1 та кредит" в особі Філії "Одеське Регіональне управління "ПАТ"Банк "ОСОБА_1 та Кредит") та визначено його відповідачем у справі № 916/2270/15.

Суд, розглянув надане відповідачем клопотання про передачу справи за підсудністю, та дійшов висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав:

За положеннями ч. 4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Згідно з п. 1.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України Про господарські товариства, Про акціонерні товариства, Про банки і банківську діяльність, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2015р. замінено неналежного відповідача - Публічне акціонерне товариство "Банк "ОСОБА_1 та кредит" в особі відділення № 2 Філії "Одеське РУ "ПАТ"Банк "ОСОБА_1 та Кредит" на належного відповідача - Публічне акціонерне товариство "Банк "ОСОБА_1 та кредит" в особі Філії "Одеське РУ "ПАТ"Банк "ОСОБА_1 та Кредит".

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Положення про Філію Одеське РУ ВАТ Банк ОСОБА_1 та кредит, затвердженого Спостережною радою АТ Банк ОСОБА_1 та кредит 30.09.2009р., Філія є відокремленим структурним підрозділом банку та вступає у правові відносини з юридичними та фізичними особами від імені банку, на підставі цього положення та довіреності, виданої керуючому філією (п.п.2.1,2.2 Положення), а також має право від імені банку, в межах повноважень, визначених довіреністю керуючого філії, бути позивачем та відповідачем в судах (п. 4.1.7 Положення).

При цьому, виходячи зі змісту довіреності керуючого філією, господарський суд приходить до висновку, що Філія Одеське РУ ПАТ Банк ОСОБА_1 та кредит є відокремленим підрозділом АТ Банк ОСОБА_1 та кредит, повноважним діяти від імені юридичної особи, а територіальна підсудність справи правомірно визначена позивачем відповідно до вимог ст. 15 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на своїх вимогах.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд встановив:

19 березня 2014року між „Банк „ОСОБА_1 та Кредит (ОСОБА_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСКЛО" (Клієнт) був укладений Договір на розрахунково-касове обслуговування №3477, згідно умов якого ОСОБА_1 відкриває Клієнту поточний рахунок №26009026137201 в національній валюті та зобовязується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт зобовязується оплачувати послуги Банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах визначених ОСОБА_4.

Відповідно до п. 2.1 ОСОБА_4, Банк здійснює розрахунково касове обслуговування рахунку в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Умовами п. 2.2 ОСОБА_4 передбачено, що списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням Клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п. 3.1.1, п. 3.1.3 ОСОБА_4 має право використовувати грошові кошти на рахунку, гарантуючи при цьому право Клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами; визначати і контролювати напрями використання Клієнтом грошових коштів на рахунку і встановлювати інші обмеження його права у випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 3.3.3 ОСОБА_4 на ОСОБА_4 покладений обовязок здійснювати розрахунково касове обслуговування рахунку у визначений час з 09:00 до 16:00 крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів.

Позивач зазначає, що звернувся до Банку за наступними платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів, а саме: №220 від 04.03.2015р., №222 від 19.03.2015р., №223 від 19.03.2015р., №224 від 19.06.2015р., №225 від 19.03.2015р., №226 від 19.03.2015р., №227 від 19.03.2015р., №228 від 19.03.2015р., №229 від 19.03.2015р., №230 від 19.03.2015р., №231 від 26.03.015р., №232 від 14.04.2015р.

Вказані платіжні доручення були отримані та зареєстровані Банком у день їх надання, що підтверджується печатками Банку.

Однак, станом на дату звернення позивача з позовом до суду вказані платіжні доручення відповідачем не виконані. Станом на момент звернення до банку з вищевказаним платіжними дорученнями, на рахунку ТОВ "УКРСКЛО" було достатньо грошових коштів для їх перерахування, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною банківською випискою з рахунку позивача.

Бездіяльність відповідача щодо виконання умов ОСОБА_4 №3477 від 19.03.2014р. позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у звязку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд зобовязати ПАТ "Банк "ОСОБА_1 та кредит" в особі Філії "Одеське РУ" ПАТ "Банк "ОСОБА_1 та кредит" перерахувати на користь позивача 888 370грн. 54коп. на інший рахунок позивача в іншому банку.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Також, позивач посилається на ст. 1074 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Відповідно до п. 2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

На підставі зазначеної норми права позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 50 681грн. 49коп.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання , на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної норми права позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 125 826грн. 30 коп. за період з 10.03.2015р. по 20.05.2015р. та 3% річних у розмірі 4 227грн. 82коп. коп. за період з березня 2015р. по квітень 2015р.

Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що даний спір підсудний господарському суду м. Києва, а також вказує на те, що оскільки постановою державного виконавця відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 30.01.2015р. було накладено арешт на кошти ПАТ Банк ОСОБА_1 та кредит, то у такому випадку повинно бути застосовано норми ч. 2 ст. 58 Закону України Про банки і банківську діяльність, відповідно до якої банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобовязань у разі прийняття НБУ рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахункам, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 березня 2014року між „Банк „ОСОБА_1 та Кредит (ОСОБА_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСКЛО" (Клієнт) був укладений договір на розрахунково-касове обслуговування №3477, згідно умов якого ОСОБА_1 відкриває Клієнту поточний рахунок №26009026137201 в національній валюті та зобовязується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт зобовязується оплачувати послуги Банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах визначених ОСОБА_4.

Відповідно до п. 2.1 ОСОБА_4, Банк здійснює розрахунково касове обслуговування рахунку в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Умовами п. 2.2 ОСОБА_4 передбачено, що списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням Клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 3.3.3 ОСОБА_4 на ОСОБА_4 покладений обовязок здійснювати розрахунково касове обслуговування рахунку у визначений час з 09:00 до 16:00 крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів.

За матеріалами справи, ТОВ "УКРСКЛО" звернувся до відповідача з платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів, а саме: №220 від 04.03.2015р., №222 від 19.03.2015р., №223 від 19.03.2015р., №224 від 19.06.2015р., №225 від 19.03.2015р., №226 від 19.03.2015р., №227 від 19.03.2015р., №228 від 19.03.2015р., №229 від 19.03.2015р., №230 від 19.03.2015р., №231 від 26.03.015р., №232 від 14.04.2015р. Вказані платіжні доручення були отримані та зареєстровані Банком у день їх надання, що підтверджується печатками Банку. Однак, станом на дату звернення позивача з позовом до суду вказані платіжні доручення відповідачем не виконані. Як свідчать матеріали справи, станом на момент звернення до банку з вищевказаним платіжними дорученнями, на рахунку ТОВ "УКРСКЛО" було достатньо грошових коштів для їх перерахування, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною банківською випискою з рахунку позивача.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ст.. 8.1. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ОСОБА_4 зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до ч. 2 ст. 1068 Цивільного кодексу України ОСОБА_4 зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Згідно ст.. 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 цього Кодексу одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням вищенаведених обставин та приписів чинного законодавства, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРСКЛО щодо зобовязання відповідача перерахувати грошові кошти на користь ТОВ "УКРСКЛО" у розмірі 888 370грн. 54коп. є цілком обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1092 Цивільного кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону. У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Відповідно до п. 2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Отже, суд, дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі 50 681грн. 49коп. за період з 10.03.2015р. по 20.05.2015р. за неналежне виконання зобовязання .

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання , на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Але, у даному випадку має місце не грошове зобовязання, а зобовязання банку вчинити певні дії , а саме: здійснити банківську операцію щодо перерахування коштів. Отже, відсутні правові підстави для застосування ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України

Посилання відповідача на необхідність застосування норм ч. 2 ст. 58 Закону України Про банки та банківську діяльність, з огляду на наявність постанови відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 30.01.2015р щодо накладення арешту на власні кошти Банк ОСОБА_1 та кредит, судом до уваги не приймається, оскільки в порушення вимог ст.33 ГПК України відповідачем не надано жодних доказів накладення такого арешту, натомість, матеріали справи містять докази виконання відповідачем інших платіжних доручень позивача, поданих в цей період.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСКЛО" є обґрунтованою, підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати про сплаті судового збору покласти на відповідача по справі, виходячи з положень ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСКЛО" - задовольнити частково.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Банк "ОСОБА_1 та кредит" в особі Філії "Одеське РУ" Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_1 та кредит" (65014, м. Одеса, б-р Лідерсовський, 3-Б, ЄДРПОУ 21017660) перерахувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСКЛО" (65045, м. Одеса, вул.. Успенська, 99, код ЄДРПОУ 32234673) 888 370грн. 54коп. з п/р26009026137201 у відділенні №2 Філії "Одеське РУ "ПАТ "ОСОБА_1 та Кредит" на р/р№260020000613656 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023.

3. Стягнути з Публічне акціонерне товариство "Банк "ОСОБА_1 та кредит" в особі Філії "Одеське РУ" Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_1 та кредит" (65014, м. Одеса, б-р Лідерсовський, 3-Б, ЄДРПОУ 21017660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСКЛО" (65045, м. Одеса, вул.. Успенська, 99, код ЄДРПОУ 32234673) 50 681грн. 49коп. пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 045 грн.

4.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17 серпня 2015р.

Суддя Н.В. Рога