Рішення № 48639706, 10.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2015Справа №910/17617/15

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Мега Торг Лтд»доФірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністюпростягнення 107375 грн. 08 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Пінчук-Ніколайчук Ю.В. - - представник за довіреністю б/н від 17.03.2-14;

Галков І.О. - представник за довіреністю б/н від 17.06.2015;

від відповідача: Полєжаєва К.О. - представник за довіреністю б/н від 10.01.2015.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Мега Торг Лтд» з вимогами до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 107375 грн. 08 коп., з яких 7342 грн. 71 коп. 3% річних за період з 02.08.2013 по 08.06.2015 та 100032 грн. 37 коп. інфляційних втрат за період з 02.08.2013 до 31.05.2015 (відповідно до розрахунку позовних вимог), нарахованих у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання у сумі 132154 грн. 34 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16240/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» задоволено повністю та стягнуто з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю 132154 грн. 34 коп. основного боргу, 2190 грн. 50 коп. пені, 467 грн. 07 коп. 3% річних та 2696 грн. 24 коп. судового збору (разом становить 137508 грн. 15 коп.). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 на підставі Договору про відступлення права вимоги № 205/11-2013 від 05.11.2013 замінено стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг», на його правонаступника - Товариство з додатковою відповідальністю «Мега Торг Лтд». З огляду на те, що відповідач сплатив грошові кошти, присуджені до стягнення вказаним рішенням, позивачу лише 09.06.2015, позивач має право дорахувати 3% річних та нарахувати інфляційні втрати за період невиконання відповідачем вказаного рішення Господарського суду міста Києва (тобто, до припинення грошового зобов'язання).

Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просив суд залучити до участі у справі у якості третьої особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 порушено провадження у справі № 910/17617/15 та справу призначено до розгляду на 31.07.2015.

У судовому засіданні 31.07.2015 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16240/13 було виконано ним у повному обсязі 04.06.2015 (дата перерахування грошових коштів до банківської установи), а тому розрахунок 3% річних та інфляційних втрат слід здійснювати до 03.06.2015 (включно).

У судовому засіданні 31.07.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 10.08.2015.

У судовому засіданні 10.08.2015, розглянувши клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи, викладене у прохальній частині позовної заяви, суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Відповідно до п. 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Однак, позивачем не обґрунтовано суду, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг», у зв'язку з чим суд не знайшов підстав для залучення до участі у справі заявленої позивачем третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» та відмовив у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі вказаної третьої особи.

Представники позивача у судовому засіданні 10.08.2015 надали усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.08.2015 надав усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечив частково.

У судовому засіданні 10.08.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (лізингодавець) та Фірмою «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 1126/12/2007, відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язаний придбати у власність транспортний засіб відповідно до встановленої лізингоодержувачем специфікації продавця: вантажний автомобіль, МАЗ 642205-220 (п'ять одиниць), 2007 року випуску, та передати його лізингоодержувачу у якості предмета лізингу у тимчасове володіння і користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти його на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору, вартість майна, яке передається лізингодавцем лізингоодержувачу становить суму еквівалентну 307030,00 умовних одиниць, яка виражена у гривнях. Вартість майна, яке передається лізингодавцем лізингоодержувачу, в гривнях складає суму авансу, який внесено відповідно до п. 6.4 Договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна та викупну вартість.

Згідно з п. 3.1 Договору, передача лізингодавцем майна, а також необхідних приналежностей та документів та прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 7.1 Договору, валютою Договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, яка виражена у гривнях України і дорівнює одному долару США за курсом відповідно до п. 7.1.1 Договору.

Згідно з п. 7.1.2 Договору, поточний лізинговий платіж, який підлягає сплаті у гривнях, розраховується як добуток суми платежу вираженої в умовних одиницях відповідно до графи 3 Додатку № 1 на відповідну дату здійснення платежу та курсу 2. При цьому, в погашення вартості майна відноситься сума, яка виражена у гривнях і розрахована, як добуток відповідної суми в умовних одиницях, вказана у графі 4 Додатку № 1 та курсу 1.

Різниця загальної суми поточного лізингового платежу, яка виражена в гривні, та суми платежу, який відноситься в погашення вартості майна, яка виражена у гривні, є комісією лізингодавця. У випадку, якщо сума поточного лізингового платежу менша або рівна добутку відповідної суми в умовних одиницях, то поточний лізинговий платіж, який підлягає сплаті, розраховується як добуток відповідної суми в умовних одиницях, вказаної в графі 4 додатку № 1 на відповідну дату і курсу 1 і 20,00 грн. При цьому, в погашення вартості майна відноситься сума, яка виражена у гривнях і розрахована як добуток відповідної суми в умовних одиницях, вказаної в графі 4 додатку № 1 і курсу 1, а різниця - в комісію лізингодавця.

Сторони домовились, що комісія лізингодавця, розрахована відповідно до вище вказаних правил, протягом 7 періоду, починаючи з 1 періоду збільшується на 1/7 грошової суми, яка відповідно до умов договору повинна бути внесена лізингоодержувачем як аванс комісії.

Комісія лізингодавця за кожен період лізингу, яка розрахована відповідно до даного пункту Договору, розраховується на відповідну дату, вказану в графі 2 додатку № 1даного Договору.

Відповідно до п. 7.3 Договору, загальна сума лізингових платежів, які підлягають сплаті, складає 405829,21 умовні одиниці.

Згідно з п. 7.5 Договору, лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу вказаний в графіку внесення платежів (Додаток № 1 до Договору).

Відповідно до п. 7.7 Договору, лізингоодержувач зобов'язаний вносити усі грошові кошти в рахунок сплати лізингових платежів в обсязі і в строки, визначені у графіку внесення платежів, незалежно від виставлення чи отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом строку лізингу або до моменту дострокового припинення дії Договору.

Додатковою угодою № 1126/12/2007/R від 30.07.2009 до Договору, сторони внесли зміни до графіку платежів та виклали його у новій редакції.

Відповідно до норм статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до графіку внесення платежів (Додаток № 1 до Договору в редакції Додаткової угоди), за період з 03.06.2013 по 03.07.2013 відповідач повинен був сплатити лізингові платежі у загальному розмірі 13134,98 умовних одиниць (по 6567,49 у.о. кожен) та платежі в погашення суми заборгованості у загальному розмірі 3398,78 умовних одиниць (по 1699,39 у.о. кожен) (за 63 та 64 періоди фінансового лізингу).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині сплати чергових лізингових платежів (за 63 та 64 періоди фінансового лізингу) 22.08.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення 132154 грн. 34 коп. основного боргу, 2190 грн. 50 коп. пені, 467 грн. 07 коп. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16240/13, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 та набрало законної сили 03.04.2014, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю задоволено повністю: стягнуто з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» 132154 грн. 34 коп. основного боргу, 2190 грн. 50 коп. пені, 467 грн. 07 коп. 3% річних та 2696 грн. 24 коп. судового збору (разом становить 137508 грн. 15 коп.).

16.04.2014 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16240/13 видано наказ, яким наказано стягнути з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» 132154 грн. 34 коп. основного боргу, 2190 грн. 50 коп. пені, 467 грн. 07 коп. 3% річних та 2696 грн. 24 коп. судового збору (разом становить 137508 грн. 15 коп.).

05.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега Торг Лтд» (набувач) укладено Договір уступки прав вимоги (заміни сторони у зобов'язанні) № 205/11-2013, відповідно до умов якого кредитор передав, а набувач прийняв на себе право вимоги виконання зобов'язань, які виникли на підставі Договору фінансового лізингу № 1126/12/2007 від 18.12.2007, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» та Фірмою «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (боржник).

Відповідно до п. 1.2 Договору уступки прав вимоги (заміни сторони у зобов'язанні) № 205/11-2013, набувач отримує всі права і обов'язки, які належать кредитору по відношенню до боржника, а саме, право вимоги від боржника належного виконання зобов'язань по договору лізингу, в тому числі оплати лізингових платежів, пені, штрафу, викупної вартості, інших платежів, які підлягають оплаті на підставі умов договору лізингу і законодавства України.

Згідно з п. 1.3 Договору уступки прав вимоги (заміни сторони у зобов'язанні) № 205/11-2013, набувач сплачує кредитору 100% грошових коштів, отриманих від боржника.

Розрахунок набувача за уступку прав вимоги від кредитора здійснюється протягом 10 днів з моменту отримання грошових коштів від боржника (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 1.5 Договору уступки прав вимоги (заміни сторони у зобов'язанні) № 205/11-2013, за даним договором набувач отримує всі майнові права (в тому числі право власності) на предмет лізингу, які передані по договору лізингу, а також права вимоги виконання зобов'язань, які виникають на підставі договору поруки, укладених (якщо такі були укладені) в забезпечення зобов'язань за договором лізингу.

Згідно з п. 2.2 Договору уступки прав вимоги (заміни сторони у зобов'язанні) № 205/11-2013, кредитор письмово повідомляє боржника про уступку прав вимоги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 на підставі Договору про відступлення права вимоги № 205/11-2013 від 05.11.2013 замінено стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» на його правонаступника - Товариство з додатковою відповідальністю «Мега Торг Лтд».

Судом встановлено, що 09.06.2015 Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю сплатила на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Мега Торг Лтд» грошові кошти у розмірі 137508 грн. 15 коп., виконавши рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16240/13, що підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи належним чином засвідченою копією банківської виписки з рахунку позивача за 09.06.2015.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Звертаючись з позовом до суду у даній справі, Товариство з додатковою відповідальністю «Мега Торг Лтд» просить суд стягнути з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю 3% річних у розмірі 7342 грн. 71 коп. за період з 02.08.2013 по 08.06.2015, нараховані на суму основного боргу у розмірі 132154 грн. 34 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на те, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16240/13 не зазначено, який період для нарахування 3% річних заявлено позивачем, так само, не зазначено, за який період судом задоволені вимоги про стягнення 3% річних, позивачем було долучено до позовної заяви розрахунок позовних вимог, який подавався у справі № 910/16240/13.

Крім того, судом були досліджені матеріали справи № 910/16240/13.

Так, з наданого позивачем розрахунку позовних вимог у справі № 910/16240/13 вбачається, що позивачем у справі № 910/16240/13 були заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 467 грн. 07 коп. за період з 04.06.2013 по 31.07.2013.

Враховуючи те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16240/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» в частині стягнення з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю суми 3% річних у розмірі 467 грн. 07 коп. за період з 04.06.2013 по 31.07.2013 задоволені у повному обсязі, суд вважає, що визначений позивачем початок періоду нарахування 3% річних (з 02.08.2013 по 08.06.2015) є обґрунтованим для нарахування 3% річних у даній справі.

При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, поданому у судовому засіданні 31.07.2015, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16240/13 було виконано ним у повному обсязі 04.06.2015 (дата перерахування грошових коштів до банківської установи), а тому розрахунок 3% річних та інфляційних втрат слід здійснювати до 03.06.2015 (включно).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Згідно з п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем. Платник має право на відшкодування банком, що обслуговує отримувача, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу, встановлених пунктом 30.2 статті 30 цього Закону. Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Таким чином, суд зазначає, що моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14.

Таким чином, датою виконання відповідачем грошового зобов'язання є дата зарахування сплачених ним грошових коштів ( в тому числі суми основного боргу у розмірі 132154 грн. 34 коп.) на рахунок позивача, тобто, 09.06.2015.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Мега Торг Лтд» в частині стягнення з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю 3% річних у розмірі 7342 грн. 71 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 100032 грн. 37 коп. інфляційних втрат за період з серпня 2013 року по травень 2015 року (відповідно до розрахунку позовних вимог), нараховані на суму основного боргу у розмірі 132154 грн. 34 коп.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» у справі № 910/16240/13 не заявлялись вимоги щодо стягнення з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю інфляційних втрат, однак це не позбавляє права позивача (Товариства з додатковою відповідальністю «Мега Торг Лтд») звернутись до суду з вимогами про стягнення з відповідача інфляційних втрат за весь час прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до графіку внесення платежів (Додаток № 1 до Договору в редакції Додаткової угоди), за період з 03.06.2013 по 03.07.2013 відповідач повинен був сплатити лізингові платежі у загальному розмірі 13134,98 умовних одиниць (по 6567,49 у.о. кожен) та платежі в погашення суми заборгованості у загальному розмірі 3398,78 умовних одиниць (по 1699,39 у.о. кожен) (за 63 та 64 періоди фінансового лізингу).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Втім, у встановлені графіком внесення платежів строки відповідач лізингові платежі у загальному розмірі 16533,76 умовні одиниці не вніс, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за Договором фінансового лізингу № 1126/12/2007 від 18.12.2007 у загальному розмірі 16533,76 умовні одиниці за 63-64 періоди фінансового лізингу, а саме, 8266,88 у.о. за 63 період лізингового платежу та 8266,88 у.о. за 64 період лізингового платежу.

Враховуючи умови, погоджені сторонами у Договорі фінансового лізингу № 1126/12/2007 від 18.12.2007 стосовно порядку та способу нарахування сплати лізингових платежів (п. 7.1 Договору), беручи до уваги офіційний курс НБУ гривні до дол. США станом на кожну встановлену графіком дату здійснення платежу, суд дійшов висновку, що сума до сплати за 63 період лізингового платежу за Договором фінансового лізингу № 1126/12/2007 від 18.12.2007 (враховуючи дату, в яку відповідач повинен був сплатити лізинговий платіж - 03.06.2013, та офіційний курс НБУ гривні до дол. США станом на 03.06.2013 - 7,993 грн. за 1 дол США) становить 66077 грн. 17 коп. та за 64 період лізингового платежу за Договором фінансового лізингу № 1126/12/2007 від 18.12.2007 (враховуючи дату, в яку відповідач повинен був сплатити лізинговий платіж - 03.07.2013, та офіційний курс НБУ гривні до Євро станом на 03.07.2013 - 7,993 грн за 1 дол США) становить 66077 грн. 17 коп., що разом становить 132154 грн. 34 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16240/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» були задоволено повністю та стягнуто з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю, зокрема, суму основного боргу у розмірі 132154 грн. 34 коп.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 132154 грн. 34 коп., суд виходив з того, що строк виконання відповідачем обов'язку зі сплати вказаної суми грошових коштів є таким, що настав, та зазначив, що відповідачем не надано суду доказів оплати чергових лізингових платежів за 63 та 64 періоди відповідно до графіку внесення платежів, в тому числі у встановлені договором строки.

Таким чином, враховуючи строк виконання відповідачем свого обов'язку зі сплати чергових лізингових платежів 63 та 64 періоду фінансового лізингу на загальну суму 132154 грн. 34 коп. (до 03.06.2013 (включно) та до 03.07.2013 (включно)), та встановлення судом у справі № 910/16240/13 факту прострочення відповідачем їх сплати, суд вважає обґрунтованим заявлений позивачем період для нарахування інфляційних втрат з серпня 2013 року по травень 2015 року на суму основного боргу у розмірі 132154 грн. 34 коп. (з урахуванням дати виконання відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16240/13 - 09.06.2015).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Мега Торг Лтд» в частині стягнення з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю інфляційних втрат у розмірі 100032 грн. 37 коп. підлягають задоволенню у повному розмірі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, буд. 3; ідентифікаційний код: 14073675) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Мега Торг Лтд» (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 22/8, офіс 402; ідентифікаційний код: 38952030) 3% річних у розмірі 7342 (сім тисяч триста сорок дві) грн. 71 коп., інфляційні втрати у розмірі 100032 (сто тисяч тридцять дві) грн. 37 коп. та судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 17.08.2015

Суддя І.М. Отрош