Ухвала суду № 48639681, 28.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

28.07.2015Справа № 910/28729/14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (вул. І.Федорова, 32-А, м. Київ, 03038; вул. Горького, 169, м. Київ, 03150)

до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (вул. Борщагівська 145, м. Київ, 03056)

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 16159,80 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Павлюк В.С. (дов. № 50 від 20.07.2015 р.);

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 17 985,80 грн, а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виплативши відповідно до умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-13-00062 від 05.02.2013 страхувальнику страхове відшкодування в сумі 17 985,80 грн, він набув згідно ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право регресної вимоги про стягнення виплаченого страхового відшкодування до відповідача у справі як особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2014 порушено провадження у справі № 910/28729/14 та призначено до розгляду на 28.01.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2015 розгляд справи відкладався на 24.02.15 р..

Ухвалою суду від 24.02.15 р. за клопотанням представника позивача строк розгляду спору продовжувався на 15 днів та розгляд справи відкладався на 10.03.15 р. відповідно.

У судові засідання 28.01.15 р., 24.02.15 р. та 10.03.15 р. з'явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача у вказані судові засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 28.01.15 р. та 24.02.15 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103032948948, 0103032952767.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судові засідання 28.01.15 р., 24.02.2015 р. та 10.03.15 р. суд не повідомлено.

До початку судового засідання 24.02.15р. через канцелярію суду позивачем подано письмові пояснення з додатками № 834/1973УСГ від 16.02.15р., які долучені судом до матеріалів справи.

Через канцелярію суду до початку судового засідання 24.02.15 р. відповідачем надано відзив на позов № 1526 від 18.02.15р. з додатками, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав відсутності причинно - наслідковому зв'язку між пошкодженнями, отриманими автомобілем «Volkswagen Polo», реєстраційний номер АІ4897СО, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та виконаними роботами з його відновлювального ремонту.

Також відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на відсутність необхідних документів, які б свідчили про характер пошкоджень, спричинених застрахованому транспортному засобу у результаті ДТП та на підставі яких виплачено страхове відшкодування страхувальнику позивача.

Окрім того, відповідач заперечує проти розміру заявленої до стягнення суми, посилаючись на положення ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в частині урахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, та зазначає, що рахунок №С4212450-1 від 04.02.2014 не може бути визнаний належним засобом доказування у даному випадку, оскільки останній не відповідає Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методиці товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів.

Додатково відповідач звертає увагу на те, що вказаний рахунок СТО не містить інформації з приводу проведення відновлювального ремонту деталей, які були пошкоджені внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди. Натомість, зазначений рахунок СТО містить перелік робіт, які згідно акту огляду транспортного засобу та довідки ДАІ про ДТП не були пошкоджені внаслідок ДТП від 01.01.14 р..

Крім цього, відповідач ставить під сумнів фактичне пошкодження переднього бамперу автомобіля «Volkswagen Polo», реєстраційний номер АІ4897СО, на підставі даних первинної довідки ДАІ. Відзив долучено судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 10.03.15р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява №8131/1973УСГ від 04.03.2015 року, в якій позивач вказує на те, що при розрахунку суми позову ним не враховувався розмір франшизи, який становить 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп., у зв'язку з чим він зменшує суму позову та просить стягнути з відповідача 16985,80 грн. страхового відшкодування в порядку регресу. Подана позивачем заява долучена судом до матеріалів справи.

Судом розцінено вказану заяву як заяву про зменшення розміру первісно заявлених позовних вимог на 1000,00 грн. та ухвалою суду від 10.03.15 р. прийнято судом до розгляду, спір вирішується з її урахуванням.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2015 р. у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі зупинено. На вирішення судової авто товарознавчої експертизи судом поставлені наступні питання:

- які саме пошкодження виникли у автомобіля «Volkswagen Polo», реєстраційний номер АІ4897СО, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 04.01.2014р. у м. Києві по вул. Дніпровській Набережній.

- яка дійсна вартість матеріального збитку, спричиненого власнику наземного транспортного засобу автомобіля «Volkswagen Polo», реєстраційний номер АІ4897СО внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 04.01.14 р. (як з урахуванням фізичного зносу, так і без його врахування);

- яка дійсна вартість відновлювального ремонту наземного транспортного засобу автомобіля «Volkswagen Polo», реєстраційний номер АІ4897СО.;

- чи перебувають у причинно - наслідковому зв'язку з пошкодженнями, отриманими автомобілем «Volkswagen Polo», реєстраційний номер АІ4897СО внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, що сталася 04.01.14 р., виконані роботи з відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та використані при цьому деталі та матеріали, зазначені в рахунку № С4212450-1 від 04.02.14 р.

Через канцелярію суду 15.05.15 р. від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання експерта про оплату експертизи у даній справі №6839/15-52/6840/15-54 від 27.04.15 р. та про надання відповідних матеріалів, необхідних для проведення призначеної судової автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.05.2015 провадження у справі поновлено, клопотання судового експерта задоволено та зобов'язано сторін надати Київському науково-дослідному інституту судових експертиз документи, визначені у вказаному клопотанні експерта. Провадження у справі зупинено до отримання результатів експертизи.

26.06.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва від КНДІСЕ надійшли матеріали вказаної справи разом з повідомленням за вих. №6839/15-52/6840/15-54 від 12.06.2015 про неможливість надання висновку судової автотоварознавчої та транспортно-трасологічної експертизи, у зв'язку із незадоволенням клопотання експерта №6839/15-52/6840/15-54 від 27.04.2015 та неможливістю виконати експертизу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.06.2015 провадження у справі поновлено та розгляд справи призначено на 22.07.2015 р.

В судове засідання 22.07.2015 р. з'явилися представники сторін.

В судовому засіданні 22.07.2015 р. судом оголошено перерву до 28.07.2015 р.

У судове засідання 28.07.2015 р. з'явився уповноважений представник відповідача, уповноважений представник позивача не з'явився.

До початку судового засідання 28.07.2015 р. через загальний відділ діловодства господарського суду м. Києва позивачем подано клопотання № 7130/1973УСГ від 27.07.15 р. про розгляд справи без участі представника ПАТ «СК «Українська страхова група», а також клопотання № 7131/1709 УСГ від 27.07.2015 р. про зменшення суми позовних вимог, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача 16159,80 грн. у зв'язку з вирахуванням 826,00 грн. вартості ремонту деталей, які не відносяться до даного ДТП. Заява та клопотання долучені судом до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Представником відповідача до початку судового засідання 28.07.2015 р. через канцелярію суду подано доповнення (без вихідних реквізитів) до відзиву на позовну заяву, в якому відповідач просить суд залишити позов без розгляду у зв'язку з ненаданням позивачем протягом розгляду справи витребуваних судом документів, зокрема, необхідних для проведення призначеної судом автотоварознавчої експертизи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях 22.07.15 р.та 28.07.15 р. представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч.5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні 28.07.15 р. пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наявні в матеріалах справи докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, судом встановлено, що предметом спору у даній справі є стягнення в порядку регресу виплаченого позивачем страхового відшкодування в розмірі фактичного матеріального збитку при настанні страхового випадку, який відповідно має бути підтверджений належними доказами та містити несуперечливу інформацію щодо пошкоджень, отриманих автомобілем «Volkswagen Polo», реєстраційний номер АІ4897СО внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та виконаниними роботами з його відновлювального ремонту.

Судом за матеріалами справи встановлено, що позивачем розмір страхового відшкодування, а саме вартість відновлювального ремонту, необхідного для відновлення пошкодженого застрахованого странспортного засобу «Volkswagen Polo», реєстраційний номер АІ4897СО визначався на підставі документів ремонтних підприємств: рахунку ТОВ «Атлант-М Дніпровська набережна» № С4212450-1 від 04.02.14 р., тобто в процесі визначення розміру страхового відшкодування за вказаним страховим випадком позивачем автотоварознавче дослідження наземного транспортного засобу автомобіля «Volkswagen Polo», реєстраційний номер АІ4897СО не проводилось.

Враховуючи заперечення відповідача та невідповідність переліку пошкоджень, зазначених в рахунку, наданого позивачем в якості підстави розрахунку матеріального збитку та переліку пошкоджень, завданих внаслідок ДТП, з метою визначення належної вартості матеріального збитку, що підлягає відшкодуванню, матеріали справи судом направлялись до експертної установи для проведення автотоварознавчого дослідження.

При цьому в зв'язку з ненаданням позивачем експерту необхідних для проведення автотоварознавчої експертизи матеріалів остання не була проведена, про що експертом винесено відповідне повідомлення про неможливість надання висновку № 6839/15-52/6840/15-54 від 12.06.15 р..

Тобто неможливість проведення експертного дослідження зумовлена ненаданням позивачем витребуваних судом та експертами документів.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтею 34 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи (п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

При цьому суд зазначає, що надана позивачем копія рахунку № С4212450-1 від 04.02.2014 р. в даному випадку не може вважатися належним та допустимим у розумінні зазначених вище норм чинного господарського процесуального законодавства доказом реального (фактичного) матеріального збитку, оскільки містить суперечливу інформацію щодо пошкоджень застрахованого транспортного засобу.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Таким чином, враховуючи неможливість встановлення причинно-наслідкового зв'язку між пошкодженнями, отриманими транспортним засобом «Volkswagen Polo», реєстраційний номер АІ4897СО та виконаними роботами з його відновлювального ремонту, що спричинене ненаданням позивачем витребуваних документів, суд не має можливості здійнити всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи документів у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Суд зауважує, що приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, відсутність в матеріалах справи доказів проведення автотоварознавчого дослідження наземного транспортного засобу автомобіля «Volkswagen Polo», реєстраційний номер АІ4897СО та витребуваних судом документів унеможливлює встановлення судом обставин щодо обґрунтованості суми страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, та виникнення у позивача права на регресний позов саме у заявленій сумі.

Господарський суд міста Києва зазначає, що встановлення всіх обставин, які входять до предмету доказування по справі без належного виконання наведених вище вимог суду та надання витребуваних документів, а отже, і прийняття обґрунтованого рішення, що відповідало б усім приписам чинного господарського-процесуального законодавства, не вбачається можливим.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

За змістом п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, може тягнути за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України.

У п.4.9 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" викладено правову позицію про те, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто, незалежних від позивача обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, в тому числі, залишити позов без розгляду.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд зазначає, що станом на проведення судового засідання 28.07.2015 року позивач вказаних в ухвалах суду дій щодо надання витребуваних судом доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, не виконав. В свою чергу судом враховано відсутність в матеріалах справи повідомлення позивача про причини невиконання вимог суду в частині надання витребуваних судом документів, доказів об'єктивної неможливості такого надання або відповідного клопотання про витребування доказів в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмеженість процесуальних строків розгляду спору, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, оскільки позивачем без поважних причин не виконано вимог суду щодо надання необхідних для вирішення спору доказів, які б підтверджували викладені позивачем у позовній заяві обставини та які були витребувані господарським судом міста Києва ухвалою від 15.05.15 р., що в свою чергу позбавляє суд можливості всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та які необхідні для вирішення спору по суті, і, як наслідок, винести обґрунтоване рішення у даній справі, суд доходить висновку про залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України.

Судом роз'яснюється, що у відповідності до ч.4 ст.81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Окрім того суд зазначає, що відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

Згідно з п.5.6 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" питання щодо повернення сплаченої суми судового збору в будь-якому разі вирішується господарським судом, який розглядав справу, навіть якщо таку сплату помилково здійснено не за місцем розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, сума судового збору, сплачена за подання даної позовної заяви до господарського суду, підлягає поверненню позивачу.

За таких обставин, керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст.4-3, 33, 49, п.5 ч. 1 ст.81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення 16 159,80 грн. в порядку регресу залишити без розгляду.

2. Повернути Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м.Київ, вул.Федорова Івана, буд.32, літ.А, код 30859524) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 827 грн., сплачений позивачем платіжним дорученням № 3416851 від 10.11.2014 р..

Дана ухвала набирає законної сили з 28 липня 2015 року та є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Для вирішення питання про повернення судового збору позивач має звернутись до органів Державної казначейської служби України.

Суддя А.М. Селівон