Рішення № 48637122, 05.08.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 761/34292/14-ц № апеляційного провадження:22-796/6963/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

5 серпня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Махлай Л.Д., Шиманського В.Й.,

при секретарі - Бабіч К.А.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою СікорськогоОлександра Федоровича - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Гештальт Консалтінг Груп» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гештальт Консалтінг Груп» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 2 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гештальт Консалтінг Груп» на користь ОСОБА_5 заборгованість в розмірі 51 912,84 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гештальт Консалтінг Груп» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «Гештальт Консалтінг Груп» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, вважаючи що судом порушено норм матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що у листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати та моральної шкоди, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що вона працювала у відповідача з 1 серпня 2011 року по 5 червня 2014 року на посаді менеджера з питань комерційної діяльності та управління із посадовим окладом 1638,80 грн.

Зазначила, що з липня 2013 року їй перестали виплачувати заробітну плату, обґрунтовуючи це тим, що мало надходжень коштів у компанію. В червні 2014 року позивач вирішила звільнитись за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Трудову книжку позивачу видали, але розрахунок по заробітній платі сплачений не був. На неодноразові звернення позивача, відповідач повідомляв, що компанія обов'язково розрахується, але згодом.

У зв'язку із викладеним, з подальшим уточненням позовних вимог просила суд стягнути з відповідача на користь позивача 18201,97 грн. заборгованості по заробітній платі за період з липня 2013 року по червень 2014 року із врахуванням індексації, 4916,40 грн. вихідної допомоги, 26220,80 грн. середнього заробітку за весь час затримки по виплаті зарплати за період з липня 2013 року по листопад 2014 року, 2573,67 інфляційних витрат та 3% річних відповідно до ст.. 625 ЦК України за прострочення грошового зобов'язання, 5000,00 грн. моральної шкоди за порушення трудових прав працівника, допустити негайне виконання рішення суду про присудження й виплату заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, судові витрати покласти на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 працювала у ТОВ «Гештальт Консалтінг Груп» на посаді менеджера з питань комерційної діяльності та управління починаючи з 1 серпня 2011 року та була звільнена з посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України з 5 червня 2014 року.

Як вбачається з розрахункових відомостей, ОСОБА_5 нараховувалась заробітна плата, зокрема, за період липень 2013 року - червень 2014 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2015 року витребувано докази по даній справі.

Зобов'язано ТОВ "Гештальт Консалтінг Груп" надати до Шевченківського районного суду м. Києва для огляду оригінал відомості на виплату грошей за липень 2013 року - червень 2014 року, особову картку працівника ОСОБА_5, а також документи, що підтверджують нарахування та виплату компенсації за невикористану відпустку.

У випадку відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гештальт Консалтінг Груп" оригіналів вищезазначених документів, надати Шевченківському районному суду м. Києва підтвердження щодо місцезнаходження цих документів.

Проте, суду не було надано оригіналів витребуваних документів, як зазначив відповідач, - у зв'язку із переїздом відповідача у 2014 року не встановлено їх наявності.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, відповідач надав суду ксерокопії відомостей про виплату заробітної плати, які суд першої інстанції визнав неналежними доказами по справі, оскільки відповідач не надав їх оригінали, а позивач заперечував щодо підписання зазначених відомостей.

Відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться, відповідно до ст. 116 КЗпП України, в день звільнення.

При припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39), працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці»Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивачки 18201,97 грн. заборгованості по заробітній платі за період з липня 2013 року по червень 2014 року із врахуванням індексації, 4916,40 грн. вихідної допомоги, 26220,80 грн. середнього заробітку за весь час затримки по виплаті зарплати за період з липня 2013 року по листопад 2014 року, 2224,83 грн. інфляційних витрат та 348,84 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Крім того, стягнув на користь позивачки і моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Проте, з таким висновком суду повною мірою погодитись не можна з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, - ксерокопій відомостей про виплату заробітної плати за липень 2013 року - червень 2014 року, позивачці щомісяця виплачувалась заробітна плата та виплачено розрахунок при звільненні. (а.с. 93-98)

Відповідно до довідки про доходи, з травня 2013 року по квітень 2014 року ОСОБА_5 отримувала заробітну плату по 1638 грн. 80 коп., у травні 2014 - 1588,27 грн., за червень 2014 року нею отримано 1671,10 грн.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Доказів на спростування наданих доказів щодо виплати ОСОБА_5 заробітної плати позивачкою не надано.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 також не надала належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо неотримання заробітної плати протягом липня 2013 року - червня 2014 року та неотримання розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечуючи свій підпис у наданих відомостях про отримання заробітної плати, позивачка та її представник не заявляли клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, хоча судом роз'яснювалось право на таке клопотання.

Відповідно до ч. 4 ст. 60, ст. ст. 57, 212, 316 ЦПК України, рішення суду не може грунтуватись на припущеннях, а всі докази оцінюються у сукупності і жоден з них не має для суду наперед встановленого значення.

Крім того, доводи позовної заяви спростовуються і наявними в матеріалах справи довідками ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві, від 28 листопада 2014 року, з якої вбачається, що ТОВ «Гештальт Консалтінг Груп» не має заборгованості із сплати платежів до бюджету, довідкою від 25 листопада 2014 року ПУАТ «Фідобанк», з якої вбачається, що за період з липня 2013 року по червень 2014 року для виплат по заробітній платі ТОВ «Гештальт КонсалтінгГруп» знімалися грошові кошти, суми яких відповідають сумам, зазначеним у відомостях про виплату заробітної плати працівникам за відповідний період.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо невиплати відповідачем позивачці заробітної плати, розрахунку при звільненні, не ґрунтується на матеріалах справи і суперечить встановленим обставинам.

Не можна погодитись і з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивачки вихідної допомоги, середнього заробітку за весь час затримки по виплаті зарплати за період з липня 2013 року по листопад 2014 року, оскільки такий висновок суду ґрунтується на припущеннях та спростовується матеріалами справи.

Як вбачається з заяви ОСОБА_5 про звільнення, вона просила звільнити її з займаної посади за власним бажанням, будь-яких вимог про звільнення у зв'язку із порушенням ТОВ «Гештальт Консалтінг Груп» норм трудового законодавства чи невиплати заробітної плати дана заява не містить.

Вимог щодо зміни причин звільнення позивачка також не заявляла.

Як вбачається з відомості про виплату заробітної плати з червень 2014 року та довідки про доходи ОСОБА_5, з нею вчасно був проведений повний розрахунок при звільненні.

Також колегія суддів не може погодитись і з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивачки індексу інфляції та трьох відсотків річних за прострочення грошового зобов'язання, оскільки установлена ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання не застосовується до трудових відносин, які виникли у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні працівника з роботи та несвоєчасною виплатою заробітної плати, оскільки такі відносини врегульовані нормами трудового права. Така правова позиція висловлена у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 р. у справі № 6-43цс14.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 щодо невиплати їй заробітної плати, не проведення з нею розрахунку при звільненні, не знайшли свого підтвердження і позивачкою та її представником в судовому засіданні не доведені, а відтак, задоволенню не підлягають.

Не підлягає задоволенню і позовна вимога щодо стягнення з відповідача компенсації за спричинену моральну шкоду, оскільки судом не встановлено порушень трудових прав ОСОБА_5 відповідачем при звільненні і виплаті їй заробітної плати та розрахунку при звільненні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Гештальт Консалтінг Груп» .

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу СікорськогоОлександра Федоровича - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Гештальт Консалтінг Груп» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 квітня 2015 року скасувати, ухваливши нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гештальт Консалтінг Груп» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді