Постанова № 48631932, 12.08.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1666/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2015 року Хорольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області /надалі - позивач; Хорольська ОДПІ/ звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 /надалі - відповідач/ про стягнення податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 1003 грн. 26 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 1003 грн. 26 коп., що виник внаслідок несплати відповідачем єдиного податку з фізичних осіб за період з 20.08.2013 по 20.02.2015, а також пені у розмірі 119 грн. 43 коп.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча у матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи; про причини неявки в судове засідання не повідомив; письмових заперечень проти позову до суду не надав.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 /ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.02.2009 /а.с. 7-9/. 01.04.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис 25800060003002173 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за власним рішенням /а.с. 8/.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування спрощеної системи оподаткування /вх. № 771/К від 24.01.2012/ відповідач з 01.01.2012 перейшов на спрощену систему оподаткування та обрав 2 групу платника єдиного внеску та ставку єдиного податку при переході на спрощену систему оподаткування - 11 % до розміру мінімальної заробітної плати; обраний вид діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 - 52.11.00 роздрібна торгівля в магазинах з перевагою продовольчого асортименту /а.с. 14/.

Згідно пунктів 291.2 та 291.3 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України встановлено, що єдиний податок належить до місцевих податків.

За приписами пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України /в редакції чинній до 01.01.2015/ суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Згідно з підпунктом 2 цього пункту до другої групи належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України /в редакції чинній з 01.01.2015/ визначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Згідно з підпунктом 2 цього пункту до другої групи належать друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Відповідно до пункту 293.1 статті 293 Податкового кодексу України /в редакції чинній до 01.01.2015/ ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відповідно до пункту 293.1 статті 293 Податкового кодексу України /в редакції чинній з 01.01.2015/ ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Пунктом 293.2 статті 293 Податкового кодексу України /у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ встановлено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 21 сесії VI скликання Староаврамівської сільської ради Полтавської області Хорольського району від 05.01.2012 "Про встановлення ставок єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб на 2012 рік", серед іншого, встановлено з 01.01.2012 ставку єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб cільської ради на 2012 рік по виду підприємницької діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту в розмірі 11 % розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір єдиного податку з фізичних осіб у 2013 році становив - 126 грн. 17 коп., а у 2014 - 2015 роках - 133 грн. 98 коп.

Згідно з пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Однак, відповідачем обов'язок зі сплати єдиного податку за період 20.08.2013 по 20.02.2015 у строки, визначені Податковим кодексом України, не виконано.

Крім того, 31.10.2014 Хорольською ОДПІ на підставі акта перевірки № 1170/17/НОМЕР_1 від 31.10.2014 винесено податкове повідомлення-рішення № 0011691700, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "єдиний податок з фізичних осіб" за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 170 грн. /а.с. 47/.

Вказане податкове повідомлення-рішення від 31.10.2014 № 0011691700 вручене відповідачу 06.11.2014, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 46/.

Пунктом 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Доказів оскарження зазначеного вище податкового повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку до суду не надано.

Відповідно до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно п.п. 2.1.1 п. 2.1 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010 р. № 953 /надалі - Інструкція/, пеня нараховується після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається: при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного Кодексом; при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з Кодексом.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції у разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Пунктом 2.6 Інструкції встановлено, що пеня, визначена підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 цього розділу, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Згідно з п.п. 2.3.1 п. 2.3 Інструкції нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Як вбачається з інтегрованої картки відповідача з єдиного податку з фізичних осіб, копія якої наявна у матеріалах справи, у зв'язку з несвоєчасним погашенням узгоджених грошових зобов'язань на суму податкового боргу відповідача контролюючим органом нарахована пеня в загальному розмірі 189 грн. 48 коп. /а.с. 40-42/.

Згідно з пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом зараховано у рахунок погашення податкового боргу відповідача з єдиного податку з фізичних осіб переплату в розмірі 10 грн. 87 коп., а також кошти в розмірі 1851 грн. 92 коп. /у тому числі, у рахунок погашення пені - в розмірі 70 грн. 05 коп./.

Відповідно до підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відтак, за відповідачем рахується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в загальному розмірі 1003 грн. 26 коп., у тому числі пеня у розмірі 119 грн. 43 коп., що підтверджується розрахунком Хорольської ОДПІ від 15.05.2015 та копією витягу з інтегрованої картки відповідача /а.с. 13, 40-42/.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За змістом пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

10.12.2013 Хорольською ОДПІ надіслано на адресу відповідача податкову вимогу форми "Ф" № 71-17, яка вручена відповідачу /а.с. 16/.

Доказів оскарження відповідачем податкової вимоги від 10.12.2013 № 71-17 до суду не надано.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 статті 52 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Як встановлено судом підприємницька діяльність ОСОБА_1 припинена 01.04.2015, номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем 25800060003002173, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців /а.с. 7-8/.

Разом з тим, у випадку припинення підприємницької діяльності - фізичної особи зобов'язання не припиняються, а залишаються за підприємцем як фізичною особою. ОСОБА_1, незважаючи на реєстрацію припинення його підприємницької діяльності, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, у тому числі, і за зобов'язаннями по сплаті єдиного податку з фізичних осіб, які виникли до припинення його підприємницької діяльності.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, Полтавська область, Хорольський район, с. Бутівці) податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 1003 грн. 26 коп. (одна тисяча три гривні двадцять шість копійок) на рахунок № 31416699700478 Хорол УК /с. Староаврамівка/ 18050400, банк ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 37888111.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2015 року.

Суддя С.С. Сич