Постанова № 48631739, 16.06.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 року справа № 814/1566/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 876,96 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 876,96 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на момент звернення до суду за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 рахується заборгованість перед бюджетом по єдиному податку у розмірі 876,96 грн., яка відповідачем у добровільному порядку погашена не була, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини не прибуття не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності не надав.

Відповідач до судового засідання не з'явилася, судова повістка про виклик до суду була надіслана відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, але, повернута до суду з поштовою відміткою від 29.05.2015 року: "адресата немає вдома" (а.с.18-20). Згідно ч.4 ст.33 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судова кореспонденція надсилається юридичним особам - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, за такою адресою, вважається, що судова кореспонденція вручена їм належним чином. Згідно ч.11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин, вважається, що воно вручене належним чином. Таким чином, відповідач вважається належним чином сповіщеним про розгляд справи.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. На підставі пункту 10 частини 1 статті 3, частини 6 статті 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - відповідач) зареєстрований як фізична особа - підприємець 03.10.2014 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.7-8).

Відповідач знаходиться на обліку як платник податків в Жовтневій об'єднаній державній податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - позивача) з 06.10.2014 року за №142014125933, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 24.03.2015 року №1514201400448 (а.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 14.10.2014 року звернувся до позивача із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.11.2014 року (а.с. 9), в якій зазначив вид підприємницької діяльності: роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.81).

Згідно облікової картки, відповідач має заборгованість зі сплати єдиного податку за період з листопад 2014 року - квітень 2015 року у розмірі 876,64 грн. (а.с. 11-12).

У відповідності до п.15.1ст.15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п.16.1.4. п.16.1.ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.10.1.2 п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належить, зокрема, єдиний податок.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою І розділу XIV ПК України.

Згідно з п.291.3 ст.291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Групи платників єдиного податку, на які поділяються суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності встановлені у п.291.4 ст.291 ПК України.

Так, п.п.298.1.1, 298.1.2.п.298.1 ст.298 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості) передбачено, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву. Зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку.

Як вже встановлено судом, відповідач 14.10.2014 року подав до позивача заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.11.2014 року, в якій зазначив вид підприємницької діяльності: роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.81).

Згідно з пп.293.1, 293.2. ст.293 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості), ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Пунктами 294.1, 294.2 ст.294 ПК України визначено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої групи є календарний рік. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Відповідно до п.295.1. ст.295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

В свою чергу, відповідно до Закону України " Про державний бюджет України на 2014 рік" від 16 січня 2014 року № 719-VII та Закону України " Про державний бюджет України на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року N 80-VIII мінімальна заробітна плата у 2014-2015 роках складає у місячному розмірі з 01 січня - 1218 грн.

Таким чином, з огляду на вказані положення ПК України, згідно матеріалів справи та враховуючи розмір мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України від 16.01.2014 р. № 719-VII, Закону України від 28.12.2014 р. № 80-VIII у 2014 - 2015 роках, відповідач зобов'язаний сплачувати єдиний податок в розмірі 146,16 грн. до 20 числа щомісячно за період листопад 2014 року - квітень 2015 року.

Але, всупереч вказаних вимог законодавства, належні до сплати суми єдиного податку за період листопад 2014 року - квітень 2015 року відповідачем сплачено не було.

Відповідно до п.300.1. ст.300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, відповідач суму боргу у визначені строки не сплатив. Разом з тим, жодних доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості по єдиному податку у розмірі 876,96 грн. станом на момент розгляду справи до суду не надано. Наявність податкового боргу на час розгляду справи підтверджена податковим органом шляхом надання до суду облікової картки платника податків та обґрунтованого розрахунку суми податкового боргу (а.с.11-13).

Пунктом 59.1 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.5. ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Судом встановлено, що позивачем було винесено податкову вимогу форми "Ф" від 29.01.2015 року №133-25 на суму 438,48 грн., яка була повернута на адресу позивача з поміткою пошти "за закінченням терміну зберігання " (а.с.10).

Підпунктом 20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків і повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Отже, за відсутності добровільної сплати відповідачем суми заборгованості, вказана сума податкового боргу відповідача підлягає стягненню за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст.94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст.11, 71, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 876,96 грн. - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) податковий борг зі сплати єдиного податку на загальну суму 876,96 грн. (вісімсот сімдесят шість гривень дев'яносто шість копійок) з зарахуванням до місцевого бюджету Мішково-Погорілівської сільської ради на рах.№31510970700183, код 18050400 ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва