Рішення № 4863028, 17.09.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

17.09.2009

Справа №2-23/4432-2009

За позовом Державного підприємства “Ялтинський морський торговельний порт”, м. Ялта

До відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Крокус-Інвест”, м. Ялта,

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – Регіонального відділення фонду державного майна України в АР Крим та м.Севастополі, м.Севастополь,

Про стягнення 30539,21грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Безрученко Н.О., юрисконсульт, за довір. №100-2894 від 29.12.2008р.

Від відповідача – не з’явився

Від третьої особи – Спіліоті І.І., завідувач юр. сектором за довір. №5 від 09.01.2009р.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача 30539,21грн. заборгованості, в тому числі 28078,89грн. основного боргу, пені у розмірі 1567,23 грн., 3% річних у розмірі 94,62грн. та 798,47 грн. індексу інфляції.

20.08.2009р. від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухав доводи представника позивача,третьої особи, суд

Встановив :

12.10.2007р. Регіональне відділення фонду державного майна України в АР Крим та м.Севастополі (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Крокус-Інвест” (орендатор) уклали договір оренди нерухомого майна державної власності.

Відповідно до п.1.1 вищенаведеного договору, орендодавець зі згоди балансоутримувача (Ялтинського морського торговельного порту) передає, а орендатор приймає у термінове платне користування об’єкт нерухомого майна – вбудовані нежитлові приміщення на першому поверсі у будівлі КПП порту, загальною площею 271 кв.м, розташовані за адресою: м.Ялта, вул.Рузвельта, 7, які знаходяться на балансі Ялтинського морського торговельного порту.

У розділі 3 договору встановлено, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 и складає без ПДВ за базовий місяць розрахунку - 13359,80грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, встановленому діючим законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на відповідні індекси інфляції. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. Орендна плата перераховується орендатором щомісячно до Державного бюджету України не пізніше 12 числа місяця наступного за розрахунковим.

Також розділом 3 договору передбачено, що 70% орендної плати перераховується до державного бюджету , а 30% - на розрахунковий рахунок балансоутримувача - Ялтинського морського торговельного порту.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, у порушення вищевказаних домовленостей, відповідач сплачував орендну плату не у повному об’ємі у зв’язку із чим за ним числиться заборгованість у розмірі 28078,89грн., яка підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Згідно п.2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду від 29.04.1994р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» з дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Пунктом 3 Роз’яснення передбачено, що оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.

Позивач при нарахуванні пені у розмірі 1567,23грн. посилається на п.3.5 укладеного договору.

Однак, у цьому пункті договору передбачено стягнення пені до Державного бюджету України, а не на користь позивача.

На підставі викладеного, суд у стягненні 1567,23грн. пені у позові відмовляє.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати в сумі 798,47 грн. та 3% річних в сумі 94,62грн., нараховані позивачем, обґрунтовані та підлягають стягненню.

Таким чином, позовні вимоги частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 15.09.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 21.09.2009р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШІВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Крокус-Інвест” (98600, АР Крим, м.Ялта, вул.Полікуровська, буд.25, корп.6) на користь Державного підприємства “Ялтинський морський торговельний порт” (98600, АР Крим, м.Ялта, вул.Рузвельта, 5, ЗКПО 01125591, р/р 2600607004189 у Кф АБ Експрес Банк, м.Сімферополь, МФО 384674) 28078,89грн. основного боргу, 94,62грн. 3% річних, 798,47 грн. інфляційних витрат, 289,72грн. держмита та 111,94грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні 1567,23грн. пені у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.