Рішення № 4858150, 04.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/499

04.09.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Автобусного парку № 4 про стягнення 123 733,84 грн. за участю представників позивача –Полоз І.В., довіреність № Д07/2009/07/10-18 від 10.07.2009 р., Марковської В.В., довіреність № Д07/2009/07/10-13 від 10.07.2009 р., відповідача –Павленка В.В., довіреність № 06-1/22 від 12.01.2009 р.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 103 546,26 грн. боргу, 17 215,47 грн. інфляційної складової боргу, 2 972,11 грн. 3% річних, а загалом 123 733,84 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3010271 від 01.02.2004 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.07.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 04.09.2009 року.

У судовому засіданні 04.09.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.09.2009 року відзив на позовну заяву не надав, визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 103 546,26 грн. та заперечує проти стягнення 17 215,47 грн. інфляційної складової боргу, 2 972,11 грн. 3% річних.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Автобусного парку № 4 (абонент) 01.02.2004 року укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3010271, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього договору (п. 2.2.1.).

Строк дії договору до 31 грудня 2004 року, набирає чинності з дня його підписання (п. 8.1. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4. договору).

За п. 5 додатку № 1 до договору при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного договору продовжується на кожний наступний рік.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно з п. 2.2.1. договору позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, яку згідно з п 2.3.1 договору відповідач зобов’язаний оплачувати своєчасно.

Відповідно до п. 5.1. договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

На підставі п. 5 додатку № 4 до договору відповідач зобов’язався щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту платіжну вимогу-доручення, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.

Згідно п.2, 4 додатку № 4 до договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) оплачує вартість, заявленої кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, а різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачує не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим.

Однак, взяті на себе зобов’язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.11.2007. по 01.07.2009р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.07.2009 р. склала 103 546,26 грн.

Поясненнями позивача та відповідача, відомостями обліку споживання теплової енергії, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних особових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом указаного періоду за спірним договором теплової енергії, а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту теплову енергію у сумі 103 546,26 грн. після часткової сплати боргу.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором та поставив відповідачу електричну енергію, а останній виконав неналежним чином взяті на себе зобов’язання з оплати спожитої електричної енергії за зазначеним договором у спірний період та має перед позивачем заборгованість за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді № 3010271 у сумі 103 546,26 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано.

Відповідач в судовому засіданні визнав позов в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 103 546,26 грн.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 103 546,26 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати теплової енергії за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 17 215,47 грн. інфляційних сум, 2 972,11 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення 17 215,47 грн. інфляційних сум, 2 972,11 грн. 3% річних ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, і тому підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 1 237,34 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 78, 80, 82–85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Автобусного парку № 4 (04070, м. Київ, вул. шосе Набережне, 2, код 33230748) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 103 546 (сто три тисячі п’ятсот сорок шість) грн. 26 коп. боргу, 17 215 (сімнадцять тисяч двісті п’ятнадцять) грн. 47 коп. інфляційної складової боргу, 2 972 (дві тисячі дев’ятсот сімдесят дві) грн. 11 коп. 3% річних, 1 237 (одну тисячу двісті тридцять сім) грн. 34 коп. витрат по оплаті державного мита та 315 (триста п’ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.О. Чебикіна