Рішення № 4858072, 16.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.09.09 р. Справа № 4/189

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Уханьової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Овсянніков О.О. – довіреність від 10.06.09р.,

від відповідача – не явився,

за позовом - Відкритого акціонерного товариства “Дружківський хлібозавод” м. Дружківка

до відповідача - Приватного підприємства “Краматорськ-Торг-Бакалія” м. Краматорськ

про стягнення 2015,43грн. заборгованості, інфляції, відсотків та пені

в с т а н о в и в :

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 2015,43грн., з яких: 1715,66грн. - заборгованість, 94,36грн. - інфляція, 23,13грн. - 3%річних, 182,28грн. - пеня.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір №62 від 08.02.2008року, товарно-транспортні накладні по яких отриманий товар відповідачем, акт звірки розрахунків, який підписаний обома сторонами та закріплений печатками підприємств.

Відповідач не надав суду письмового відзиву на позов і представник не явився на виклик суду, так як повернуті ухвали суду з довідкою про відсутність відповідача за вказаною адресою.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи є достатньо доказів, що відповідач існує як суб’єкт підприємницької діяльності на час вирішення спору, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і вважається ліквідованим лише з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог Господарського кодексу України, суд на підставі документів, які надані позивачем і вважаючи їх достатніми, вирішує даний спір без участі представника відповідача на підставі ст. 75 ГПК України, який не скористувався своїм законним правом на участь в судовому засіданні і не повідомив своїх контрагентів за укладеними договорами та державну службу статистики про зміну юридичної адреси.

На розсуд суду наданий договір поставки №62 від 08.02.2008року, за яким виникла заборгованість за поставлений позивачем відповідачу товар.

Із ст. 712 ЦК випливає, що істотними умовами договору поставки є умови про предмет договору (товар, що має бути поставлений) та ціну. Стаття 265 ГК доповнює істотні умови договору умовою про строк передання (поставки) товарів. Більш конкретно у п.19 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і п.16 Положення про поставки товарів народного споживання вказується на те, що договором поставки мають встановлюватись умови про номенклатуру (розгорнутий асортимент), кількість, якість продукції (товарів), про строки поставки і ціну. Сторони не позбавлені права погодити в договорі будь-які інші умови.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що між сторонами підписаний договір поставки №62 від 08.02.2008року, в якому передбачені всі істотні умови для договорів даного виду, тому він вважається судом укладеним.

За цим договором позивач взяв на себе зобов’язання передати покупцю товар, асортимент, кількість, ціна, строки поставки якого зазначаються сторонами згідно з добовими замовленнями, які він зобов’язаний надати постачальнику засобами зв’язку або безпосередньо до 14 годин дня, попередньому дню поставки (п. 2.2 договору), а покупець забезпечує прийомку товару, його завантаження та розвантаження, оплата вартості товару та надання транспортних послуг здійснюється покупцем в строк до двох календарних днів з моменту поставки (п. 3.1договору).

2

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Відповідачем отриманий товар на загальну суму 4120,13грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Згідно договору оплата вартості товару та надання транспортних послуг здійснюється покупцем в строк до двох календарних днів з моменту поставки (п. 3.1договору), тобто сторонами встановлений конкретний строк оплати товару.

Оскільки, отриманий відповідачем товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК України.

Відповідач в порушення умов договору частково оплатив отриманий ним товар в сумі 2404,47грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем на час звернення із позовом складає 1715,66грн., що підтверджено і відповідачем при підписанні акту звірки.

Враховуючи, що позивачем доведений факт поставки товару та його часткової не оплати з боку відповідача, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 1715,66грн. заборгованості в повному обсязі.

Крім заборгованості, позивач просить суду стягнути з боржника 94,36грн. інфляції, 23,13грн. 3%річних, 182,28грн. пені.

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов’язань у відносинах суб’єктів господарювання після 1 січня 2004року визначаються приписами статей 534,549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 Господарського кодексу України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

З огляду на зміст статей 534,549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобов’язання, тобто прострочення у виконанні зобов’язання сплатити гроші, є не лише обов’язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів –підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами –суб’єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобов’язання (накладні); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов’язання; в) розмір пені (п. 6.2 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов’язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 182,28грн. пені в сумі 236,51грн., так як розрахована у відповідності із Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, в якому зазначено, що якщо сторонами прямо передбачені в договорах відповідальність і її розмір за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, боржник зобов’язаний сплатити пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячного строку.

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 94,36грн. інфляції, 23,13грн. 3%річних, суд задовольняє ці вимоги в повному обсязі, оскільки позивачем доведений факт прострочення строків оплати та наданий обґрунтований розрахунок сум.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

3

На підставі ст.ст.526,530,625,712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Відкритого акціонерного товариства “Дружківський хлібозавод” м. Дружківка до Приватного підприємства “Краматорськ-Торг-Бакалія” м. Краматорськ про стягнення 2015,43грн. заборгованості, інфляції, відсотків та пені в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства “Краматорськ-Торг-Бакалія” м. Краматорськ-84301, вул. 19-го партз”їзду, буд. 30А, ЗКПО 30250431, Св-во №06297311, ІНН №302504305157, р/р №26004511739907 в ДОД ВАТ “Райфайзен банк “Аваль”, МФО 335076 на користь Відкритого акціонерного товариства “Дружківський хлібозавод” м. Дружківка-84207, вул. Л.Чайкиной, 56, ЄДРПОУ 00375942, р/р №26003301470044 у відділенні АК ПІБ м. Дружковка, МФО 334334 заборгованість в сумі 1715,66грн., 94,36грн. - інфляції, 23,13грн. - 3%річних, 182,28грн. - пені, 102,00грн. державного мита та 315,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 16.09.2009року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано у 3прим.:

1-до справи,

1- позивачу,

1-відповідачу