Рішення № 4857953, 21.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2009 р. Справа № 47/22-09

вх. № 5765/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Шевченко Р.І. за довіреністю №234 від 01.07.2009р. відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асат", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Два-М", м. Харків

про стягнення 82409,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 82409,64грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань щодо сплати за отриманий товар. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 824,10грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00грн.

Відповідач в судове засідання 21.09.2009р. не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребуваних судом документів не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що позивачем в особі Харківської філії ТОВ "АСАТ", згідно видаткових накладних (які знаходяться в матеріалах справи) був поставлений товар (поролон).

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом та печаткою уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних, але його вартість сплатив лише частково.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

Ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин по винні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в порядку досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача 16.04.2008р. вимогу та акт звірки взаємних розрахунків, рекомендованим поштовим повідомленням №8987095 які були отримані відповідачем 18.04.2008р.

Крім того 13.08.2008р. позивачем повторно було направлено на адресу відповідача претензію та акт звірки взаємних розрахунків, рекомендованим поштовим повідомленням №10233944, які були отримані відповідачем 08.09.2008р., але відповіді на претензії відповідачем надано не було та не підписано акту звірки взаєморозрахунків.

При цьому, боржник відповідно до ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 82409,64грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 824,10грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 315,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Два-М" (61001, м. Харків, пер. Плеханівський, 3, р/р 2600681178700 в ХОФ АКБ УкрСоцБанк, МФО 351016, код ЄДРПОУ 33897274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асат" (01030 , м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 23, кв. 6, р/р 26001860464250 в ХОФ АКБ УкрСоцБанк, МФО 351016, ЄДРПОУ 26451875) заборгованості у розмірі 82409,64грн., держмита у розмірі 824,10грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 22.09.2009р.