Рішення № 4857700, 12.08.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.09 Справа № 31/114

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:

Публічного акціонерного товариства „Нафтогазбуд”, м Львів

до відповідача:

Приватного підприємства „МІРТ”, м. Львів

про:

стягнення 16644,86 грн.

Суддя: Артимович В.М.

Артимович В.М.

При секретарі: Митник М.Б.

Митник М.Б.

Представники

від позивача:

Дудич Ю.Б. - представник;

від відповідача:

не з‘явився.

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторона подала відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства „Нафтогазбуд”, м Львів, надалі - позивач, до Приватного підприємства „МІРТ”, м. Львів, надалі - відповідач, про стягнення 16644,86 грн., в тому числі 9375,17 грн. основного боргу, 1121,94 грн. пені, 841,42 грн. трьох процентів річних та 5306,33 грн. інфляційних витрат.

Ухвалою суду від 24.07.2009 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 12.08.2009 р.

В судове засідання 12.08.2009 р. з’явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, подав документи на виконання вимог ухвали суду. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, доказів оплати боргу не представив.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 12.08.2009 р. за згодою сторони оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 17.08.2009 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем 27.04.2006 р. укладено договір оренди екскаватора, згідно умов якого позивач зобов’язувався надавати відповідачу в оренду екскаватор ЕО-4124, а відповідач в свою чергу оплачувати оренду.

Відповідно до п. 4.1 договору орендна плата за користування екскаватором становить 106,54 грн. з ПДВ за одну машиногодину. При цьому відповідач, як орендар, взяв на себе зобов’язання здійснювати оплату орендної плати у трьохденний термін по закінченню терміну дії договору.

Згідно ж п. 3.1 договору термін дії оренди складає один місяць з 27.04.2006 р. При цьому у випадку продовження оренди сума оплати буде зростати пропорційно (п. 4.2 договору).

Як свідчать матеріли справи, зокрема акти прийому-передачі від 27.04.2006 р., від 15.05.2006 р., змінний рапорт за квітень 2006 р., акт приймання виконаних послуг за період із 27.04.2006 р. по 15.05.2006 р., позивачем в період із 27.04.2006 р. по 15.05.2006 р. згідно договору було надано в оренду екскаватор ЕО-4124, за даний період відповідач використовував екскаватор за призначенням 88 машиногодин. При цьому вартість вказаних послуг становить 9375,17 грн.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Всупереч умовам договору відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав, відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 9375,17 грн. є підставними та підлягають задоволенню.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Згідно з п. 8.1 договору у випадку прострочення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

У зв’язку з цим позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1121,94 грн. за період із 14.11.2008 р. по 14.05.2009 р. Проте, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають, так як таке стягнення суперечить нормі ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки зобов’язання по оплаті у відповідача виникло 16.05.2006 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунками, доданими до позовної заяви, сума інфляційних нарахувань становить 5306,33грн. Крім того, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу три проценти річних від простроченої суми, що становить 841,42 грн.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач відзиву на позов не подав, доказів оплати боргу, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до часткового задоволення.

Судові витрати у відповідності до норми ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв’язку з тим, що постанова КМ України «Про внесення змін до розмірів витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ»втратила чинності 14.07.2009 р., позивачеві слід повернути зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197,00 грн., про що після набрання рішенням законної сили видати відповідну довідку.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути із Приватного підприємства „МІРТ” (79038, м. Львів, вул. Пасічна, 81, кв. 12, а/с 1695; код ЄДРПОУ 22396799) на користь Публічного акціонерного товариства „Нафтогазбуд” (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 144; код ЄДРПОУ 01293961) 9375,17 грн. основного боргу, 5306,33 грн. інфляційних нарахувань, 841,42 грн. трьох процентів річних, 155,29 грн. сплаченого державного мита та 110,09 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Судові витрати у вигляді державного мита в розмірі 11,16 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 7,91 грн. покласти на позивача.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України.

6. Після набрання рішенням законної сили видати позивачеві довідку на повернення з державного бюджету зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197,00 грн.

Суддя