Рішення № 4856820, 15.09.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.09 Справа№ 28/4

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжметал Холдінг”, м. Київ

До відповідача: Державного підприємства „Стрийський вагоноремонтний завод”, м. Стрий Львівської області

про стягнення 499127,66 грн

Суддя Морозюк А.Я.

Представники сторін

Від позивача: Лєдяєв С.Ю. – представник, довіреність № 1/746/1 від 09.01.2009 р.

Від відповідача: Васьків І.В. –начальник юридичного відділу, довіреність № ЮВ-1-Н від 05.01.2009 р.

Представникам сторін роз’яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводів не заявлено.

В судовому засіданні 15.09.2009 року за згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено та підписано 18.09.2009 року.

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Запоріжметал Холдінг” до Державного підприємства „Стрийський вагоноремонтний завод” про стягнення з відповідача 424684,51 грн основного боргу, 74443,15 грн пені, інфляційних та процентів річних (разом 499127,66 грн), державного мита в сумі 4991,28 грн та витрати на ІТЗ судового процесу.

Ухвалою суду від 20.07.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.09.2009 року

В судовому засіданні 02.09.2009 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог від 27.08.2009 року № 08/44, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 383 889,09 грн основного боргу, 82946,94 грн пені, інфляційних та процентів річних(разом 466836,03 грн), державного мита 4668,36 грн та витрати на ІТЗ судового процесу.

Ухвалою суду від 02.09.2009 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 15.09.2009 року.

В судовому засіданні 15.09.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача суму штрафних санкцій 82946,94 грн, та зазначив, що відповідачем повність сплачено основну заборгованість за договором від 15.05.2008 року № СВРЗ-03-22-08-17/Ю.

В судовому засіданні 15.09.2009р. представник відповідача підтвердив факт погашення заборгованості за договором від 15.05.2008 року № СВРЗ-03-22-08-17/Ю, проти решти позовних вимог заперечив. Щодо нарахованих сум пені, інфляційних та процентів річних зазначив, що оскільки позов заявлено про стягнення заборгованості за договором від 15.05.2008 року № СВРЗ-03-22-08-17/Ю, то штрафні санкції не повинні нараховуватися по поставках згідно видаткових накладних № РН2-000404 від 01.04.2009 року на суму 92923,93 грн та № РН2-000410 від 02.04.2009 року на суму 92055,97 грн, оскільки поставки за вказаними накладними здійснювалися не в межах договору від 15.05.2008 року № СВРЗ-03-22-08-17/Ю.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

15.05.2008 року між Позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю „Запоріжметал Холдінг”) та Відповідачем (Державним підприємством „Стрийський вагоноремонтний завод”) був укладений Договір поставки № СВРЗ-03-22-08-17/Ю, за умовами якого ТзОВ „Запоріжметал Холдінг” зобов”язувалось поставити, а ДП „Стрийський вагоноремонтний завод” прийняти і оплатити товар (металопрокат).

Відповідно до п.7.2 Договору № СВРЗ-03-22-08-17/Ю від 15.05.2008 року, Покупець зобов”язаний оплатити поставлений товар протягом 15-ти календарних днів з моменту отримання товару. Днем отримання товару вважається, зокрема, день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної на товар.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідально до закону, договору.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач поставив Відповідачу товар за видатковими накладними: 1) РН2-001817 від 17.11.2008 року на суму 70 703,05 грн, 2) РН2-001852 від 25.11.2008 року на суму 27 630,00 грн, 3) РН2-001897 від 01.12.2008 року на суму 82 998,44 грн, 4) РН2-002080 від 24.12.2008 року на суму 64 127,46 грн, 5) РН2-000404 від 01.04.2009 року на суму 92 023,93 грн, 6) РН2-000410 від 02.04.2009 року на суму 92055,97 грн. Факт отримання товару підтверджується підписами на накладних та Довіреностями на одержання цінностей.

Як вбачається із змісту даних видаткових накладних, перші чотири з них містять посилання на Договір № СВРЗ-03-22-08-17/Ю від 15.05.2008 року. Оплату вартості товару по вказаних накладних Відповідач своєчасно(тобто згідно п.7.2 Договору) не здійснив.

Що стосується двох останніх видаткових накладних (РН2-000404 від 01.04.2009 року на суму 92 023,93 грн та РН2-000410 від 02.04.2009 року на суму 92055,97 грн, разом на суму 184079,90 грн), то вони не містять посилання на Договір № СВРЗ-03-22-08-17/Ю від 15.05.2008 року. Тому обов’язок оплати товару протягом 15-ти календарних днів з дати поставки, що передбачений п.7.2 Договору № СВРЗ-03-22-08-17/Ю від 15.05.2008 року, на вказані видаткові накладні не поширюється. Інших доказів в обгрунтування настання строку(терміну) виконання зобов’язання по оплаті вартості товару по вказаних двох накладних(вимоги в порядку ст.530 ЦК України, або відповідного договору) суду представлено не було, тому позовна вимога в частині стягнення суми 184079,90 грн по видаткових накладних РН2-000404 від 01.04.2009 року та РН2-000410 від 02.04.2009 року заявлена позивачем передчасно і за вказаних обставин задоволена бути не може. Судові витрати пропорційно до цієї суми покладаються на Позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, на даний час заборгованість по основному боргу, що була предметом даного спору, погашена Відповідачем повністю. Однак, з метою забезпечення правильного розподілу між сторонами судових витрат, правильного вирішення спору в частині нарахованої пені, інфляційних та процентів річних, прийняття судового рішення у повній відповідності до передбачених ГПК України норм процесуального права, необхідним є встановити, в якій частині (стосовно основного боргу) було підставно заявлено позов, а в якій частині безпідставно.

Судом встановлено, що позовну заяву було здано Позивачем на пошту 10.07.2009 року(про що свідчить штамп пошти на конверті), і цей день вважається днем подання позову.

В заяві про уточнення позовних вимог від 27.08.2009 року № 08/44 Позивач зазначає про те, що Відповідачем було сплачено в погашення боргу, зокрема, 20000 грн 30.06.2009 року, 20000 грн 01.07.2009 року та 795,16 грн 02.07.2009 року(разом 40795,16 грн), у зв’язку із чим Позивач зменшив розмір позовних вимог по основному боргу на вказану суму, тобто з 424684,51 грн до 383889,09 грн. Сума державного мита пропорційно до суми 40795,16 грн(що становить 407,95 грн) покладається на Позивача.

Однак, як вбачається із платіжних доручень(копії долучені відповідачем із відзивом на позов, вх.№ 17763 від 02.09.2009 року), частина основного боргу, яка була сплачена Відповідачем до звернення Позивача з позовом, складає не 40795,16 грн(як зазначає Позивач), а 148000 грн. Так, платіжними дорученнями № 2593 від 30.06.2009 року на суму 20000 грн, № 2648 від 01.07.2009 року на суму 120000 грн, № 2656 від 02.07.2009 року на суму 8000 грн (кожне з яких в рядку «призначення платежу» містить посилання на оплату за металопрокат згідно договору № СВРЗ-03-22-08-17/Ю від 15.05.2008 року) Відповідачем частково сплачено заборгованість по Договору № СВРЗ-03-22-08-17/Ю від 15.05.2008 року, яка є предметом спору, в сумі 148000 грн. Тому в задоволенні позову в частині цієї суми слід відмовити, так як на день подання Позивачем позову(на 10.07.2009 року) борг в сумі 148000 грн було Відповідачем вже сплачено. Однак, з врахуванням того, що з цієї суми 148000 грн Позивач самостійно зменшив позовні вимоги на 40795,16 грн, слід відмовити в задоволенні позову в частині суми основного боргу 107204,84 грн, із покладенням судових витрат у розмірі пропорційно до цієї суми на Позивача.

Позивачем (з врахуванням уточнення позовних вимог) було заявлено вимогу про стягнення суми основного боргу 383889,09 грн по шести видаткових накладних, які зазначено вище. Як уже зазначалося вище, із цієї суми вимога щодо суми 184079,90 грн (по двох накладних, а саме РН2-000404 від 01.04.2009 року та РН2-000410 від 02.04.2009 року) задоволенню не підлягає, а також не підлягає задоволенню вимога про стягнення 107204,84 грн, яка була сплачена Відповідачем до звернення Позивача з позовом. Тому суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог по основному боргу загальній сумі 291284,74 грн.

Щодо решти суми основного боргу 92604,35 грн (383889,09 грн –291284,74 грн =92604,35 грн), то дана сума заборгованості була заявлена в позовній заяві підставно, однак цю суму заборгованості було сплачено Відповідачем платіжним дорученням № 3470 від 28.08.2009 року на суму 120000 грн (копію долучено відповідачем із відзивом на позов, вх.№ 17763 від 02.09.2009 року) вже після звернення Позивача з позовом, тому в частині цієї суми 92604,35 грн провадження у справі слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв’язку із відсутністю предмету спору, але з покладенням пропорційно судових витрат (926,04 грн -держмита, 62,49 грн- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) на Відповідача, так як спір в цій частині виник з вини останнього.

Щодо вимоги про стягнення 82946,94 грн пені, інфляційних та процентів річних, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст.230-232 Господарського кодексу України, пункту 11.2 Договору поставки № СВРЗ-03-22-08-17/Ю від 15.05.2008 року, ч. 2 ст. 625 ЦК України, Відповідачу нараховано інфляційні в сумі 33469,29 грн, 3% річних в сумі 5497,52 грн та пеню в сумі 43980,13 грн, разом в сумі 82946,94 грн(згідно розрахунку, наведеного Позивачем в Заяві про уточнення позовних вимог від 27.08.2009 року № 08/44). Із цієї суми безпідставними є нарахування, здійснені від сум заборгованості по видаткових накладних РН2-000404 від 01.04.2009 року на суму 92 023,93 грн та РН2-000410 від 02.04.2009 року на суму 92055,97 грн(так як по них безпідставними є вимоги по стягненню основного боргу в межах даного спору). Сума безпідставно нарахованих інфляційних складає 5052,32 грн, 3% річних-1856,69 грн, пені-14853,56 грн, а разом 21762,57 грн, і в задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє. Решта суми інфляційних нарахувань 28416,97 грн., 3% річних 3640,83 грн та пені 29126,57 грн, що разом складає 61184,37 грн, нараховані обґрунтовано, і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, із покладенням пропорційно судових витрат ( 611,84 грн –державного мита та 41,28 грн –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) на Відповідача, так як спір в цій частині виник з вини останнього.

Виходячи з усього вищенаведеного, суд дійшов до наступних висновків.

Позовні вимоги про стягнення 383 889,09 грн основного боргу та 82946,94 грн пені, інфляційних та процентів річних підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення суми інфляційних нарахувань 28416,97 грн, 3% річних 3640,83 грн та пені 29126,57 грн (разом 61184,37 грн). В частині суми основного боргу 92604,35 грн суд припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв’язку із відсутністю предмету спору. В задоволенні решти позовних вимог (по основному боргу, пені, інфляційних та процентах річних) суд відмовляє.

Судові витрати (витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог(611,84 грн –державного мита та 41,28 грн – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) та вимог, провадження по яких припинено(926,04 грн -держмита, 62,49 грн- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу). Разом сума держмита, що покладається на Відповідача, складає 1537,88 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –103,77 грн. Решта судових витрат покладається на Позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4-3, 33, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Стрийський вагоноремонтний завод” (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Зубенка, 2, ідентифікаційний код 20770332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжметал Холдінг” (01133, м.Київ, вул. Щорса, 29, поштова адреса –04074, м.Київ, вул.Лугова, 9, ідентифікаційний код 31407820) –28416 грн 97 коп–інфляційних нарахувань; 3640 грн 83 коп –процентів річних; 29126 грн 57 коп –пені; 1 537 грн 88 коп–державного мита; 103 грн 77 коп - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 92604 грн 35 коп основного боргу.

4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

5.Наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя